4. До штату маркшейдерської служби гірничого підприємства повинні входити головний (старший) маркшейдер, дільничні маркшейдери, технік-картограф та гірничі робітники на маркшейдерських роботах.
У разі наявності в структурі маркшейдерської служби гірничого підприємства підрозділів, що виконують спеціалізовані види маркшейдерських робіт, керівники цих підрозділів є заступниками головного маркшейдера.
5. Рекомендований розрахунок чисельності працівників маркшейдерської служби підприємства з видобутку рудної та нерудної сировини здійснюється згідно з методикою, наведеною в додатку 40.
За необхідності норми чисельності маркшейдерів можуть бути відкориговані з урахуванням місцевих специфічних умов і затверджені керівництвом гірничого підприємства.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 1
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 5 глави 1 розділу ІІ)
СИСТЕМИ
геодезичних координат в Україні
1. Застосування геодезичних систем координат в України регламентується такими нормативно-правовими актами:
постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1999 року № 2359 «Про впровадження на території України Світової геодезичної системи координат WGS-84»;
постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1259 «Деякі питання застосування геодезичної референцної системи координат»;
Положенням про містобудівний кадастр, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559;
Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051;
Порядком побудови Державної геодезичної мережі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 646;
наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02 грудня 2016 року № 509 «Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою».
2. З 01 січня 2007 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1259 «Деякі питання застосування геодезичної референтної системи координат» в Україні діє система координат УСК-2000, на впровадження якої передбачався перехідний період протягом 3 років.
Всі топографо-геодезичні, землевпорядні, картографічні роботи та ведення містобудівного і земельного кадастрів в Україні повинні виконуватися з використанням Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 або місцевих систем координат, однозначно зв’язаних із нею.
Системи координат, які діяли до 01 січня 2007 року, повинні мати геодезичний зв’язок із системою УСК-2000.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 2
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 6 глави 1 розділу III)
ПЕРЕЛІК
робіт зі створення маркшейдерських опорних мереж
1. Послідовність виконання робіт зі створення (реконструкції) маркшейдерських опорних мереж:
складають проєкт мережі;
проводять рекогносцировку і закріплюють постійні пункти;
досліджують кутомірні інструменти та прилади для лінійних вимірювань і автономного орієнтування;
орієнтують сторони мережі за допомогою гіроскопічних приладів;
виконують кутові і лінійні вимірювання в полігонометричних ходах;
центрують мережу і виконують примикання полігонометричних ходів до пунктів маркшейдерської опорної мережі на поверхні;
виконують попередню обробку результатів вимірювань і оцінку їх точності;
врівноважують мережу і обчислюють координати пунктів;
складають каталоги координат постійних пунктів мережі.
2. Основні положення проєкту побудови маркшейдерської опорної мережі:
характеристика пунктів і сторін маркшейдерської геодезичної опорної мережі, що використовуються для визначення координат і висот підхідних пунктів, визначення поправки гірокомпаса, за необхідності згущення опорної мережі визначають обсяги та терміни виконання робіт;
відомості щодо існуючої опорної мережі та можливість використання раніше прокладених полігонометричних ходів, які за точністю вимірювань і збереженням пунктів можуть бути включені до проєктованої мережі;
схема побудови мережі, що проєктується;
місця та способи додаткового центрування та орієнтування мережі;
розрахунок точності положення віддалених пунктів опорної мережі;
прилади й устаткування для побудови мережі;
методика гіроскопічного орієнтування, вимірювань кутів і ліній;
порядок зрівнювання опорної мережі;
календарний план виконання робіт із зазначенням обсягів за видами і виконавців (рудник, кар’єр, підрядна організація, спеціалізована група тощо);
заходи безпеки під час виконанні робіт.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 3
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 21 глави 2 розділу III)
ОСНОВНІ ФОРМУЛИ
для обробки результатів вимірювань довжин ліній
Горизонтальне прокладання лінії L г в метрах обчислюється за формулами:
де
l
-
виправлена похила довжина лінії, м;
δ
-
кут нахилу, градус;
h
-
перевищення кінців лінії, м.
Виправлена похила довжина лінії l обчислюється за формулою:
де
l в
-
виміряна довжина лінії, м;
Δ K
-
поправка до виміряної довжини за компарування;
Δ f
-
поправка до виміряної довжини за провисання;
Δ t
-
поправка до виміряної довжини за різницю температур під час компарування і вимірювання.
Поправка Δ K обчислюється за формулою:
де
Δ K l
-
поправка за компарування на всю довжину рулетки (визначається за результатами компарування рулетки);
l р
-
довжина рулетки, м.
Поправка Δƒ всієї рулетки обчислюється за формулою:
де
q
-
маса 1 м рулетки, кг;
Р
-
сила натягу рулетки під час вимірювання, Н.
Поправка Δ t обчислюється за формулою:
де
Е
-
коефіцієнт лінійного розширення матеріалу полотна рулетки;
t в
-
температура під час виконання вимірювань, °C;
t К
-
температура під час компарування, °C.
До горизонтального прокладання лінії вносяться поправки за приведення до поверхні референц-еліпсоїда ДН та за приведення на площину проекції Гаусса Δ Y.
Поправка Δ Н обчислюється за формулою:
де
Н ср
-
абсолютна висотна відмітка середньої точки вимірюваної лінії, м;
R
-
середній радіус кривизни поверхні референц-еліпсоїда (R = 6370 км).
Поправка Δ Y обчислюється за формулою:
де
Y
-
віддалення середньої точки вимірюваної лінії від осьового меридіану координатної зони.
Приведене горизонтальне прокладання лінії L обчислюється за формулою:
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 4
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 3 глави 1 розділу IV)
ЗОВНІШНІ ЗНАКИ
опорної мережі кар’єра
а - тригранна піраміда з металевих труб або дерев’яних брусів;
б - чотиригранна піраміда з металевих труб, кутової сталі або дерев’яних брусів
Рисунок 1. Зовнішні знаки, що встановлюються на пунктах опорної мережі кар’єра
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 5
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 9 глави 1 розділу IV)
ТИПИ ЦЕНТРІВ
пунктів знімальної мережі на кар’єрі
Постійні пункти закріплюють металевими трубками, стрижнями або залізничними костилями.
У м’які породи забивають трубки або стрижні довжиною 1 м, бетонуючи тільки верхню їх частину (рисунок 1, а). У скельні породи (в тріщини) забивають залізничні костилі або закріплюють трубки і стрижні цементним розчином в свердловинах глибиною 10-15 см (рисунок 1, б).
а - постійний пункт у м’яких породах;
б - постійний, пункт в скельних породах;
в - тимчасовий пункт в скельних породах;
г - тимчасовий пункт на стовпі;
б, е - тимчасові пункти у м’яких породах;
1 - металева трубка або стрижень;
2 - бетон; 3 - хрестоподібна насічка;
4 - залізничний костиль;
5 - стовп; 6 - дерев’яний кілок;
7 - насип з каміння
Рисунок 1. Типи центрів пунктів знімальної мережі на відкритих розробках
Тимчасові пункти закріплюють залізничними костилями в стовпах (рисунок 1, г), дерев’яними кілками (рисунок 1, д), металевими стрижнями, що забивають у грунт без бетонування (рисунок 1, е). Центри наносять кернінням або просвердлюванням в торці стрижня отвору діаметром приблизно 2 мм; на трубках роблять насічки, що відповідають двом взаємно перпендикулярним діаметрам.
У скельних породах в якості тимчасових пунктів застосовують хрестоподібні насічки, що розміщують на виступах породи (рисунок 1, в).
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 6
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 24 глави 1 розділу IV)
ПОПРАВКИ
за кривизну землі та рефракцію
Поправки за кривизну Землі та рефракцію враховують у разі одностороннього визначення перевищень тригонометричним нівелюванням. Поправку знаходять, за таблицею 1 і вводять зі знаком «плюс» до перевищення, що визначене з пункту, на якому виміряно вертикальний кут.
Величини сумарних поправок до перевищень за кривизну Землі і рефракцію, що наведені у таблиці 1, визначені за формулою:
де
d
-
горизонтальне прокладання відстані між пунктами, м;
R
-
радіус Землі, що дорівнює 6,37 х 10 - 6 м.
При значних кутах нахилу і великих відстанях між пунктами поправки до перевищень за кривизну Землі та рефракцію обчислюють за формулою:
де
α
-
кут нахилу лінії візування.
