ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2005 Справа N 12/143
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.08.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2005 року
у справі за позовом ТОВ Будівельна фірма "Центр ЛТД"
до ЗАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
третя особа ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"
про зобов'язання передачі майна в натурі
ВСТАНОВИВ:
у квітні 2004 року, ТОВ Будівельна фірма "Центр ЛТД" звернулась до суду з позовом про витребування від ЗАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 278,410 тон бензину А 76 вартістю 451 024,2 грн., 173,582 тон бензину А-92 вартістю 309 843,87 грн., 89,187 тон дизельного пального вартістю 136 456,11 грн., 218,513 тон мазуту М-100 вартістю 176 995,53 грн. посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору N 1194 від 30.01.2001 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.11.2004 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2005 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення виходячи із наступного.
За умовами договору N 1194 від 30.01.2001 року відповідач зобов'язався здійснювати переробку поставленої позивачем сирої нафти у пально-мастильні матеріали у визначеній ними технологічній нормі.
16.03.2001 року сторони уклали додаткову угоду до договору від 30.01.2001 року, згідно якої позивач поставив, а відповідач зобов'язався переробити 500 тон нафти та виробив нафтопродукти, а саме бензин А-76 у кількості 90 тон, бензин А-92 у кількості 79,650 тон та дизельне пальне у кількості 139,500 тон.
16.03.2001 року сторони підписали акти приймання-передачі нафтової сировини у кількості 500 тон, виконання робіт та передачі відповідачу у якості оплати робіт 50 тон нафти на загальну суму 49 750,2 грн.
За умовами додаткової угоди від 10.04.2001 року до договору N 1194 від 30.01.2001 року позивач поставив у квітні 2001 року, а відповідач зобов'язався переробити 1000 тон нафти та виробити нафтопродукти, зокрема бензин А-76 у кількості 180 тон, бензин А-92 у кількості 90 тон, дизельне пальне у кількості 355,725 тон.
У той же день сторони підписали акти приймання-передачі нафтової сировини у кількості 1000 тон, приймання виконаних робіт з переробки нафтової сировини у кількості 1000 тон, приймання нафти, у кількості 100 тон на загальну суму 92962,8 грн., як розрахунок за послуги з її переробки.
За додатковою угодою від 23.04.2004 року до договору N 1194, позивач поставив у квітні 2001 року, а відповідач зобов'язався переробити 1000 тон нафти та виробити нафтопродукти, зокрема бензин А-76 у кількості 180 тон, бензин А-92 у кількості 90 тон, дизельне пальне у кількості 279 тон, мазут М-100 у кількості 225 тон.
Актами від 23.04.2001 року сторони підтвердили прийняття сировини, її переробку у визначеній кількості та розрахунки з відповідачем шляхом передачі йому 100 тон нафти на суму 94 059,60 грн.
Проте вироблені з давальницької сировини нафтопродукти відповідач передав позивачу лише частково, залишок заборгованості по поставленій за цими актами сировині складає 218,513 тон мазуту М-100, 278,410 тон бензину А-76, 173,582 тон бензину А-92, 89,187 тон дизельного палива, що доводами касаційної скарги не спростовується, а тому за таких обставин суд першої інстанції і апеляційний суд правильно визнали заявлені вимоги обґрунтованими, правомірно постановили про задоволення позову і підстав для скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2005 року, - без змін.