У програмах виконання робіт потрібно передбачати необхідні заходи щодо безпеки працівників.
8. Гідропневматичне промивання трубопроводів і випробування мереж на розрахунковий тиск і розрахункову температуру необхідно проводити за нарядом під безпосереднім керівництвом начальника району (цеху) або його заступника.
Допускається виконувати промивання під керівництвом іншого керівника або спеціаліста району (цеху), призначеного розпорядженням начальника району (цеху).
9. У разі пуску теплових мереж теплопроводи необхідно заповнювати водою під тиском, що перевищує статичний тиск теплової мережі, яка заповнюється, не більше ніж на 0,2 МПа (2 кгс/кв. см) за умови від'єднання систем споживачів.
Незалежно від джерел водопостачання трубопроводи теплових мереж необхідно заповнювати водою з температурою до +70°C.
10. Працівники, які здійснюють контроль за повітряними клапанами у тепловій камері під час заповнення мережі, мають перебувати збоку від фланцевих з'єднань. Арматура повинна мати відводи, що спрямовані в бік приямка. Відстань від кінця відводу до верху приямка має бути не більше 50 мм.
Відкривати і закривати повітряні клапани необхідно маховиками вручну без застосування замість важелів ключів та інших пристосувань.
Відкривати повітряні клапани під час повторних продувок після заповнення теплової мережі потрібно особливо обережно, не допускаючи скидання значної кількості води.
11. Під час гідропневматичного промивання теплових мереж і проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск системи споживачів і теплові пункти необхідно від’єднати.
Не дозволяється одночасно проводити гідропневматичне промивання теплових мереж і систем споживачів.
12. Проводити ремонтні та інші роботи на ділянках теплової мережі під час їх гідропневматичного промивання заборонено.
Заборонено перебування працівників, які безпосередньо не беруть участі у промиванні, поблизу трубопроводів, що підлягають промиванню.
13. Місця скидання водоповітряної суміші із трубопроводів, що підлягають промиванню, необхідно обгородити і не допускати наближення до них сторонніх осіб.
Трубопроводи, з яких скидають водоповітряні суміші, по всій довжині мають бути надійно закріплені.
14. У разі використання шлангів для підведення стисненого повітря від компресора до трубопроводів, що підлягають промиванню, їх необхідно з'єднувати зі штуцерами спеціальними хомутами. На штуцерах має бути насічка, щоб уникнути сповзання з них шланга. На кожному з’єднанні повинно бути не менше двох хомутів. Потрібно наглядати за щільністю і міцністю з’єднань шлангів зі штуцерами протягом всього періоду промивання.
Використовувати шланги, що не розраховані на необхідний тиск, заборонено.
Зворотний клапан на повітропроводі необхідно добре притерти та перевірити на щільність гідропресом.
15. Не допускається перебування працівників у камерах і прохідних каналах ділянки теплової мережі, що підлягає промиванню, у момент подавання повітря у трубопроводи, що промиваються.
16. Перед початком проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск необхідно ретельно видалити повітря з трубопроводів, що підлягають випробуванню.
17. Під час проведення випробування теплової мережі на розрахункову температуру від неї необхідно від'єднати системи опалення дитячих і лікувальних установ, системи опалення з безпосереднім приєднанням, відкриті системи гарячого водопостачання, калориферні установки, а також неавтоматизовані закриті системи гарячого водопостачання.
Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск теплові пункти і місцеві системи споживачів необхідно від’єднати від мережі, що підлягає випробуванню.
У випадку порушення щільності вимикальної арматури на тепловому пункті споживачів необхідно від’єднати від теплової мережі засувками, що містяться у камерах приєднання їх до цієї мережі, або заглушками, установленими на теплових пунктах.
18. Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункові параметри теплоносія відповідальний працівник абонента повинен організувати постійне чергування абонентських працівників на теплових пунктах і в системах споживачів.
Крім того, під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункову температуру необхідно організувати постійний нагляд за всією теплотрасою, для чого вздовж траси за вказівкою керівника випробувань і з урахуванням місцевих умов розставити наглядачів зі складу працівників, які експлуатують теплові мережі, і абонентів, а також відповідних служб промислових підприємств.
Особливу увагу потрібно приділяти ділянкам теплової мережі у місцях руху пішоходів і транспорту, ділянкам безканального прокладання, а також ділянкам, на яких раніше траплялися випадки корозійного руйнування труб.
19. Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахункові параметри теплоносія заборонено:
виконувати роботи на ділянках, що підлягають випробуванню;
перебувати працівникам у камерах, каналах, тунелях і спускатись в них;
стояти навпроти фланцевих з'єднань трубопроводів та арматури;
усувати виявлені несправності.
Під час проведення випробувань теплової мережі на розрахунковий тиск теплоносія заборонено різко підвищувати тиск, а також заборонено його підвищення понад граничне значення, передбачене програмою випробувань.
Температура води у трубопроводах під час проведення випробувань на розрахунковий тиск не повинна перевищувати +40°C.
Під час проведення випробувань на розрахункову температуру обходити камери і тунелі необхідно по верху траси.
Контролювати стан нерухомих опор, компенсаторів, арматури, фланців тощо необхідно через люки, не спускаючись у камери.
20. Заборонено проводити випробування одночасно на розрахунковий тиск і на розрахункову температуру.
21. Для проведення роботи у трубопроводі необхідно створити безпечні умови праці: забезпечити відсутність газу у самому трубопроводі та в камерах теплової мережі.
22. Залазити в трубопровід для огляду і очищення його від сторонніх предметів дозволяється тільки на прямолінійних ділянках завдовжки не більше 150 м, якщо діаметр трубопроводу не менше 0,8 м. У цьому разі необхідно забезпечити з обох кінців ділянки трубопроводу вільний вихід.
Відгалуження, що має ділянка, перемички та з'єднання з іншими трубопроводами повинні бути надійно від’єднані.
Для огляду і очищення трубопроводу необхідно призначати не менше трьох працівників, двоє з яких повинні перебувати біля обох виходів з трубопроводу та наглядати за тими, хто працює.
Працювати у трубопроводі потрібно у брезентовому костюмі та рукавицях, у чоботях, наколінниках, захисних окулярах та касці. Кінець рятувальної мотузки запобіжного пояса повинен бути в руках наглядача з боку входу в трубопровід. Наглядач з боку виходу з трубопроводу повинен мати ліхтар для освітлення виходу.
23. Приміщення теплових пунктів, в яких немає постійних оперативно-виробничих працівників, необхідно замикати на замок, а ключі зберігати у точно встановлених місцях і видавати працівникам, які зазначені в списку, затвердженому начальником району теплової мережі (цеху електростанції).
24. Між тепловою мережею (електростанцією) і абонентом має бути визначена межа обслуговування обладнання, з якою працівники повинні бути ознайомлені під підпис.
25. Під час проведення поточних ремонтних робіт на тепловому пункті за температури теплоносія менше +75°C обладнання необхідно перекрити головними засувками, установленими на тепловому пункті.
За температури теплоносія теплової мережі більше +75°C ремонт і заміну обладнання на тепловому пункті дозволяється проводити тільки після виведення з дії системи головними засувками на тепловому пункті та засувками на відгалуженні до абонента (у найближчій камері).
Засувки на відгалуженні до абонента (у найближчій камері) та систему опалення повинні виводити з дії працівники, у віданні яких перебуває це обладнання.
Не дозволяється проводити ремонт арматури без нумерації, а також за нарядами, у яких не зазначені номери вимикальних, спускових, а також тих засувок і вентилів, що підлягають виведенню у ремонт.
Не дозволяється проводити роботи на арматурі трубопроводів, що не мають дренажів і повітряних клапанів, а також у випадку, коли з дренажів капає вода, нагріта до температури більше +45°C.
26. Для заміни корпусу елеватора необхідно зняти болти з двох найближчих фланців вставки перед елеватором.
Не дозволяється виймати конус елеватора відтягуванням ділянок труби перед елеватором.
27. У разі введення в дію теплового пункту та системи, що живляться парою, необхідно попередньо відкрити дренажі та прогріти трубопроводи й обладнання зі швидкістю, що не допускає виникнення гідравлічних ударів.
28. Роботи з шурфування підземних прокладок потрібно проводити відповідно до вимог глави 14 розділу IV цих Правил.
29. У випадку розривання трубопроводу і розтікання гарячої води небезпечну зону необхідно обгородити, виставити наглядачів, на огородженні установити знаки безпеки, а вночі - сигнальне освітлення.
30. Під час проведення демонтажу окремих ділянок трубопроводів необхідно стежити, щоб решта трубопроводів перебувала у сталому положенні. Консольні кінці трубопроводів, що висять, повинні спиратись на тимчасові стояки.
Не дозволяється під час укладання великогабаритних вузлів трубопроводів залишати без закріплення відгалуження, що нависають.
