ПОСТАНОВА
Верховної Ради України
Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, парламентів та урядів держав - членів Організації Об’єднаних Націй, держав - членів Європейського Союзу, НАТО, Європейського парламенту, ЮНЕСКО, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї НАТО щодо засудження політики систематичного культурного геноциду з боку російської федерації, спрямованого проти Українського народу
Верховна Рада України постановляє:
1. Схвалити Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, парламентів та урядів держав - членів Організації Об’єднаних Націй, держав - членів Європейського Союзу, НАТО, Європейського парламенту, ЮНЕСКО, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї НАТО щодо засудження політики систематичного культурного геноциду з боку російської федерації, спрямованого проти Українського народу (додається).
2. Доручити Голові Верховної Ради України забезпечити невідкладне направлення тексту Звернення до Організації Об’єднаних Націй, парламентів та урядів держав - членів Організації Об’єднаних Націй, держав - членів Європейського Союзу, НАТО, Європейського парламенту, ЮНЕСКО, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї НАТО.
3. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Голова Верховної Ради України
Р. СТЕФАНЧУК
м. Київ
15 липня 2026 року
№ 4939-IX
ЗВЕРНЕННЯ
Верховної Ради України
до Організації Об’єднаних Націй, парламентів та урядів держав - членів Організації Об’єднаних Націй, держав - членів Європейського Союзу, НАТО, Європейського парламенту, ЮНЕСКО, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї НАТО щодо засудження політики систематичного культурного геноциду з боку російської федерації, спрямованого проти Українського народу
Повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України, що триває п’ятий рік, супроводжується не лише численними порушеннями норм міжнародного гуманітарного права, а й систематичними діями, спрямованими на знищення культурної ідентичності Українського народу.
Такі дії знаходять свій прояв у руйнуванні пам’яток історії та культури, музеїв, бібліотек, архівів, релігійних споруд, викраденні культурних цінностей з тимчасово окупованої території України, насильницькій русифікації населення, обмеженні використання української мови, нав’язуванні російської історичної та культурної політики, а також у спробах заперечення існування української нації та її історичного розвитку.
Міжнародне співтовариство давно визнало особливу цінність культурної спадщини для існування народів.
Відповідно до преамбули Конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року (далі - Гаазька конвенція 1954 року) будь-яке пошкодження культурних цінностей, незалежно від того, якому народові вони належать, є шкодою для культурної спадщини всього людства.
Відповідно до статті 4 Гаазької конвенції 1954 року держави зобов’язані утримуватися від будь-яких актів ворожості, спрямованих проти культурних цінностей.
Руйнування та привласнення української культурної спадщини суперечать положенням Другого протоколу 1999 року до Гаазької конвенції 1954 року, який передбачає індивідуальну кримінальну відповідальність за істотні порушення у сфері захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів.
Згідно зі статтею 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду умисні напади на історичні пам’ятки, культові споруди, заклади освіти та заклади культури належать до воєнних злочинів, за умови що вони не є військовими цілями.
Особливе занепокоєння викликають дії, спрямовані на стирання української національної ідентичності на тимчасово окупованій території України. Такі дії суперечать статті 27 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, що гарантує етнічним, релігійним і мовним спільнотам право користуватися власною культурою, рідною мовою та сповідувати свою релігію.
Такі дії також порушують положення Декларації ЮНЕСКО про принципи міжнародного культурного співробітництва 1966 року та Загальної декларації ЮНЕСКО про культурне різноманіття 2001 року, які визнають культурне різноманіття спільним надбанням людства та зобов’язують держави його поважати.
Хоча термін "культурний геноцид" не визначений у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, його концепція широко використовується в міжнародно-правовій доктрині для позначення дій, спрямованих на знищення культурних основ існування певної національної, етнічної, расової або релігійної групи. Відповідно до неї геноцид охоплює не лише фізичне знищення людей, а й руйнування культурних, духовних та соціальних основ існування нації.
