Про затвердження Правил безпеки ведення гірничих робіт у вугільних шахтах — частина 2

6. У підземних виробках шахт, небезпечних за газом та пилом, дозволяється використання переносних періодично застосовуваних електричних приладів з рівнем вибухозахисту РП, а також у виконанні РН1 або приладів загального призначення, якщо вони не мають частин, що утворюють іскру, і не випускаються в рудниковому виконанні. Приєднанню таких приладів до мережі або від’єднанню їх має передувати вимірювання концентрації метану біля місця приєднання (від’єднання) приладу, а виробка на всій довжині ділянки мережі, параметри якої вимірюються, має провітрюватися. Користування перемикачами приладів дозволяється до приєднання їх до мережі.

7. У відкотних виробках зі свіжим струменем повітря шахт I і II категорій за газом або небезпечних за пилом дозволяється застосування електрообладнання з рівнем вибухозахисту РП.

8. У зарядних камерах з відокремленим провітрюванням у шахтах, небезпечних за газом та пилом, у тому числі небезпечних за раптовими викидами, необхідно застосовувати електрообладнання з рівнем вибухозахисту не нижче РП. При цьому повітряний струмінь, що провітрює батареї, які заряджаються, не має обмивати електрообладнання зарядної камери.

9. В усіх виробках шахт, безпечних за газом, але небезпечних за вибухами вугільного пилу, має застосовуватися електрообладнання з рівнем вибухозахисту не нижче РП.

10. У стволах, приствольних виробках зі свіжим струменем повітря та камерах стаціонарних установок, провітрювання яких здійснюється свіжим струменем повітря за рахунок загальношахтної депресії, шахт, небезпечних за газом та пилом, за винятком випадків, коли в цих та прилеглих до них виробках, що подають свіжий струмінь повітря, є суфляри або коли шахта належить до небезпечних за раптовими викидами, дозволяється застосування електрообладнання в рудниковому нормальному виконанні.

11. На шахтах, небезпечних за газом та пилом, у приміщеннях вентиляторних і калориферних установок дозволяється застосування електрообладнання загального призначення за умови, що в ці приміщення не потрапляють шахтне повітря та вугільний пил.

За цієї самої умови дозволяється застосування електрообладнання загального призначення в електромашинних приміщеннях підйомних установок, розташованих на копрах стволів з вихідним струменем повітря шахт, небезпечних за газом чи пилом.

На шахтах, небезпечних за раптовими викидами, пристрої, що унеможливлюють проникнення шахтного повітря та вугільного пилу, мають бути також на стволах зі свіжим струменем повітря.

12. В усіх виробках шахт, безпечних за газом чи пилом, має застосовуватися електрообладнання в рудниковому виконанні.

Вимірювальними приладами загального призначення дозволяється користуватися у всіх виробках шахт, безпечних за газом чи пилом.

13. Застосування електрообладнання в шахтах, небезпечних за нафтогазопроявами, має здійснюватися відповідно до вимог законодавства.

14. Перед введенням в експлуатацію і надалі один раз на рік (якщо інше не передбачено заводом виробником) суб’єкт господарювання, який має дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, за участю представників енергомеханічної служби шахти має проводити ревізію, налагодження поверхневих підстанцій і підземних електроустановок шахт.

3. Електричні проводки

1. Для передавання або розподілу електроенергії в підземних виробках і надшахтних будівлях, які належать до вибухонебезпечних, мають застосовуватися кабелі:

для стаціонарної прокладки капітальними та основними вертикальними і похилими виробками, проведеними під кутом понад 45 ° , та обсадженими свердловинами - броньовані екрановані кабелі, зміцнені дротяною бронею у ПВХ оболонці з ПВХ або гумовою ізоляцією СПЖ;

для стаціонарної прокладки горизонтальними і похилими виробками, проведеними під кутом до 45 ° включно,- броньовані екрановані кабелі, зміцнені стрічковою бронею у ПВХ оболонці з ПВХ або гумовою ізоляцією СПЖ. Допускається застосування раніше прокладених броньованих кабелів зі стрічковою бронею з паперовою нормально просоченою ізоляцією;

для приєднання пересувних дільничних підстанцій та розподільних пунктів видобувних і підготовчих дільниць - броньовані екрановані кабелі підвищеної гнучкості та міцності;

для приєднання освітлювальних мереж - гнучкі екрановані кабелі;

для приєднання виїмкових машин на пологих пластах та прохідницьких машин - гнучкі екрановані кабелі;

для приєднання виїмкових машин на крутих пластах із застосуванням кабелеукладачів - гнучкі екрановані кабелі підвищеної міцності;

для живлення ручних електросвердел - особливо гнучкий екранований кабель;

для стаціонарних освітлювальних мереж - броньовані екрановані або гнучкі екрановані кабелі.

Допускається приєднання стаціонарно встановлених електродвигунів до пускових апаратів гнучкими екранованими кабелями, якщо ввідні пристрої цих двигунів призначені тільки для гнучкого кабелю.

Допускається приєднання розподільних пунктів гнучкими екранованими кабелями.

Кабелі, які призначені для застосування в шахтах, мають бути стійкими до впливу полум’я і не поширювати горіння.

2. Для контрольних кіл і кіл управління та сигналізації під час нового стаціонарного прокладання вертикальними і похилими виробками з кутом похилу понад 45 ° мають застосовуватися контрольні кабелі з дротяною бронею, у горизонтальних виробках - контрольні кабелі зі стрічковою бронею, гнучкі контрольні та силові кабелі.

Для пересувних машин застосовують контрольні гнучкі кабелі або допоміжні жили силових гнучких екранованих кабелів.

3. Для ліній загальношахтного, диспетчерського та аварійного телефонного зв’язку, а також місцевого зв’язку підйомних установок мають застосовуватися шахтні телефонні кабелі.

Для місцевих ліній зв’язку у вибоях застосовують гнучкі контрольні кабелі, а також допоміжні жили гнучких силових екранованих кабелів.

4. Для іскробезпечних кіл управління, зв’язку, сигналізації, телеконтролю та диспетчеризації мають застосовуватися контрольні кабелі, вільні жили у кабельних лініях зв’язку. Дозволяється використовувати шахтні телефонні кабелі.

Дозволяється застосування для ліній сигналізації й аварійної зупинки електроустановок голих проводів (крім алюмінієвих) за напруги не більше ніж 24 В. У шахтах, небезпечних за газом чи пилом, додатковою умовою їх застосування є забезпечення іскробезпеки з рівнем Iа.

5. Допоміжні жили в силових кабелях дозволяється використовувати для ланцюгів управління, зв’язку та сигналізації. Використання допоміжних жил силового кабелю для іскробезпечних кіл допустиме тільки в екранованих кабелях.

Використання допоміжних жил одного кабелю для іскронебезпечних та іскробезпечних кіл не дозволяється, якщо ці жили не розділені екранами.

6. У підземних виробках і стволах шахт, а також у вибухонебезпечних зонах приміщень на поверхні шахт мають застосовуватися кабелі відповідно до свого призначення, за винятком кабелів з алюмінієвими жилами або в алюмінієвій оболонці.

7. Допускається прокладання силових кабелів похилими стволами, бремсбергами та уклонами, що подають струмінь свіжого повітря та обладнані рейковим транспортом із шахтними вантажними вагонетками, тільки у випадках, коли зазначений транспорт використовується тільки для доставки обладнання, матеріалів і виконання ремонтних робіт.

8. У випадку застосування на діючих шахтах і горизонтах броньованих кабелів із зовнішнім джутовим (горючим) покриттям останнє має бути зняте з відрізків кабелів, прокладених у камерах.

9. На гнучких кабелях допускаються:

вулканізовані з’єднання;

з’єднання за допомогою вибухобезпечних пристроїв;

з’єднання лінійними з’єднувачами напруги за умови застосування іскробезпечних схем дистанційного управління рівня Iа із захистом від замикання в колі управління.

Контактні пальці з’єднувачів напруги при розмиканні кола, за винятком іскробезпечних кіл напругою не більшою ніж 42 В, мають залишатися без напруги, у зв’язку з цим їх слід монтувати на кабелі з боку електроприймача (електродвигуна).

