Системи реагування
1. Кожна зі Сторін належним чином забезпечує:
(a) створення, вдосконалення або функціонування комплексних національних та/або місцевих систем відстеження та раннього попередження для: (i) виявлення спалахів чи випадків захворювань, пов'язаних із водою, або значної загрози виникнення таких спалахів чи випадків, у тому числі тих, що мають місце в результаті випадків забруднення води або надзвичайних погодних явищ; (ii) оперативного і чіткого інформування відповідних державних органів та громадськості про такі спалахи, випадки та загрозу їх виникнення; (iii) у разі будь-якої неминучої загрози здоров'ю населення від захворювань, пов'язаних із водою, розповсюдження серед населення, що може постраждати, всієї інформації, яка є в наявності у державних органів та здатна допомогти населенню вжити заходів щодо запобігання та зменшення шкоди; (iv) надання на розгляд відповідним державним органам та, у відповідних випадках, громадськості рекомендацій, які мають відношення до профілактичних заходів та заходів щодо виправлення ситуації;
(b) своєчасної підготовки комплексних національних та місцевих планів дій у надзвичайних ситуаціях для реагування у випадках виникнення таких спалахів, випадків та загроз;
(c) надання відповідним державним органам необхідних можливостей щодо реагування на такі спалахи, випадки та ситуації, пов'язані з ризиком, відповідно до конкретного плану дій у надзвичайних ситуаціях.
2. Системи відстеження та раннього попередження, плани дій у надзвичайних ситуаціях та можливості реагування на виникнення захворювань, пов'язаних із водою, можуть поєднуватися з аналогічними механізмами, які мають відношення до інших галузей.
3. Протягом трьох років з моменту набуття статусу Сторони Протоколу кожна Сторона вводить в дію системи відстеження та раннього попередження, плани дій у надзвичайних ситуаціях та забезпечує можливості реагування, згадані у пункті 1 цієї статті.