КпШС ( 2006-07 ) міститься в главі, якою регламентовано аліментні обов'язки батьків та дітей і передбачено стягнення коштів на покриття витрат, пов'язаних із наданням піклування й допомоги, якщо повнолітні діти не піклуються про своїх непрацездатних батьків.
У судовому засіданні позивачка заявляла, що не потребує матеріальної допомоги, але бажає, щоб син відвідував її. Водночас вона просила врахувати, що є інвалідом II групи, потребує допомоги й хоче, щоб син за її гроші купував продукти харчування, допомагав у домашніх справах.
Суд не уточнив вимог позивачки й не звернув уваги на те, що на відміну від зобов'язання повнолітніх дітей надавати допомогу непрацездатним батькам, які її потребують, піклування про батьків у вигляді відвідувань не забезпечено юридичними санкціями, тобто його виконання не можна здійснити примусом.
Оскільки допущені судом порушення процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Б. А. задовольнила, постановлені у справі судові рішення скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.