З’єднання та ремонт броньованих екранованих кабелів у шахтах здійснюють вибухобезпечними пристроями (муфтами) і матеріалами, що забезпечують механічну міцність і пожежну безпеку.

10. Для живильних кабельних ліній напругою до 1140 В, якими проходить сумарний струм навантаження споживачів, мають, як правило, застосовуватися кабелі одного перерізу. Допускається для цих ліній застосування кабелів з різними перерізами жил за умови забезпечення всіх дільниць лінії захистом від струмів короткого замикання.

У місцях відгалуження від магістральної живильної лінії, де переріз жил кабелю зменшується, має встановлюватися апарат захисту від струмів короткого замикання відгалуження. Від живильної лінії дозволяється мати відгалуження довжиною до 20 м, якщо забезпечується захист від струмів короткого замикання апаратом магістральної лінії.

Застосування розподільних коробок без встановлення на відгалуженнях до електродвигунів апаратів захисту дозволяється лише для багатодвигунових приводів за умови, що кабель будь-якого відгалуження захищений від струмів короткого замикання груповим захисним апаратом.

11. Кабелі, що прокладаються в лавах, мають захищатися від механічних пошкоджень кабелеукладачами, що входять до складу комплексу. Допускаються й інші засоби механічного захисту кабелів, передбачені проєктом електропостачання вибійної машини (комплексу).

Найближча до машини частина гнучкого кабелю, що живить пересувні машини, може бути прокладена на підошві на відстань не більшу за 30 м.

Для машин, що мають кабелепідбирач або інші аналогічні пристрої, дозволяється прокладання гнучкого кабелю на підошві виробки.

У разі роботи комбайнів та інших машин на пластах потужністю до 1,5 м дозволяється прокладання гнучкого кабелю на підошві очисної виробки, якщо конструкцією цих машин не передбачений кабелеукладач.

12. Гнучкі кабелі, що перебувають під напругою, мають бути розтягнуті та підвішені. Не дозволяється тримати гнучкі кабелі під напругою в бухтах і «вісімках».

Ця заборона не поширюється на екрановані кабелі з оболонками, що не розповсюджують горіння та які за умовами експлуатації мають знаходитися в бухтах або на барабанах. У цьому випадку струмове навантаження на кабель має бути знижене на 30 % проти номінального.

13. У горизонтальних і похилих виробках кабелі розміщуються на такій висоті, яка унеможливлює їх пошкодження рухомим транспортом.

У шахтах, небезпечних за газом, кабелі слід прокладати на такій висоті, де малоймовірне утворення шарових скупчень метану.

Прокладання кабелів зв’язку та сигналізації, а також голих проводів виробками має проводитися на відстані не менше ніж 0,2 м від силових кабелів. Голі проводи мають прокладатися на ізоляторах.

Не допускається сумісне прокладання з одного боку виробки електричних кабелів і вентиляційних труб.

4. Електричні машини й апарати

1. Для живлення електричних машин та апаратів у підземних виробках має застосовуватися напруга:

для стаціонарних споживачів електричної енергії, пересувних підстанцій і трансформаторів, а також під час проходження стволів - не більша за 10000 В;

для пересувних електроприймачів - не більша за 1140 В. В окремих випадках дозволяється застосування підвищеної напруги (понад 1140 В);

для ручних машин та інструментів - не більша за 220 В;

для іскробезпечних кіл дистанційного управління та сигналізації КРП - не більша за 60 В, якщо жоден із провідників цього кола не приєднується до заземлення;

для іскробезпечних кіл дистанційного управління стаціонарними і пересувними машинами - не більша за 42 В.

2. Потужність короткого замикання в підземній мережі шахти має бути обмежена величиною, що відповідає номінальним характеристикам встановленого в шахті електрообладнання та перерізові кабелів, але має не перевищувати 100 МВ·А. Потужність відключення вимикача КРП загального призначення при установці їх у шахтах має бути удвічі більшою від потужності короткого замикання мережі.

3. Кабельні вводи електрообладнання мають бути надійно ущільнені. Невикористані кабельні вводи повинні мати заглушки, що відповідають рівню вибухозахисту електрообладнання.

4. Приєднання жил кабелів до затискачів електрообладнання має проводитися за допомогою наконечників, шайб або інших рівноцінних пристроїв, що унеможливлюють наявність проводів жил кабелю поза затискачем.

Допускається приєднання більше однієї жили кабелів до одного затискача, якщо це передбачено конструкцією затискача.

5. Продовження експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В, у разі досягнення ними призначеного строку служби, зазначеного в експлуатаційних документах виробника, здійснюється після їх експертного обстеження. Якщо призначений строк служби в паспорті (іншому експлуатаційному документі) не зазначено, цей строк встановлюється за організаційно-методичними документами. Строк, на який продовжується після кожного експертного обстеження експлуатація електроустановок, не може перевищувати 3 роки.

6. Застосовувані на шахтах КРП не повинні мати пристроїв поздовжнього шунтування вимикальних контактів.

5. Камери для електричних машин і підстанцій

1. У підземних виробках мають застосовуватися комутаційні та пускові апарати й силові трансформатори, що не містять масло або іншу горючу рідину. Ця вимога не поширюється на КРП, встановлені в камерах з найвищим ступенем вогнестійкості кріплення.

У нових камерах між паралельними виробками мають встановлюватися КРП з електромагнітними або вакуумними вимикачами та іншими безмасляними вимикачами.

2. В усіх камерах, де встановлене електрообладнання з масляним заповненням, встановлюють суцільні протипожежні двері. В інших камерах мають бути ґратчасті двері із запірним пристроєм. Двері камер, у яких немає постійного обслуговуючого персоналу, мають бути зачинені. Біля входу камери вивішується знак «Вхід стороннім заборонено», а в камері на видному місці - укріплені відповідні попереджувальні плакати.

У камерах, де встановлене електрообладнання з масляним заповненням, влаштовується поріг висотою не менше ніж 100 мм.

3. У камерах підстанцій та електромашинних камерах довжиною понад 10 м має бути два виходи, розташовані у найбільш віддалених одна від одної частинах камери.

4. Між машинами й апаратами в камерах мають залишатися проходи, достатні для транспортування машин і апаратів під час їх ремонту або заміни, але не менші за 0,8 м. З боку стін камер залишаються монтажні проходи завширшки не менше ніж 0,5 м.

Якщо не потрібний доступ до машин або апаратів з тильної та бокової сторони для обслуговування, монтажу та ремонту, їх можна встановлювати впритул один до одного і до стіни камери.

Відстань між верхньою частиною апарата та покрівлею має бути не меншою за 0,5 м.

5. Пересувні трансформаторні підстанції, КРП мають розміщуватися в закріплених і зручних для обслуговування місцях, бути захищеними від води і механічних пошкоджень та не заважати роботі транспорту й пересуванню працівників. Відстань від електрообладнання до рухомого состава поїзда або конвеєра має бути не менше ніж 0,8 м, від стінки виробки і до покрівлі зазор має бути не менше ніж 0,5 м. Не допускається встановлення підстанцій у рейкових уклонах, за винятком ніш і заїздів, обладнаних бар’єром і вловлювачем.

В окремих випадках допускається встановлення комплектного обладнання, якщо це передбачено конструкцією, над скребковим конвеєром. Проміжок між електрообладнанням і покрівлею в цьому випадку має бути достатнім для обслуговування, але не менше ніж 0,5 м, а між бортом конвеєра та помостом - не менше ніж 0,4 м.

У цих місцях у покрівлі не повинно бути куполів та інших факторів, що сприяють утворенню місцевих (шарових) скупчень метану.

6. Компресорні установки та повітропроводи

1. Влаштування, монтаж та експлуатація поверхневих і підземних компресорних установок і повітропроводів мають відповідати вимогам керівництв з їх експлуатації.

2. Встановлення пересувної компресорної станції в шахті виконують за затвердженим головним інженером шахти проєктом, який має містити заходи загальної та пожежної безпеки.

Підземні пересувні компресори повинні мати тепловий захист, що відключає компресор сухого стиснення при температурі стиснутого повітря понад 182 ° C, а маслозаповнений - при температурі понад 125 ° C.

