1. Застереження стосовно Конвенції ( 994_331 ), зроблені до відкриття цього Протоколу для підписання, не застосовуються до Конвенції зі змінами, унесеними цим Протоколом.
2. Стаття 13 Конвенції ( 994_331 ) стає статтею 16.
3. У першому реченні пункту 1 нової статті 16 після слова "держава" вставляється вислів ", яка є стороною Конвенції станом на 15 травня 2003 року,"(1), а після слова "затвердження" вставляється вислів "Протоколу, що доповнює Конвенцію". Після слів "політичних мотивів" вставляється друге речення в такій редакції: "Договірна Держава зобов'язується застосовувати це застереження залежно від конкретного випадку шляхом прийняття належно обґрунтованого рішення та належним чином ураховуючи під час визначення характеру злочину будь-які особливо серйозні ознаки злочину, у тому числі:". Решта першого речення вилучається, крім підпунктів "a", "b" та "c".
_______________ (1) В англійському тексті сказано, що вислів ", яка є стороною Конвенції станом на 15 травня 2003 року," вставляється після слова "може". Якщо в українському тексті цей вислів вставити саме після слова "може", то через невідповідність синтаксичних структур англійського й українського речень зміст українського речення буде спотворений. Саме із цієї причини в українському перекладі сказано, що відповідний вислів вставляється перед словом "держава". - Прим. пер.
4. Текст нової статті 16 доповнюється таким пунктом:
"2. Під час застосування пункту 1 цієї статті Договірна Держава вказує злочини, до яких застосовується її застереження.".
5. Пункт 2 нової статті 16 стає пунктом 3 цієї статті. У першому реченні цього пункту перед словом "Держава" вставляється слово "Договірна", а вислів "попереднього пункту" замінюється висловом "пункту 1".
6. Пункт 3 нової статті 16 стає пунктом 4 цієї статті. У першому реченні цього пункту перед словом "Держава" вставляється слово "Договірна".
7. Текст нової статті 16 доповнюється такими пунктами:
"5. Застереження, зазначені в пункті 1 цієї статті, є чинними впродовж трьох років з дати набрання чинності цією Конвенцією стосовно відповідної держави. Однак, такі застереження можуть бути поновлені на такий самий строк.
6. За дванадцять місяців до дати закінчення строку дії застереження Генеральний секретаріат Ради Європи повідомляє про таке закінчення строку відповідній Договірній Державі. Не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії, Договірна Держава повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи про збереження в силі, унесення змін чи зняття свого застереження. Якщо Договірна Держава повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи про збереження в силі свого застереження, вона надає пояснення, що обґрунтовують продовження строку дії застереження. Якщо відповідна Договірна Держава не надіслала повідомлення, то Генеральний секретар Ради Європи повідомляє цій Договірній Державі, що строк дії її застереження вважається автоматично продовженим на шість місяців. Якщо відповідна Договірна Держава не надіслала повідомлення про свій намір зберегти в силі або внести зміни до свого застереження до закінчення цього строку, то застереження втрачає чинність.
7. У випадках, коли Договірна Держава, після отримання запиту про видачу правопорушника від іншої Договірної Держави, не видає особи, застосовуючи застереження, зроблене відповідно до пункту 1 цієї статті, вона передає справу, без будь-яких винятків та необґрунтованої затримки, до своїх компетентних органів з метою здійснення переслідування в судовому порядку, якщо запитуюча та запитувана держави не домовилися про інше. Компетентні органи, з метою здійснення кримінального переслідування в запитуваній Державі, приймають рішення так само, як й у випадку будь-якого серйозного злочину відповідно до законодавства цієї Держави. Запитувана держава передає без необґрунтованої затримки остаточні результати судового розгляду запитуючій Державі та Генеральному секретарю Ради Європи, який пересилає їх Конференції, передбаченій у статті 17.
8. Рішення про відмову в задоволенні запиту про видачу правопорушника, прийняте на підставі застереження, зробленого відповідно до пункту 1 цієї статті, відразу передається запитуючій Державі. Якщо протягом обґрунтованого строку не було прийнято судового рішення по суті справи в запитуваній Державі відповідно до пункту 7, запитуюча Держава може повідомити про цей факт Генеральному секретарю Ради Європи, який передає це питання Конференції, передбаченій у статті 17. Ця Конференція розглядає вказане питання й надає висновок про відповідність відмови положенням Конвенції та передає його Комітетові Міністрів для видання заяви з цього питання. Під час здійснення своїх функцій відповідно до цього пункту Комітет Міністрів збирається у своєму складі, що обмежується Договірними Державами.".