31. Перед початком проведення монтажу трубопроводів необхідно перевірити стійкість укосів і міцність кріплення траншей, у які будуть укладені трубопроводи, міцність кріплень стінок, а також необхідну за умовами безпеки крутість схилів та траншей, уздовж яких очікується переміщування машин.
32. Перебувати працівникам у траншеї, камері, каналі (тунелі) під час опускання в них труб або інших елементів обладнання та арматури, а також стояти під обладнанням і вузлами трубопроводів, що установлюються, до остаточного їх закріплення заборонено.
33. У тунелях повинна бути припливно-витяжна вентиляція.
Під час проведення робіт у тунелях за температури повітря понад +45°C працівники повинні бути одягнені у теплий (ватяний) одяг.
Не дозволяється перебувати у тунелях за температури повітря понад +50°C.
34. Після закінчення будівельно-монтажних робіт перед прийманням трубопроводів необхідно провести випробування їх на міцність і герметичність.
Крім того, конденсатопроводи і трубопроводи водяних теплових мереж необхідно промити, паропроводи продути парою, а трубопроводи водяних теплових мереж у разі відкритої системи теплопостачання та мережі гарячого водопостачання - промити та продезінфікувати.
35. Перед початком проведення випробувань керівник робіт повинен:
перевірити виконання усіх підготовчих заходів;
організувати перевірку стану засобів вимірювань, необхідних для проведення випробувань;
проінструктувати всіх членів бригади про їхні обов'язки під час проведення кожного окремого етапу випробувань і про заходи безпеки;
перевірити від'єднання передбачених програмою відгалужень і теплових пунктів.
36. Від’єднувати теплопроводи для ремонту необхідно відповідно до вимог виробничих інструкцій. За наявності складних схем теплопроводів потрібно використовувати бланки перемикань.
37. Знижувати тиск і дренувати воду з трубопроводів потрібно через спускову арматуру - дренажі й повітряні клапани.
Знижувати тиск у трубах і дренувати їх шляхом послаблення частини болтів фланцевих з'єднань дозволяється лише тоді, коли неможливо випорожнити трубопровід через спускову арматуру. Температура води, що дренується, у цьому випадку повинна бути менше +45°C.
Послаблювати болтові з'єднання необхідно з боку, протилежного перебуванню працівника, який виконує зазначені роботи.
38. Не дозволяється під час проведення ремонту теплових мереж використовувати демонтовані збірні залізобетонні і бетонні елементи тримальних конструкцій з наявними слідами пошкоджень.
39. У разі виконання робіт, пов’язаних з прокладанням, ремонтом і переобладнанням підземних споруд теплових мереж в місцях можливого перебування людей, керівники теплових мереж повинні узгоджувати порядок проведення таких робіт з відповідальними службами місцевих органів виконавчої влади.
XIV. Вимоги безпечного обслуговування пристроїв теплової автоматики, тепломеханічних вимірювань та захистів
1. Вмикати і вимикати первинні (запірні) вентилі датчиків автоматики, КВП і захистів повинні працівники, які обслуговують ТМО. Обслуговувати інші вентилі, установлені перед датчиками автоматики, КВП і захистів, а також оглядати пристрої цеху ТАВ на ТМО та здійснювати внутрішній огляд теплових щитів, панелей тощо повинні працівники цеху ТАВ з відома працівників, які обслуговують ТМО.
2. Огляд, налагоджування, ремонт пристроїв контролю і авторегуляторів, установлених на посудинах, трубопроводах і арматурі, необхідно проводити з дотриманням вимог пунктів 10.5-10.8, 10.12, 10.13, 10.17, 10.21 розділу IV цих Правил.
3. Комплексне випробування технологічних захистів після капітального ремонту або монтажу, налагоджування схем автоматики зі зніманням характеристик основного і допоміжного обладнання та випробування комплектів автоматики необхідно проводити за спеціальними програмами із зазначенням в них заходів, що створюють безпечні умови праці під час проведення цих робіт.
4. Від'єднувати датчики від трубопроводів (посудин) необхідно шляхом перекривання первинних (відбірних) вентилів, установлених на імпульсних лініях, без використання важеля. Якщо імпульсні лінії датчика під'єднані до різних відбірних пристроїв, необхідно перекрити первинні (відбірні) вентилі на всіх цих пристроях.
Від'єднувати датчики від трубопроводів (посудин) з тиском понад 6 МПа (60 кгс/кв.см) необхідно шляхом перекривання двох послідовно установлених запірних вентилів, один з яких (відбірний) розташований безпосередньо біля трубопроводу (посудини), а інший - на імпульсній лінії перед датчиком.
5. Від'єднувати імпульсні лінії, що виводяться в ремонт, від діючого обладнання потрібно двома послідовно установленими вентилями. Між ними повинен бути дренажний пристрій, сполучений безпосередньо з атмосферою.
У разі неможливості здійснити від'єднання імпульсної лінії з тиском понад 6 МПа (60 кгс/кв.см) двома вентилями трубопровід (посудину) необхідно вивести з дії.
Допускається від’єднувати одним вентилем імпульсні лінії з тиском до 6,0 МПа (60 кгс/кв.см). У цьому разі пара не повинна виходити в атмосферу через відкритий дренаж на ділянці, що від'єднується.
6. Якщо трубопровід або посудина, до яких приєднані імпульсні лінії, залишаються під тиском, то запірні вентилі імпульсних ліній повинні бути перекриті, а на них мають бути вивішені знаки безпеки «Не відкривати! Працюють люди».
7. Відсутність тиску у від’єднаній імпульсній лінії необхідно перевіряти шляхом сполучення її з атмосферою.
Якщо на імпульсній лінії немає продувальних пристроїв, відсутність тиску необхідно перевіряти шляхом від'єднання цієї лінії від датчика: накидну гайку, що приєднує лінію до датчика, потрібно обережно відгвинчувати гайковим ключем доти, доки з-під гайки не з’явиться вода, не знизиться тиск у лінії і не зменшиться витікання. Через 30 - 40 с треба відгвинтити гайку ще на півоберта-оберт і зняти тиск. У міру зниження тиску гайку необхідно відгвинтити ще з таким розрахунком, щоб до моменту повної відсутності тиску вона була загвинчена на штуцер в 3-4 оберти.
Якщо в міру відгвинчування гайки зі штуцера тиск в лінії не знижується, потрібно загвинтити гайку і вжити заходів щодо більш повного від'єднання імпульсної лінії. Зазначені операції необхідно проводити в рукавицях.
Від'єднувати імпульсні лінії води за температури більше +45°C і з тиском понад 1,2 МПа (12 кгс/кв.см) заборонено. За температури води менше +45°C тиск не повинен перевищувати 6,0 МПа (60 кгс/кв.см).
8. Врізування імпульсних ліній на трубопроводах і посудинах, розбирання фланців вимірювальних діафрагм, арматури, врізування гільз термопар, установлення чутливих елементів манометричних термометрів повинні проводити працівники основних цехів, за якими закріплено обладнання, у присутності представника цеху ТАВ. Зазначені роботи потрібно проводити тільки після того, як у трубопроводах і посудинах знято тиск, а також у разі відкритих дренажів.
9. Замінювати, налагоджувати термопари і термометри опору, розміщені у важкодоступних місцях і в місцях, де температура перевищує зазначену в пункті 4.18 розділу IV цих Правил, повинні не менше ніж два працівники з дотриманням вимог пункту 9.13 розділу IV цих Правил.
Проводити роботи у місцях за температури повітря більше +60°C заборонено.
10. За відсутності спеціальних продувальних пристроїв або у разі засмічених продувальних ліній продування імпульсних ліній води за температури більше +45°C дозволяється проводити за умови, що тиск не перевищує 1,2 МПа (12 кгс/кв.см).
Продування імпульсних ліній води за температури до +45°C допускається проводити за умови, що тиск не перевищує 6,0 МПа (60 кгс/кв.см).
Продування необхідно виконувати за нарядом у такій технологічній послідовності:
від'єднати датчик - для цього спочатку необхідно прикрити плюсовий і мінусовий вентилі, а потім повністю відкрити зрівняльний вентиль. Після цього повністю закрити плюсовий і мінусовий вентилі;
один працівник повинен залишатись на місці продування, інший - перекривати запірні вентилі у місці приєднання лінії до трубопроводу або апарата, після чого подати першому працівникові знак про те, що лінія від'єднана;
перший працівник повинен відгвинтити гайки, що з'єднують лінію з датчиком, стравити через них тиск, а потім відгвинтити їх повністю. Переконавшись у тому, що тиск стравлено, лінію відводять від датчика і закріплюють;
другий працівник повинен поступово повністю відкрити запірний вентиль на початку лінії продування. Продування повним струменем необхідно проводити протягом 1,2-2 хв., після чого за сигналом першого працівника перекрити запірний вентиль. Після закінчення продування однієї із з'єднувальних ліній необхідно починати продування другої лінії;
після припинення виходу пари з ліній перший працівник повинен приєднати їх до датчика. Накидні гайки у цьому разі повністю не затягують. Запірний вентиль на початку лінії відкривають на півоберта;
після появи води через накидну гайку і видалення повітря з лінії накидні гайки необхідно щільно затягнути;
через 5-10 хв. після приєднання датчика і заповнення імпульсних ліній конденсатом запірні вентилі необхідно повністю відкрити;
продування плюсової і мінусової з’єднувальних ліній необхідно проводити окремо.