Робочий тиск стиснутого повітря цих компресорів має не перевищувати 0,6 МПа, а запобіжний клапан компресора має бути налаштований на тиск спрацьовування 0,66 МПа та опломбований.

Маслозаповнені компресори мають бути обладнані захистом, що унеможливлює займання масла.

3. Підземна пересувна компресорна установка розташовується на горизонтальному майданчику на свіжому струмені повітря в місцях з негорючим кріпленням. Довжина негорючого кріплення має бути не менше ніж 10 м з обох боків компресорної установки. Відстань до місця вантаження вугілля повинна бути не менше ніж 30 м.

У місці розташування установки силові кабелі і кабель зв’язку необхідно прокладати на протилежній стороні виробки із захистом від пожежі або вибуху (труби, екрани).

З обох боків установки розташовуються ящики з піском або інертним пилом місткістю не менше 0,4 м - 3 і по 5 порошкових вогнегасників. Телефонний апарат розташовують на відстані, що дає можливість вести розмову при роботі компресора.

Допускається застосування шахтних пересувних гвинтових компресорних установок у тупикових виробках шахт, небезпечних за газом і пилом, за умови оснащення їх системою автономного пожежогасіння і контролю газу метану відповідно до проєкту на її встановлення.

При цьому необхідно дотримуватися таких правил:

компресорна установка має бути обладнана захистом, що забезпечує її відключення при роботі прохідницького комбайна, навантажувальної машини;

повітряний фільтр компресора має забезпечувати очищення повітря на 99 % при концентрації в ньому пилу до 30 мг/м - 3 і бути обладнаний індикатором забруднення фільтра; винос масла при роботі компресора має не перевищувати 0,02 г/ м - 3 ;

перша від колектора роздачі компресора ділянка пневмопроводу довжиною 3 м має бути швидкороз’ємною для проведення очищення його середини;

компресорна установка повинна мати не менше трьох ступенів теплового захисту, один з яких - електродвигуна;

масло для змащування та охолоджування компресора, повинно мати температуру займання не нижче ніж 200 ° C;

температура та шум у виробці під час роботи компресора мають не перевищувати санітарні норми.

4. Підземну компресорну установку повинна обслуговувати відповідно до інструкції з її експлуатації навчена особа.

Підземна пересувна компресорна установка оглядається щодоби працівником, призначеним наказом директора шахти (уповноваженої особи), не рідше одного разу на тиждень - механіком дільниці та не менше одного разу на квартал - головним механіком шахти (шахтопрохідницького управління).

5. Експлуатація підземної пересувної компресорної установки дозволяється за умов:

вмісту метану в місці розташування установки на свіжому струмені не більше 0,5 %;

працездатності засобів теплового захисту;

працездатності регулятора продуктивності, запобіжних клапанів, манометрів і термометрів;

відсутності витікання масла.

При зворотному обертанні гвинтів компресорна установка має бути негайно відключена.

6. Як матеріал для герметизації фланцевих з’єднань повітропроводів мають застосовуватися пароніт та інші матеріали з температурою тління не нижчою за 350 ° C.

Пошкоджені ділянки повітропроводів мають замінятися цілими. Як виняток, тимчасовий захід, для їх ремонту можуть застосовуватися металеві штуцери та хомути.

7. Технічний огляд компресорних установок, що перебувають в експлуатації, проводиться до закінчення призначеного строку служби, зазначеного в експлуатаційних документах виробника або іншому експлуатаційному документі. Періодичний технічний огляд компресорних установок проводиться щороку, якщо інше не передбачено технічними документами виробника.

Продовження експлуатації компресорних установок, у разі досягнення ними призначеного строку служби, зазначеного в експлуатаційних документах виробника, здійснюється після їх експертного обстеження. Якщо призначений строк служби в паспорті (іншому експлуатаційному документі) не зазначено, цей строк встановлюється за організаційно-методичними документами. Строк, на який продовжується після кожного експертного обстеження експлуатація компресорних установок, не може перевищувати 3 роки.

7. Захист кабелів, електродвигунів і трансформаторів

1. У підземних мережах напругою понад 1140 В здійснюють захист трансформаторів (пересувних підстанцій) та електродвигунів від струмів короткого замикання та витікань (замикань) на землю.

На відхідних лініях ЦПП і РПП-6 захист від струмів короткого замикання та витікань (замикань) на землю має бути миттєвої дії (без затримки часу).

На лініях, що живлять ЦПП, дозволяється застосування максимального струмового захисту з обмежено залежною витримкою часу та відсічкою миттєвої дії, зона дії якої охоплює і збірні шини ЦПП, а також захист від замикань на землю з витримкою часу до 0,7 с.

Для електродвигунів мають передбачатися також захист від струмів перевантаження та нульовий захист.

У всіх випадках відключення мережі захистами дозволяється користуватися пристроєм АПВ однократної дії, а також застосовувати пристрій АВР за умови застосування апаратури з блокуванням проти подавання напруги на лінії та електроустановки у разі пошкодження їх ізоляції відносно землі та короткого замикання.

Вибір апаратів, що відключають, пристроїв релейного захисту, АПВ та АВР має здійснюватися на підставі розрахунку та перевірки параметрів спрацьовування цих пристроїв.

2. При напрузі до 1140 В має здійснюватися захист:

1) трансформаторів і кожного приєднання, що відходить від них:

від струмів короткого замикання - автоматичними вимикачами з максимальним струмовим захистом - миттєвий у межах до 0,2 с;

2) електродвигунів та їх живильних кабелів:

від струмів короткого замикання - селективний або миттєвий у межах до 0,2 с;

від струмів перевантаження та від перегріву (для електродвигунів, що працюють у режимі екстрених перевантажень,- від перекидання та нездійсненого пуску);

нульовий;

від вмикання напруги у разі зниженого опору ізоляції відносно землі;

3) іскронебезпечних кіл, що відходять від вторинних обмоток знижувального трансформатора, вбудованого в апарат,- від струмів короткого замикання та витікання струму на землю;

4) електричної мережі від небезпечних витікань струму на землю - автоматичними вимикачами або одним апаратом, що відключає, у комплексі з одним апаратом захисту від витікання струму на всю електрично пов’язану мережу (підключену до одного або групи паралельно працюючих трансформаторів), при спрацьовуванні апарата захисту від витікання струму має відключатися вся мережа, підключена до зазначених трансформаторів, за винятком відрізка кабелю довжиною до 10 м, що поєднує трансформатори із загальномережним автоматичним вимикачем.

Загальна довжина кабелів, приєднаних до одного або паралельно працюючих трансформаторів, має обмежуватися ємністю щодо землі не більшою за 1 мкФ на фазу.

У разі живлення підземних струмоприймачів з поверхні через свердловини допускається встановлення автоматичного вимикача з апаратом захисту від витікання струму під буровою свердловиною на відстані не більше ніж 10 м від неї. У цьому випадку спрацьовування апарата захисту від витікання струму струмоприймачі на поверхні та кабель у свердловині можуть не вимикатися, якщо на поверхні є пристрій контролю ізоляції мережі, який не впливає на роботу апарата захисту, а струмоприймачі мають безпосереднє відношення до роботи шахти (вентилятори, лебідки) та приєднуються за допомогою кабелів.

Захист від витікання струму може не застосовуватися для кіл дистанційного управління та блокування КРП, а також кіл місцевого освітлення пересувних підстанцій, що живляться від вбудованих освітлювальних трансформаторів, за умови металевого жорсткого або гнучкого зовнішнього з’єднання їх з корпусом підстанції, наявності вимикача в колі освітлення й напису на світильниках «Розкривати, відключивши від мережі».

Вимога захисту від витікання струму не поширюється на іскробезпечні системи.

3. Величину уставки струму спрацьовування реле максимального струму автоматичних вимикачів, магнітних пускачів і станцій управління, а також номінальний струм плавкої уставки запобіжників обирають за відповідними розрахунками.

Застосовувані запобіжники мають комплектуватися патронами і каліброваними плавкими уставками.