Застосування широкого підходу до поняття геноциду, що включає знищення культури та ідентичності, сприятиме доведенню на міжнародному рівні намірів вищого військово-політичного керівництва російської федерації чинити геноцид проти Українського народу. Використання концепції культурного геноциду для кваліфікації дій російської федерації в Україні відкриває також можливості актуалізації питань реституції культурних цінностей, виплати компенсації за шкоду, завдану українській культурі та ідентичності.
У цьому контексті систематичні дії російської федерації щодо знищення української культурної спадщини, нав’язування власної культурної політики та заперечення природного права Українського народу на власну історичну й культурну самобутність заслуговують на рішуче міжнародне засудження.
Такі дії грубо порушують фундаментальні загальновизнані принципи міжнародного права, суперечать цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй, підривають право народів на збереження власної ідентичності та становлять загрозу не лише для України, а й для світової культурної спадщини загалом.
У зв’язку з масованою повітряною атакою російської федерації на місто Київ у ніч проти 15 червня 2026 року Верховна Рада України рішуче засуджує дії держави-агресора, внаслідок яких було завдано шкоди об’єктам культурної та духовної спадщини України. Йдеться, зокрема, про об’єкти, що перебувають під охороною ЮНЕСКО.
Серед постраждалих об’єктів - пам’ятки, що належать до об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра": Успенський собор, Башта Івана (Іоанна) Кущника, а також будівлі, в яких розташовані Скарбниця Національного музею історії України, Музей книги та друкарства України. Пошкоджень зазнали також окремі фондосховища Національного музею народної архітектури та побуту України.
Крім того, під час зазначеної повітряної атаки на Україну постраждали Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал", Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка, Українська студія хронікально-документальних фільмів ("Укркінохроніка") - одна з найстаріших українських кіностудій документального кіно, Дніпропетровський будинок органної та камерної музики, а також Харківський художній музей, який зазнав руйнувань напередодні.
Завдавши варварського удару по головній християнській святині України - Києво-Печерській лаврі, кремлівський диктатор В. Путін назавжди отримав тавро одного з найжорстокіших руйнівників української культури.
Масштаб культурної трагедії Українського народу вимірюється не лише пошкодженнями історичних будівель та приміщень, а насамперед - руйнівними наслідками для музейних колекцій, що є джерелом унікальної історичної інформації та носієм національної ідентичності й культурного коду Українського народу.
Верховна Рада України наголошує, що чергові пошкодження пам’яток культурної спадщини, музейних колекцій, культурних інституцій та духовних святинь є продовженням системної політики російської федерації, спрямованої на руйнування історичної пам’яті, культурної спадщини та національної ідентичності Українського народу.
Варто усвідомлювати, що йдеться про багаторічну імперську та тоталітарну практику російської імперії, спрямовану на придушення культурної, духовної та національної самобутності, яка століттями застосовувалася не лише проти України, а й для системного та жорстокого викорінення культурної ідентичності всіх поневолених нею народів.
Верховна Рада України стверджує, що цілеспрямоване руйнування державою-агресором українських музеїв, архітектурних комплексів та релігійних святинь є демонстративним викликом міжнародному праву, зокрема, свідомим порушенням Гаазької конвенції 1954 року, Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року та інших міжнародно-правових актів.
Верховна Рада України наголошує, що без рішучої та своєчасної реакції міжнародної спільноти напади на об’єкти культурної спадщини триватимуть, а безкарність за такі дії створюватиме небезпечний прецедент та підриватиме міжнародну систему захисту культурної спадщини, посилюватиме загрозу для збереження культурних надбань не лише України, а й усього світу, та закликає міжнародне співтовариство вживати всіх можливих заходів для документування відповідних порушень, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, відшкодування завданої шкоди та забезпечення ефективного захисту культурної спадщини України як невід’ємної частини культурної спадщини людства.
Верховна Рада України звертає увагу на поширення в інформаційному просторі численних маніпулятивних і недостовірних повідомлень про обставини пошкодження об’єктів культурної спадщини. Зокрема, такі повідомлення активно поширюють російські медіа, і контрольовані державою, і ті, що позиціонують себе як незалежні або опозиційні.