На час від'єднування датчика від імпульсної лінії на всіх запірних вентилях лінії необхідно вивішувати знаки безпеки «Не відкривати! Працюють люди».
Якщо продувальні лінії об’єднані на стенді датчиків у дренажний колектор, а зливання з нього через відкриту лійку здійснюють у зливний колектор, то під час продування імпульсних ліній необхідно дотримуватись застережних заходів.
Необхідно враховувати, що у разі непрохідності колектора зливу через іржу, накип з відкритої лійки може утворюватись зворотний струмінь гарячої води і пари, який може травмувати працівників.
Режим продування імпульсних ліній повинен бути поступовим, вони мають продуватись тільки до того стану, коли зливання води відбувається без утворення зворотного потоку зі зливальної лійки.
Під час проведення вищезазначених робіт необхідно користуватись захисними щитками і рукавицями.
11. У випадку виникнення аварійних ситуацій продування імпульсних ліній необхідно припинити, а арматуру - перекрити.
12. Під час проведення робіт на мастильних імпульсних лініях з них необхідно повністю злити мастило.
Зливання мастила повинно здійснюватись шляхом від’єднування лінії біля первинного вентиля і приладу через нижню точку.
Якщо імпульсна лінія біля первинного вентиля приварена і злити з неї мастило неможливо, то з боку манометра в лінію необхідно ввести хлорвінілову трубку, через яку мастило необхідно відсмоктувати грушею. Довжину трубки потрібно вибирати з розрахунку звільнення від мастила ділянки імпульсної трубки до 1,5 м від місця зварювання.
Мастило з трубок необхідно зливати в посудину, щоб уникнути потрапляння його на підлогу.
13. Замінювати манометри, датчики можна тільки після перекривання первинних (відбірних) вентилів.
Накидні гайки манометрів, датчиків потрібно відгвинчувати поступово, як це зазначено у пункті 7 цього розділу.
14. Огляд, налагоджування, ремонт пристроїв контролю і авторегуляторів всередині топок котлів, газоходів, повітроводів, барабанів котлів необхідно проводити з дотриманням вимог глави 9 розділу IV і пунктів 4.1-4.34 розділу VII цих Правил.
15. Роботи, що потребують розкриття люків бункерів для доступу до датчиків, необхідно проводити з дотриманням заходів безпеки, зазначених у пунктах 2.1-2.17 розділу VII цих Правил.
16. Ремонтувати, усувати дефекти, змащувати пристрої, установлені на конвеєрах паливоподавання, необхідно тільки після зупинення конвеєра і зняття напруги з його електродвигуна. На вимикальному пристрої потрібно вивісити знак безпеки «Не вмикати! Працюють люди».
Налагоджування, регулювання датчиків, що контролюють наявність вугілля на стрічці, сигналізаторів перекосу стрічки, регулювання гальм тощо дозволяється виконувати під час роботи конвеєра з дотриманням заходів безпеки, зазначених у главі 4 розділу VI цих Правил.
Працівники, які налагоджують, регулюють датчики, сингалізатори тощо, повинні знати місце розташування пристроїв аварійної зупинки конвеєрів і вміти ними користуватись.
17. Під час обслуговування пристроїв ТАВ на обладнанні мазутного господарства необхідно дотримуватись вимог пунктів 1.35, 2.23 розділу IV, пунктів 5.15, 5.22-5.24, 6.1-6.3 розділу VI і глави 9 розділу IV цих Правил.
18. Під час обслуговування пристроїв контролю і автоматики у газовому господарстві необхідно дотримуватись вимог пунктів 1.31, 1.32 розділу IV, пунктів 3.1-3.5 розділу VII і глави 9 розділу IV цих Правил.
19. Контрольно-вимірювальні прилади потрібно приєднувати до газопроводів тиском більше 0,1 МПа (1 кгс/кв.см) металевими трубками, а у разі тиску газу меншого, ніж 0,1 МПа (1 кгс/кв.см), - гумовими трубками завдовжки до 1 м, закріпленими хомутами. На відводах до приладів необхідно передбачати вимикальні пристрої.
Після знімання датчиків КВП, автоматики, захистів на від’єднані від датчика імпульсні лінії потрібно установлювати заглушки.
20. На манометрах, установлених на газопроводах, червоною рискою необхідно зробити позначку робочого тиску.
21. Під час проведення робіт в пристроях автоматики, теплотехнічних вимірювань і захистів, розміщених на обладнанні хімічного цеху, необхідно дотримуватись вимог глав 9 і 10 розділу IV та розділу XI цих Правил.
22. Імпульсні лінії, арматуру і датчики, що підлягають ремонту і приєднані до кислото- та лугопроводів або до резервуарів з кислотами та лугами, необхідно звільнити від кислоти або лугу та від’єднати від працюючих трубопроводів і резервуарів заглушками. Після цього імпульсні лінії, арматуру, датчики, що підлягають ремонту, необхідно ретельно промити водою до нейтральної реакції промивальних вод.
Перед початком проведення робіт працівники цеху ТАВ у присутності оперативних працівників зміни хімічного цеху повинні переконатись у тому, що імпульсні лінії, які підлягають ремонту, від’єднані від діючого обладнання заглушками, а також усунена можливість потрапляння в них кислоти або лугу і повністю видалені реагенти.
23. Роботи на імпульсних лініях та апаратурі цеху ТАВ, установлених в хімічному цеху, під час проведення яких можуть трапитись випадкові викиди агресивного середовища (кислоти, лугу, коагулянту), необхідно виконувати у гумових рукавицях, прогумованому фартусі і захисному щитку.
24. Працівники цеху ТАВ, які виконують роботу у приміщеннях хімічного цеху, повинні знати основні властивості реагентів, що використовуються, і правила поводження з ними згідно з додатком 8 до цих Правил.
XV. Вимоги безпечної роботи з ртутними приладами
1. Під час роботи з ртуттю, її сполуками і приладами із ртутним заповненням необхідно дотримуватись вимог «Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением», затверджених МОЗ СРСР 04 квітня 1988 року.
2. Основні роботи з ртутними приладами (зливання і заповнення ртуттю, розбирання, збирання, ремонт і очищення ртутних приладів, очищення і фільтрація ртуті тощо) необхідно проводити у спеціально відведених для цього ртутних кімнатах, ізольованих від інших приміщень.
3. Обладнання ртутних кімнат, захист їхніх будівельних конструкцій і робочих меблів від пари ртуті, вентиляція, опалення, освітлення, водопостачання та каналізація, устаткування, утримання побутових приміщень повинні задовольняти вимогам «Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением».
4. Ртутні кімнати повинні мати таке обладнання:
стенд для розбирання і складання приладів;
жолоб з чорного металу під стендом, установлений з нахилом. До жолоба повинна бути приварена зливна трубка, під якою розміщують посудину з водою;
стіл з гладенькою мармуровою або виготовленою з чорного металу похилою плитою з жолобами по краях і зливною трубою, під якою установлюють посудину з водою.
5. Усе обладнання і меблі ртутних кімнат (стенди, робочі столи, шафи тощо) повинні бути на ніжках заввишки не менше 200 мм. У таких кімнатах використовувати м'які меблі, гардини, штори і завіси заборонено.
Робочі меблі повинні мати яскраве маркування, щоб унеможливити використання їх в інших місцях.
Металеві частини апаратів і приладів (каркаси, підставки, стояки тощо) повинні бути гладенькими і пофарбованими нітроемалями і лаками.
Під робочою поверхнею столів і витяжних шаф для роботи з ртуттю не повинно бути шухляд, шаф.
6. Приміщення, у яких проводять роботу із ртуттю (ртутні кімнати), необхідно щотижня перевіряти на вміст пари ртуті у повітрі робочої зони, а результати аналізу записувати в журнал реєстрації аналізів довільної форми.
Виробничі приміщення, у яких установлені прилади і апарати з ртуттю, необхідно перевіряти шляхом аналізу повітря не рідше двох разів на рік.
7. У ртутних кімнатах, крім періодичних перевірок шляхом аналізу повітря, потрібно проводити повсякденний контроль повітряного середовища за допомогою реактивних папірців, які за наявності у повітрі пари ртуті набувають рожевого відтінку.
Реактивні папірці необхідно підвішувати біля робочих місць на рівні дихання працівника (на висоті приблизно 1,5-1,7 м від підлоги) на термін не більше однієї доби.
