СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 11.04.2000
(Витяг)
Вироком Путивльського районного суду Сумської області від 9 квітня 1999 р. Х. засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89 КК ( 2001-05 ), із застосуванням ст. 45 КК на чотири роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком два роки та зі сплатою штрафу в розмірі 1 тис. 700 грн.
У касаційному порядку справа не розглядалась.
Х. засуджено за те, що він 23 грудня 1998 р. о 12-й годині проник через вікно у будинок М., звідки викрав телевізор та стабілізатор до нього, заподіявши потерпілому значну матеріальну шкоду на суму 120 грн. 22 січня 1999 р. Х., скориставшись тим, що сторож спав, проник на територію тракторного стану АТ і з метою крадіжки дизельного палива відламав у трьох тракторів трубки подачі палива, а також дві фари заднього освітлення, два габаритних ліхтарі, ліхтар підсвітки номерного знака загальною вартістю 200 грн. Цими ж діями він також пошкодив колективне майно на суму 99 грн.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування вироку щодо Х. у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та про направлення справи на новий судовий розгляд. Перевіривши матеріали справи та доводи протесту, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 39 КК ( 2001-05 ) суд при призначенні покарання повинен враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного й обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Із матеріалів справи вбачається, що, призначаючи Х. покарання і застосовуючи до нього ст. 45 КК ( 2001-05 ), суд виходив із того, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та задовільно характеризується за місцем проживання.
Рішення суду про застосування до Х. ст. 45 КК ( 2001-05 ) не можна визнати обгрунтованим, оскільки, приймаючи його, суд фактично не навів у вироку переконливих доводів про доцільність умовного засудження Х., а лише послався на обставини, що пом'якшують відповідальність останнього. При цьому не було враховано, що Х. вчинив три злочини, один із яких є тяжким, а також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку індивідуального майна громадян.
Виходячи з цього та погоджуючись із доводами, викладеними у протесті, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що призначене Х. покарання є надмірно м'яким, тому вирок щодо нього скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.