СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
09.12.2004
(Витяг)
Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим вироком від 17 лютого 2004 р. засудив Б. за ч. 2 ст. 307 КК ( 2341-14 ) на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна і на підставі ст. 75 цього Кодексу від відбування призначеного покарання звільнив з випробуванням з іспитовим строком два роки.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про зміну постановленого вироку у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону і просив з резолютивної частини виключити додаткове покарання - конфіскацію майна.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України подання задовольнила з таких підстав.
При призначенні покарання Б. за вчинення ним злочину, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 307 КК ( 2341-14 ), суд першої інстанції застосував додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Однак оскільки згідно зі статтями 75 - 77 КК ( 2341-14 ) та п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. N 7 ( v0007700-03 ) "Про практику призначення судами кримінального покарання" - при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням, конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2004 р. змінила, виключивши із резолютивної частини додаткове покарання - конфіскацію майна.