Таблиця 1. Поправки за кривизну Землі та рефракцію ƒ , м
D
f
D
f
d
f
d
f
270
1070
1480
1810
0,01
0,08
0,15
0,22
480
1130
1530
1850
0,02
0,09
0,16
0,23
620
1200
1580
1890
0,03
0,10
0,17
0,24
730
1260
1630
1930
0,04
0,11
0,18
0,25
830
1300
1680
1970
0,05
0,12
0,19
0,26
910
1380
1720
2000
0,06
0,13
0,20
0,27
990
1450
1760
2040
0,07
0,14
0,21
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 7
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 17 глави 2 розділу IV)
ЖУРНАЛ
тахеометричної зйомки
Додаток 8
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 20 глави 2 розділу IV)
ЖУРНАЛ
зйомки способом перпендикулярів
Додаток 9
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 24 глави 4 розділу IV)
ВИМОГИ
до виконання маркшейдерських замірів та контролю гірничих робіт під час розробки рудних та нерудних родовищ корисних копалин
1. Загальні положення
1. Всі гірничі роботи повинні виконуватись за затвердженими проєктами (паспортами), річним планам розвитку гірничих робіт. Роботи, що виконані з порушенням проєкту (паспорту), виключаються з виконаних обсягів і оцінюються як брак.
2. Маркшейдерська служба гірничого підприємства під час маркшейдерського заміру виконаних об’ємів гірничих робіт встановлює таке:
фактичне положення гірничих робіт на кінець звітного періоду;
об’єм гірничих робіт по виробках, екскаваторах, горизонтах і в цілому по шахті, кар’єру;
залишок корисної копалини на складах;
розподіл об’ємів за видами робіт, що виконані;
відповідність гірничих робіт, що виконані за звітний період, затвердженій технічній документації та плану розвитку гірничих робіт.
3. Польова, обчислювальна, графічна маркшейдерська документація, що стосується заміру виконаних об’ємів гірничих робіт повинна відповідати вимогам цих Правил.
4. Замір гірничих робіт виконується в присутності начальника дільниці, або особи, яка його заміщає, у дні та строки, що прийнять на гірничому підприємстві.
5. На передодні кожного заміру начальник ділянки повинен забезпечити приведення гірничої виробки до безпечного стану. Забороняється виконання маркшейдерських замірів в умовах, що не відповідають вимогам техніки безпеки.
6. Загальне методичне керівництво маркшейдерськими замірами здійснює головний (старший) маркшейдер гірничого підприємства.
7. Головний (старший) маркшейдер гірничого підприємства повинен письмово сповіщати головного маркшейдера організації вищого рівня щодо розпорядження керівництва підприємства про включення до виконаних робіт невиправленого браку.
8. Для контролю якості ведення маркшейдерських робіт та замірів на дільниці головний (старший) маркшейдер проводить вибіркову перевірку польової, обчислювальної та графічної документації, а також виконує контрольні заміри (підрахунки). Головний маркшейдер виконує перевірку не рідше одного разу на квартал.
Перевірка документації та контрольні заміри (підрахунки) здійснюються у обов’язковій присутності дільничного маркшейдера, робота якого перевіряється. Пропозиції та зауваження за результатами перевірки записуються до документації, що перевіряється.
9. Розбіжності між результатами первинного (основного) та контрольного замірів (підрахунків) не повинна перевищувати:
для видобутку корисної копалини і виймання розкривних порід на кар’єрах та залишків корисної копалини на складах залежно від об’єму визначається за таблицею 1;
для просування вибоїв капітальних, підготовчих, розвідувальних та нарізних виробок ±0,2 м від останнього пункту знімальної мережі до вибою;
у визначенні основних розмірів виробленого простору відносна похибка не повинна перевищувати 1 : 100.
Таблиця 1. Допустима відносна різниця двох незалежних визначень об’єму видобутку корисної копалини і виймання розкривних порід на кар’єрах та залишків корисної копалини на складах
Об’єм, тис. куб. м
До 20
20-50
50-200
Понад 200
Допустима відносна різниця між результатами первинного (основного) та контрольного замірів (підрахунків) %
12
8
4
3
2. Маркшейдерські заміри під час підземної розробки родовищ
1. У разі заміру виконаних гірничих робіт маркшейдерська служба перевіряє відповідність проєктним (паспортним) параметрам розмірів очисних виробок, ціликів та інших елементів системи розробки; фактичних перерізів гірничих виробок; витриманість проведення виробки за напрямком та ухилом; глибину вибухових свердловин, а також виконує необхідні вимірювання для визначення об’ємів гірничих робіт.
2. З метою своєчасного забезпечення геометричної основи для замірів дільничний маркшейдер своєчасно виконує планову та висотну зйомку у гірничих виробках.
3. Замір довжини, ширини і висоти виробки повинен виконуватись рулеткою або іншим інструментом, що забезпечує необхідну точність, з прив’язкою до маркшейдерських знаків. Довжина криволінійних ділянок виробки визначається як середнє значення вимірювань її лівої та правої сторін. Під час визначення загальної довжини пройденої виробки за необхідності окремо виділяють ділянки з різними характеристиками (поперечний переріз, кріплення).
4. Замір перерізу відкотних виробок виконується через 5-10 м на прямолінійних ділянках та через 2-3 м на криволінійних, залежно від нерівності стінок виробки.
Одночасно із вимірюванням ширини виробки визначають відстані від головок рейкового шляху до стінок виробки.
До браку за негабаритність відноситься частина гірничої виробки, довжина якої визначається як сума довжини саме негабаритної ділянки (відстань між граничними негабаритними точками) і по півметра зліва та справа від граничних негабаритних точок. Розриви між двома негабаритними точками до двох метрів включаються до негабаритної ділянки.
5. Поперечні перерізи вертикальних та круто падаючих гірничих виробок вимірюються у характерних місцях (негабаритні ділянки, переходи у поперечних перерізах), але не рідше ніж через 10 м.
6. Замір границь очисних робіт у разі систем з відкритим виробленим простором (камерні системи) виконується вимірюванням рулеткою з прив’язкою до постійних або тимчасових маркшейдерських точок. Зйомка очисних камер може виконуватись спеціальними приладами та інструментами.
Контурні точки вибою визначають із середньою квадратичною похибкою ±0,25 м.
7. У разі систем розробки з поверховим та підповерховим обваленням з відбійкою руди глибокими свердловинами очисний простір зйомці та заміру не підлягає, а об’єм відбитої руди визначається непрямим способом по контурах на планах та перерізах, що побудовані за результатами зйомки і замірів вибухових свердловин.
8. Об’єм закладальних робіт встановлюється за об’ємом виробленого простору з урахуванням рівня закладки на кінець звітного періоду, встановленого з контрольно-оглядових виробок.
3. Облік об’ємів видобутої корисної копалини під час підземної розробки родовищ
1. У разі підземного способу розробки родовищ видобутою вважається корисна копалина, що видана на поверхню і відвантажена споживачу або за складована на спеціальних складах чи бункерах.
2. Кількість видобутої корисної копалини за звітний період в цілому по шахті (руднику) визначається за даними вагового обліку відвантаження її споживачу з урахуванням залишків корисної копалини на складах (бункерах) на початок та кінець звітного періоду. Ваговий облік здійснює відповідна служба гірничого підприємства.
3. Облік видобутої корисної копалини роздільно по камерах, блоках, дільницях і шахті в цілому ведеться відповідною вповноваженою службою, або змінним гірничим наглядом на підставі вагового обліку корисної копалини у вагонетках. На шахтах (рудниках), що не мають ваг, кількість видобутої корисної копалини визначається шляхом ємнісного оперативного обліку по вагонетках.
4. Маркшейдерські заміри складів корисної копалини виконуються з дотриманням вимог, встановлених цими Правилами.
4. Маркшейдерські заміри під час відкритої розробки родовищ
1. Маркшейдерський замір об’ємів гірничих робіт включає поповнювальну зйомку уступів та поверхні підірваної гірської маси, нанесення результатів зйомки на плани гірничих робіт, визначення по планах виконаних об’ємів.
2. Під час проведення вибухових робіт до загального комплексу маркшейдерських зйомок входить визначення розташування усть та глибини вибухових свердловин.
