Передавання наказів про заморожування
1. Наказ про заморожування у розумінні цього Рамкового рішення разом із довідкою, зазначеною в статті 9, безпосередньо передається судовим органом, який його видав, до компетентного судового органу для виконання будь-якими засобами, здатними створювати письмове підтвердження за умов, які дозволять державі, що виконує наказ, встановити автентичність.
2. Велика Британія та Ірландія відповідно можуть до дати, вказаної в статті 14(1), заявити у декларації про те, що наказ про заморожування повинен надсилатися разом із довідкою центральному органу або органам, визначеним у декларації. Будь-яка така декларація може бути змінена наступною декларацією або скасована в будь-який час. Будь-яка декларація або документ про її скасування передається на зберігання до Генерального секретаріату Ради та про неї повідомляється Комісію. Ці держави-члени можуть у будь-який час після наступною декларацією обмежити сферу дії такої декларації з метою надання більшої сили положенням параграфа 1. Вони можуть зробити так після набуття чинності положень про взаємну допомогу Конвенції, що імплементує Шенгенську угоду.
3. Якщо компетентний судовий виконавчий орган невідомий, судовий орган держави, що видає наказ, здійснює всі необхідні запити, у тому числі через контактні пункти Європейської судової мережі ( - 3), з метою отримання інформації від держави, що виконує наказ.
4. Якщо судовий орган держави, що виконує наказ про заморожування, не має юрисдикції визнати його та вжити необхідних заходів для його виконання, він ex officio передає наказ про заморожування до компетентного судового органу для виконання та інформує про це судовий орган держави, що видала такий наказ.