ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2005 Справа N 4/91
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця Д.К.В.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 21.09.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2004 року
у справі N 4/91
за позовом Міжгірської районної спілки споживчих товариств
до приватного підприємця Д.К.В.
про зобов'язання передати приміщення
за участю представників сторін:
від позивача: Глеба М.В.
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2004 року (суддя <...>), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2004 року (судді <...>) позов задоволено, зобов'язано відповідача передати Міжгірській районній спілці споживчих товариств приміщення кафе "Молодіжне" з підстав закінчення строку дії договору оренди від 01.02.2001 року.
В касаційній скарзі приватний підприємець Д.К.В., не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, статті 777 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Закарпатської області та Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, на підставі договору оренди від 1 лютого 2001 року N 74, укладеного між сторонами, позивач передав в строкове платне користування приміщення кафе "Молодіжне" площею 122 кв. м. строком до 29 лютого 2004 року.
Відповідно до пункту 6.5 договору у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позивач постановою від 04.02.2004 року прийняло рішення про створення на базі приміщення кафе "Молодіжне" підприємства громадського харчування, підпорядкованого правлінню райспоживспілки.
Крім того, позивач листами від 27.01.2004 року та від 03.02.2004 року повідомляв відповідачу про відсутність наміру на пролонгацію договору від 01.02.2001 року N 74 та закінчення строку його дії.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно дійшли висновку про зобов'язання відповідача передати Міжгірській районній спілці споживчих товариств приміщення кафе "Молодіжне" з підстав закінчення строку дії договору оренди від 01.02.2001 року.
При цьому не приймаються посилання скаржника на те, що він в силу статті 777 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк, оскільки позивач не мав наміру укладати новий договір оренди з іншими особами.
Отже посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом Закарпатської області та Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2004 року у справі N 4/91 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця Д.К.В. - без задоволення.