3. Маркшейдерська виконавча зйомка уступів кар’єру, визначення об’ємів вийнятих та підірваних розкривних порід і корисної копалини, зйомка складів та визначення за даними зйомки залишків корисної копалини на складах здійснюються за вимогами цих Правил.
4. Періодичність поповнювальної зйомки виробок кар’єру встановлюється організацією вищого рівня або головним інженером (технічним керівником) гірничого підприємства у разі відсутності такої, але не частіше одного разу на місяць.
5. Облік видобутку корисної копалини та об’єму вийнятих розкривних порід на кар’єрі
1. Коли об’єми видобутку корисної копалини і виймання розкривних порід за звітний період визначають за результатами маркшейдерської зйомки уступів і є можливість визначити та шляхом зйомки зафіксувати контур відпрацювання розкривних порід і корисної копалини, їх об’єми підраховуються окремо. В іншому випадку за результатами маркшейдерської зйомки визначають загальний об’єм вийнятої гірської маси та розділяють його на розкривні породи і корисну копалину пропорційно результатам оперативного обліку за звітний період.
2. Якщо видобуток корисної копалини зважують, її об’єм визначають за масою та щільністю корисної копалини у цілику; об’єм розкривних порід розраховують як різницю між об’ємом гірничої маси у цілику, що визначається за маркшейдерською зйомкою, та об’ємом видобутої корисної копалини за даними оперативного обліку.
6. Контроль ведення гірничих робіт під час відкритої та підземної розробки родовищ
1. Поточний щозмінний контроль за правильністю ведення гірничих робіт здійснюють гірничі майстри, начальники змін, начальники дільниць та їх заступники.
2. Загальне методичне керівництво маркшейдерським контролем за правильністю ведення гірничих робіт та виконанням маркшейдерських замірів здійснює головний (старший) маркшейдер гірничого підприємства.
3. Маркшейдерський контроль за правильністю ведення гірничих робіт здійснюється у процесі виконання інструментальних зйомок гірничих виробок і маркшейдерських замірів шляхом порівняння фактично виміряних параметрів та їх проєктних величин.
4. У разі відкритого способу розробки родовищ контролюються відповідність геометричних параметрів гірничих робіт проєктним та паспортним даним, напрямок ведення гірничих робіт згідно річним планам, що затверджені.
В робочих зонах контролюються: висота та кут нахилу уступів, ширина та уклін транспортних берм, ширина робочих площадок уступів.
В неробочих зонах контролюються: висота та кут нахилу уступів у граничному контурі, ширина запобіжних берм, кут нахилу бортів кар’єру у граничному положенні.
5. У разі проходки траншей та з’їздів контролюється відповідність проєкту поперечних перерізів та місць їх закладання, розташування нижньої та верхньої бровок відкосів, уклону та відміток підошви.
6. Допустимі відхилення параметрів гірничих робіт від проєкту (паспорту) наведені у таблиці 2.
Таблиця 2 . Допустимі відхилення параметрів відкритих гірничих робіт
№
з.п.
Найменування параметру
Одиниця вимірювання
Допустиме відхилення
1
Відхилення від проєкту (паспорту) фактичної відмітки підошви уступу
1.1
Робочих уступів
М
±0,5
1.2
Уступів на граничному контурі
М
±0,5
2
Відхилення від проєктного положення в плані устя вибухових свердловин першого та останнього ряду
М
0,5
3
Відхилення від проєкту (паспорту) глибини вибухових свердловин
М
±0,5
4
Відхилення від проєктного положення в плані верхньої та нижньої бровок уступу на постійних бортах та траншеях в напрямку, що є перпендикулярним до лінії бровки
М
±0,5
5
Відхилення фактичного уклону (при будівництві) постійних транспортних шляхів від проєктного (в інтервалі, що не перевищує 20 м)
5.1
Для залізничного транспорту
±0,002
5.2
Для автомобільного транспорту
±0,005
6
Величина уступу у цілику не повинна перевищувати під час відпрацювання:
6.1
Механічною лопатою без використання вибухових робіт
максимальної висоти черпання екскаватора
6.2
Механічною лопатою міцних порід із використанням вибухових робіт
1,5 висоти черпання екскаватора
6.3
Драглайном, багатоковшевим та роторним екскаваторами
глибини та висоти черпання екскаватора
7. У разі підземного способу розробки контролюються:
геометричні параметри системи розробки: висота поверху (підповерху, шару), об’єми компенсації, потужність стелини, ширина між камерних ціликів та їх розташування, ширина та висота камер, відстань між випускними виробками та їх розташування, висота та об’єм підсічки;
елементи оформлення днищ блоків (панелей, секцій), напрямок ведення
гірничих робіт згідно річним планам розвитку;
геометричні параметри гірничих виробок: ширина, висота, форма, площа перерізу у проходці та у світлі, положення у плані, ухил, величини зазорів, місце закладання свердловин, їх глибина (довжина) та напрямок.
8. Допустимі відхилення параметрів виконаних гірничих робіт наведено у таблиці 3.
Таблиця 3. Допустимі відхилення параметрів підземних гірничих робіт
№
з.п.
Найменування параметру
Одиниця вимірювання
Допустиме відхилення
1
Гірничопідготовчі (відкотні) виробки
1.1
Відхилення у плані від заданого напрямку
мм
±250
1.2
Зменшення площі перерізу виробки відносно проєктного
не допускається
1.3
Відхилення фактичного ухилу виробки від проєктного
±0,002
2
Нарізні (підповерхові) гірничі виробки
2.1
Відхилення горизонтальних виробок від заданого напрямку
мм
не більше ніж 300
2.2
Відхилення підняттєвих виробок від заданого напрямку
мм
не більше ніж 500
3
Відхилення від проєкту розмірів конвеєрних виробок по ширині та по висоті у світлі (при ширині стрічки 1,2 м та більше і швидкості більше 3 м/сек)
мм
+50
4
Відхилення від проєкту довжини вибухових свердловин
м
±0,2
9. Збільшення проєктних розмірів гірничих виробок під час їх будівництва не повинно перевищувати величин, що наведено у таблиці 4.
Таблиця 4. Допустимі збільшення проєктних розмірів гірничих виробок під час їх будівництва
Поперечний переріз гірничої виробки
у чорні (за проєктом), м - 2
Допустиме збільшення поперечного перерізу гірничої виробки, %, у разі категорії міцності гірських порід
II-IV
V-VIII
IX-XI
Стволи шахт
менше ніж 20
4
7
10
від 20 до 40
3
5
8
більше ніж 40
2
3
5
Горизонтальні, похилі та вертикальні виробки
менше ніж 8
5
10
12
від 8 до 15
4
8
10
більше ніж 15
3
5
7
10. Величини допусків на виконання гірничих робіт, що не знайшли відображення у таблицях 2-4, за необхідності встановлюються гірничодобувним підприємством за погодженням з відповідними органами технічного нагляду та затверджуються організацією вищого рівня.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 10
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 4 глави 5 розділу IV)
ПРОФІЛЬ
поздовжнього нівелювання залізничної колії
Додаток 11
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 5 глави 5 розділу IV)
СПОСОБИ
зйомки криволінійних ділянок траси
Зйомка криволінійних ділянок траси рекомендується виконувати одним з наведених нижче способів.
1. Спосіб ординат з ліній сторін теодолітного ходу. У точках В та D (рисунок 1) установлюють теодоліт і шляхом відкладання кутів 180° від напрямків ВА і DE встановлюють напрямки дотичних до кривої. На перерізі цих дотичних визначають точку С. Прокладають теодолітний хід АВСDЕ. Розбивають сторони ВС і DС на інтервали довжиною 20 м і з отриманих точок вимірюють ординати yi до кривої.
