Розширені повноваження на конфіскацію
1. Кожна держава-член повинна принаймні ухвалити необхідні інструменти, щоб мати змогу здійснювати за обставин, зазначених у параграфі 2, повну або часткову конфіскацію власності, що належить особі, визнаній винною у вчиненні злочину
(a) в рамках злочинної організації, як визначено у Спільних діях 98/733/ЮВС від 21 грудня 1998 року про визнання у державах-членах Європейського Союзу кримінальним правопорушенням участі в злочинній організації ( - 5 ), якщо злочин підпадає під дію:
- Рамкового рішення Ради 2000/383/ЮВС від 29 травня 2000 року про підвищення рівня захисту за допомогою кримінальних покарань та інших санкцій за підробку у зв’язку із введенням євро ( - 6 ),
- Рамкового рішення Ради 2001/500/ЮВС від 26 червня 2001 року про відмивання грошей, виявлення, розшук, заморожування, арешт і конфіскацію засобів і доходів, одержаних злочинним шляхом ( - 7 ),
- Рамкового рішення Ради 2002/629/ЮВС від 19 липня 2002 року про боротьбу з торгівлею людьми ( - 8 ),
- Рамкового рішення Ради 2002/946/ЮВС від 28 листопада 2002 року про підвищення стандартів кримінальної відповідальності з метою покарання за допомогу в незаконному в’їзді, транзиті та проживанні ( - 9 ),
- Рамкового рішення Ради 2004/68/ЮВС від 22 грудня 2003 року про боротьбу з сексуальною експлуатацією дітей і дитячою порнографією ( - 10 ),
- Рамкового рішення Ради 2004/757/ЮВС від 25 жовтня 2004 року про встановлення мінімальних положень стосовно складових елементів злочинів і санкцій у сфері незаконного обігу наркотичних речовин ( - 11 ),
(b) якщо злочин підпадає під дію Рамкового рішення Ради 2002/475/ЮВС від 13 червня 2002 року про боротьбу з тероризмом ( - 12 ),
за умови, що злочин згідно з рамковими рішеннями, наведеними вище, карається
- позбавленням волі на максимальний строк від 5 до 10 років стосовно злочинів, інших ніж відмивання грошей,
- позбавленням волі на максимальний строк не менше 4 років стосовно злочину з відмивання грошей,
та характер злочину дає змогу отримати фінансову вигоду.
2. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів, щоб мати змогу здійснювати конфіскацію за цією статтею принаймні:
(a) якщо національний суд на підставі конкретних фактів повністю переконаний, що відповідна власність одержана від злочинної діяльності засудженої особи до винесення обвинувального вироку за злочин, зазначений у параграфі 1, який суд вважає обґрунтованим за обставин конкретного випадку, або
(b) якщо національний суд на підставі конкретних фактів повністю переконаний, що відповідна власність одержана від подібної злочинної діяльності засудженої особи до винесення обвинувального вироку за злочин, зазначений у параграфі 1, який суд вважає обґрунтованим за обставин конкретного випадку, або
(c) якщо встановлено, що вартість власності непропорційна законному доходу засудженої особи, і національний суд на підставі конкретних фактів повністю переконаний, що відповідна власність отримана від злочинної діяльності засудженої особи.
3. Кожна держава-член може також розглянути питання про ухвалення інструментів, необхідних для забезпечення її спроможності за обставин, зазначених у параграфах 1 і 2, здійснювати повну або часткову конфіскацію власності, придбаної найближчими родичами відповідної особи, та власності, переданої юридичній особі, над якою відповідна особа, яка діє окремо або спільно з найближчими родичами, має контроль. Те саме застосовується у випадках, коли відповідна особа отримує значну частину прибутку юридичної особи.
4. Для позбавлення правопорушника відповідної власності держави-члени можуть застосовувати інші процедури, ніж кримінальні.
__________
( - 5 ) ОВ L 351, 29.12.1998, с. 1.
( - 6 ) ОВ L 140, 14.06.2000, с. 1.
( - 7 ) ОВ L 182, 05.07.2001, с. 1
( - 8 ) ОВ L 203, 01.08.2002, с. 1.
( - 9 ) ОВ L 328, 05.12.2002, с. 1.
( - 10 ) ОВ L 13, 20.01.2004, с. 44.
( - 11 ) ОВ L 335, 11.11.2004, с. 8.
( - 12 ) ОВ L 164, 22.06.2002, с. 3.