СУДОВА КОЛЕГІЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 06.03.97
vd970306
Провадження у справах про злочини неповнолітніх
(Витяг)
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України ( 1003-05 ) при розгляді справ про злочин, вчинений неповнолітнім, необхідно з'ясувати вік, стан здоров'я, загального розвитку останнього.
За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, має бути з'ясовано, чи досяг він віку, з якого настає кримінальна відповідальність
Вироком Запорізького обласного суду від 19 грудня 1996 р. О. засуджено за ст. 17, ч. 4 ст. 117 КК ( 2001-05 ) із застосуванням ст. 44 КК на три роки шість місяців позбавлення волі у виховно-трудовій колонії загального режиму. Ухвалено стягнути із законного представника засудженого Н. на користь С. 1200 грн.
О. визнано винним у замаху на згвалтування малолітньої П., 1987 року народження, вчиненому за таких обставин.
Як визнав суд, 9 липня 1996 р. О. з метою згвалтування завів П. у свій будинок, де, використовуючи її безпорадний стан та погрожуючи ножем, намагався згвалтувати її, проте не довів злочинний намір до кінця з фізіологічних причин. Крім того, він утримував П. тоді, коли її намагалася згвалтувати інша особа, справу щодо якої закрито.
У касаційній скарзі законний представник засудженого Н. просила вирок скасувати, а справу закрити, посилаючись на те, що суд не врахував достатньою мірою висновок психологічної експертизи про відставання О. в розвитку як мінімум на один рік, а з нього, на її думку, випливає, що на час вчинення дій, за які засуджено О., він не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 10 КК ( 2001-05 ) кримінальній відповідальності за згвалтування підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло чотирнадцять років.
До висновку про те, що О. на час вчинення замаху на згвалтування П. досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за цей злочин, суд дійшов з порушенням вимог кримінально-процесуального закону щодо особливостей провадження у справах про злочини неповнолітніх.
Так, відповідно до ст. 433 КПК ( 1003-05 ) при розгляді справи про злочин, вчинений неповнолітнім, необхідно з'ясувати вік, стан здоров'я та загального розвитку останнього. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, також має бути з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою він міг керувати ними.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, О. на час вчинення злочину, за який його засуджено, виповнилося 15 років і 3 місяці і він був учнем 7 класу школи-інтернату для розумове відсталих дітей.
За даними висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи у О. відмічено пониження інтелекту до ступеня легкої дебільності - він має низький запас знань, розмежовує поняття лише з підказками, не може вирахувати вік людини тощо. Проте зазначеним висновком експертизи його визнано осудним.
Судово-психологічною експертизою підтверджено, що в розумовому розвитку О. відстає від свого фізіологічного віку як мінімум на один рік. Разом з тим експертом дано висновок, що на час вчинення інкримінованих О. дій той досяг віку 14 років.
На порушення вимог кримінально-процесуального закону ці висновки експертів у судовому засіданні не досліджено. Як вбачається з протоколу судового засідання, суд лише оголосив їх і за наявності ймовірного висновку експерта-психолога про досягнення О. на час вчинення замаху на згвалтування П. 14-літнього віку, дійшов висновку про те, що той підлягає кримінальній відповідальності.
Експерт-психіатр і експерт-психолог у судове засідання не викликались, хоча за обставинами справи необхідність у цьому була.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 433 КПК ( 1003-05 ) для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості повинна бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої і юнацької психології (психолог, педагог). Згідно з протоколом ознайомлення експерта з правами й обов'язками, М., який проводив психологічну експертизу О., завідує кафедрою в педагогічному інституті. Не викликавши його в судове засідання, суд не з'ясував, чи є він спеціалістом у галузі дитячої і юнацької психології.
Амбулаторну судово-психіатричну експертизу О. було проведено до того, як він був обстежений експертом-психологом (відповідно 20 вересня і 2 - 4 жовтня 1996 р.), а тому висновки останнього не були предметом дослідження експертів-психіатрів. Не викликавши в судове засідання експерта-психіатра, суд не з'ясував, чи могли вплинути на його висновки результати судово-психологічної експертизи О.
За таких обставин судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що суд недостатньо повно дослідив дані про вік О. і це є підставою для скасування вироку й повернення справи на новий судовий розгляд.
Під час цього розгляду суду необхідно вжити всіх необхідних заходів до всебічного й повного дослідження даних, якими обгрунтовується стан загального розвитку неповнолітнього О. У судове засідання слід викликати експертів, які проводили психіатричну і психологічну експертизи, а за необхідності - вирішити питання про призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи для з'ясування стану загального розвитку О. на час вчинення дій, за які його засуджено.
Залежно від одержаних у судовому засіданні даних щодо рівня загального розвитку неповнолітнього О. суду необхідно вирішити питання про те, чи досяг він віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинені ним дії.
При новому розгляді справи підлягають перевірці твердження, наведені в касаційній скарзі законного представника неповнолітнього засудженого, про безпідставне стягнення з неї 1200 гри. на відшкодування шкоди С.
Керуючись статтями 363, 364 КПК ( 1003-05 ), судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу частково задовольнила, вирок Запорізького обласного суду щодо О. скасувала і повернула справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Надруковано: "Юридичний вісник України", N 51 (287), 21 - 27 вересня 2000 р.