Принцип територіальності
1. Умови, викладені у Розділі II, мають бути виконані без перешкод відповідною Стороною.
2. Якщо продукти преференційного походження, які експортовано зі Сторони до іншої країни, повернуто, вони вважаються продуктами, що не мають статусу преференційного походження, якщо перед митними органами не буде доведено, що:
(a) повернені продукти є тими ж, що були експортовані; та
(b) їх не було піддано жодній операції, за винятком необхідних для збереження продуктів в належному стані під час перебування в іншій країні або при експорті.
3. На отримання статусу преференційного походження відповідно до положень, наведених у Розділі II, не впливатиме обробка або переробка, здійснена за межами Сторони-експортера матеріалів, що експортувались з цієї Сторони та надалі реімпортовані до цієї Сторони, якщо:
(a) зазначені матеріали є повністю отриманими у Стороні-експортері або зазнали обробки або переробки, що виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6, раніше ніж були експортовані; а також
(b) митним органам переконливо доведено, що:
(i) реімпортовані продукти отримано шляхом обробки або переробки експортованих матеріалів; та
(ii) сукупна додана вартість, отримана за межами Сторони-експортера відповідно до положень цієї Статті, не перевищує 10 % ціни на умовах франко-завод кінцевого продукту, щодо якого вимагається отримання статусу продукту преференційного походження.
4. Для цілей пункту 3 цієї Статті умови набуття продуктом преференційного статусу походження, наведені в Розділі II, не застосовуються до обробки або переробки, здійсненої за межами Сторони-експортера. Але у разі застосування правила, яке встановлює максимальну вартість усіх матеріалів, що не мають преференційного статусу походження у складі кінцевого продукту, у визначенні статусу преференційного походження кінцевого продукту згідно з переліком у Додатку II, загальна вартість матеріалів, що не мають статусу преференційного походження, включених до складу кінцевого продукту на території Сторони-експортера, з урахуванням сукупної доданої вартості, отриманої за межами цієї Сторони шляхом застосування положень цієї Статті, не повинна перевищувати зазначених відсотків.
5. Для цілей застосування пунктів 3, 4 цієї Статті «сукупна додана вартість» вживається у значенні всіх витрат, які виникли за межами Сторони-експортера, включно з вартістю матеріалів, що увійшли до складу продукту на цій території.
6. Пункти 3, 4 цієї Статті не застосовуються до продуктів, які не відповідають вимогам, наведеним у переліку в Додатку II, або які можуть розглядатися як такі, що мають достатній рівень обробки або переробки лише за умови виконання правила толерантності, наведеного у Статті 5.
7. Будь-яка обробка або переробка, що підпадає під дію цієї Статті, здійснена за межами Сторони-експортера, має бути виконана згідно з митним режимом переробки за межами митної території або подібним митним режимом.