Визначення права, що застосовується
1. Незважаючи на положення статей 3-6, кредитор і боржник у зобов’язаннях про утримання можуть у будь-який час визначити право, шо застосовується до зобов’язання про утримання, обравши одне з таких:
a) право будь-якої держави, громадянином якої є будь-яка зі сторін на момент визначення;
b) право держави звичайного місця проживання будь-якої сторони на момент визначення;
c) право, визначене сторонами як таке, що застосовується, або право, яке фактично застосовувалося до режиму власності сторін;
d) право, визначене сторонами як таке, що застосовується, або право, яке фактично застосовувалося до регулювання розлучення сторін або їх окремого проживання.
2. Така угода укладається у письмовій формі або фіксується на будь-якому носієві, інформація на якому має бути доступною для здійснення посилань у подальшому, і має бути підписана обома сторонами.
3. Пункт 1 не застосовується до зобов'язань про утримання щодо особи віком до 18 років або повнолітньої особи, яка через порушення або недостатність її особистих можливостей нездатна захистити свої інтереси.
4. Незважаючи на право, визначене сторонами відповідно до пункту 1, питання щодо того, чи може кредитор відмовитися від свого права на утримання, регулюється правом держави звичайного місця проживання кредитора на момент визначення.
5. Крім випадків, коли на момент визначення права сторони були повністю поінформовані і обізнані щодо наслідків їх вибору, право, визначене сторонами, не застосовується, якщо його застосування призвело б до явно несправедливих або необгрунтованих наслідків для будь-якої зі сторін.