1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
( З 1 жовтня 1998 року встановлюється ставка збору у розмірі 5,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 1 статті 2 Закону згідно із Законом N 135-XIV ( 135-14 ) від 30.09.98 )
2) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 цього Закону, - сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;
3) для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону, - сукупний оподатковуваний доход, обчислений відповідно до законодавства України.
Забороняється використовування цих коштів не за цільовим призначенням, у тому числі на фінансування державних та інших органів, а також їх апарату.
Збір на обов'язкове соціальне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.
Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття платники зборів сплачують до Державного бюджету України в порядку, визначеному законодавством України.