Згідно Статуту Білоцерківського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства в редакції на час укладення договору підприємство входило до складу виробничого державно-кооперативного об'єднання рибного господарства "Укррибгосп" і було підпорядковане Міністерству рибного господарства України.
Застава коптильного цеху в м. Біла Церква була погоджена з органом управління майном, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційний господарський суд правильно прийшов до висновку, що спірний договір застави не може бути визнаний судом недійсним з підстав, зазначених в рішенні місцевого суду, оскільки засобом забезпечення виконання зобов'язання була не гарантія, а застава і позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, діяв на підставі Законів України "Про заставу" ( 2654-12 ) та "Про підприємства" ( 887-12 ).
Апеляційний господарський суд повно і всебічно з'ясував та перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку всім доказам, та прийняв законну і обгрунтовану постанову.
Разом з тим, приймаючи постанову, суд помилково виклав абзац 5 резолютивної частини і тому його необхідно змінити, виклавши в такій редакції: "Звернути стягнення на заставлене майно - коптильний цех ВАТ "Білоцерківсільрибгосп", який знаходиться в м. Біла Церква Київської області по вул. П. Запорожця, 244".
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Білоцерківсільрибгосп" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2004 року змінити, виклавши абзац 5 в наступній редакції: "Звернути стягнення на заставлене майно - коптильний цех ВАТ "Білоцерківсільрибгосп", який знаходиться в м. Біла Церква Київської області по вул. П. Запорожця, 244".
В решті постанову залишити без змін.