8. Електропостачання дільниці та управління машинами

1. Електропостачання дільниці має здійснюватися від пересувних трансформаторних підстанцій, що приєднуються до розподільної мережі за допомогою КРП. Дозволяється підключати до одного КРП не більше трьох технологічно зв’язаних пересувних підстанцій або трансформаторів за умови забезпечення необхідної чутливості максимального струмового захисту та резервування КРП дії максимального струмового захисту автоматичних вимикачів, передбачених на стороні нижчої напруги підстанції. КРП має забезпечувати заборону на включення напруги на лінію з пошкодженою ізоляцією.

Дозволяється електропостачання дільниць з поверхні через свердловини. У випадку встановлення шахтних пересувних підстанцій на поверхні мають бути вжиті заходи щодо їх захисту від грозових перенапруг.

2. Живлення пересувних трансформаторних підстанцій, встановлених в окремих випадках за письмовою згодою технічного керівника у виробках з вихідним струменем повітря, які безпосередньо прилягають до очисних вибоїв пологих і похилих пластів, небезпечних за раптовими викидами, а також на шахтах, небезпечних за раптовими викидами, що розроблюють круті пласти, та в провітрюваних ВМП тупикових виробках таких шахт, здійснюють з відокремленої мережі із захистом від витікання струму на землю в мережі 6 кВ.

Місця розміщення підстанцій мають бути оснащені апаратурою, що вимикає живильну мережу в разі перевищення допустимої концентрації метану.

3. Для приєднання до мережі пересувних підстанцій та трансформаторів, що встановлюються у виробках з вихідним струменем повітря шахт III категорії за газом та вище, слід застосовувати КРП з апаратами попереджувального контролю ізоляції мережі відносно землі - блок реле витоку та дистанційним управлінням з іскробезпечними колами рівня Iа. КРП мають встановлюватися в камерах на свіжому струмені повітря, а їх пульти дистанційного управління необхідно встановлювати біля пересувних підстанцій.

4. Для вмикання РПП дільниці та іншого електроустаткування, розміщеного у виробках з вихідним струменем повітря шахт, застосовують групові комутаційні апарати з дистанційним управлінням, розміщені у виробці зі свіжим струменем повітря іскробезпечними колами рівня Iа із забезпеченням вимикання апаратурою газового контролю у разі вмісту метану біля РПП 1 % та більше. Пульт дистанційного управління комутаційним апаратом має бути встановлений у місці розміщення РПП.

5. У разі встановлення КРП у вибухозахисному виконанні у виробці з вихідним струменем повітря його живлення необхідно здійснювати від розміщеного в підземній дільничній підстанції КРП з дистанційним управлінням по іскробезпечному колу. При цьому, пульт його управління обладнується на РПП, що перебуває у виробці з вихідним струменем повітря.

6. Усі вибійні машини приєднують до мережі за допомогою магнітних пускачів або магнітних станцій (станцій управління), керованих дистанційно.

Машини, на яких для управління окремими електродвигунами встановлені магнітні станції або ручні вимикачі, також приєднують до мережі за допомогою пускачів з дистанційним управлінням.

7. Управління машинами (за винятком ручних) з виїмки вугілля в лавах, проведення підготовчих виробок, нарізування розвантажувальних пазів (щілин) і буріння свердловин по вугіллю діаметром більше ніж 80 мм, застосовуваних на викидонебезпечних пластах або у викидонебезпечних зонах, мають здійснюватися дистанційно з безпечних відстаней.

8. Для подавання напруги на вибійні машини в шахтах, небезпечних за газом або пилом, застосовують пускачі (магнітні станції) з іскробезпечними схемами управління рівня Iа.

9. Схема управління вибійними машинами має забезпечувати:

нульовий захист;

безперервний контроль заземлення корпусу машини;

захист від самочинного включення апарата у разі замикання або обриву проводів зовнішнього кола управління;

іскробезпеку зовнішніх кіл управління рівня Iа (для шахт, небезпечних за газом чи пилом).

Не дозволяється застосовувати однокнопочні пости для управління магнітними пускачами, крім випадків, коли ці пости застосовуються тільки для вимикання.

10. Схеми дистанційного управління та контролю заземлення, у яких як зворотний провід використовується заземлювальна жила кабелів, а також інші пристрої, що містять електричні кола із заземленням на корпус, у шахтах, небезпечних за газом або пилом, повинні мати іскробезпечні параметри рівня Iа.

11. У системі управління вибійними машинами з кількох пультів, розміщених на машині та у виробках, має бути виключена можливість одночасного подання напруги з двох і більше пультів. Функція відключення машин має виконуватися постійно з будь-якого пульта.

Ця вимога не поширюється на схеми управління ВМП.

12. Перед виконанням ремонтних і допоміжних робіт на машинах напругу необхідно вимкнути і заблокувати у колах силового живлення та колах управління, а також вжиті інші заходи, що унеможливлюють раптовий пуск машини.

13. У лавах має бути передбачена можливість зупинки конвеєра за допомогою пульта управління комбайном та пультів, розташованих у лаві.

9. Сигналізація та зв’язок

1. Кожна шахта має бути обладнана такими видами зв’язку та сигналізації:

системою фіксованого телефонного зв’язку;

системою загальношахтного аварійного оповіщення;

місцевими системами зв’язку, оперативної і попереджувальної сигналізації на технологічних дільницях (підйомі, транспорті, очисних вибоях).

2. Усі підземні лінії іскробезпечних систем зв’язку мають бути гальванічно відділені від поверхневих ліній зв’язку та силових мереж.

Підземні телефонні лінії в шахтах мають бути двопровідними. Не допускається використання «землі» як одного з проводів.

3. Телефонні апарати встановлюють на всіх експлуатаційних дільницях, основних пунктах відкатки та транспортування вантажів, на всіх пунктах посадки працівників у транспортні засоби, у всіх електромашинних камерах, ЦПП, розподільних пунктах напругою понад 1140 В, біля стволів, на складах ВМ, у підземних медичних пунктах, у виробках підготовчих дільниць і в місцях, передбачених ПЛА.

4. Апаратуру аварійного зв’язку та оповіщення встановлюють:

у виробках шахт - відповідно до ПЛА;

на поверхні - у кабінетах диспетчера і головного інженера шахти.

5. Система загальношахтного аварійного гучномовного оповіщення в гірничих виробках має забезпечувати:

оповіщення про аварію працівників, що перебувають під землею;

прийом на поверхні повідомлення про аварію, переданого із шахти;

ведення переговорів і передачу з автоматичним записом на магнітофон указівок, зв’язаних з ліквідацією аварії.

Усі телефонні апарати загальношахтної телефонної мережі повинні мати можливість передачі повідомлення про аварію шляхом набору номера, який легко запам’ятовується, і цей номер має бути зазначений біля кожного телефонного апарата.

Крім апаратури аварійного оповіщення та зв’язку для передачі повідомлення про аварію використовують засоби місцевого технологічного зв’язку.

6. Засоби шахтного радіозв’язку мають забезпечувати сумісність роботи із системами автоматики, сигналізації, засобами захисту та енергопостачання.

7. Очисні вибої на пологих і похилих пластах обладнуються переговорними постами, встановленими вздовж лави та у прилеглих виробках.

8. Кліті, призначені для підіймання та опускання працівників, обладнують засобами зв’язку із машинним відділенням.

9. Живлення транспортних сигнальних пристроїв допускається від контактної мережі напругою не вище ніж 275 В за умови, що сигнальні пристрої розраховані на зазначену напругу, їх приєднання до контактного проводу робиться кабелем (а в необхідних випадках і приєднувальними пристроями) та здійснюється захист плавкими запобіжниками.

10. Пристрої зв’язку з мережним живленням мають бути забезпечені резервним автономним джерелом для роботи протягом не менше трьох годин.

11. Під час створення нових гірничих машин, механізмів, транспортних засобів і технологій розробники повинні передбачати використання необхідних видів зв’язку та сигналізації для гарантування безпеки робіт.

10. Заземлення

1. Заземленню підлягають металеві частини електротехнічних пристроїв, що не перебувають під напругою, але які можуть опинитися під напругою у випадку пошкодження ізоляції, а також трубопроводи, сигнальні троси, вентиляційні труби, розміщені у виробках, у яких є електричні установки та проводки.

