ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 21/288
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 листопада 2004 року у справі N 21/288 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-Центр" до відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про зобов'язання виконання зобов'язань в натурі та стягнення суми, - ВСТАНОВИВ:
У червні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-Центр" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів", в якому просило зобов'язати відповідача виконати договірні зобов'язання по поставці тракторів ТТЗ-82.10 в кількості 20 штук на суму 900000 грн. та стягнути 52290 грн. пені і 135000 грн. неустойки, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору N 570 від 23 лютого 2004 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14 вересня 2004 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача виконати зобов'язання щодо поставки позивачу 8 тракторів за договором N 570 від 23 лютого 2004 року, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за неналежне виконання зобов'язань за цим договором у розмірі 50000 грн. та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відстрочено виконання судового рішення на три місяці.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 листопада 2004 року рішення місцевого суду змінено, резолютивна частина рішення викладена в іншій редакції, позов задоволено частково, зобов'язано відповідача виконати зобов'язання щодо поставки позивачу 8 тракторів, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за неналежне виконання зобов'язань за договором в розмірі 135000 грн. та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог та наданні відстрочки виконання судового рішення відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті постанови судом другої інстанції допущені порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 23 лютого 2004 року між сторонами укладено договір N 570, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити позивачу в строк до 26 березня 2004 року трактори ТТЗ-82.10 в кількості 20 одиниць, загальною вартістю 900000 грн. з урахуванням ПДВ, а позивач зобов'язався прийняти трактори та здійснити попередню оплату в розмірі 80% від загальної суми вартості тракторів.
Встановивши, що позивач виконав свої зобов'язання по проведенню попередньої оплати вартості тракторів, а відповідач не своєчасно та не в повному обсязі поставив позивачу трактори, попередні судові інстанції дійшли підставного висновку про необхідність зобов'язати відповідача виконати зобов'язання по поставці позивачу недопоставлених 8 тракторів.
Пунктами 8.3, 8.4 договору, викладеному в редакції від 6 квітня 2004 року, сторони обумовили, що за несвоєчасну поставку товару продавець сплачує штрафну пеню в розмірі 0,07% від вартості товару за кожний день прострочки поставки товару, а у випадку неналежного виконання, а також відмови від виконання договірних зобов'язань, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 15% від загальної суми договору.
Встановивши, що зобов'язання відповідача носять не грошовий, а майновий характер, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в даній частині.
При розгляді справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, а тому згідно з п. 8.4 договору позивач має право вимагати сплату неустойки (штрафу), розмір якої складає 135000 грн.
Виходячи з того, що на час вирішення спору відповідачем в значній мірі виконані договірні зобов'язання, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, а також те, що невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивачу або іншим учасникам господарських відносин не заподіяні збитки, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій до 50000 грн. та про доцільність надання відстрочки виконання рішення на три місяці.
Даний висновок місцевого суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах ст. 233 Господарського кодексу України ( 436-15 ), ст. 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), а тому суд другої інстанції не мав законних підстав для зміни судового рішення в даній частині.
При цьому, посилаючись на те, що до позивача іншим суб'єктом господарської діяльності заявлені вимоги про стягнення 1015775,72 грн. за невиконання ним зобов'язань по договору купівлі-продажу тракторів, суд не звернув уваги на те, що спір між товариством з обмеженою відповідальністю "Трансенерго" і позивачем виник з договору на поставку тракторів МТЗ-82, а предметом даного спору є недопоставка тракторів ТТЗ-82.10.
З огляду на викладене, постанову апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 листопада 2004 року у справі N 21/288 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 14 вересня 2004 року залишити без змін.