Рисунок 1 . Зйомка кругової кривої у спосіб ординат з ліній сторін теодолітного ходу
Рисунок 2. Зйомка кругової кривої у спосіб хорд
В результаті отримують дані, що необхідні для нанесення кривої на план та визначення її елементів. Елементи кривої розраховують за формулами:
кут повороту траси б
тангенс кривої Т
радіус кривої R
довжина кривої К
2. Спосіб хорд. Прокладають теодолітний хід АВСDЕ (рисунок 2) і позначають на хордах ВС і DС точки через 20 м. З цих точок вимірюють ординати до кривої. На основі ходу обчислюють:
де
S
-
довжина хорди.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 12
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 9 глави 5 розділу IV)
ПІКЕТАЖНИЙ ЖУРНАЛ
Додаток 13
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 2 глави 7 розділу IV)
РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо розбивки та зйомки траншей залежно від способу їх проведення
Додаток 14
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 6 глави 7 розділу IV)
РОЗБИВКА
кругових кривих
Для розбивки кругової кривої знаходять її головні точки - точки дотику Т 1 , Т 2 та точку перетину кривої з бісектрисою кута повороту (середина кривої) Б. Положення цих точок визначається основними елементами кривої (рисунок 1): «тангенс» Т - довжина дотичної від вершини кута повороту М до точок дотику Т 1 або Т 2 , причому Т 1 М = Т 2 М; «бісектриса» В - довжина відрізка бісектриси від вершини кута повороту М до кривої Т 1 Т 2 .
Рисунок 1 . Елементи кругової кривої
Рисунок 2. Розбивка кривої у спосіб послідовних хорд
Основні елементи кривої обчислюються за формулами:
де
α
-
кут повороту траси;
R
-
радіус кривої.
До основних елементів кривої відноситься і її довжина S
На місцевості точки Т 1 і Т 2 визначаються безпосереднім вимірюванням відстаней Т від точки М по напрямках МА та МС.
Для визначення положення точки Б у точці М установлюють теодоліт і від напрямків МА та МС відкладають кут [ image ] і за напрямком візування відкладають величину В.
Для детальної розбивки кривої необхідно отримати на місцевості точки цієї кривої настільки часто, щоб дуги між кожною попередньою і наступною точками можна було приймати за прямі лінії. Практично розбивка кривої виконується через 10-20-40 м.
На обмеженій смузі місцевості (наприклад, на площадці уступу чи у траншеї) детальна розбивка кривої, як правило, виконується у спосіб продовжених хорд.
Нехай потрібно розбити криву радіусу R проміжними точками таким чином, щоб хорда, що з’єднує сусідні точки, дорівнювала l (рисунок 2). Першу точку k 1 , що лежить на відстані l від початкової точки Т, визначають у спосіб ординат.
Вважаючи на мале значення кута ц, який розраховується за формулою:
приймаємо абсцису х, що відкладається у напрямку ТМ, такою, що дорівнює l, а ординату y 0 розраховують за формулою:
Для наступних точок кривої (k 2 , k 3 , k 4 , …) величину y розраховують за формулою:
Розбивку кривої здійснюють металевою мірною стрічкою і металевою рулеткою.
Шляхом відкладання на продовженні хорди Tk 1 відрізку k 1 p 1 , що дорівнює l, отримують точку p 1 . Шукана точка k 2 кривої лежить на відстані l від точки k 1 і на відстані y від точки p 1 .
Для визначення точки k 2 в натурі укріпляють у точці k 1 начало стрічки, а в точці p 1 - начало рулетки. Вільні кінці стрічки і рулетки переміщують так, щоб відлік за стрічкою, відповідний довжині l, збігався з відліком за рулеткою, відповідний довжині y. Збіг цих відліків відповідає положенню точки k 2 .
Далі укріплюють стрічку початковим кінцем у точці k 2 і натягують її за продовженням хорди k 1 k 2 . У точці p 2 , що лежить від точки k 2 на відстані l, закріплюють рулетку. Подібно попередньому отримують точку k 3 кривої та ін.
Розбивка стрілочних переводів
Під час розбивки стрілочного переводу визначають і закріплюють на місцевості положення таких елементів (рисунок 3): Центра переводу В, стика рамної рейки А, кінця переводу (стика рейок) С, математичного центра хрестовини D. Взаємне розташування цих точок зазначають на епюрі стрілочного переводу, яка повинна бути додана до проєкту.
Рисунок 3. Розбивка стрілочного переводу
До початку розбивання стрілочного переводу перш за все ретельно рихтують колію, а потім відкладають відстань від вихідної точки, що вказана у проєкті, до центра переводу В або стика рейок А і на осі колії закріплюють отриману точку (забивають кіл або позначають фарбою на рейці). Під час розбивання решти точок керуються епюрою укладання стрілочного переводу.
Для розбивання точки С, що вказує напрямок бічної колії і позначає стик пригоночних рейок, установлюють теодоліт над точкою В і від осі колії ВС відкладають кут α , величина якого визначається маркою хрестовини. У побудованому напрямку на відстані ВС 1 = ВС від центра переводу В закріплюють точку С.
Положення рейок перевідної кривої встановлюють від зовнішньої рейки прямолінійної дільниці за ординатами, що вказані на епюрі.
Усі лінійні розбивочні роботи під час укладання переводу виконують з округленням до 0,01 м.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 15
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 14 глави 7 розділу IV)
ПЛАН І ПЕРЕРІЗИ ТРАНШЕЇ
План
Поздовжній переріз за лінією А-А
Поперечні перерізи
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 16
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 5 глави 1 розділу V)
РЕКОМЕНДОВАНІ КОНСТРУКЦІЇ
центрів пунктів і реперів підземної маркшейдерської опорної і знімальної мереж
1. Постійні пункти
Центр пункту, що закладається у підошві виробки, представляє собою металевий штир діаметром 25-30 мм і довжиною від 200 до 700 мм, зазубрений або загнутий в нижній частині у вигляді гачка, бетонований у підошві виробки. Довжину штиря вибирають в залежності від стійкості порід підошви виробки. В голівці штиря висвердлюють отвір, наносять керн або хрестоподібну насічку, які фіксують центр пункту. Для більшого збереження центра рекомендується в голівку запресовувати мідну пробку діаметром 5-10 мм і на ній насікати центр. Центр, закладений в підошві виробки, показаний на рисунку 1.
1 - металевий штир;
2 - бетон
Рисунок 1. Центр пункту (репер)
у підошві виробки
1 - металевий стержень; 2 - бетон;
3 - мідна або свинцева пробка;
4 - дерев’яна пробка
Рисунок 2. Центри пунктів у покрівлі виробки
Центр, закладений у покрівлі виробки, фіксується прорізом або отвором, просвердленим у нижній частині металевого штиря або в запресованій в нього мідної (свинцевої) пробки; стержень бетонують або забивають в дерев’яну пробку (рисунок 2).
2. Тимчасові пункти
Центри тимчасових пунктів, зображені на рисунку 3, призначені для виробок з різним кріпленням: дерев’яним (рисунок 3, а), металевим або анкерним (рисунок 3, б) і металевим арочним (рисунок 3, в).
1 - елементи металевого кріплення; 2 - дерев’яний або металевий клин;
3 - металевий куточок; 4 - задирки, вибиті зубилом
Рисунок 3. Центри тимчасових пунктів
При прокладенні полігонометричних ходів з використанням консолей або трьохштативної системи тимчасові пункти закріплюють по мірі необхідності.
3. Маркування пунктів
Постійні та тимчасові пункти підземних мереж повинні мати цифрову нумерацію. Систему маркування пунктів визначає головний маркшейдер гірничого підприємства.
Повторення номерів в одній і тій самій виробці не дозволяється.
При маркуванні постійного пункту, який має висотну позначку, або репера крім їх номерів повинні бути указані букви Р п або Р к , які позначають відповідно розташування пункту в підошві або покрівлі виробки.
Постійні та тимчасові пункти, які виявилися порушеними і в яких відпала необхідність (наприклад, створні пункти), підлягають ліквідації разом з їх марками.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 17
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 19 глави 1 розділу V)
ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ
для обчислення поправки за зближення меридіанів
Х, км
μ , с/км
β
1900
31,36
44°13'
4950
31,86
44°40'
5000
32,37
45°07'
5050
32,88
45°34'
5100
33,40
46°01'
5150
33,93
46°28'
5200
34,47
46°55'
5250
35,01
47°22'
5300
35,57
47°49'
5350
36,14
48°16'
5400
36,17
48°43'
5450
37,30
49°10'
5500
37,90
49°37'
5550
38,51
50°04'
5600
39,13
50°31'
5650
39,76
50°58'
5700
40,40
51°25'
5750
41,06
51°52'
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 18
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 22 глави 1 розділу V)
ПРИКЛАДИ
рішення з’єднувального трикутника
1. Трикутник витягнутої форми
Вихідні дані (рисунок 1): α = 5,0313 м; b = 8,0510 м; с = 3,0220 м; γ = 1°04'00"; m l = 0,3 мм; [ image ] = 3".
