Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 цього Закону, з метою:
- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку Української РСР;України;
- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Української РСР;України;
- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки Української РСР України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР Україні здійснюється:
- Українською РСР Україною як державою в особі її органів в межах їхкомпетенції;
компетенції; - недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;
- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР Україні здійснюється за допомогою:
- законів Української РСР;України;
- передбачених в законах Української РСР України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами Української РСР України в межах їх компетенції;
- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів Української РСР;України;
- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів Української РСР;України;
- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам Української РСР.України.
Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів.
На території Української РСР України згідно з цим Законом запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:
- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків, обов'язків не менший менший, ніж суб'єкти господарської діяльності Української РСР. України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території Української РСР, України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Українською РСР Україною до економічних союзів;
- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами Української РСР України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;
- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно із статтею 24 цього Закону, а також до територій митних союзів, до яких входить Українська РСР, Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю Української РСР України відповідно до статті 25 цього Закону.