8. Підрозділи підприємства, працівники якого проводять роботу з ртуттю, повинні мати місцеві інструкції щодо заходів безпеки під час роботи з ртуттю, складені з урахуванням вимог цих Правил, «Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением», а також специфіки умов праці на цьому підприємстві.
9. У приміщеннях ртутних кімнат ртуть повинна зберігатись у витяжній шафі в скляному посуді з товстими стінками або такому, що не б'ється, з притертими пробками (на вакуумній замазці), установленому в амортизаційний футляр на металевих піддонах.
Невеликі кількості ртуті (від 20 до 30 мл) дозволяється зберігати в шафі у запаяних скляних ампулах, укладених у пластмасові або металеві футляри.
Щодня, не менше ніж за 15 хв. до початку проведення робіт, в цих приміщеннях необхідно вмикати припливно-витяжну вентиляцію.
10. Заповнення ртуттю приладів і апаратів та її зливання дозволяється проводити тільки у ртутній кімнаті над піддоном з чорного металу під витяжним зонтом і за умови увімкненої витяжної вентиляції.
Розбирати ртутні прилади і апарати необхідно у ртутних кімнатах на піддоні або спеціально обладнаному столі.
Категорично заборонено розбирати ртутні прилади і апарати у виробничих приміщеннях.
У разі пошкодження приладів або апаратів, в інших аварійних випадках та надзвичайних ситуаціях допускається зливати ртуть безпосередньо у виробничих приміщеннях.
11. Зливати ртуть з приладів і апаратів як у ртутних кімнатах, так і у виробничих приміщеннях допускається тільки в посудини, заповнені водою.
Усі посудини з водою, призначені для тимчасового приймання ртуті, що розлилася або зливається, перед закінченням зміни необхідно звільнити від ртуті і знову залити водою.
Для недопущення розливання ртуті на підлогу посудини з нею необхідно установлювати на піддони з чорного металу або емальовані.
Зважувати, очищати і фільтрувати ртуть дозволяється тільки у ртутних кімнатах у витяжній шафі за умови увімкненої витяжної вентиляції, яку дозволяється вимкнути лише через 30 хв. після закінчення роботи з ртуттю.
12. Очищення, дистилювання ртуті, заповнення нею приладів та інші роботи з відкритою ртуттю потрібно проводити у хлорвінілових або тонких гумових рукавицях, головному уборі і в захисних окулярах. Брати ртуть незахищеними руками або відсмоктувати її ротом категорично заборонено.
Під час розливання ртуті або у разі виходу з ладу місцевої витяжної вентиляції необхідно працювати у протигазах з фільтрувальними коробками.
13. Не допускається стикання з ртуттю деталей приладів з кольорових металів.
Виявлені під час розбирання приладів і апаратів амальговані деталі зберігати в ртутних кімнатах у спеціальних посудинах з водою.
Знімати амальгаму з амальгованих деталей за допомогою нагрівання дозволяється тільки всередині витяжної шафи і за умови увімкненої вентиляції.
14. Щоб уникнути витікання ртуті з посудин, вакуумметрів, необхідно щільно закривати ці посудини гумовими пробками з виведенням скляної трубки заввишки від 50 до 60 мм, що сполучає посудини з атмосферою.
15. У робочих приміщеннях не повинні зберігатись прилади та апарати, що не застосовуються. У робочих приміщеннях не дозволяється використовувати биті прилади та апарати з ртуттю, барометри і вакуумметри, в яких ртуть міститься у відкритих посудинах.
16. У виробничих приміщеннях ртутні прилади з крихкими скляними деталями необхідно захищати від ударів.
17. Установлені у виробничих приміщеннях прилади й апарати з ртуттю потрібно обладнати уловлювальними посудинами, щоб не допустити витікання з них ртуті у разі випадкового порушення герметичності.
18. Термометри з ртутним заповненням необхідно зберігати і транспортувати у футлярах.
Термометри, установлені на робочих місцях, повинні мати захисні металеві кожухи (оправки).
19. Продувати, вводити в дію і виводити з дії прилади, заповнені ртуттю, потрібно обережно, уникаючи витікання ртуті у трубопроводи або виробничі приміщення.
20. Розлиту ртуть необхідно негайно і ретельно зібрати у герметичний балон, емальований або фарфоровий посуд.
Краплі розлитої ртуті необхідно збирати гумовою грушею або іншим пристосуванням з боків забрудненої ділянки у напрямку до центру, щоб запобігти проникненню ртуті у підлогу і розповсюдженню її по всьому приміщенню.
Повноту збирання ртуті перевіряють за допомогою лупи.
Ртуть, що залишилась, необхідно прибирати з підлоги ганчіркою, змоченою у 0,2%-ному підкисленому розчині марганцевокислого калію або 20%-ному розчині хлорного заліза.
21. У випадку виявлення ртуті, що витекла у приміщення, працівники, які помітили її витікання, повинні негайно доповісти про це керівництву підрозділу для вжиття невідкладних заходів.
Після відповідної обробки зараженої ділянки виробничого приміщення необхідно провести аналіз повітря в ньому на вміст пари ртуті, який не повинен перевищувати граничних значень.
22. Спецодяг повинен зберігатись у тому самому приміщенні, у якому проводиться робота з ртуттю, в окремих гардеробах, обладнаних індивідуальними шафами з місцевою витяжкою.
Шафи для зберігання одягу повинні виготовлятись з листової сталі і мати відділення для зберігання предметів особистої гігієни і засобів захисту.
23. Відносити спецодяг, у якому виконувались роботи з ртуттю, додому, а також ходити у ньому в їдальню заборонено.
24. Прати спецодяг, у якому виконувались роботи з ртуттю, потрібно щотижня, окремо від іншого спецодягу. Прати такий спецодяг у домашніх умовах заборонено.
25. Одночасно з пранням спецодягу необхідно промивати шафи, де він зберігається, гарячою водою з милом, а потім 0,1%-ним розчином марганцевокислого калію.
26. Спецодяг, у якому виконувались роботи з ртуттю, перед пранням гарячою водою (+70-80°C) у мильно-содовому розчині (з розрахунку 4 л розчину на 1 кг одягу) повинен бути знепилений і прополосканий у пральній машині холодною водою протягом 30 хв.
Спецодяг необхідно прати двічі. Після першого прання його потрібно прополоскати у пральній машині спочатку гарячою, а потім холодною водою для видалення лугу, і протягом 30 хв. обробляти 1-2%-ним розчином соляної кислоти. Вдруге спецодяг необхідно прати лужним розчином за температури +70-80°C протягом 20 хв., потім полоскати в холодній воді, крохмалити, віджимати, сушити і прасувати.
27. Палити, а також зберігати, вживати їжу та пити воду в приміщеннях, де проводяться роботи з ртуттю, категорично заборонено.
28. Працівники, які виконують роботу з ртуттю, повинні дотримуватись таких гігієнічних вимог:
перед вживанням їжі спецодяг та індивідуальні засоби захисту необхідно знімати, ретельно мити руки теплою водою з милом і щіткою, прополіскувати рот слабким розчином марганцевокислого калію (рожевого кольору). Перед тим, як зняти рукавиці з рук, рукавиці необхідно ретельно вимити;
щодня після закінчення роботи потрібно знімати спецодяг, очищати його і прибирати у шафу, ретельно прополіскувати рот слабким розчином марганцевокислого калію (рожевого кольору), приймати душ і чистити зуби.
29. У ртутних кімнатах необхідно щодня проводити вологе прибирання, а один раз на місяць обов'язково обмивати теплою мильною водою стелі, стіни, меблі, віконні рами, скло та підвіконня, двері тощо.
Один раз на квартал вищезазначене прибирання необхідно проводити із застосуванням засобів хімічної демеркуризації з наступним змиванням розчину з підлоги водою.
30. Інвентар для прибирання приміщень, у яких проводяться роботи з ртуттю, не дозволяється використовувати для прибирання інших приміщень. Зазначений інвентар необхідно зберігати у металевому ящику, що щільно закривається і має пристрій місцевого відсмоктування та пофарбований у яскравий застережний колір. На відміну від іншого інвентар для прибирання приміщень, у яких проводяться роботи з ртуттю, повинен бути пофарбований у червоний колір.
Після прибирання інвентар необхідно обробити розчинами демеркуризації.
31. Біля виходу з приміщень, де проводяться роботи з ртуттю, повинні бути килими з рифленої гуми, які необхідно щодня обробляти у піддонах з чорної листової сталі розчином марганцевокислого калію, підкисленим соляною кислотою.
32. Виробничі приміщення, де встановлено прилади і апарати з ртуттю, повинні відповідати «Санитарным правилам при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением».
33. Матеріал зовнішніх поверхонь виробничого обладнання, де використовується ртуть, не повинен абсорбувати ртуть та вступати з нею у хімічну взаємодію.
На цих поверхнях необхідно проводити прибирання і демеркуризацію.
