СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.09.2005 Справа N 2-1/13704-04
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: [...],
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі - Фонд) на ухвалу Вищого господарського суду України від 9 червня 2005 року N 2-1/13704-2004 у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності Степаненко В.В. до Фонду, Фонду державного майна України (далі - ФДМ) та державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (далі - Підприємство) (треті особи - державне об'єднання "Укрморпорт" та Міністерство транспорту і зв'язку України) про зобов'язання продовжити дію договору оренди, визнання права на приватизацію та спонукання здійснити приватизацію, ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14-20 грудня 2004 року позов суб'єкта підприємницької діяльності Степаненко В.В. до Фонду, ФДМ та Підприємства (треті особи - державне об'єднання "Укрморпорт" та Міністерство транспорту і зв'язку України) задоволено. Зобов'язано Підприємство продовжити дію договору оренди нерухомого майна від 25 жовтня 2002 року N 72 на строк 10 років, виклавши текст договору в новій редакції згідно з наданим проектом. У разі невиконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у строк до 1 січня 2005 року договір оренди нерухомого майна між Підприємством і суб'єктом підприємницької діяльності Степаненко В.В. вважати таким, що набув чинності. Визнано за позивачем пріоритетне право на приватизацію шляхом викупу будівлі їдальні вантажопасажирського комплексу Порту площею 316,8 кв.м і прилеглого бетонного майданчика площею 240 кв.м, що розташовані в м. Ялті, смт Отрадне, вул. Дражинського, 2. Зобов'язано Фонд та ФДМ здійснити приватизацію зазначених вище об'єктів на користь позивача.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 березня 2005 року вищевказане рішення суду змінено. Відмовлено у задоволенні позову в частині зобов'язання Порту продовжити дію договору оренди нерухомого майна від 25 жовтня 2002 року N 72 на строк 10 років у новій редакції договору згідно з наданим проектом. У решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 9 червня 2005 року N 2-1/13704-2004 касаційну скаргу повернуто Фонду у зв'язку з недотриманням вимог, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), оскільки відсутні докази сплати державного мита.
Ухвалою Верховного Суду України від 31 серпня 2005 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 9 червня 2005 року N 2-1/13704-2004 за касаційною скаргою Фонду, де поставлено питання про скасування цієї ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з пунктом 35 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) від сплати державного мита звільняються державні органи приватизації - в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави.
У зв'язку з тим, що державні органи приватизації можуть виступати в господарському процесі як позивачі або відповідачі у спорах різних категорій, ці органи звільняються від сплати мита в усіх справах, пов'язаних із здійсненням ними функцій, передбачених законодавством про приватизацію майна та про оренду державного майна. У решті випадків орган приватизації повинен сплачувати мито на загальних підставах.
Касаційну скаргу до Вищого господарського суду України подано органом приватизації - Фондом, який є відповідачем по справі, пов'язаній із здійсненням Фондом функцій, передбачених законодавством про приватизацію майна та про оренду державного майна.
За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про невідповідність поданої касаційної скарги вимогам розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) суперечить положенням процесуального законодавства.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 241-243, пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Фонду задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 9 червня 2005 року N 2-1/13704-2004 скасувати та передати справу на розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).