Такий порядок встановлено Постановою Кабінету Міністрів України N 1729 ( 1729-2001-п ) від 27.12.2001 р. "Про порядок забезпечення галузей економіки природним газом", відповідно до пункту 2 якої, потреба в природному газі для населення задовольняється з ресурсів газу, видобутого (зокрема у процесі виконання договорів про спільну діяльність) підприємствами НАК "Нафтогаз України" та НАК "Надра України", ВАТ "Укрнафта", іншими господарськими товариствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50% акцій, а також господарськими товариствами, більш як 50% акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, іншими господарськими товариствами, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, та з інших ресурсів природного газу НАК "Нафтогаз України".
Постанова Кабінету Міністрів України N 1729 ( 1729-2001-п ) від 27.12.2001 р. є чинним нормативно-правовим актом, який у відповідності до вимог ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) є обов'язковим до виконання, а відтак підлягає застосуванню як така, що регулює правові відносини суб'єктів господарювання та органів державної влади у сфері постачання природного газу.
Суди не звернули увагу на те, що учасником договору про спільну діяльність є Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (третя особа), яке обмежене у реалізації права розпоряджатися видобутими корисними копалинами законом.
Суди залишили поза увагою твердження відповідача про його право притримання відбору із ПСГ газу, передбачене п. 2.7 договору N 116-500 та п. 2.14 договору N 117-111. У відзиві на позов відповідач вказував, що на день направлення актів на погодження у Національної акціонерної компанії "Надра України" існувала заборгованість перед Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договорами N 116-500 від 13.07.2006 р. та N 117-111 від 27.05.2007 р. в загальній сумі 367 246,92 грн.,
Поряд з цим суди попередніх інстанцій, зазначивши в прийнятих судових рішеннях про те, що 26.12.2003 р. між ДП Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" та ЗАТ "ГАЗ-МДС" був укладений договір про спільну діяльність N 23-3/97-84Б-97 (далі - Договор N 122) не врахували, що в матеріалах справи міститься договір N 23-3/97-84Б-97 від 04.08.2000 р., який є новою редакцією договору N 23-3/97-84-Б від 21.07.1997 р.
У зв'язку з цим попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) не надано ретельної правової оцінки.
Допущені порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок.
Так, згідно імперативних вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, у зв'язку з чим прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. ст. 111-10 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірної компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. та рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2007 р. у справі N 37/459 скасувати, а справу N 37/459 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий Н.М.Губенко
Судді: Т.Л.Барицька С.Р.Шевчук