У шахтах, небезпечних за газом та пилом, поодинокі металеві повітропроводи та пневматичні вентилятори підлягають заземленню для захисту від накопичення статичної електрики.

Вимоги цього пункту не поширюються на металеве кріплення, неструмопровідні рейки, оболонки відсмоктувальних кабелів електровозної контактної відкатки, а також на металеві пристрої для підвішування кабелю.

2. У підземних виробках шахт монтують загальну мережу заземлення відповідно до вимог Інструкції з облаштування, огляду й вимірювання опору шахтних заземлень, затвердженої наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 12 грудня 2012 року № 1403, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 січня 2013 року за № 18/22550 (НПАОП 10.0-5.40-13), до якої приєднують всі об’єкти, що підлягають заземленню.

3. Загальну мережу заземлення створюють шляхом безперервного електричного з’єднання між собою всіх металевих оболонок та заземлювальних жил кабелів незалежно від величини напруги із приєднанням їх до головних та місцевих заземлювачів.

Крім того, біля тягової підстанції електровозної контактної відкатки до загальної мережі заземлення приєднують струмопровідні рейки, що використовуються як зворотний провід контактної мережі.

За наявності в шахті кількох горизонтів до головних заземлювачів приєднують загальну мережу заземлення кожного горизонту. Для цього дозволяється використання броні силових кабелів, прокладених між горизонтами. За відсутності таких кабелів з’єднання загальної мережі горизонту з головним заземлювачем виконують за допомогою спеціально прокладеного провідника.

4. Головні заземлювачі в шахтах влаштовують в зумпфах або водозбірниках.

У випадку електропостачання шахти за допомогою кабелів, що прокладаються у свердловинах, головні заземлювачі можуть розміщуватися на поверхні або у водозбірниках шахти. При цьому, як один з головних заземлювачів можуть використовуватися обсадні труби, якими закріплені свердловини.

В усіх випадках слід влаштовувати не менше двох головних заземлювачів, розташованих у різних місцях, що резервують один одного на час огляду, чищення або ремонту одного з них.

У разі окремого електропостачання блоків та за відсутності головного водовідливу головні заземлювачі мають розміщуватися в зумпфах або колодязі, заповненому водою.

5. Для місцевих заземлень мають влаштовуватися штучні заземлювачі у водовідвідних канавках або в інших придатних для цього місцях.

У гідрошахтах як місцеві заземлювачі дозволяється використовувати металеві жолоби самопливного гідротранспорту вугілля. Для місцевих заземлювачів може використовуватися металеве рамне кріплення.

6. Кожна кабельна муфта з металевим корпусом, крім з’єднувачів напруги на гнучких кабелях, що живлять пересувні машини, повинна мати місцеве заземлення та з’єднуватися із загальною мережею заземлення шахти.

Допускається для мереж стаціонарного освітлення влаштовувати місцеве заземлення не для кожної муфти чи світильника, а через кожні 100 м кабельної мережі.

Для апаратури і кабельних муфт телефонного зв’язку на ділянці мережі з кабелями без броні дозволяється місцеве заземлення без приєднання до загальної мережі заземлення.

У разі відкатки контактними електровозами заземлення електроустановок постійного струму, що знаходяться безпосередньо біля рейок, має здійснюватися шляхом приєднання заземлювальної конструкції до рейок, що використовуються як зворотний провід контактної мережі.

7. Заземлення корпусів пересувних машин, вибійних конвеєрів, апаратів, встановлених у привибійному просторі, та світильників, приєднаних до мережі гнучкими кабелями, а також електрообладнання, встановленого на платформах, що пересуваються коліями (за винятком пересувних підстанцій), здійснюють за допомогою з’єднання їх із загальною мережею заземлення за допомогою заземлювальних жил живильних кабелів.

Заземлювальну жилу з обох боків приєднують до внутрішніх заземлювальних затискувачів у кабельних муфтах і ввідних пристроях.

Для пересувних машин і вибійних конвеєрів здійснюють безперервний контроль заземлення. Такі машини, призначені для шахт, небезпечних за газом та пилом, повинні мати іскробезпечні схеми неперервного контролю заземлення. Дозволяється застосування схем управління з використанням заземлювальної жили силового кабелю, попередній контроль цілісності якої здійснюється іскробезпечними колами перед подаванням напруги на машину.

8. Загальний перехідний опір мережі заземлення, виміряний біля будь-яких заземлювачів, має не перевищувати 2 Ом.

11. Освітлення

1. На промисловому майданчику шахти освітленню підлягають усі місця робіт, приймальні майданчики біля ствола, драбини, проходи для працівників, приміщення електромеханічних установок, автотранспортні, залізничні та інші шляхи, у тому числі породні відвали.

2. У будівлях підйомної машини, головної вентиляторної установки, компресорної установки, у машинних відділеннях холодильних установок, надшахтних будівлях стволів, будівлях лебідок породних відвалів та канатних доріг, будівлях дегазаційних установок, котельних, будівлях вугільних бункерів, в адміністративно-побутових комбінатах має передбачатися аварійне освітлення від незалежного джерела живлення.

В усіх перелічених будівлях, крім будівель підйомних машин, дозволяється застосовувати для аварійного освітлення головні акумуляторні світильники.

3. Світильниками, які живляться від електричної мережі, необхідно обладнувати:

електромашинні, лебідкові та диспетчерські камери, ЦПП, локомотивні гаражі, медпункти, роздаточні камери ВМ, підземні ремонтні майстерні;

транспортні виробки в межах приствольного двору;

прийомні майданчики стволів, уклонів і бремсбергів, роз’їзди в приствольних і дільничних відкотних виробках, ділянки виробок, де відбувається перевантаження вугілля, пункти посадки працівників у транспортні засоби та підходи до них;

привибійний простір стволів, сполучень та камер під час проходки та прохідницькі підвісні помости;

очисні виробки на пологих і похилих пластах, обладнані механізованими комплексами та струговими установками (світильниками, що входять до складу комплексу або установки);

електромашинні установки, що постійно обслуговуються, пересувні підстанції та розподільні пункти поза межами камер;

виробки, обладнані стрічковими конвеєрами та підвісними крісельними дорогами, призначеними для перевезення працівників;

людські хідники, обладнані засобами механізованого перевезення працівників.

Привибійний простір підготовчих виробок, що проводяться із застосуванням прохідницьких комплексів або комбайнів, має освітлюватися вмонтованими в комплекс або комбайн світильниками.

4. Для живлення підземних освітлювальних установок має використовуватися напруга не вище ніж 220 В.

Для ручних переносних світильників, що живляться від іскробезпечних джерел, дозволяється напруга не вище ніж 42 В.

5. Під час спускання в шахту, пересування виробками та проведення робіт головний акумуляторний світильник має бути постійно включений в основний робочий режим.

У разі відмовлення світильника горіти в робочому режимі необхідно увімкнути світильник в аварійний режим і вжити заходів щодо виходу із шахти. Не дозволяється розкривати акумуляторні світильники в шахті.

6. На корпусі головного акумуляторного світильника закріплюють табличку з номером, який згідно з наказом директора шахти (уповноваженої особи) закріплений за працівником.

7. Кількість індивідуально закріплених справних акумуляторних світильників у ламповій, включаючи світильники, суміщені з метан-сигналізаторами, має відповідати фактичній чисельності працівників, зайнятих на підземних роботах.

8. Головний акумуляторний світильник має забезпечувати тривалість безперервного освітлення в робочому режимі не менше ніж 10 годин.

9. Перед опусканням у шахту має бути проведений контроль робочого стану головного акумуляторного світильника наявність пломбування, горіння в робочому й аварійному режимах, відсутність пошкоджень корпусу, шнура та захисного скла.

10. Головні акумуляторні світильники, призначені для працівників дільниці БПР, мають бути виділені в окрему групу, для них не дозволяється режим самообслуговування. Перед опусканням у шахту ці світильники перевіряють на відсутність електричного струму між відкритими зарядними контактами й іншими металевими частинами світильника. При цьому струм короткого замикання має не перевищувати 50 мА.

