Підстави для невизнання або невиконання
1. Компетентні судові органи держави, що виконує наказ, можуть відмовити у визнанні або виконанні наказу про заморожування, тільки якщо:
(a) довідка, передбачена статтею 9, не видана, є неповною або явно не відповідає наказу про заморожування;
(b) правом держави, що виконує наказ, передбачено імунітет або привілеї, що унеможливлює виконання наказу про заморожування;
(c) з інформації в довідці чітко зрозуміло, що надання судової допомоги відповідно до статті 10 за правопорушення, щодо якого було винесено наказ про заморожування, може порушити принцип ne bis in idem ;
(d) в одному з випадків, зазначених у статті 3(4), діяння, щодо якого видано наказ про заморожування, не є злочином згідно з правом держави, що виконує наказ, однак щодо податків чи зборів, митних і валютних правил не допускається відмова у виконанні наказу про заморожування на тій підставі, що право держави, що виконує наказ, не встановлює аналогічного податку чи збору або не містить аналогічних правил стосовно податків, зборів, митної та валютної діяльності, що передбачені правом держави, що видає наказ.
2. У випадку параграфа 1(a), компетентний судовий орган може:
(a) встановити кінцевий термін його представлення, завершення чи виправлення; або
(b) прийняти рівноцінний документ; або
(c) звільнити судовий орган, який видає наказ, від вимоги, якщо він вважає, що надана інформація є достатньою.
3. Будь-яке рішення про відмову у визнанні або виконанні повинно бути ухвалено та негайно повідомлено компетентним судовим органам держави, що видає наказ, будь-якими засобами, здатними створювати письмове підтвердження.
4. Якщо на практиці неможливо виконати наказ про заморожування навіть після консультацій з державою, що видає наказ, з тієї причини, що власність або докази зникли, були знищені, не можуть бути знайдені в місці, зазначеному в довідці, або місцезнаходження власності або доказів не було зазначено достатньо точно, необхідно негайно повідомити про це компетентні судові органи держави, що видає наказ.