Визнання та виконання
1. Компетентні органи держави, що виконує наказ, без додаткових формальностей визнають наказ про конфіскацію, переданий відповідно до статей 4 і 5, і вживають таких самих заходів для його негайного виконання, які необхідні для виконання наказу про конфіскацію, виданого органом держави, що виконує наказ, якщо такий орган не вирішить застосувати одну з підстав для невизнання або невиконання, передбачених у статті 8, або одну з підстав для відкладення, передбачених у статті 10.
2. Якщо запит про конфіскацію стосується конкретного об’єкта власності, компетентні органи держави, що видає наказ, та держави, що виконує наказ, можуть погодитись на конфіскацію у формі вимоги сплати грошової суми, що відповідає вартості власності, якщо це передбачено системою права цих держав.
3. Якщо наказ про конфіскацію стосується вимоги сплати грошової суми, компетентні органи держави, що виконує наказ, у разі неотримання платежу застосовують наказ про конфіскацію відповідно до параграфа 1 щодо будь-якого об’єкта власності, доступного для цієї мети.
4. Якщо наказ про конфіскацію стосується вимоги сплати грошової суми, компетентні органи держави, що виконує наказ, за потреби конвертують суму, що підлягає конфіскації, у валюту держави, що виконує наказ, за курсом обміну, встановленим на дату видання наказу про конфіскацію.
5. Кожна держава-член може заявити в декларації, переданій на зберігання до Генерального секретаріату Ради, що її компетентні органи не визнаватимуть і не виконуватимуть накази про конфіскацію власності, якщо такі накази були видані відповідно до розширених повноважень щодо конфіскації, зазначених у статті 2(d)(iv). Будь-яка така декларація може бути відкликана в будь-який час.