12. Шахтні лампові

1. Шахтна лампова призначена для зарядження, збереження та технічного обслуговування головних акумуляторних світильників, інших приладів і пристосувань, має розміщуватися на поверхні шахти у вогнетривкому приміщенні, відділеному від інших приміщень стінами з негорючих матеріалів, отвори в яких закриваються металевими дверима.

2. Усі приміщення лампової мають утримуватися в чистоті та мати припливно-витяжну вентиляцію як загальну, так і місцеву.

3. Лампова обладнується зарядними (зарядно-тренувальними) пристроями, розрахованими на зарядження (тренування) світильників з акумуляторними батареями різних типів.

4. Напруга на відкритих контактах, призначених для приєднання акумуляторного світильника до зарядного пристрою, має не перевищувати 24 В.

5. Зарядне обладнання повинне мати індикацію про хід і закінчення заряджання акумуляторного світильника.

6. Для приготування електроліту та заливання ним доливних акумуляторних батарей застосовують пристрої, що запобігають розбризкуванню електроліту. Обслуговуючий персонал повинен користуватися захисними окулярами, гумовими рукавичками та фартухами.

У приміщенні має бути нейтралізуючий розчин або порошок на випадок опіків електролітом.

7. Світильники й зарядні пристрої не рідше одного разу на місяць підлягають контрольній перевірці механіком дільниці ВТБ.

13. Контроль електрообладнання

1. Електрообладнання дозволяється відкривати та ремонтувати тільки особам, які мають відповідну кваліфікацію та право на виконання таких робіт.

Під час роботи з електричним обладнанням мають вживатися особливі заходи безпеки щодо запобігання подачі до них напруги.

Перевірка знань електротехнічного персоналу на відповідність кваліфікаційній групі з електробезпеки проводиться за участю представника Держпраці з періодичністю, що встановлюється НПАОП 40.1-1.21-98.

2. Усі електричні машини, апарати, трансформатори та інше електрообладнання, їх вибухобезпечні оболонки, кабелі, заземлення повинні періодично оглядати:

особи, які працюють на машинах і механізмах, а також чергові електрослюсарі дільниці - щозміни перед початком роботи;

механік дільниці або його заступник - щотижня з занесенням результатів до оперативного журналу;

головний енергетик (головний механік) шахти або посадова особа - не рідше одного разу на 3 місяці із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електрообладнання та заземлення, яка наведена у додатку 14 до цих Правил.

перед опусканням у шахту - група електрослюсарів шахти під контролем головного енергетика (головного механіка) шахти або особи, ним призначеної, проводять ревізію та перевіряють вибухобезпеку електрообладнання та записують результати до Книги реєстрації стану електрообладнання та заземлення, яка наведена у додатку 14 до цих Правил.

3. Роботи з монтажу, налагодження, випробування, ремонту, ревізії та демонтажу діючих електроустановок виконують відповідно до вимог законодавства, цих Правил та документації з їх експлуатації.

Оперативні переключення під час ремонтних і налагоджувальних робіт, що виконуються на живильних лініях і комплектних розподільних пристроях центральних підземних підстанцій та розподільних пунктів напругою понад 1140 В, здійснюють за письмовою згодою головного енергетика (головного механіка).

Всі оперативні переключення в електроустановках шахти здійснюють за погодженням з гірничим диспетчером (або енергодиспетчером) шахти із записом до оперативного журналу.

4. Налагоджувальні та інші спеціальні роботи, коли виключена можливість їх виконання зі знятою напругою, дозволяється робити поблизу та на струмопровідних частинах, що перебувають під напругою, за письмовою згодою головного енергетика шахти за умов:

наявності наряду на проведення робіт із зазначенням заходів щодо техніки безпеки, а також заходів, що унеможливлюють безпосередній дотик до струмопровідних частин іскронебезпечних кіл напругою понад 42 В;

забезпечення безперервного нагляду за працівниками;

наявності в посвідченнях осіб, що виконують роботи, запису про допуск на проведення спеціальних робіт відповідно до кваліфікаційної групи з електробезпеки.

Виконання таких робіт у шахтах, небезпечних за газом, допускається тільки у виробках зі свіжим струменем повітря, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії. При цьому має бути забезпечений контроль концентрації метану, а наряд - погоджений з керівництвом дільниці ВТБ.

У виробках на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, крім ЦПП і виробок приствольного двору, під час виконання зазначених робіт необхідно додатково дотримуватися таких умов:

місця проведення робіт мають бути розташовані не ближче ніж 600 м від діючих вибоїв пластів, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу;

роботи мають виконуватися в змінах, коли не ведеться видобуток вугілля, не проводяться гірничі виробки, а також не виконуються противикидні заходи і не раніше ніж через 4 години після струсного підривання;

безперервний контроль концентрації метану повинен здійснювати гірничий майстер дільниці ВТБ. У разі вмісту метану більше ніж 0,5 % роботи мають бути припинені, а напругу знято.

Керівник налагоджувальних та інших спеціальних робіт повинен мати V кваліфікаційну групу щодо електробезпеки, а члени бригади - не нижче IV групи.

5. Максимальний струмовий захист і захист від перевантаження у всіх апаратах до приєднання їх до мережі та під час експлуатації перевіряють відповідно до графіка, затвердженого головним інженером шахти.

6. Апарат захисту від витікання струму перевіряють на спрацьовування перед початком кожної зміни особи, призначені наказом по шахті. Апарат захисту із самоконтролем справності перевіряють один раз на добу в ремонтну зміну.

Допускається дистанційна перевірка апаратури захисту від витоків струму за умови, що вимикальний апарат має пристрій попереднього контролю ізоляції та здатен відтворити АПВ лінії, яку захищає після перевірки.

Результати перевірки записують на дошки, що знаходяться в місцях встановлення апарата захисту, а у випадку несправності - повідомлятися гірничому диспетчеру для запису в журналі та вживання заходів.

Загальний час відключення мережі напругою 380 В, 660 В і 1140 В у разі спрацьовування апарата захисту від витікання струму має перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців. Результати перевірки апарата захисту записують до Книги реєстрації стану електрообладнання та заземлення, яка наведена у додатку 14 до цих Правил.

7. Опір ізоляції відносно землі електричних установок і кабелів на номінальні напруги 127-1140 В змінного струму, що знаходяться у шахті, має бути не нижче таких:

електродвигунів вуглевидобувних і прохідницьких машин - 0,5 МОм;

електродвигунів інших шахтних машин, освітлювальних трансформаторів, пускових агрегатів і ручних електросвердел - 1,0 МОм;

пускової та розподільної апаратури, броньованих і гнучких кабелів будь-якої довжини - 1,0 МОм на фазу.

8. Вимірювання опору ізоляції електрообладнання та кабелів перед вмиканням виконують після монтажу та перенесення, після аварійного відключення захистом, після тривалої бездіяльності, якщо апарат захисту від витікань струму не дає змоги увімкнути мережу, а для стаціонарного електрообладнання - також періодично, не рідше одного разу на рік.

Електрообладнання та кабелі, опір ізоляції яких не відповідає нормам і викликає спрацьовування апарата захисту від витікання струму, від’єднують від мережі для проведення заходів щодо підвищення опору їх ізоляції або ремонту.

9. Капітальний ремонт рудникового електрообладнання, виконують суб’єкти господарювання, що мають дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

У разі поточного та профілактичного ремонтів, що проводяться в шахтах, з поміж деталей, що забезпечують вибухобезпеку, допускається заміна прохідних затискачів, штепсельних контактів, ізоляційних колодок, ущільнювальних кілець, натискувальних пристроїв, заглушок кабельних вводів, кабельних муфт у цілому, а також кріпильних болтів оболонок електрообладнання.

10. На шахті не рідше одного разу на 3 місяці призначені навчені особи повинні вимірювати загальний опір заземлювальної системи.

Опір заземлень необхідно вимірювати також перед вмиканням наново змонтованої або перенесеної установки.

Результати огляду та виміру заземлень електрообладнання, а також інших об’єктів, що не є електроустановками, але підлягають заземленню відповідно до цих Правил, мають заноситися до Книги реєстрації стану електрообладнання та заземлення, яка наведена у додатку 14 до цих Правил, що зберігається у головного енергетика (механіка) шахти.

