Згода на передачу
1. Якщо заарештована особа заявляє, що вона погоджується бути переданою, ця згода та, у відповідних випадках, пряма відмова від передбаченого статтею 27(2) права на «правило конкретності» повинні надаватися судовому органу, що виконує ордер, відповідно до внутрішнього законодавства держави-члена, що виконує ордер.
2. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для того, щоб згоду та, у відповідних випадках, відмову, що згадані в параграфі 1, було отримано в такий спосіб, який би свідчив, що вони є результатом вільного волевиявлення відповідної особи, що діяла з повним усвідомленням його наслідків. Для цього розшукувана особа має право на допомогу адвоката.
3. Згода та, у відповідних випадках, відмова, що згадані в параграфі 1, повинні бути офіційно оформлені згідно з процедурою, встановленою внутрішнім законодавством держави-члена, що виконує ордер.
4. У принципі, згоду не можна відкликати. Кожна держава-член може передбачити, що згода та, у відповідних випадках, відмова можуть бути відкликані згідно з правилами, застосовними в її внутрішньому законодавстві. У цьому разі період між датами надання згоди та її відкликання не повинен враховуватися при встановленні строків, визначених у статті 17. Держава-член, що бажає скористатися цією можливістю, повинна повідомити Генеральному секретаріату Ради про ухвалення цього Рамкового рішення та визначити процедури, згідно з якими є можливим відкликання згоди, та будь-які зміни до них.