Ст. 121. ГПК України ( 1798-12 ) передбачає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та порядок їх виконання. Ці дії господарським судом можуть бути вчинені в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання

Як вбачається з матеріалів справи, наказ суду був виданий із строком пред'явлення його до виконання до 20.01.2000 року. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.10.2002 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2002 року у справі N 1/411-2889, в задоволенні заяви позивача про поновлення строку на пред'явлення вказаного наказу до виконання відмовлено. Вказані судові рішення залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2003 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційним господарським судом правильно визнаний правомірним висновок суду першої інстанції про те, що зміна способу виконання рішення по наказу, у відновленні строку на пред'явлення до виконання якого позивачеві відмовлено, є необгрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з'ясували та перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку всім доказам та прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суд Тернопільської області від 28 січня 2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду держмайна України по Тернопільській області - без задоволення.