Підстави для невизнання або невиконання
1. Компетентний орган держави, що виконує наказ про конфіскацію, може відмовити у визнанні або виконанні наказу, якщо довідка, передбачена статтею 4, не видана, є неповною або явно не відповідає наказу.
2. Компетентний судовий орган держави, що виконує наказ, також може згідно з правом такої держави відмовити у визнанні та виконанні наказу про конфіскацію за умови, якщо встановлено, що:
(a) виконання наказу про конфіскацію суперечить принципу ne bis in idem;
(b) в одному з випадків, зазначених у статті 6(3), наказ про конфіскацію стосується дій, які не є злочином, що карається конфіскацію згідно з правом держави, що виконує наказ; однак, що стосується податків чи зборів, митних зборів і валютних операцій, не допускається відмова у виконанні наказу про конфіскацію на тій підставі, що система права держави, що виконує наказ, не встановлює аналогічного податку чи збору або не містить аналогічних правил стосовно податків, зборів, митних зборів і валютних операцій, що передбачені системою права держави, що видає наказ;
(c) правом держави, що виконує наказ, передбачено імунітет або привілеї, що унеможливлює виконання наказу про конфіскацію зазначеної власності в цій державі;
(d) права будь-якої заінтересованої сторони, в тому числі bona fide третіх сторін, згідно з правом держави, що виконує наказ про конфіскацію, унеможливлюють його виконання, в тому числі, коли це є наслідком застосування засобів правового захисту відповідно до статті 9;
(e) відповідно до довідки, передбаченої статтею 4(2), якщо особа не з’явилася особисто на судове засідання, у результаті якого було ухвалено наказ про конфіскацію, якщо тільки в довідці не зазначено, що особа, згідно з додатковими процесуальними вимогами національного права держави, що видає наказ:
(i) своєчасно:
- була викликана до суду особисто та таким чином повідомлена про заплановану дату та місце проведення судового засідання, в результаті якого було ухвалено наказ про конфіскацію, або в інший спосіб фактично отримала офіційну інформацію про заплановану дату і місце судового засідання таким чином, що було однозначно встановлено, що їй було відомо про заплановане судове засідання;
- та
(ii) була повідомлена, що наказ про конфіскацію може бути ухвалений у разі її відсутності на судовому засіданні;
або
(b) знаючи про заплановане судове засідання, надала доручення адвокату, що був призначений цією особою або державою, захищати її на судовому засіданні, і цей адвокат дійсно захищав особу на судовому засіданні;
або
(c) після вручення наказу про конфіскацію та безпосереднього повідомлення про право на повторний судовий розгляд чи апеляційне оскарження, в якому ця особа має право брати участь і в рамках якого дозволяється повторний розгляд справи по суті, включаючи нові докази, та в результаті якого первісне рішення може бути скасоване:
(i) прямо заявила, що він або вона не оскаржує наказ про конфіскацію;
- або
- не подала заяву про повторний судовий розгляд чи апеляційне оскарження протягом встановленого строку;
(f) наказ про конфіскацію ґрунтується на кримінальному провадженні щодо кримінальних злочинів, які:
- згідно з правом держави, що виконує наказ, вважаються вчиненими повністю або частково на її території або в місці, яке розглядають як її територію;
- або
- були вчинені за межами території держави, що видає наказ, а система права держави, яка його виконує, забороняє переслідування за ці злочини, якщо вони вчинені за межами її території;
(g) наказ про конфіскацію на думку такого органу був виданий за обставин, коли наказ про конфіскацію було видано згідно з розширеними повноваженнями, зазначеними у статті 2(d)(iv);
(h) виконання наказу про конфіскацію забороняється встановленими правовими строками давності в державі, що виконує наказ, якщо діяння підпадають під юрисдикцію такої держави відповідно до її кримінального права.
3. Якщо компетентний орган держави, що виконує наказ, вважає, що:
- наказ про конфіскацію був виданий за обставин, коли наказ про конфіскацію було видано згідно з розширеними повноваженнями, зазначеними у статті 2(d)(iii),
- та
- наказ про конфіскацію виходить за межі обсягу можливості вибору, ухваленої державою, що виконує наказ, відповідно до статті 3(2) Рамкового рішення 2005/212/ЮВС,
вона виконує наказ про конфіскацію щонайменше в обсязі, передбаченому стосовно аналогічних внутрішніх справ відповідно до національного права.
4. Перед ухваленням рішення про невизнання та невиконання наказу про конфіскацію згідно з параграфом 2, або обмеження його виконання згідно з параграфом 3, компетентні органи держави, що виконує наказ, будь-якими відповідними засобами приділяють окрему увагу консультаціям з компетентними органами держави, що видає наказ. Консультації є обов’язковими, якщо наказ може ґрунтуватися на:
- параграфі 1;
- параграфі 2(a), (e), (f) або (g);
- параграфі 2(d) та інформації, яку не було надано відповідно до статті 9(3);
- або
- параграфі 3.
5. У разі неможливості виконати наказ про конфіскацію після консультацій із державою, що видає наказ, з тієї причини, що власність, яка підлягає конфіскації, вже конфіскована, зникла, була знищена, не може бути знайдена в місці, зазначеному в довідці, або місцезнаходження власності не було зазначено достатньо точно, необхідно негайно повідомити про це компетентні органи держави, що видає наказ.