Після статті 26 "Обмін інформацією" Угоди доповнити статтю 26А "Допомога у стягненні податків" такого змісту:
"Стаття 26А
Допомога у стягненні податків
1. Договірні Держави надаватимуть одна одній допомогу у стягненні податкових заборгованостей. Така допомога не обмежується статтями 1 та 2. Компетентні органи Договірних Держав можуть за взаємною згодою визначити спосіб застосування цієї статті.
2. Термін "податкова заборгованість", який вживається в цій статті, означає суму заборгованості стосовно податків будь-якого виду та опису, що стягуються від імені Договірних Держав, або їх адміністративно-територіальних одиниць або місцевих органів влади тією мірою, якою оподаткування не суперечить цій Угоді або будь-якому іншому акту, сторонами якого є Договірні Держави, такі як проценти, адміністративні штрафи та витрати на стягнення або збереження, що відносяться до такої суми.
3. Якщо податкова заборгованість Договірної Держави підлягає примусовому стягненню відповідно до законодавства цієї Держави та боржником якої є особа, яка у той самий час не може відповідно до законодавства цієї Держави запобігти її стягненню, така податкова заборгованість, буде прийматись за запитом компетентного органу цієї Держави для цілей стягнення компетентним органом іншої Договірної Держави. Така податкова заборгованість буде стягуватись цією іншою Державою відповідно до положень її законодавства, які стосуються примусового стягнення її власних податків, так якби податкова вимога була б податковою вимогою цієї іншої Держави.
4. Якщо податкова заборгованість Договірної Держави є заборгованістю по відношенню до якої ця Держава може, відповідно до свого законодавства вжити заходи для забезпечення їх стягнення, така податкова заборгованість буде прийматись за запитом компетентного органу цієї Держави для цілей вжиття заходів щодо збереження компетентним органом іншої Договірної Держави. Ця інша Держава буде вживати заходи для збереження такої податкової заборгованості відповідно до положень свого законодавства, таким чином якщо б ця податкова заборгованість була податковою заборгованістю цієї іншої Держави навіть якщо в момент, коли такі заходи вживаються, податкова заборгованість не підлягає примусовому стягненню у першій згаданій Державі або боржником по ній є особа, яка має право запобігти її стягненню.
5. Незважаючи на положення пунктів 3 та 4, податкова заборгованість, прийнята Договірною Державою для цілей пунктів 3 або 4, не буде в цій Державі підлягати часовим обмеженням або їй не буде надано пріоритету, який застосовується до податкової заборгованості відповідно до законодавства цієї Держави з причини її походження як такої. У доповнення, податкова заборгованість, прийнята Договірною Державою для цілей пунктів 3 або 4, не буде мати в цій Державі ніякого пріоритету, який застосовується до такої податкової заборгованості відповідно до законодавства іншої Договірної Держави.
6. Позови щодо існування, дійсності або суми податкової заборгованості Договірної Держави не будуть подані на розгляд у судах або адміністративних органах іншої Договірної Держави.
7. Якщо, у будь-який час після запиту, зробленого Договірною Державою згідно із пунктом 3 або 4 та, перед тим як інша Договірна Держава стягнула або перевела суму податкової заборгованості першій згаданій Державі, вказана сума податкової заборгованості припиняє існування:
a) у випадку запиту відповідно до пункту 3, податкова заборгованість першої згаданої Держави, яка підлягає примусовому стягненню згідно законодавства цієї Держави та власником якої є особа, яка водночас не може відповідно до законодавства цієї Держави запобігти її стягненню, або
b) у випадку запиту відповідно до пункту 4, податкова заборгованість першої згаданої Держави по відношенню до якої ця Держава може, відповідно до свого законодавства вжити заходи для збереження суми податків з метою їх стягнення компетентний орган першої згаданої Держави повинен негайно повідомити компетентний орган іншої Держави про цей факт та, за вибором іншої Держави, перша згадана Держава повинна призупинити, або відкликати свій запит.
8. У жодному випадку положення цієї статті не будуть тлумачитись, як покладені на Договірну Державу зобов'язання:
a) здійснювати адміністративні заходи, які протирічать законодавству та адміністративній практиці цієї або іншої Договірної Держави;
b) здійснювати заходи, які протирічили б державній політиці;
c) надавати допомогу, якщо інша Договірна Держава не вживає всіх розумних заходів щодо стягнення або збереження, в залежності від обставин, що є доступною згідно із законодавством або адміністративною практикою;
d) надавати допомогу у тих випадках, коли адміністративні витрати для цієї Держави явно непропорційні вигоді, отриманій іншою Договірною Державою.".