Рисунок 1. Схема з’єднувального трикутника
2. Трикутник довільної форми
Вихідні дані (рисунок 1): α = 4,3550 м; b = 6,4380 м; с = 2,7930 м; γ = 20°14'18"; m l = 0,3 мм; [ image ] = 3 ″ .
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 19
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 24 глави 1 розділу V)
ПОПЕРЕДНЯ ОЦІНКА
точності дирекційного кута лінії, що з’єднує виски на земній поверхні у разі орієнтування через два вертикальних шахтних стволи
Додаток 20
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 24 глави 1 розділу V)
ПОПЕРЕДНЯ ОЦІНКА
точності дирекційного кута сторони підземної маркшейдерської опорної мережі у разі орієнтування через два вертикальних стволи
Додаток 21
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 24 глави 1 розділу V)
ФОРМУЛЯР
розрахунку орієнтування через два вертикальних шахтних стволи
Додаток 22
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 25 глави 1 розділу V)
ЖУРНАЛ
кутових та лінійних вимірювань
Додаток 23
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 27 глави 1 розділу V)
ЖУРНАЛ
обробки результатів вимірювання довжин сторін підземних полігонометричних ходів
Додаток 24
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 27 глави 1 розділу V)
ЖУРНАЛ
розрахунку координат пунктів полігонометричного ходу
Додаток 25
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 32 глави 1 розділу V)
ЖУРНАЛ
обчислення висот пунктів тригонометричного нівелювання
Додаток 26
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 33 глави 1 розділу V)
ЖУРНАЛ
технічного нівелювання
Додаток 27
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 34 глави 1 розділу V)
ЖУРНАЛ
обчислення висот технічного нівелювання
Додаток 28
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 1 глави 3 розділу V)
СПОСОБИ
перенесення в натуру горизонтального кута, відстані і висотної відмітки
1. Перенесення горизонтального кута.
Перенесення горизонтального кута в натуру рекомендується у такий спосіб. З вершини Б кута, що задається (рисунок 1, а), від вихідного напрямку БА, у разі двох положеннях труби теодоліта відкладають величину кута і позначають точки О 1 та О 2 . Відстань О 1 О 2 ділять навпіл і отримують точку О 3 , яка визначає напрямок шуканої сторони кута, що заданий. Після закінчення точки О 3 виконують контрольне вимірювання кута з точністю, що удвічі перевищує необхідну точність перенесення проєктного кута в натуру.
Рисунок 1. Схема перенесення в натуру горизонтального кута
У випадку, коли різниця виміряного і заданого кутів не перевищує похибки вимірювання, робота закінчується. В іншому випадку поступають таким чином. За різницею кутів (заданого і виміряного) визначають лінійну поправку Δα (рисунок 1, б), на яку належить змістити виставлену точку О 3 , щоб знайти шуканий напрям БО.
Поправка Δ d визначається за формулою:
де
d
-
горизонтальне прокладання відстані від теодоліта до точки, що перенесена;
Δα
-
різниця між заданим кутом АБО та виміряним кутом АБО 3 .
Після закріплення знайденої точки О знову вимірюють перенесений кут і порівнюють його із заданим.
2. Перенесення відстані.
Для перенесення в натуру заданої відстані необхідно безпосередньо відкласти його за заданим напрямком від вихідної точки.
При необхідності введення в цю відстань поправок за нахил, за температуру і т. п. слід виставити за заданим напрямком допоміжну точку на відстані, що приблизно дорівнює заданій.
Відстань від вихідної точки до допоміжної вимірюється і в нього вводяться всі необхідні поправки для приведення її до горизонту. Різниця між відстанню, що приведена до горизонту, і заданою від-станню відкладається горизонтально від допоміжної точки до шуканої. Знайдена таким чином шукана точка закріплюється в натурі.
3. Перенесення висотної відмітки .
Перенесення в натуру висотної відмітки рекомендується проводити одним з вказаних способів:
1. Поблизу шуканої точки нівеліром виносять горизонт інструмента. Від горизонту інструменту відкладають по вертикалі різницю між проєктною відміткою шуканої точки і відміткою горизонту інструменту. Отриману точку закріплюють у натурі.
2. Поблизу шуканої точки виставляють допоміжну точку К (рисунок 2), висотна відмітка якої визначається нівелюванням відносно вихідного репера А.
Рисунок 2. Схема перенесення в натуру висотної відмітки
Від допоміжної точки по вертикалі відкладають різницю h між висотними відмітками шуканої та допоміжної точок.
Отриману точку Б закріплюють у натурі. Після закріплення заданої точки проводять контрольне нівелювання.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 29
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 3 глави 3 розділу V)
ПОПЕРЕДНЯ ОЦІНКА
точності змикання вибоїв
Додаток 30
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 1 глави 7 розділу VII)
РОЗБИВКА
під час вертикального планування
До виконання робіт з планування ділянки рекомендується на ділянці розбити мережу точок, що закріплюються кілочками зі сторожками. Кінці ліній мережі для зручності її відновлення виносять за межи ділянки планування.
Мережа точок може бути квадратної (рисунок 1), прямокутної або радіальної форми у відповідності з характером необхідного планування і рельєфу місцевості.
Рисунок 1 . Схема квадратної мережі для планування ділянки
Нівелюванням визначають «робочі відмітки» (різниця між фактичною і проєктною відмітками даної дочки). Робочі відмітки і номера кілочків підписують на сторожках.
Контроль планування ділянки виконується у спосіб нівелювання площ або тахеометричним способом.
Під час здійснення вертикального планування ділянки із застосуванням механічних засобів (екскаваторами, бульдозерами і т. п.), а також у разі планування ділянок з різкими коливаннями висотних відміток до виконання робіт замість розбивки мережі виконується тахеометрична зйомка з вказівкою границь ділянки і лінії нульових робіт. Після попереднього (грубого) планування ділянки виконується розбивка мережі точок та детальне планування.
За даними зйомки, що виконані, складається виконавчий план ділянки і підраховуються об’єми земляних робіт.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 31
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 20 глави 10 розділу VII)
ПЕРЕВІРКА
співвідношення геометричних елементів одноканатних підіймальних установок
Додаток 32
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 21 глави 10 розділу VII)
ПЕРЕВІРКА
співвідношення геометричних елементів багатоканатної підіймальної установки
Додаток 33
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 3 глави 1 розділу VIIІ)
ВИЗНАЧЕННЯ
відхилень провідників
Провідники після їх навішування внаслідок неточної установки елементів армування і помилок їх виготовлення отримують зміщення від проєктного положення. У зв’язку з цим маркшейдерська служба зобов’язана визначити такі відхилення:
прольоту провідників від вертикалі між суміжними ярусами розстрілів у площинах, які перпендикулярні а і паралельні b розстрілам (рисунок 1);
двосторонніх провідників одного щодо іншого у вертикальній площині проекції, яка паралельна розстрілам, с (рисунок 1);
ширини колії DS (під шириною колії S розуміють відстань між лобовими поверхнями провідників, рисунок 2).
1 - провідник; 2 - розстріли
Рисунок 1. Відхилення прольоту провідника від вертикалі
1- провідник; 2- розстріли; 3 - креп шахтного ствола.
Рисунок 2 . Відхилення двосторонніх провідників одного щодо іншого у вертикальній площині проекції, яка паралельна розстрілам
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 34
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 1 глави 6 розділу VIII)
МЕТОДИКА
перенесення центру і осей ствола під запобіжний цілик
Під час поглиблення ствола із залишенням запобіжного цілика, що має поглиблювальне відділення (ходок), центр і осі ствола переносять під цілик за допомогою двох висків, що опускаються до поглиблювального відділення. Координати висків визначають від пунктів підземної маркшейдерської опорної мережі в пристволовому дворі. В розсічній камері під ціликом в довільній точці Т (рисунок 1, а) встановлюють теодоліт. Під час візування на виски 1 та 2 на продовженні ліній Т-1' і Т-2' відзначають точки 1' і 2' на стінках ствола.
З рішення з'єднувального трикутника Т-1-2 отримають координати точки Т і дирекційні кути ліній Т-1 і Т-2 і, відповідно, ліній Т-1' і Т-2'. За координатами центру ствола О і точки Т, вирішуючи зворотну задачу, отримують дирекційний кут лінії Т-0, довжину Т-0 і кут 2'-Т-0. Перенесенням кута 2'-Т-0 і довжини Т-0 знаходять положення центру ствола О в натурі. Для розбивки осі ствола визначають кут між віссю ствола і напрямком О-Т.