34. Електродвигуни та електроапаратура, що установлюються в ртутних кімнатах або інших приміщеннях, де можливе виділення пари ртуті, за наявності в них проводів і деталей з кольорових металів повинні бути покриті речовинами, стійкими до ртуті.
XVI. Обслуговування тепловикористовувальних установок і обладнання
1. Для забезпечення безпечної експлуатації тепловикористовувальних установок теплові мережі та системи повинні бути обладнані арматурою і приладами відповідно до вимог Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2007 року за № 197/13464.
2. Під час експлуатації тепловикористовувальних установок, де за технологією виробництва неприпустима різка зміна параметрів або скорочення теплопостачання, що може викликати пожежу, вибух тощо, адміністрацією повинні бути розроблені заходи, що унеможливлюють такі явища.
Експлуатація таких установок проводиться за інструкцією, розробленою і затвердженою адміністрацією.
3. Кожен працівник повинен виконувати тільки доручену йому роботу. Перехід на інше робоче місце здійснюється тільки з дозволу начальника цеху (зміни) після проходження відповідного інструктажу.
4. Забороняється самовільно залишати робоче місце.
У разі хвороби або поганого самопочуття працівник зобов'язаний повідомити про це безпосереднього керівника.
5. Робоче місце повинно утримуватися в чистоті та порядку.
6. Під час включення тепловикористовувальної установки в роботу повинен здійснюватися повільний прогрів паропроводу і апарата шляхом поступового відкривання запірного пристрою (вентиля, засувки або автоматичного клапана) на паропроводі. Швидкість підняття тиску і температури в установці повинна визначатися інструкцією з безпечного обслуговування апарата.
Під час появи навіть слабких гідравлічних ударів або вібрації доступ пари в установку повинен бути зменшений до їх зникнення шляхом прикриття запірного пристрою. Після зникнення гідравлічних ударів і вібрації збільшення тиску і температури може тривати зі швидкістю, що не викликає знову їх появи.
7. Пуск обладнання повинен здійснюватися тільки після ретельної перевірки справності обладнання.
Перед пуском устаткування необхідно переконатися у відсутності в небезпечних місцях людей, сторонніх предметів, дати попереджувальний сигнал і переконатися у справності кнопки «Стоп» шляхом пробного пуску.
8. Чистити, змащувати і ремонтувати обладнання з рухомими частинами, а також проводити його внутрішній огляд дозволяється тільки після того, як обладнання зупинено, зі шківів знято приводні ремені, на розподільчих щитах і рубильниках, електропускових механізмах вивішено плакат «Не включати! Працюють люди!» і знято запобіжники на щиті.
9. Запускати обладнання після його зупинки має право лише працівник, який здійснював зупинку або який прийняв по зміні обов'язки такого працівника і попереджений про стан справ. Час зупинки і причини, а також час включення тепловикористовувальної установки і обладнання зазначаються в оперативному журналі.
10. У випадках, коли в тепловикористовувальну установку вводяться або в ній можуть утворитися пожежовибухонебезпечні чи отруйні гази, необхідно унеможливити потрапляння таких газів або пари в робоче приміщення шляхом відведення назовні труб від запобіжних клапанів або вибухових пластин.
11. Над установками з паровиділенням або над такими, що виділяють шкідливі гази, повинні встановлюватися витяжні пристрої або примусова витяжна вентиляція. Забороняється працювати з вимкненою витяжною вентиляцією під час розвантаження або завантаження тепловикористовувальної установки технологічним продуктом (масою).
12. Теплові установки, апарати, що працюють з отруйним або вибухонебезпечним рідким чи газовим середовищем, повинні мати на підвідній лінії від насоса або компресора зворотний клапан, який автоматично закривається тиском з установки.
13. Рухомі й обертові частини машин і механізмів, розташовані на висоті менше 2 м від рівня підлоги або робочих площадок, повинні мати суцільне або сітчасте огородження.
Розміри вічок не повинні перевищувати 25х25 мм. Огородження повинні підвішуватися на шарнірах. Глухе кріплення огорож допускається за умови влаштування в них вікон з шарнірними кришками (дверцями) для доступу до частин машини, що потребує частого обслуговування.
14. Усі механізми, що мають робочий і холостий шківи, повинні мати пристрої для переведення ременів з робочого на холосте положення, обладнані запірними пристосуваннями, що унеможливлюють самовільний перехід ременя з холостого на робочий шків.
15. Надягання, знімання та підправляння на ходу приводних ременів, а також підсипання каніфолі під буксуючі ремені забороняються.
16. Ставати на бар'єри майданчиків, запобіжні кожухи муфт, підшипників тощо, а також на трубопроводи, конструкції і перекриття, що не призначені для проходу по них і не мають спеціальних огорож і поручнів, забороняється.
17. У разі користування паровим або водяним шлангом під час обдування, обмивання обладнання необхідно перевірити міцність кріплення шланга до трубопроводу і наконечника до шланга. Наконечник повинен бути теплоізольований на довжині не менше 1 м.
Директор Департаменту
промислової безпеки,
охорони праці, цивільного
та фізичного захисту,
трудової та соціальної політики
О.М. Онищенко
Додаток 1
до Правил охорони праці
під час експлуатації тепломеханічного
обладнання електростанцій,
теплових мереж
і тепловикористовувальних установок
(пункт 3.1 глави 3 розділу IV)
РОЗПІЗНАВАЛЬНИЙ КОЛІР
і цифрове позначення груп трубопроводів
Речовина, що транспортується
Колір розпізнавального забарвлення
цифрове позначення групи
назва
1
Вода
Зелений
2
Пара
Червоний
3
Повітря
Синій
4
Гази горючі
Жовтий
5
Гази негорючі
Жовтий
6
Кислоти
Оранжевий
7
Луги
Фіолетовий
8
Рідини горючі
Коричневий
9
Рідини негорючі
Коричневий
0
Горючі речовини
Сірий
Додаток 2
до Правил охорони праці
під час експлуатації тепломеханічного
обладнання електростанцій,
теплових мереж
і тепловикористовувальних установок
(пункт 3.7 глави 3 розділу IV)
ПОЗНАЧЕННЯ
найбільш небезпечних за властивостями речовин, що транспортуються
Колір застережних кольорових кілець
Таблиця 1
Сигнальні кольори
Властивості речовини, що транспортується
Червоний
Легкозаймистість, вогненебезпечність та вибухонебезпечність
Жовтий
Небезпечність і шкідливість (отруйність, токсичність, здатність викликати задушливість, термічні або хімічні опіки, радіоактивність, високий тиск або глибокий вакуум тощо)
Зелений
Безпечність або нейтральність
Кількість застережних кольорових кілець
Таблиця 2
Кількість попереджувальних кілець
Речовина, що транспортується
Тиск, кгс/см - 2
Температура, °С
Одне
Перегріта пара
до 22
від +250
до +350
Гаряча вода, насичена пара
від 16 до 80
понад +120
Перегріта та насичена пара, гаряча вода
від 1 до 16
від +120
Горючі (у тому числі зріджені) й активні гази, легкозаймисті та горючі рідини
до 25
від -70
до +250
Негорючі рідини і пара, інертні гази
до 64
від -70
до +350
Перегріта пара
до 39
від +350
до +450
Гаряча вода, насичена пара
від 80
до 184
вище +120
Два
Продукти з токсичними властивостями (крім сильнодіючих отруйних речовин і димучих кислот)
до 16
від -70
до +350
Горючі (у тому числі зріджені) й активні гази, легкозаймисті та горючі рідини
від 25
до 64
від +250
до +350
і від -70 до 0
Негорючі рідини і пара, інертні гази
від 64
до 100
від +350
до +450
і від - 70 до 0
Перегріта пара
незалежно від тиску
від +450
до +600
Гаряча вода, насичена пара
понад 184
понад +120
Три
Сильнодіючі отруйні речовини і димучі кислоти
незалежно від тиску
від - 70
до +700
Решта продуктів з токсичними властивостями
понад 16
від - 70
до +700
Горючі (у тому числі зріджені) й активні гази, легкозаймисті та горючі рідини
незалежно від тиску
від +350
до +700
Негорючі рідини та пара, інертні гази
незалежно від тиску
від +450
до +700
Відстань між застережними кольоровими кільцями
Таблиця 3
Зовнішній діаметр трубопроводу (з ізоляцією), мм
Ширина кілець і зазор між ними, мм
Відстань між кільцями або групами кілець, м
До 80
40
2,0
Від 81 до 160
50
3,0
Від 161 до 300
70
4,0
Понад 300
100
6,0
Додаток 3
до Правил охорони праці
під час експлуатації тепломеханічного
обладнання електростанцій,
теплових мереж
і тепловикористовувальних установок
(пункт 7.2 глави 7 розділу IV)
ФОРМА
наряду-допуску
Додаток 4
до Правил охорони праці
під час експлуатації тепломеханічного
обладнання електростанцій,
теплових мереж
і тепловикористовувальних установок
(пункт 9.3 глави 9 розділу IV)
ХАРАКТЕРИСТИКИ
вибухонебезпечних і шкідливих газів, що найчастіше утворюються в підземних спорудах
У резервуарах і підземних спорудах найчастіше містяться такі вибухонебезпечні і шкідливі гази: метан, пропан, пропілен, бутилен, окис вуглецю, вуглекислий газ, сірководень, аміак, хлор, ацетилен.
