Визнання та негайне виконання
1. Компетентні судові органи держави, що виконує наказ, без подальших формальностей визнають наказ про заморожування, переданий відповідно до статті 4, і вживають таких самих заходів, необхідних для його негайного виконання, як і для виконання наказу про заморожування, виданого органом держави, що виконує наказ, якщо такий орган не вирішить застосувати одну з підстав для невизнання або невиконання, передбачених у статті 7, або одну з підстав для відстрочення, передбачених у статті 8.
У разі необхідності забезпечення дійсності вилученого доказу та за умови, що такі формальності та процедури не суперечать фундаментальним принципам держави, що виконує наказ, судовий орган держави, що виконує наказ, також дотримується формальностей та процедур виконання наказу про заморожування, чітко зазначених компетентним судовим органом держави, що видає наказ.
Звіт про виконання наказу про заморожування негайно передається до компетентного органу держави, що видає наказ, будь-якими засобами, здатними створювати письмове підтвердження.
2. Будь-які додаткові примусові заходи, необхідність у здійсненні яких може виникнути з наказу про заморожування, вживаються відповідно до застосовних процедурних правил держави, що виконує наказ.
3. Компетентні судові органи держави, що виконує наказ, приймають рішення по наказу про заморожування та повідомляють про таке рішення в максимально стислий строк та, якщо це практично можливо, протягом 24 годин з моменту отримання наказу про заморожування.