Якщо застосування теодоліта неможливо, то виски розміщують вздовж осі ствола або перпендикулярно (паралельно) до однієї з осей.
При розташуванні висків 1 і 2 на лінії, перпендикулярній до осі ствола, для визначення положення центру ствола, що поглиблюється, за координатами центру ствола і висків обчислюють відстані с 1 і с 2 (рисунок 1, б). Надалі за способом лінійної засічки знаходять положення центру ствола О в натурі. Кут, утворений сторонами с 1 і с 2 повинен бути в межах від 60° до 120°. Положення осі ствола отримують побудовою лінії, що перпендикулярна до створу висків і проходить через знайдений центр ствола.
При розташуванні висків 1 і 2 на лінії, що збігається з віссю ствола, виски фіксують безпосередньо вісь ствола під цілком. Для визначення центру ствола переносять в натуру відстані a і b (рисунок 1, в) по створу висків. Відстань між висками повинна бути не менше a/3.
а - у разі будь-якого розташування висків; б - у разі розташування висків на лінії,
перпендикулярній до осі ствола; в - у разі розташування висків на осі ствола
Рисунок 1. Перенесення центру і осей ствола під запобіжний цілик
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 35
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 7 глави 8 розділу VIII)
СПОСОБИ
задавання напрямків криволінійним ділянкам гірничих виробок у горизонтальній площині
При проходженні криволінійних ділянок гірничих виробок задавання напрямків рекомендується проводити способом перпендикулярів або способом радіусів.
Спосіб перпендикулярів (рисунок 1). По перпендикуляру від заданого напрямку задають відстані до боків виробки та відстані від точки повороту до основ усіх перпендикулярів. Відстані визначають графічно за кресленням у масштабі 1 : 50 або 1 : 100.
Рисунок 1. Задавання напрямків
криволінійним ділянкам виробки
в плані способом перпендикулярів
Рисунок 2. Задавання напрямків
криволінійним ділянкам виробки
в плані способом радіусів
Спосіб радіусів (рисунок 2). Задають відстані по верхняку кріплення вліво та вправо від напрямку, та відстані між осями сусідніх бічних стійок по зовнішній і внутрішній сторонам виробки. Відстані по верхняку кріплення вліво та вправо від напрямку визначають графічно за кресленням крупного масштабу. Відстані між осями сусідніх бічних стійок по зовнішній l зовн і внутрішній l внут сторонах виробок, розраховують за формулами
де
l
-
відстань згідно з паспортом між осями рам на прямолінійній ділянці;
b
-
середня ширина виробки (згідно з паспортом);
R
-
радіус кривизни.
Кількість сторін проєктного полігону n визначають за повним кутом поворота θ , шириною виробки в світлі b і радіусом R криволінійної ділянки за формулою [ image ].
Кут β знаходять за формулою
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 36
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 5 глави 3 розділу IX)
ФОРМУЛИ
для розрахунку об’ємів відвалів (штабелів) корисної копалини на складах, що мають форму геометрично правильних тіл
Додаток 37
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 4 глави 6 розділу X)
ВИМОГИ
до форматів електронної гірничо-технічної документації
1. Формати, які використовуються маркшейдерськими службами у процесі документообігу обчислювальної та графічної документації в електронному вигляді повинні забезпечувати таким умовам:
збереження цілісності зафіксованої інформації;
можливість інтерактивної перевірки/перерахунку наведених у електронному документі даних;
візуальне подання з використанням пристроїв виводу інформації електронно-обчислювальної машини;
можливість конвертування в інші формати без зміни семантичного змісту даних;
можливість виведення на друк, або переведення у растровий формат;
візуальне подання електронних документів у відповідності з нормативними вимогами до оформлення маркшейдерської документації.
2. Обмін інформацією базується на стандартизованих форматах подання даних. За призначенням та функціональною приналежністю електронна гірничотехнічна документація поділяється на три класи:
електронна графічна документація;
електронна текстова документація;
електронна таблична документація.
3. Перелік класів електронної ГТД та відповідних форматів подання даних надано у таблиці 1.
Таблиця 1 . Перелік рекомендованих форматів для відповідних класів електронної ГТД
Формати
Графічна документація
Текстова документація
Таблична документація
ГІС
(геоінформаційна система)
головний
ODF
можливий
можливий
головний
можливий
OpenDocument
можливий
можливий
головний
Растр
можливий
4. Тематичний зміст електронної ГТД повинен відповідати вимогам щодо комплектування та оформлення відповідних типів ГТД у паперовому вигляді.
5. Необхідною умовою використання електронної ГТД є заповнення всіх реквізитів файлів електронних документів згідно з схемою, наведеною в таблиці 2.
Таблиця 2. Зразок полів реквізитів файлів електронної ГТД
Реквізит
Вміст реквізиту
Заголовок (Title)
Назва електронного документа
Автор (Author)
Реквізити суб’єкта інформаційного обміну, який є автором документа (назва підприємства/організації та/або установи, ПІБ відповідальної особи тощо)
Тема (Subject)
Тематичний вміст документу
Ключові слова (Keywords)
Ключові слова текстового вмісту електронного документа
Опис (Description)
Короткий опис вмісту та призначення документа
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 38
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 2 глави 2 розділу XI)
ВИМОГИ
до приміщень маркшейдерської служби підприємств з видобутку рудної та нерудної сировини підземним або відкритим способом
Маркшейдерська служба гірничодобувного підприємства розташовується у приміщеннях, що забезпечують можливість виконання робіт, збереження маркшейдерської документації і обладнання. Приміщення повинні мати хорошу освітленість і бути за можливості віддалені від джерел шуму, вібрації, запилення і зволоження повітря.
Маркшейдерська служба чинного гірничого підприємства повинна бути забезпечена службовими приміщеннями відповідно до таблиці 1.
Таблиця 1. Вимоги до приміщень маркшейдерської служби рудника, кар’єру та їх оснащення
№
з.п.
Призначення приміщення
Площа, м - 2 (не менше)
Оснащення приміщення
1
Кабінет головного маркшейдера
15
письмовий стіл, стіл для роботи з графічною документацією, шафа, сейф
2
Кімнати дільничних маркшейдерів
6 на 1 людину
письмові столи (за кількістю співробітників), шафи
3
Кімнати для роботи з документацією та її зберігання
20
стіл для картографа, світловий стіл, сейфи, шафи
4
Кімната для зберігання маркшейдерських приладів, їх чищення та дрібного ремонту
18
стелажі для маркшейдерських приладів, столи і верстати для чищення та дрібного ремонту приладів, верстати для штативів та рейок
__________
Примітка .
У кімнаті для роботи з документацією та її зберігання двері повинні бути оббиті металевими листами, а вікна забрані металевими решітками.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 39
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 3 глави 2 розділу XI)
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК
необхідних інструментів і приладів маркшейдерського відділу підприємства з видобутку рудної та нерудної сировини підземним або відкритим способом
1. Маркшейдерські інструменти та прилади для польових робіт
Прилади для кутових вимірювань і тахеометричної зйомки:
теодоліт точний типу Т2 або Т5 - для кутових вимірювань під час побудови опорних маркшейдерських мереж на поверхні і в підземних виробках;
теодоліти технічні типу Т30 - для кутових вимірювань під час побудови знімальних мереж на земній поверхні, в підземних виробках для тахеометричної зйомки і винесення проєктів у натуру.
Для кутових вимірювань в опорних маркшейдерських мережах і тахеометричної зйомки рекомендується використовувати електронні тахеометри відповідного класу точності.
__________
Примітка :
Кількість приладів для кутових вимірювань повинна відповідати кількості дільничних маркшейдерів.
Прилади для лінійних вимірювань:
світловіддалеміри, електронно-оптичні тахеометри - для вимірювань довжини ліній під час побудови опорних і знімальних мереж на земній поверхні, під час побудови опорних мереж в гірничих виробках, під час спостережень за деформаціями земної поверхні і бортів кар’єрів;
лазерні рулетки, рулетки вимірювальні металеві (неіржавіючі) довжиною від 20 до 100 м - для вимірювань, що зазначені вище, а також для вимірювання довжини ліній в знімальних мережах в гірничих виробках і під час розбивочних робіт.
