1. У випадку захищених категорій працівників тривалість допомоги, зазначеної у статті 22, може бути обмежена 21 тижнем упродовж одного дванадцятимісячного періоду або 21 тижнем у кожному випадку припинення отримання заробітку.
2. У випадку усіх захищених мешканців, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, допомога, зазначена у статті 22, забезпечується під час усієї дії обставини, за якої вона надається. Але тривалість надання визначеної допомоги, гарантованої без перевірки матеріального стану, може бути обмежена відповідно до пункту 1 цієї статті.
3. Якщо національні законодавство та правила передбачають, що тривалість надання допомоги залежить від тривалості періоду сплати внесків і/або допомоги, отриманої попередньо упродовж визначеного періоду, положення пункту 1 вважаються виконуваними, якщо середня тривалість надання допомоги складає принаймні 21 тиждень упродовж одного дванадцятимісячного періоду.
4. Допомога не сплачується:
a) за перші три дні у кожному випадку припинення отримання заробітку, причому дні безробіття до та після тимчасової роботи, що продовжувалася не довше визначеного періоду, зараховуються до того самого випадку припинення заробітку; чи
b) за перші шість днів упродовж одного дванадцятимісячного періоду.
5. У випадку сезонних робітників тривалість надання допомоги та період очікування можуть враховувати умови їхньої роботи.
6. Вживаються заходи для підтримання високого та стабільного рівня зайнятості у країні та створюються відповідні умови для надання безробітним допомоги в отриманні нової належної роботи, включаючи служби працевлаштування, курси професійно-технічної підготовки, допомогу у переведенні безробітних в інші місцевості у випадку необхідності пошуку належної роботи, а також пов'язані із цим послуги.
Пункти 2 і 3 статті 26 викладаються у такій редакції:
2. Визначений вік не перевищує 65 років або такого більш похилого віку, коли кількість мешканців, що досягли цього віку, становить не менше 10 відсотків від кількості мешканців, що не досягли цього віку, але яким більше 15 років. Але якщо захищеними є тільки визначені категорії працівників, визначений вік не перевищує 65 років.
3. Національні законодавство та правила можуть передбачати, що допомога особі, яка має право на неї за інших обставин, може бути припинена, якщо така особа займається будь-якою визначеною прибутковою діяльністю, або що ця допомога, якщо вона формується із внесків, може бути зменшена у випадках, коли заробіток бенефіціарія перевищує визначену суму.
Пункти a та b статті 27 викладаються у такій редакції:
До захищених осіб належать:
a) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 80 відсотків усіх працівників; або
b) визначені категорії економічно активного населення, які охоплюють не менше 30 відсотків усіх мешканців; або
Пункт b статті 28 викладається у такій редакції:
b) для усіх мешканців, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, - відповідно до вимог статті 67. Але визначена допомога гарантується без перевірки матеріального стану категоріям осіб, визначеним відповідно до підпунктів a та b статті 27, за умов, які надають право на допомогу і які не повинні бути більш суворими, ніж умови, зазначені у пункті 1 статті 29.
Пункт d статті 32 викладається у такій редакції:
d) втрата удовою чи дитиною підтримки внаслідок смерті годувальника.