Метан CH 4 (болотний газ) - безбарвний горючий газ, без запаху, легший за повітря. Проникає у підземні споруди крізь ґрунт. Утворюється під час повільного гниття без доступу повітря решток рослин (клітковини під водою - у болотах, стоячих водах, ставках або внаслідок розкладання решток рослин - у покладах кам'яного вугілля). Метан є складовою частиною промислового газу. У випадку несправного газопроводу він може проникати у підземні споруди. Не отруйний, але його присутність зменшує кількість кисню у повітряному середовищі підземних споруд, що призводить до порушення нормального дихання під час проведення робіт у цих спорудах. Якщо вміст метану у повітрі становить 5-15 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.
Засоби захисту: шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.
Пропан C 3 H 8 , бутан C 4 H 10 , пропілен C 3 H 6 і бутилен C 4 H 8 - безбарвні горючі гази, важчі за повітря, без запаху, важко змішуються з повітрям. Вдихання пропану і бутану у невеликих кількостях не викликає отруєння. Пропілен і бутилен діють наркотично.
Зріджені гази у суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні суміші за такого вмісту, % від об'єму:
пропан
2,3-9,5;
бутан
1,6-8,5;
пропілен
2,2-9,7;
бутилен
1,7-9,0.
Засоби захисту: шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.
Окис вуглецю CO - безбарвний газ, без запаху, горючий і вибухонебезпечний, трохи легший за повітря. Окис вуглецю дуже отруйний. Фізіологічний вплив окису вуглецю на людину залежить від його концентрації у повітрі і тривалості вдихання.
Вдихання повітря, що містить окис вуглецю понад ГДК (20 мг/куб. м), може призвести до отруєння і навіть до смерті. Якщо вміст окису вуглецю у повітрі становить 12,5-75 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.
Засіб захисту: фільтрувальний протигаз типу CO.
Вуглекислий газ CO 2 (двоокис вуглецю) - безбарвний газ, без запаху, важчий за повітря. Проникає у підземні споруди крізь ґрунт. Утворюється внаслідок розкладання органічних речовин. Утворюється також у резервуарах (баках, бункерах тощо) за наявності в них сульфовугілля або вугілля внаслідок його повільного окислення.
Потрапивши у підземну споруду, вуглекислий газ витискує повітря, заповнюючи з дна простір цієї споруди. Вуглекислий газ не отруйний, але діє наркотично і може подразнювати слизові оболонки очей. За високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню у повітрі.
Засоби захисту: шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.
Сірководень H 2 S - безбарвний газ, має запах тухлих яєць, трохи важчий за повітря. Отруйний, діє на нервову систему, подразнює дихальні шляхи і очі.
Якщо вміст сірководню в повітрі становить 4,3-45,5 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.
Засоби захисту: фільтрувальні протигази типів В, КД.
Аміак NH 3 - горючий газ з різким характерним запахом, легший за повітря, отруйний, подразнює очі і дихальні шляхи, викликає розлад дихання. Якщо вміст аміаку в повітрі становить 15-28% від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.
Засіб захисту: фільтрувальний протигаз типу КД.
Водень H 2 - безбарвний газ, без смаку і запаху, набагато легший за повітря. Водень - фізіологічно інертний газ, але за високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню. Водень утворюється під час зіткнення реагентів, що містять кислоту, з металевими стінками ємностей, що не мають антикорозійного покриття. Якщо вміст водню у повітрі становить 4-75 % від об'єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.
Кисень O 2 - безбарвний газ, без запаху і смаку, важчий за повітря. Не має токсичних властивостей, але у разі тривалого вдихання чистого кисню (за атмосферного тиску) спричиняє смерть внаслідок розвитку плеврального набрякання легенів.
Кисень не горючий, але є основним газом, що підтримує горіння речовин. Дуже активний, сполучається з більшістю елементів. З горючими газами кисень утворює вибухонебезпечні суміші.
Хлор Cl 2 - жовто-зелений газ з різким подразливим запахом, важчий за повітря. Хлор хімічно дуже активний, безпосередньо сполучається майже з усіма металами і неметалами. Суміші хлору з воднем вмістом від 5,8 до 85,5% вибухонебезпечні.
Хлор подразнює слизові оболонки очей і дихальні шляхи.
Під час вдихання середніх і низьких концентрацій хлору спостерігаються стиснення і біль у грудях, сухий кашель, часте дихання, різь в очах, слізливість, підвищення температури тіла. Можливе набрякання легенів, судороги.
ГДК хлору у повітрі становить 1 мг/куб. м.
Засіб захисту: фільтрувальний протигаз типу В.
Ацетилен C 2 H 2 - безбарвний горючий газ, легший за повітря. Суміші з повітрям вмістом від 2,3 до 80,7% вибухонебезпечні. Ацетилен діє наркотично.
Засоби захисту: шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.
Додаток 5
до Правил охорони праці
під час експлуатації тепломеханічного
обладнання електростанцій,
теплових мереж
і тепловикористовувальних установок
(пункт 14.9 глави 14 розділу IV)
ГЛИБИНА
виймання ґрунту і крутість схилів
Вид ґрунту
Крутість схилу (відношення його висоти до закладання) у разі глибини виймання (м, не більше)
1,5
3
5
Насипний неущільнений
1:0,67
1:1
1:1,25
Піщаний і гравійний
1:0,5
1:1
1:1
Супісок
1:0,25
1:0,67
1:0,85
Суглинок
1:0
1:0,5
1:0,75
Глина
1:0
1:0,25
1:0,5
Лесовий і лесовидний
1:0
1:0,5
1:0,5
__________
Примітка.
У разі нашарування різних видів ґрунту крутість схилів для всіх пластів необхідно визначати за найслабкішим видом ґрунту.
Додаток 6
до Правил охорони праці
під час експлуатації тепломеханічного
обладнання електростанцій,
теплових мереж
і тепловикористовувальних установок
(пункт 14.30 глави 14 розділу IV)
ВІДСТАНЬ
по горизонталі від основи схилу виїмки до ближніх опор машини
Глибина виїмки, м
Ґрунт
піщаний
супіщаний
суглинистий
глинистий
відстань, м
1
1,5
1,25
1,0
1,0
2
3,0
2,40
2,0
1,5
3
4,0
3,60
3,25
1,75
4
5,0
4,40
4,0
3,0
5
6,0
5,30
4,75
4,5
Додаток 7
до Правил охорони праці
під час експлуатації тепломеханічного
обладнання електростанцій,
теплових мереж
і тепловикористовувальних установок
(пункт 2.14 глави 2 розділу V)
ФОРМА
журналу обліку і реєстрації робіт за нарядами та розпорядженнями
Номер
Місце проведення роботи і її зміст, заходи безпеки
Виконавець робіт (прізвище, ініціали)
Члени бригади (прізвище, ініціали)
Працівник, який дав розпорядження (прізвище, ініціали)
Роботу розпочато (дата, година)
Роботу закінчено (дата, година)
наряду
розпорядження
1
2
3
4
5
6
7
8
__________
Примітки:.
1. У разі виконання робіт за нарядами заповнюються тільки колонки 1, 7, 8.
2. У разі виконання робіт за розпорядженнями заповнюються всі колонки, крім колонки 1.
Додаток 8
до Правил охорони праці
під час експлуатації тепломеханічного
обладнання електростанцій,
теплових мереж
і тепловикористовувальних установок
(пункт 2.9 глави 2 розділу IX)
ВЛАСТИВОСТІ
основних хімічних речовин, що застосовуються у виробничих процесах під час експлуатації тепломеханічного обладнання і теплових мереж та заходи безпечної роботи з ними
Аміак водний технічний
На електростанції аміак надходить у вигляді водних розчинів, що містять від 22 до 25% NH 3 (густина 0,9 г/куб. см за температури +15°C).
Водний розчин аміаку має лужні властивості. Значення pH 1%-ного розчину становить 11,7. Водні розчини аміаку здатні викликати отруєння організму. Під час вдихання повітря, яке містить 5% аміаку, починається різкий розлад дихання, слізливість, біль в очах, сильні напади кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювання. За високої концентрації аміак може викликати опіки слизової оболонки очей і призвести до сліпоти.
Індивідуальні засоби захисту: гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, захисні окуляри, прогумований фартух, фільтрувальні протигази типів К, КД або М.
