Процедура пред'явлення регресійної вимоги
Параграф 1. Обгрунтованість оплати, здійсненої перевізником, що пред'являє регресійну вимогу, передбачена статтею 50, не може заперечуватись перевізником, проти якого була пред'явлена регресійна вимога, якщо відшкодування було встановлене в судовому порядку, і якщо цей останній перевізник був належним чином викликаний до суду для участі в судовому розгляді. Суддя, котрому був поданий основний позов, встановлює строки, необхідні для повідомлення про виклик до суду і для участі в судовому розгляді.
Параграф 2. Перевізник, що пред'являє свою регресійну вимогу, повинен надавати її в одному й тому самому позові проти всіх перевізників, з якими він не дійшов мирової угоди; інакше право регресійної вимоги щодо не притягнутих до суду перевізників припиняється.
Параграф 3. Суддя в одній і тій самій судовій постанові повинен прийняти рішення про всі регресійні вимоги, що йому надані.
Параграф 4. Перевізник, що бажає скористатися своїм правом надання регресійної вимоги, може подати її в суди держави, на території якої один з перевізників, що приймали участь в перевезенні, має своє основне місце знаходження або філіал, або установу, що уклала договір перевезення.
Параграф 5. Якщо регресійна вимога висувається стосовно кількох перевізників, то перевізник-позивач має право вибирати серед компетентних судів згідно з параграфом 4 суд, в який він і подає свою регресійну вимогу.
Параграф 6. Процедура пред'явлення регресійної вимоги на відшкодування не може включатися до процедури відшкодування, якого вимагає правомочна за договором перевезення особа.