VII. Протипожежний захист і пожежна безпека

1. Загальні вимоги

1. На кожній шахті має бути розроблений ППЗ відповідно до вимог Правил пожежної безпеки для підприємств вугільної промисловості України, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 12 жовтня 2004 року № 638, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2004 року за № 1533/10132 (далі - НАПБ Б.01.009-2004). ППЗ шахти має бути спроектований і виконаний так, щоб запобігти виникненню пожежі, а у разі її появи - забезпечити можливість її локалізації та гасіння на початковій стадії.

Проєкти ППЗ шахт коригуються та погоджуються з підрозділами ДАРС (ДВГРС) двічі на рік разом з ПЛА.

2. Кількість і вид технічних засобів протипожежного захисту, вогнегасні засоби, що застосовують, джерела і засоби подавання води для пожежогасіння, запас спеціальних вогнегасних речовин визначають відповідно до нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

3. Під час розробки ПЛА мають бути здійснений розрахунок і прийнято режим вентиляції, що сприяє у разі виникнення пожежі запобіганню самочинному перекиданню вентиляційного струменя, поширенню газоподібних продуктів горіння виробками, де перебувають працівники, зниженню активності пожежі, створенню найбільш сприятливих умов для її гасіння та запобіганню вибухів горючих газів. Прийнятий вентиляційний режим має бути керованим і сталим.

4. Проєкти автоматичних систем пожежної сигналізації та пожежогасіння підземних і поверхневих об’єктів шахт мають бути розроблені відповідно до нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

2. Попередження підземних пожеж від самозаймання вугілля

1. Схильність до самозаймання всіх розкритих і тих, що відпрацьовуються, пластів вугілля у межах шахтного поля встановлюється фаховою науковою установою. Один раз на 5 років схильність до самозаймання шахтопластів, що відпрацьовуються, визначають повторно.

Схильність вугілля до самозаймання перевіряють у зонах геологічних порушень пластів (за винятком антрацитів) або при зміні гірничо-геологічних і гірничотехнічних чинників. За результатами перевірки, у разі необхідності, розробляють заходи щодо попередження ендогенних пожеж.

2. Щорічно на шахтах складається список розроблюваних шахтопластів вугілля, схильного до самозаймання. Цей список до початку календарного року узгоджується з ДАРС (ДВГРС) та затверджується технічним керівником підприємства (директором самостійної шахти, шахтоуправління) і розсилається територіальним органам Держпраці та ДАРС (ДВГРС).

3. Порядок, способи і терміни здійснення пожежо-профілактичних заходів під час розробки пластів вугілля (за винятком антрацитів, а також кам’яного вугілля у зонах газового вивітрювання) і в зонах геологічних порушень пластів встановлюються відповідно до вимог законодавства.

4. Розкриття, підготовка і розробка пластів вугілля, схильного до самозаймання, мають здійснюватися через польові виробки.

Під час відробки викидонебезпечних, високогазоносних тонких і середньої потужності пластів вугілля, схильного до самозаймання, допускається застосування пластових виробок за умови включення до ТПД додаткових заходів із запобігання самозаймання вугілля, розроблених з урахуванням рекомендацій фахової наукової установи.

5. Головні та дільничні квершлаги з строком служби (експлуатації) більше ніж 1 рік у місцях пересічення з пластом вугілля, схильного до самозаймання, на відстані 5 м у обидва боки від останнього мають бути закріплені негорючим кріпленням.

6. Круті пласти вугілля, схильного до самозаймання, мають розроблятися, як правило, з повною закладкою виробленого простору. Не допускається для закладних робіт застосовувати матеріали, схильні до самозаймання.

7. Провітрювання виїмкових дільниць, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозаймання, має бути зворотноточним на передні виробки. За газоносності виїмкових дільниць 3 м - 3 /хв і більше, а також на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, допускається використання й інших схем провітрювання відповідно до вимог НПАОП 10.0-7.08-93.

8. Під час розробки пластів вугілля, схильного до самозаймання, не допускається залишати у виробленому просторі цілики і пачки вугілля, не передбачені ТПД, а також відбите і подрібнене вугілля.

У місцях геологічних порушень і в місцях, передбачених ТПД, цілики вугілля мають бути оброблені антипірогенами або ізольовані. У разі залишення пачок вугілля в покрівлі (підошві) пласта в ТПД необхідно передбачати заходи щодо запобігання самозаймання вугілля.

9. У відкотних і вентиляційних штреках (хідниках) або проміжних квершлагах на пластах вугілля, схильного до самозаймання, до початку очисних робіт мають бути визначені місця зведення ізоляційних перемичок не ближче ніж 5 м від місць перетинання виробок.

10. Усі відпрацьовані дільниці мають бути ізольовані в строки, що не перевищують час інкубаційного періоду самозаймання вугілля.

Якщо час демонтажу обладнання перевищує час інкубаційного періоду самозаймання вугілля, мають бути розроблені з урахуванням рекомендацій фахової наукової установи відповідно до проведених НДР, погоджені з ДАРС (ДВГРС) заходи, що забезпечують запобігання самозайманню вугілля.

Відпрацьовані дільниці мають бути ізольовані не пізніше ніж за 10 діб після демонтажу обладнання.

11. У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозаймання, має бути організований безперервний автоматичний контроль за ранніми ознаками самозаймання вугілля за вмістом оксиду вуглецю (СО) в атмосфері гірничих виробок.

За відсутності такої апаратури визначення вмісту оксиду вуглецю (СО) та виміри температури повітря виконують призначені особи. Результати контролю фіксують в наряд-путівці гірничого майстра дільниці ВТБ.

Місця і періодичність контролю за ранніми стадіями самозаймання вугілля встановлюються головним інженером шахти.

У місцях контролю визначається фон оксиду вуглецю (СО). У разі зростання його концентрації мають бути припинені роботи, працівники виведені в безпечні місця, виявлені джерела та місця утворення цих газів і вжиті заходи щодо недопущення самозаймання.

12. Перевірка стану ізоляційних споруд має здійснюватися не рідше одного разу на місяць начальником дільниці ВТБ і начальником дільниці, за яким закріплені виробки.

Результати огляду перемичок, аналіз складу і температури газів, а також перелік виконаних робіт щодо усунення знайдених дефектів заносяться до Книги спостережень за пожежними дільницями та перевірки стану ізоляційних перемичок, яка наведена у додатку 15 до цих Правил.

Підприємством та ДАРС (ДВГРС) має забезпечуватись контроль за складом і температурою газів на дільницях з діючими пожежами, станом ізоляційних перемичок. Місця і час перевірок, а також їх періодичність та виконавці встановлюються головним інженером шахти за погодженням з командиром ДАРС (ДВГРС).

Огляд перемичок, ізолювальних дільниць з діючою пожежею здійснюється щодоби, а в особливих випадках, за активної підземної пожежі тощо - не рідше одного разу на зміну.

Огляд перемичок, що ізолюють вироблений простір від діючих виробок, на пластах вугілля, схильного до самозаймання, має проводитися не рідше одного разу на місяць.

13. Усі провали на поверхні, що утворюються після відпрацювання пластів вугілля підземним способом і виїмки вугільних розрізів, мають бути засипані негорючими матеріалами, ізольовані та рекультивовані.

Не допускається виймання вугілля під незасипаними провалами.

Стан засипки і рекультивації поверхні, а також випадки несанкціонованого користування надрами сторонніми особами в межах наданого гірничого відводу повинні перевіряти головний інженер шахти, головний маркшейдер і начальник дільниці ВТБ один раз на квартал і оформлювати відповідний акт.

3. Попередження підземних пожеж від зовнішніх причин

1. У підземних виробках і надшахтних спорудах мають використовуватися технологічні процеси, матеріали та обладнання, що забезпечують пожежну безпеку.