Сірчана кислота
Хімічно чиста сірчана кислота - безбарвна масляниста рідина, що застигає у кристалічну масу за температури +10°C. Технічна концентрована сірчана кислота має густину 1,84 г/куб. см і містить близько 98% H 2 SO 4 . З водою змішується у будь-яких пропорціях з виділенням великої кількості тепла (до 92 кДж на 1 моль (22 ккал на 1 грам-молекулу) кислоти). Тому, щоб уникнути розбризкування, необхідно кислоту лити у воду, а не навпаки.
Під час нагрівання сірчаної кислоти утворюється пара сірчаного ангідриду, яка у разі сполучення з водяною парою повітря утворює кислотний туман.
Сірчана кислота при потраплянні на шкіру викликає сильні й дуже болючі опіки, що важко піддаються лікуванню. Вдихання пари сірчаної кислоти призводить до подразнення і опіків верхніх дихальних шляхів.
Потрапляння міцної сірчаної кислоти в очі загрожує втратою зору, тому під час роботи з нею необхідна особлива обережність.
Працівники, які проводять зливання кислоти, повинні працювати в одязі з кислотозахисної тканини, прогумованих фартухах, гумових чоботях, гумових кислото- і лугостійких рукавицях, захисних щитках типу НБХ, мати фільтрувальні протигази типів В, БКФ, М або шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.
У разі розливання сірчаної або будь-якої іншої кислоти на підлогу її необхідно негайно нейтралізувати - посипати содою або негашеним вапном, прибрати лопатою, а потім ретельно промити це місце сильним струменем води. Під час прибирання кислоти ніс і рот необхідно закривати пов'язкою, змоченою содовим розчином, а очі захищати спеціальними окулярами.
У разі потрапляння кислоти на одяг її необхідно змити сильним струменем води, нейтралізувати 2-3%-ним розчином соди і знову промити водою.
Соляна кислота
Хімічно чиста соляна кислота - безбарвна рідина густиною 1,19 г/куб.см, містить близько 37% хлористого водню, на повітрі «димить».
Соляна («димуча») кислота має задушливий запах і під час вдихання подразнює верхні дихальні шляхи, горло, викликає кашель, хрипоту. У разі тривалої дії на шкіру призводить до опіків третього ступеню.
Технічна соляна кислота - рідина жовтого кольору із задушливим запахом, містить 27,5 % хлористого водню.
Соляна інгібована кислота - темно-коричнева рідина густиною 1,1-1,12 г/куб.см, не «димить». Фізіологічна дія на організм людини технічної та інгібованої кислот така сама, як і хімічно чистої кислоти.
Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу В або шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, решта засобів така сама, як і під час роботи з сірчаною кислотою.
Їдкий натр
Їдкий натр - біла, непрозора, дуже гігроскопічна речовина. Сильний луг. Значення pH 1%-ного водного розчину становить 13.
Як тверда речовина, так і концентровані її розчини викликають дуже сильні опіки шкіри. Потрапляння лугу в очі може призвести до їх важких захворювань і навіть до втрати зору.
Працівник, який працює з їдким натром, повинен мати захисні щитки, гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, бавовняний спецодяг, прогумований фартух і гумове взуття.
У разі потрапляння розчину їдкого натру на одяг його необхідно змити водою, а потім нейтралізувати 1%-ним розчином оцтової кислоти і знову промити водою.
Кальцинована сода і фосфат натрію
Кальцинована сода і фосфат натрію - білі кристалічні речовини, що добре розчиняються у воді. Водні розчини мають лужну реакцію. У кристалічному вигляді на організм не діють. У пилоподібному стані сода і фосфат натрію ушкоджують дихальні шляхи й очі, подразнюють слизову оболонку очей.
Гарячі концентровані розчини можуть бути небезпечними, особливо у разі потрапляння бризок в очі. Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу, необхідно надягати протипиловий респіратор, захисні окуляри.
Негашене вапно і каустичний магнезит
Негашене вапно і каустичний магнезит - порошки білого кольору. Пил або краплі вапна, потрапляючи у дихальні шляхи, викликають кашель, печуть, а у разі потрапляння на шкіру подразнюють її.
Для проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу зазначених реагентів, працівники повинні надягати брезентовий костюм, захисні окуляри, гумові рукавиці, протипиловий респіратор.
Коагулянти
Розчини сірчанокислого алюмінію і сірчанокислого заліза мають кислу реакцію.
Бавовняні тканини під дією розчинів коагулянту руйнуються, тому у разі потрапляння розчину на таку тканину облиті місця необхідно швидко промити водою або змочити 24%-ним розчином кальцинованої соди або фосфату натрію.
Розчини, що потрапили на шкіру або в очі, можуть викликати подразнення і призвести до тимчасової непрацездатності. Під час роботи з коагулянтами працівники повинні надягати прогумований фартух, захисні окуляри, гумове взуття і гумові рукавиці.
Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу коагулянтів, необхідно застосовувати протипиловий респіратор.
Поліакриламід
Поліакриламід - желеподібна речовина. Температура його розм'якшення становить +180°C. Добре розчиняється у воді. Малотоксичний. Під час нагрівання поліакриламіду до понад 100°C виділяється аміак.
Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, респіратори типу «Лепесток», «Астра-2» або РУ-60М.
Трилон Б
Трилон Б - білий кристалічний порошок. Розчинність його у воді становить 10% (за температури +20°C).
Помітної фізіологічної дії на організм людини трилон Б не має.
Під час проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу трилону Б, необхідно надягати рукавиці, захисні окуляри, протипиловий респіратор.
Гідразингідрат та його солі
Гідразингідрат - безбарвна рідина, що за запахом нагадує аміак. Легкозаймистий. Отруйний.
Гідразингідрат добре розчиняється у воді і спиртах. Температура кипіння становить +118,5°C, замерзання - -51,7°C, спалаху - +73°C. Густина гідразингідрату - 1,03 г/куб.см.
Гідразингідрат містить 64% гідразину. Гідразингідрат поглинає з повітря вологу, кисень, вуглекислоту, є слабким лугом.
Гідразингідрат - сильний відновник, легко розкладається під дією каталізаторів нагрівання. У суміші з киснем вибухонебезпечний. Під час контакту з окисами деяких металів, азбестом або активованим вугіллям може самозайматись.
Токсичний для організму людини. Солі гідразину (гідразинсульфат і фосфорнокислий гідразин) - кристалічні речовини білого кольору, що погано розчиняються у холодній воді, краще - у гарячій.
Їхні водні розчини мають кислу реакцію. Гідразинсульфат і фосфорнокислий гідразин є відновниками, отруйні.
Сполуки гідразингідрату у разі потрапляння в організм викликають зміни у печінці і крові.
Пара і пил гідразингідрату і його солей пошкоджують слизові оболонки дихальних шляхів і очей. Дія розчинів гідразину на шкіру залежно від індивідуального сприймання може призвести до дерматитів.
Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, фільтрувальний протигаз типу КД або А.
Октадециламін
Октадециламін - воскоподібна речовина зі специфічним запахом. Густина октадециламіну становить 0,83 г/куб. см, температура плавлення +54-55°C, кипіння - +349°C.
За температури понад +350 °C без доступу повітря октадециламін розкладається з утворенням більш низькомолекулярних вуглеводнів і аміаку.
Октадециламін не розчиняється у холодній і гарячій воді, але за температури понад +75°C утворює з водою емульсію концентрацією до 100 мг/кг. Розчиняється у спиртах, оцтовій кислоті, ефірах та в інших органічних розчинниках.
Октадециламін для людини практично нешкідливий, але необхідно уникати прямого контакту з ним, бо залежно від індивідуального сприймання іноді спостерігаються почервоніння і свербіння шкіри, які, як правило, через кілька днів після припинення контакту з реагентом зникають.
Індивідуальний засіб захисту: гумові рукавиці.
Адипінова кислота
Адипінова кислота - кристалічна речовина, двохосновна, порівняно слабка.
Температура розплавлення адипінової кислоти становить +150°C, розчинність за температури +15°C - 1,42%, а за температури +100°C - 61,53% (від маси).
Завислий у повітрі пил цієї кислоти вибухонебезпечний, осілий - пожежонебезпечний. Пил кислоти подразнює слизові оболонки.
Індивідуальні засоби захисту від пилу: респіратор, захисні окуляри.
Розчини адипінової кислоти практично безпечні, тому спеціальні заходи захисту не потрібні.
Плавикова кислота і її солі
Розчин фтористого водню у воді називається плавиковою кислотою. Технічна кислота містить 40-70% фтористого водню. Плавикова кислота легко реагує з двоокисом кремнію.
Солі плавикової кислоти: фтористий натрій або фтористий амоній.
Фтористий натрій - кристалічна речовина з температурою розплавлення +997°C. Погано розчиняється у воді: за температури +15°C розчинність у воді становить 3,5%, а за температури +25°C - 4%.
Фтористий амоній - безбарвні кристали. Відносна молекулярна маса 37,04.
Кристалічний фтористий амоній гігроскопічний, плавиться на повітрі, добре розчиняється у воді.
