Строк давності
Параграф 1. Строк давності позовів, що грунтуються на цих Єдиних правилах, закінчується через три роки.
Параграф 2. Відлік строку давності починається з дня заподіяння шкоди.
Параграф 3. У випадку загибелі осіб строк давності позову закінчується через три роки, починаючи з дня, який є наступним за днем смерті, з урахуванням того, що цей строк не може перевищувати п'яти років починаючи з дня, який є наступним за днем, коли трапився нещасний випадок.
Параграф 4. Регресійний позов до особи, що несе відповідальність, може бути пред'явлений навіть після закінчення строку давності, передбаченого в параграфі 1, якщо вона продовжує бути відповідальною в строк, визначений законом держави, в якій розпочато розслідування. Проте цей строк не може бути меншим ніж 90 днів починаючи з дня, коли особа, що подала регресійний позов, врегулювала вимогу або отримала повідомлення про виклик до суду.
Параграф 5. Строк давності тимчасово переривається, якщо сторони, між якими існує спір, домовляються про процедуру мирової угоди або передають це на розгляд арбітражного суду, передбаченого в Розділі V Конвенції.
Параграф 6. Крім того, для призупинення й переривання відліку строку давності чинним є національне законодавство.
Єдині правила про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів, що застосовуються до залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ - Додаток F до Конвенції)