__________
Примітка :
Кількість рулеток повинна відповідати кількості дільничних маркшейдерів.
Допоміжні прилади, пристосування і пристрої для лінійних і кутових вимірювань і зйомок:
лотапарати, виски шнурові, виски жорсткі штангові;
штативи, консолі, сигнали;
екліметри, екери; вантажі, термометри, динамометри.
Прилади й пристрої для нівелювання:
нівеліри точні (в тому числі з компенсаторами) з точністю 3 мм на 1 км подвійного ходу - для нівелювання III та IV класів, вимірювань під час спостережень за деформаціями будівель і споруд, деформаціями земної поверхні, а також бортів кар’єрів та інших точних робіт;
нівеліри технічні з точністю 10 мм на 1 км подвійного ходу - для технічного нівелювання;
цільні та складні нівелірні рейки типу РН-3, РН-4, РН-Т тощо.
__________
Примітка :
Кількість нівелірів повинна відповідати кількості дільничних маркшейдерів.
Прилади й устаткування для орієнтування і центрування маркшейдерської опорної мережі в підземних гірничих виробках:
гірокомпаси, гіронасадки - для орієнтування сторін маркшейдерської опорної мережі;
сталевий дріт, ручні лебідки, блоки, центрувальні пластини, спеціальні вантажі - для геометричного орієнтування і центрування маркшейдерської опорної мережі в підземних гірничих виробках.
Прилади для передачі висотної відмітки через вертикальні гірничі виробки: довжиномір або довга шахтна стрічка.
Прилади для зйомки підповерхових і очисних виробок: кутоміри маркшейдерські, підвісна бусоль, підвісне півколо; проекційні тахеометри, звуколокаційні, лазерні та інші прилади.
Для задавання напрямків виробкам - лазерні покажчики напрямку.
2. Інструменти і прилади, що необхідні для камеральної обробки маркшейдерських польових вимірювань і графічних робіт:
персональні електронно-обчислювальні машини, програмне забезпечення для обробки графічних та текстових матеріалів у кількості, що відповідає числу дільничних маркшейдерів і окремо - для головного (старшого) маркшейдера;
калькулятори для інженерних розрахунків;
лінійка ЛД1;
контрольний метр;
транспортири, готовальні, штрихувальний прилад, трафарети для написів і геометричних побудов;
планіметри (в т.ч. електронні), курвіметри;
ксерокс (не менше формату А3);
зовнішні пристрої до персональних ЕОМ: принтери, плотери, сканер (не менше ніж формату А3).
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко
Додаток 40
до Правил виконання маркшейдерських
робіт під час розробки родовищ рудних
та нерудних корисних копалин
(пункт 5 глави 2 розділу XI)
МЕТОДИКА
визначення числа працівників маркшейдерської служби на гірничих підприємствах із підземним та відкритим способом видобутку рудної та нерудної сировини
Визначення кількості працівників маркшейдерської служби гірничого підприємства (рудника, шахти кар'єра, розрізу) передбачає рекомендований розрахунок числа основної, визначальної категорії співробітників маркшейдерських відділів - дільничних маркшейдерів. Кількість інших співробітників маркшейдерських відділів визначають залежно від розрахованої кількості дільничних маркшейдерів.
1. Визначення числа працівників відділу головного маркшейдера (об'єднання відокремлених структурних підрозділі (технічних одиниць) з видобутку рудних та нерудних корисних копалин).
Число дільничних маркшейдерів відділу головного маркшейдера визначають за формулою:
N = (N 1 + N 2 + N 3 ),
де
N 1
-
число дільничних маркшейдерів для забезпечення робіт, що пов'язані з веденням генерального плану підприємства (поповнення плану, винос в натуру проєктів та ін.);
N 2
-
число дільничних маркшейдерів для забезпечення зйомки та підрахунку залишків на складах готової продукції та сировинних матеріалів;
N 3
-
число дільничних маркшейдерів, необхідних для виконання спеціальних робіт, що пов'язані з регламентною перевіркою геометричних елементів: дробарного обладнання, збагачувального обладнання, вантажопідіймального обладнання, рейкових шляхів залізничного транспорту та ін.
N 1 = S / 500 га,
де
S
-
загальна площа генплану, за виключенням площ кар'єрів, відвалів та шламосховищ.
N 2 = V / 10 млн. т,
де
V
-
загальний об'єм готової продукції та сировинних матеріалів за рік.
N 3 = Np 1 + Np 2 + Np 3 + Np 4 ;
де
Np 1
-
число дільничних маркшейдерів, необхідних для виконання спеціальних робіт, що пов'язані з регламентною перевіркою геометричних елементів дробарного обладнання, згідно норм розрахунку числа дільничних маркшейдерів, але не менше однієї особи;
Np 2
-
число дільничних маркшейдерів, необхідних для виконання спеціальних робіт, що пов'язані з регламентною перевіркою геометричних елементів збагачувального обладнання, згідно норм розрахунку числа дільничних маркшейдерів, але не менше однієї особи;
Np 3
-
число дільничних маркшейдерів, необхідних для виконання спеціальних робіт, що пов'язані з регламентною перевіркою геометричних елементів вантажопідіймального обладнання, згідно норм розрахунку числа дільничних маркшейдерів, але не менше однієї особи;
Np 4
-
число дільничних маркшейдерів, необхідних для виконання спеціальних робіт, що пов'язані з регламентною перевіркою геометричних елементів рейкових шляхів залізничного транспорту, згідно норм розрахунку числа дільничних маркшейдерів, але не менше однієї особи.
Штат інших інженерно-технічних працівників і робочих маркшейдерської відділу встановлюють за таблицею 1, виходячи з отриманого за вихідною формулою розрахункового числа дільничних маркшейдерів.
Таблиця 1. Розрахунок числа співробітників маркшейдерського відділу гірничого підприємства
Розрахункова кількість дільничних маркшейдерів
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16 - 20
Зам. головного маркшейдера
-
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
Маркшейдер по обліку запасів та втратам корисних копалин
-
-
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
Технік-картограф
1
1
1
1
1
2
2
2
2
2
3
3
Гірник на маркшейдерських роботах
4
4
5
5
6
6
7
7
8
8
9
10 - 12
__________
Примітка .
У разі кількості дільничних маркшейдерів менше 5 осіб число гірників на маркшейдерських роботах дорівнює числу дільничних маркшейдерів.
2. Визначення числа працівників маркшейдерської служби рудника (шахти).
Розрахунок кількості дільничних маркшейдерів на підземних роботах.
Потреба в дільничних маркшейдерах в залежності від основних видів маркшейдерських робіт визначається такими показниками:
N 1 - кількість дільничних маркшейдерів, задіяних на побудові підземної маркшейдерської опорної мережі рудника;
N 2 - кількість дільничних маркшейдерів, задіяних на побудові підземної маркшейдерської знімальної мережі рудника по виробках основного горизонту;
N 3 - кількість дільничних маркшейдерів, задіяних на побудові підземної маркшейдерської знімальної мережі рудника по підповерхових виробках;
N 4 - кількість дільничних маркшейдерів, задіяних на роботах з очисної виїмки руди (обслуговування ділянок глибокого буріння, зйомки камер, ведення звукометричного контролю за станом масиву);
N 5 - кількість дільничних маркшейдерів, задіяних на роботах в виробках рудника, що підтримуються;
N 6 - кількість дільничних маркшейдерів, задіяних на роботах по поглибленню вертикальних шахтних стволів;
N 7 - кількість дільничних маркшейдерів, задіяних на будівництві виробок нового горизонту;
N 8 - кількість дільничних маркшейдерів, задіяних на роботах по монтажу підземних підіймальних комплексів, стаціонарних машин та обладнання.
де
L пов
-
плановий річний обсяг проходки виробок основного горизонту, км;
l 1
-
нормативний крок посування підземного полігонометричного ходу (при складанні основних планів гірничих виробок в масштабі 1:500 l 1 = 100 м, в масштабах 1:1000 і 1:2000 - l 1 = 300 м);
d 1
-
час, що витрачається на зйомку (2 дні), підготовку та камеральну обробку результатів маркшейдерських вимірювань (2 дні), d 1 = 4 дні;
n р
-
число робочих днів у році (прийнято 250 днів).