Кисла сіль фтористого амонію (гідрофторид амонію) має відносну молекулярну масу 57,05. Це безбарвні кристали, що розпилюються у повітрі та добре розчиняються у воді.
Плавикова кислота і її солі дуже отруйні. Вдихання пари кислоти спричиняє запалення дихальних шляхів і руйнування зубів. У разі потрапляння в організм кислота і її солі викликають захворювання кишечника і шлунка. Фтористі солі не діють на непошкоджену шкіру. У разі потрапляння у свіжий поріз, подряпину або під нігті можуть спричинити пухирі та рани, що важко загоюються.
Індивідуальні засоби захисту від плавикової кислоти: фартух, гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, гумові чоботи, захисні окуляри, фільтрувальний протигаз типу В.
Індивідуальні засоби захисту від солей плавикової кислоти: протипиловий респіратор, захисні окуляри і гумові рукавиці.
Фталевий ангідрид
Фталевий ангідрид - білі лускоподібні кристали. Його відносна молекулярна маса становить 148, температура розплавлення - +130,8°C, кипіння - +284,5°C. Важко розчиняється у холодній воді, добре - у гарячій, утворюючи фталеву кислоту. Пара і пил фталевого ангідриду викликають сильне подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і очей. У разі дії фталевого ангідриду на шкіру виникають червоні плями, зрідка пухирі, що нагадують пухирі від опіків.
Індивідуальні засоби захисту: захисні окуляри, гумові рукавиці, респіратор для захисту від вдихання пари і аерозолів або фільтрувальний протигаз типу А.
Малеїновий ангідрид
Малеїновий ангідрид - тверда речовина. Його відносна молекулярна маса становить 98, температура розплавлення - +54°C, кипіння - +202°C. Розчиняється ангідрид в ацетоні, хлороформі. У разі сполучення з водою перетворюється на малеїнову кислоту.
За токсичними властивостями він схожий на фталевий ангідрид.
Індивідуальні засоби захисту ті самі, що й під час роботи з фталевим ангідридом.
Нітрит натрію
Нітрит натрію - безбарвні або жовті кристали. Температура розплавлення становить +271°C. Нітрит натрію добре розчиняється у воді, є окисником, у розчинах розкладається за температури понад +70°C з виділенням окисів азоту бурого кольору. Під час підкислення концентрованих розчинів нітриту натрію також відбувається його розкладання з виділенням окислів азоту.
У розчинах нітрит натрію повільно окислюється киснем повітря у нітрат.
Окисли азоту у разі вдихання викликають кашель, подразнення носоглоткової порожнини і легенів, накопичуються в організмі при вдиханні їх навіть у незначній кількості.
Нітрит натрію - отруйна речовина.
Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, фільтрувальні протигази типів В, БКФ.
ОП-7, ОП-10
ОП-7, ОП-10 - маслянисті в'язкі рідини або легкоплавкі пасти коричневого кольору, які розчиняються у воді. Під час додавання у ці речовини від 1 до 2 г/л води утворюються розчини, що мають високу змочувальну здатність. Під час перемішування водних розчинів утворюється стійка піна. Мають мийні властивості. Реакція розведеного водного розчину слабколужна, концентрованого - нейтральна.
Вдихання аерозолю ОП-7 викликає слабке подразнення верхніх дихальних шляхів. Потрапляння його в рот призводить до запалення.
Спеціальних заходів захисту не потребує.
Каптакс
Каптакс - порошок жовтого кольору. Його відносна молекулярна маса становить 167,26, температура розплавлення - +179°C. Практично не розчиняється у воді, розчиняється у спирті. У разі потрапляння у дихальні шляхи каптакс викликає подразнення, на шкіру - дерматити.
Індивідуальні засоби захисту: респіратори «Лепесток», «Астра-2» або РУ-6ОМ, рукавиці з матеріалу, що не містить прискорювачів, стабілізаторів, антиокислювачів тощо, силіконовий захисний крем для рук.
«Чорна кислота»
«Чорна кислота» - розчин низькомолекулярних органічних кислот. Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу А, гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, гумові чоботи і фартух.
Уротропін
Уротропін - безбарвні гігроскопічні кристали. Розчиняється у спирті. У слабкокислому розчині розкладається на аміак і формальдегід.
Спеціальних заходів захисту не потребує.
Перекис водню
Перекис водню - безбарвна сироподібна рідина густиною 1,45 г/куб.см. Змішується у будь-яких співвідношеннях з холодною водою, має окиснювально-відновні властивості. Перекис водню - слабка кислота. На світлі з каталізатором розкладається.
Індивідуальні засоби захисту: рукавиці з поліхлорвінілу, поліетилену, поліефірних пластиків і захисні окуляри.
Карбід кальцію
Карбід кальцію - тверда речовина сірого кольору густиною 2,22 г/куб.см. Під час взаємодії карбіду кальцію з невеликою кількістю вологи і у разі контакту з окисниками виділяється ацетилен і карбід розігрівається.
Карбід кальцію, потрапляючи на шкіру, призводить до запалення і утворення виразок. Небезпечним є потрапляння карбіду кальцію в очі.
Індивідуальні засоби захисту: протипиловий респіратор, захисні окуляри і гумові рукавиці. Для захисту шкіри рук необхідно застосовувати захисні креми і пасти.
Дихлоретан
Дихлоретан - безбарвна, легколетка, легкозаймиста рідина густиною 1,253 г/куб. см. Коефіцієнт розчинення пари у воді становить 26,3 за температури +20°C і 17,5 за температури +30°C.
Дихлоретан діє як наркотик, який призводить до дистрофічних змін у печінці, нирках та інших органах, проникає крізь шкіру, спричиняє помутніння рогівки очей.
Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу А або БКФ, гумові рукавиці, гумові чоботи і фартух з прогумованої тканини.
Чотирихлористий вуглець
Чотирихлористий вуглець - безбарвна летка рідина густиною 1,59 г/куб. см. Коефіцієнт розчинення пари у воді становить 1,04 за темперарури +20°C і 0,73 за температури +30°C. У разі контакту з полум'ям або розжареними предметами розкладається з утворенням фосгену.
Індивідуальні засоби захисту: фільтрувальний протигаз типу А або шлангові протигази типів ПШ-1 і ПШ-2, гумові рукавиці, нарукавники і фартухи з поліхлорвініловим покриттям.
Енергетичні мастила
Основні енергетичні мастила (турбінні та трансформаторні) - продукти переробки нафти. Для поліпшення експлуатаційних властивостей мастил використовують присадки, у тому числі фенольного типу (топанол).
Тривалий контакт з мастилом, а також робота з присадками (залежно від індивідуальної сприйнятливості шкіри) можуть спричинити дерматити і навіть екземи.
Засоби захисту: захисні креми для рук, рукавиці з мастилостійких матеріалів.
Синтетичні вогнетривкі турбінні мастила («Іввіоль-3», ОМТІ) - токсичні. Викликають отруєння здебільшого у разі потрапляння у шлунково-кишковий тракт.
Індивідуальні засоби захисту: фартухи, нарукавники, головні убори з текстовінітовим покриттям, гумові рукавиці на основі натурального каучуку або квалітексу, гумові чоботи, фільтрувальний протигаз типу БКФ. Під час виконання робіт у хімічній лабораторії: гумові рукавиці на основі натурального каучуку або квалітексу.
Бензол
Бензол - безбарвна, летка, вогненебезпечна рідина з характерним запахом.
Відносна молекулярна маса - 78,12, густина - 0,879 г/куб.см (за температури +15°C). Випаровується бензол за кімнатної температури, пара його у 2,69 раза важча за повітря. Концентрація пари бензолу у повітрі від 1,5 до 8% від об'єму вибухонебезпечна.
Бензол потрапляє в організм через органи дихання і крізь шкіру. Бензол - отруйна речовина, що впливає понад усе на центральну нервову систему. У разі багаторазової дії бензолу навіть низьких концентрацій можуть розвиватись хронічні захворювання.
Індивідуальні засоби захисту: захисні креми і пасти, фільтрувальний протигаз типу А, фартух з прогумованої тканини, гумові чоботи і гумові рукавиці.
Лакофарбові матеріали
На енергопідприємствах застосовуються такі лакофарбові матеріали, як лаки ПХВ, лак-етиноль, емаль ВЛ-515, епоксидні смоли тощо, а також різноманітні розчинники до них (Р-4, Р-60, етилцелюлоза тощо), що містять речовини з токсичними властивостями.
Робота з такими речовинами може призвести до різних захворювань шкіри, а з епоксидними смолами - також і до захворювань нервової системи та печінки.
Індивідуальні засоби захисту: шланговий протигаз або респіратор, захисний костюм, рукавиці. Для захисту шкіри рук необхідно використовувати відповідні захисні пасти.
Перед початком роботи 5 - 10 г пасти або крему наносять на шкіру рук і розтирають до отримання тонкого шару. Після закінчення роботи пасту або крем змивають водою з милом.