ЖК ( 5464-10 ) і п. 26 Правил ( 470-84-п ) встановлюють, що громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення або до зняття їх з цього обліку у передбачених законодавством випадках, а не до прийняття рішення про його надання, як на це вказав суд.
Вважаючи, що ордер Я. в порушення вимог ч. 2 ст. 58 ЖК ( 5464-10 ) видано не на вільне приміщення, суд в рішенні не послався на відповідні докази, як цього вимагає ст. 203 ЦПК ( 1502-06 ). Президія обласного суду ці порушення вбачає у тому, що ордер Я. був виданий у період вирішення спору в суді, що не свідчить про наявність перешкоди для його видачі.
Суд не з'ясував питання про взаємовідносини між колишнім подружжям П., що викликали даний житловий спір; до справи не приєднано рішення суду про розірвання шлюбу, хоча кожен твердив, що у всьому винний другий з них.
Крім цього, при постановленні рішення про надання сім'ї Я. при виселенні орендним підприємством "Азовсталь" іншого жилого приміщення суд не врахував роз'яснень, даних для таких випадків Пленумом Верховного Суду України у п. 6 постанови N 2 ( v0002700-85 ) від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України". Згідно з цими роз'ясненнями при визнанні ордера недійсним у зв'язку з видачею його з порушенням права інших осіб на це приміщення особам, які вселились за цим ордером, відповідно до змісту ч. 2 ст. 117 ЖК ( 5464-10 ) надається жиле приміщення, яке вони займали раніше, або інше, що за розміром і благоустроєм відповідає наданому за ордером.
Виходячи з наведеного, судова колегія Верховного Суду України скасувала зазначені судові рішення, а справу направила на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.