Строки зберігання документів, визначені в Переліку, є мінімальними і не підлягають скороченню. Строки тимчасового зберігання окремих видів документів у разі необхідності можуть бути продовжені за рішенням експертних комісій або експертно-перевірних комісій державних архівних установ (далі - ЕПК).
Позначка “ЕПК” поряд зі строком зберігання документів, яку встановлено в Переліку для деяких видів документів, означає, що рішення про внесення до НАФ або знищення цих документів приймають ЕПК.
Строки зберігання документів у філіях, представництвах та відділеннях банків застосовуються такі самі як у банках.
Строк зберігання “Доки не мине потреба” означає, що документи мають лише тривале практичне значення. Строк їх зберігання визначається Національним банком або банками, але не може бути меншим одного року.
Строк зберігання “Постійно” означає, що такі документи належать до НАФ і підлягають довічному зберіганню.
Строк зберігання “До ліквідації банку” означає, що документи безстроково зберігаються в банку, а в разі його ліквідації ці документи підлягають повторній експертизі цінності і залежно від її результатів ті з них, які зачіпають права громадян, передаються на архівне зберігання відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку.
У разі визначення строків зберігання справ у номенклатурі справ до кожної статті робиться посилання на відповідний перелік, наприклад:
Постійно, ст. 37-а ТП (відмітка “ТП” означає, що строки зберігання визначено на підставі Переліку типових документів);
3 р., ст. 203 П (відмітка “П” означає, що строки зберігання визначено на підставі Переліку).
{Пункт 6 в редакції Постанови Національного банку № 80 від 20.06.2019 }