Верховна Рада України наголошує на тому, що будь-які висновки щодо обставин пошкодження об’єктів культурної спадщини мають ґрунтуватися виключно на перевіреній інформації, отриманій від уповноважених державних органів та установ.
Поширення неперевірених і спекулятивних відомостей щодо обставин пошкодження об’єктів культурної спадщини сприяє дезінформації, ускладнює встановлення об’єктивної картини подій та підриває міжнародні зусилля, спрямовані на належну фіксацію, оцінку і документування наслідків збройної агресії російської федерації проти України.
Водночас Верховна Рада України вважає неприйнятною ситуацію, за якої держава, що систематично завдає шкоди об’єктам Всесвітньої спадщини та культурним цінностям, продовжує користуватися усіма правами держави - члена ЮНЕСКО. Така ситуація вимагає негайної та принципової реакції міжнародного співтовариства із застосуванням усіх доступних механізмів впливу.
Верховна Рада України від імені Українського народу звертається до Організації Об’єднаних Націй, парламентів та урядів держав - членів Організації Об’єднаних Націй, держав - членів Європейського Союзу, НАТО, Європейського парламенту, ЮНЕСКО, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї НАТО із закликом:
активізувати діяльність щодо документування, фіксації та надання належної міжнародно-правової оцінки злочинам російської федерації проти культурної спадщини України;
застосувати міжнародно-правові механізми притягнення російської федерації до відповідальності за систематичне знищення об’єктів культурної спадщини України;
пришвидшити ініціювання та розгляд процедури щодо призупинення прав членства російської федерації в ЮНЕСКО як держави, що грубо порушує її принципи та цілі;
визнати практику знищення української культурної спадщини загрозою світовій культурній спадщині та міжнародній безпеці;
сприяти системному зміцненню протиповітряної оборони України для ефективного захисту її повітряного простору, що дасть змогу мінімізувати ризики пошкодження або знищення об’єктів культурної спадщини, які перебувають під особливою охороною міжнародного права;
надати фінансову допомогу для консервації, реставрації та відновлення пошкоджених об’єктів культурної спадщини України;
надати технічну допомогу, що може включати передачу обладнання для захисту музейних колекцій, архівних документів та історичних артефактів, забезпечення сучасних систем пожежної безпеки, цифрового архівування та моніторингу стану пам’яток культури України;
надати освітню та експертну підтримку українським фахівцям у сфері охорони культурної спадщини, реставрації, музейної справи та цифрового збереження культурних цінностей;
сприяти тимчасовій евакуації найбільш цінних об’єктів культурної спадщини для їх безпечного зберігання відповідно до міжнародних стандартів захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів.
Міжнародні організації, насамперед Організація Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО, Рада Європи та Європейський Союз, мають посилити політичний і дипломатичний тиск на російську федерацію через ухвалення резолюцій, офіційних заяв та інших актів, що засуджують знищення української культурної спадщини та спроби насильницької асиміляції населення на тимчасово окупованій території України.
Крім того, міжнародне співтовариство має сприяти розшуку, поверненню та реституції культурних цінностей, незаконно вивезених з території України. Такі дії відповідали б принципам і нормам міжнародного права щодо захисту культурної спадщини та відновлення порушених прав держави - жертви агресії.
Особливого значення набуває надання Україні фінансової, технічної та експертної допомоги для відновлення пошкоджених об’єктів культурної спадщини, збереження культурної спадщини, захисту музеїв, архівів і бібліотек, а також для підтримки освітніх та культурних програм, спрямованих на збереження національної ідентичності.
Зважаючи на масштаб, системність злочинів російської федерації та порушень норм міжнародного права, Верховна Рада України закликає міжнародне співтовариство визнати такі дії культурним геноцидом Українського народу та чітко заявити, що будь-які спроби знищення культурної самобутності Українського народу є злочинними, суперечать засадничим принципам міжнародного права та становлять загрозу збереженню культурного різноманіття людства, що сприяло б розвитку міжнародно-правових механізмів захисту народів від повторення подібних геноцидних практик у майбутньому.
Захист української культурної спадщини є не лише справою України, а й спільною відповідальністю всіх держав, які поділяють цінності демократії, прав людини та верховенства права.