де
l 2
-
нормативний крок посування підземного теодолітного (нівелірного) ходу у разі задавання напрямку виробкам в горизонтальній і вертикальній площинах на прямолінійній ділянці, l 2 = 30 м;
l закр
-
крок посування підземного теодолітного (нівелірного) ходу у разі задавання напрямку виробці в горизонтальній і вертикальній площині на заокругленні, приймаємо l закр = 15 м;
L закр
-
сумарна річна довжина виробок основного горизонту на заокругленнях, приймаємо L закр = 0,1 L пов , км;
d 2
-
час, що витрачається на зйомку, підготовку та камеральну обробку результатів маркшейдерських вимірювань, d 2 = 2 дні.
де
L підп
-
плановий річний обсяг проходки підповерхових виробок, км;
l 3
-
нормативний крок посування підземного теодолітного (нівелірного) ходу у разі задавання напрямку підповерховій виробці в горизонтальній і вертикальній площинах, l 3 = 50 м;
d 3
-
час, що витрачається на зйомку, підготовку та камеральну обробку результатів маркшейдерських вимірювань, d 3 = 2 дні.
K підп
-
коефіцієнт, що враховує складність робіт під час з'єднувальної зйомки через підняттєвий;
де
n підп
-
число підповерхів.
де
V оч
-
запланований річний об'єм очисних робіт, 1000 м - 3 .
__________
Примітка :
У разі глибини розробки родовища більше 500 м до числа дільничних маркшейдерів N 4 , що задіяні на роботах під час очисного виймання руди, додається один фахівець з звукометричних спостережень.
де
L вир
-
протяжність підтримуваних виробок основних горизонтів, км.
де
S ств
-
плановий річний обсяг проходки ствола, км;
S арм
-
плановий річний обсяг армування ствола, км;
K діюч
-
коефіцієнт, що враховує складність робіт у діючому стволі, K діюч = 1,25.
де
L n
-
запланований річний обсяг проходки відкотних виробок, км;
V к
-
запланований річний обсяг проходки камер, 1000 м - 3 .
M n
-
середньорічна кількість підземних підіймальних комплексів, стаціонарних машин і обладнання, що мають бути змонтовані.
Визначення кількості маркшейдерів для виконання робіт на поверхні рудника (шахти).
Кількість маркшейдерів на поверхні рудника (N 9 ) визначається виходячи з обсягів і складності капітального будівництва, обсягів маркшейдерських інструментальних спостережень за поверхневими об'єктами в зонах впливу гірничих розробок, кількості підіймальних установок, вентиляторів головного провітрювання, інших стаціонарних машин і механізмів, що вимагають періодичних маркшейдерських перевірок.
Орієнтовна потреба в дільничних маркшейдерах для виконання перелічених видів робіт визначається з таких норм:
капітальне будівництво, роботи з рекультивації земель, зйомка складів корисної копалини та ін. - не менше ніж один маркшейдер;
група зрушення і моніторингу за об'єктами на земній поверхні - мінімум один маркшейдер на 5 спостережних станцій;
забезпечення роботи підіймального комплексу, вентиляторів головного провітрювання, стаціонарних машин - не менше ніж один маркшейдер.
Розрахунок загального числа дільничних маркшейдерів рудника.
Загальна кількість дільничних маркшейдерів рудника розраховується за формулою:
N = K заг (N 1 + N 2 + N 3 + N 4 + N 5 + N 6 + N 7 + N 8 ) + N 9 ,
де
K заг
-
коефіцієнт, що враховує виконання загальношахтних маркшейдерських робіт (реконструкція опорних мереж на поверхні та в гірничих виробках, орієнтирно-з'єднувальні зйомки, передача висотної відмітки на нові горизонти, профілювання провідників і стінок стволів, забезпечення відповідальних збійок виробок та ін.), K заг = 1,2.
Річні витрати часу дільничного маркшейдера за додатковими видами робіт визначає головний маркшейдер рудника (шахти).
Число інших співробітників і робочих маркшейдерської служби гірничого підприємства встановлюють відповідно до таблиці 1.
3. Визначення числа працівників маркшейдерської служби кар'єру (розрізу).
Число дільничних маркшейдерів визначають за формулою:
N = (N 1 + N 2 + N 3 ) K,
де
N 1
-
число дільничних маркшейдерів, необхідних для забезпечення гірничих робіт, що виконуються екскаваторами;
N 2
-
число дільничних маркшейдерів, необхідних для забезпечення буровибухових робіт;
N 3
-
число дільничних маркшейдерів, необхідних для виконання спеціальних робіт, що пов'язані з капітальним будівництвом (реконструкцією), рекультивацією земель, спостереженнями за стійкістю бортів кар'єрів та зсувами; забезпеченням роботи цеху шламових та породних систем та іншими маркшейдерськими роботами;
K
-
коефіцієнт, що вводиться за вплив глибини кар'єра на трудомісткість маркшейдерських робіт, K = 1 у разі глибини кар'єру до 200 м. K = 1,2 у разі глибини кар'єру понад 200 м.
Значення N 1 визначають за формулою:
де
К тр
-
коефіцієнт, що враховує особливості маркшейдерського забезпечення роботи основних видів технологічного транспорту у кар'єрі. Якщо основним видом технологічного транспорту у кар'єрі та на відвалах є залізничний, то К тр = 1,1; якщо автомобільний - К тр = 1,0. У разі переміщення гірничої маси двома і більше видами транспорту (залізничний, автомобільний, конвеєрний, скреперний) К тр = 1,05.
Показники N р , що відображають різні умови роботи екскаваторів, обчислюють за формулою:
де
t
-
облікове число однотипних за продуктивністю екскаваторів в певному технологічному процесі;
r i
-
коефіцієнти, що враховують ємність ковша екскаватора типу мехлопата або драглайн; у разі ємності менше 5 м - 3 r i = 1,0; у разі 5 - 10 м - 3 r i = 1,5; у разі 11 - 20 м - 3 r i = 2,0; більше 20 м - 3 r i = 3,0;
p 1 , p 2 , p 3
-
приведене нормативне число екскаваторів, для обслуговування яких необхідний один дільничний маркшейдер. Під час виймання гірничої маси за нормальних гірничотехнічних умов приймають p 1 = 6, у разі виймання гірничої маси уступами або підуступами приймають p 2 = 5; для екскаваторів, що працюють на відвалах розкривних порід і на переекскавації гірничої маси, приймають p 3 = 12.
Число дільничних маркшейдерів N 2 встановлюють залежно від обсягу виймання гірничої маси із застосуванням буровибухових робіт з розрахунку один дільничний маркшейдер на річний обсяг виймання 10 млн. т.
Число дільничних маркшейдерів N 3 встановлюють з розрахунку:
для обслуговування робіт з капітального будівництва (реконструкції) - один дільничний маркшейдер на 100 млн. грн. річних затрат на капітальне будівництво, але не менше одного дільничного маркшейдера;
для обслуговування гірничотехнічного етапу рекультивації - один дільничний маркшейдер на обслуговування річного обсягу рекультиваційних робіт на площі 100 га;
для виконання спостережень за стійкістю бортів кар'єра, відвалів, гідровідвалів та інших об'єктів - один дільничний маркшейдер на 5 станцій спостереження;
для обслуговування підземних дренажних гірничих виробок кар'єра додатково вводиться посада дільничного маркшейдера, виходячи з норм розрахунку числа дільничних маркшейдерів рудника, але не менше однієї особи;
для виконання маркшейдерських робіт по забезпеченню безперебійної роботи цеху шламових та породних систем, виходячи з норм розрахунку числа дільничних маркшейдерів, але не менше однієї особи на одне шламосховище.
У разі зйомки гірничих виробок та інших об'єктів кар'єра з використанням аерофотограметричної зйомки та супутникових систем позиціонування число дільничних маркшейдерів, обчислене за формулою, зменшується на 10 %.
Якщо більше половини уступів знімаються з використанням роботизованих електронних тахеометрів число дільничних маркшейдерів, обчислене за формулою, зменшується на 10 %.
Штат інших інженерно-технічних працівників і робочих маркшейдерської служби кар'єра встановлюють за таблицею 1, виходячи з отриманого розрахункового числа дільничних маркшейдерів.
Генеральний директор
директорату розвитку ринку
праці та умов оплати праці
Р. Овчаренко