(1) Кожна Держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення її юрисдикції щодо злочинів, зазначених у Статті 2, коли злочин вчинено:
а) проти чи на борту стаціонарної платформи, коли вона перебуває на континентальному шельфі даної Держави; або
b) громадянином даної Держави.
(2) Держава-учасниця може також встановити свою юрисдикцію щодо будь-якого такого злочину, коли:
а) його вчинено особою без громадянства, яка звичайно проживає у даній Державі; або
b) під час його вчинення громадянин даної Держави був захоплений, піддавався загрозам, поранений чи вбитий; або
с) його вчинено при спробі примусити дану Державу вчинити якісь дії чи утриматися від них.
(3) Будь-яка Держава-учасниця, яка встановила юрисдикцію, зазначену в пункті (2), повідомляє про це Генерального секретаря Міжнародної морської організації (надалі "Генеральний секретар").
Якщо така Держава-учасниця згодом відмовляється від такої юрисдикції, вона повідомляє про це Генерального секретаря.
(4) Кожна Держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення її юрисдикції щодо злочинів, зазначених у Статті 2, у випадках, коли гаданий злочинець перебуває на її території і вона не видає його якій-небудь з Держав-учасниць, що встановили свою юрисдикцію згідно з пунктами (1) і (2) цієї Статті.
(5) Цей Протокол не виключає ніякої кримінальної юрисдикції, здійснюваної згідно з національним законодавством.