Взаємне визнання й виконання судових рішень
1. Будь-яке рішення суду, що має юрисдикцію відповідно до статті 17 цього Протоколу, якщо воно має позовну силу в державі походження й більше не підлягає перегляду у звичайних формах, визнається в будь-якій Договірній Стороні, як тільки будуть виконані всі формальності, яких вимагає ця Сторона, за винятком випадків:
a) коли судове рішення отримано обманним шляхом;
b) коли відповідач не був сповіщений у розумні строки й не мав достатньої можливості для викладу своєї позиції;
c) коли судове рішення не сумісне з винесенням раніше в іншій Договірній Стороні обґрунтованим рішенням стосовно позову за тією самою підставою та між тими самими сторонами або
d) коли судове рішення суперечить державній політиці Договірної Сторони, в якій запитується визнання.
2. Рішення, визнане згідно з положеннями пункту 1 цієї статті, має позовну силу в будь-якій Договірній Стороні після того, як виконано всі формальності, що вимагаються в такій Стороні. Формальності не допускають повторного розгляду суті справи.
3. Положення пунктів 1 й 2 цієї статті не застосовуються між Договірними Сторонами Протоколу, що є Сторонами угоди або домовленості про взаємне визнання й виконання рішень, у рамках яких рішення визнається й має позовну силу.