Зварювальні, газополум’яні, а також наплавочні і паяльні роботи, що виконуються із застосуванням відкритого полум’я, в підземних виробках і надшахтних спорудах мають виконуватися за наявності декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою № 1107, а також за умови дотримання заходів пожежної безпеки, відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

2. Не допускається в підземних виробках і надшахтних спорудах використовувати і зберігати легкозаймисті матеріали. Мастильні та обтиральні матеріали мають зберігатися в закритих ємкостях у кількостях, що не перевищують добову потребу. Запаси мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати в герметично закритих посудинах у камерах (приміщеннях), що закріплені негорючими матеріалами і мають металеві протипожежні двері.

У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх проливання треба вжити заходів щодо прибирання та приведення місця проливання в пожежобезпечний стан. Використані мастильні та обтиральні матеріали необхідно щодоби видавати на поверхню.

3. Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки електричних кабелів та інші вироби, що застосовуються в гірничих виробках і надшахтних спорудах, мають бути виготовлені з важкогорючих або важкозаймистих матеріалів, що не поширюють полум’я на поверхні.

До експлуатації у шахтах допускаються конвеєрні стрічки після проходження вхідного контролю їх показників пожежної безпеки.

Величина поверхневого електричного опору матеріалів вентиляційних труб і конвеєрних стрічок має не перевищувати 3·10 - 8 Ом.

Не допускається використовувати деревину та інші горючі матеріали для футерівки барабанів і роликів конвеєрів, закріплення приводних і натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування пристосувань, що запобігають сходженню стрічки вбік, підкладок під конвеєрні стрічки, перехідних містків через конвеєри.

Допускається застосування деревинних матеріалів, просочених вогнезахисною сумішшю, для виготовлення встановочних брусів і підкладок під стрічкові і скребкові конвеєри (крім приводних станцій), для влаштування майданчиків у місцях посадки і сходження працівників з конвеєрів і тимчасових настилів під обладнання (поза приводними станціями).

4. У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не допускаються:

робота конвеєра за відсутності або несправності засобів контролю тиску води в протипожежному трубопроводі, прокладеному у конвеєрній виробці;

робота конвеєра за відсутності або несправності засобів протипожежного захисту;

робота конвеєра за відсутності або несправності захисту від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки убік і зменшення швидкості;

одночасне управління автоматизованою конвеєрною лінією з двох і більше місць (пультів), а також стопоріння рухомих елементів апаратури способами і засобами, не передбаченими інструкцією заводу-виробника;

просипання вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами;

робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності;

використовування гумотросових стрічок за зношення обкладок робочих поверхонь на 50 % і більше.

5. Система управління стрічковими конвеєрами має бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають включення і забезпечують відключення приводу конвеєра при тиску в протипожежному трубопроводі нижче від нормативної величини.

6. Приводні та натяжні станції стрічкових конвеєрів мають бути обладнані стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння.

7. У діючих гірничих виробках відповідно до нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки має бути прокладений пожежо-зрошувальний (протипожежний) трубопровід, що забезпечує необхідні витрату і тиск води для гасіння пожежі в будь-якому місці гірничих виробок шахти.

Діаметр трубопроводу визначається розрахунком, але має бути не менше ніж 100 мм.

Трубопровід має бути постійно заповнений водою під тиском, що забезпечує її витрату, достатню для гасіння пожежі.

Не допускається використовування протипожежного трубопроводу не за призначенням (подача повітря, відкачування води), крім як для знепилювання.

Обслуговування та ремонт трубопроводів, а також інших первинних засобів пожежогасіння проводить спеціальний підрозділ (службою) під керівництвом посадової особи або фахівця, призначеного наказом директора шахти (уповноваженої особи).

8. Для контролю за станом протипожежного захисту шахт один раз на півріччя проводяться перевірки, які поєднуються із заходами щодо підготовки до погодження ПЛА та здійснюються відповідними спеціалістами шахти за участю представників ДАРС (ДВГРС). Результати перевірок оформлюються актами стану протипожежного захисту шахт.

4. Гасіння підземних пожеж

1. При виявленні ознак пожежі в дію вводиться ПЛА, відповідно до якого має бути встановлений режим вентиляції шахти.

Якщо аварія не ліквідована після виконання заходів оперативної частини ПЛА, відповідальний керівник робіт з ліквідації аварії разом з командиром ДАРС (ДВГРС), який прибув за викликом на аварію, розробляють оперативний план ліквідації аварії.

У тих випадках, коли пожежу не вдається ліквідувати відповідно до оперативних планів і вона набуває затяжного характеру (більше 3-х діб), головним інженером шахти спільно з ДАРС (ДВГРС), розробляється та затверджується директором шахти (уповноваженою особою) проєкт локалізації та гасіння пожежі.

2. З моменту виникнення і до закінчення гасіння пожежі мають здійснюватися перевірка складу шахтної атмосфери і контроль температури в районі діючих осередків пожежі та в місцях ведення робіт рятувальниками. У випадках, коли під час гасіння пожежі створюється небезпека скупчення метану і поширення його до осередку пожежі, необхідно вжити заходів щодо запобігання утворенню вибухонебезпечного вмісту метану.

Якщо після вжитих заходів вміст метану продовжує збільшуватися і досягне 2 %, всіх працівників, у тому числі і працівників ДАРС (ДВГРС), з небезпечної зони необхідно вивести і застосувати спосіб гасіння пожежі, що гарантує безпеку робіт.

Місця та періодичність перевірки складу повітря та контролю температури в гірничих виробках під час гасіння пожежі визначає відповідальний керівник робіт з ліквідації аварії. Результати перевірок складу повітря зберігають до повного припинення горіння.

3. Кожен випадок підземної пожежі повинна розслідувати комісія згідно з вимогами постанови № 337 та НАПБ Б.01.009-2004. Матеріали розслідування направляють до вказаних у цій постанові організацій.

Осередки пожежі та межі пожежної дільниці мають бути нанесені на план гірничих виробок шахти. Кожній пожежі надають номер у порядку черговості виявлення її в шахті (об’єднанні).

Пожежі, що не ліквідовані активним способом, ізолюють перемичками з негорючих матеріалів, а на газових шахтах - вибухостійкими перемичками.

4. На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти спільно з командиром підрозділу ДАРС (ДВГРС) має бути складений проєкт гасіння, який передбачає заходи щодо скорочення об’єму ізольованих виробок, гасіння пожежі, розконсервації запасів вугілля.

5. Переведення підземних пожеж до категорії погашених і розкриття дільниць із погашеними пожежами

1. Усі ізольовані ендогенні та екзогенні підземні пожежі підлягають гасінню та списанню.

Акт на списання пожежі, погашеної активним способом, не складається. Проведення відновлювальних та відновлення експлуатаційних робіт в ізольованих пожежних дільницях, дозволяється тільки після списання пожежі комісією, яка утворюється роботодавцем, за участю представників територіальних органів Держпраці, фахової наукової установи та ДАРС (ДВГРС).

Спосіб, місця та періодичність контролю за станом ізольованої пожежної дільниці від закінчення робіт по ізоляції і до списання пожежі визначаються проєктом гасіння пожежі.

2. Проєкт розкриття дільниці із погашеною і списаною пожежею складається головним інженером шахти разом з командиром загону ДАРС (ДВГРС), що обслуговує підприємство та із залученням фахової наукової установи.

У проєкті мають бути передбачені:

результати перевірки складу повітря та контролю стану дільниці до її розкриття;

заходи безпеки працівників під час розкриття;

спосіб розкриття дільниці;

режим провітрювання дільниці;

план розвідування та маршрути пересування відділень ДАРС (ДВГРС) виробками, які нанесені на викопіювання з плану гірничих виробок;

місця перевірок складу повітря й контролю температури, у тому числі вмісту оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену у вихідному струмені дільниці.

Розкриття, розвідування та первинне провітрювання дільниці виконують працівники ДАРС (ДВГРС).

3. Працівники, що перебувають на шляху руху струменя повітря, який виходить з розкритої дільниці, мають бути заздалегідь виведені.

Після відновлення нормального режиму провітрювання в ізольованій дільниці із погашеною пожежею, у її вихідному струмені повітря необхідно визначати оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену.

У проєкті розкриття дільниці із погашеною і списаною пожежею мають бути визначені умови за яких розкрита дільниця вважається провітреною та умови за яких слід припинити роботи з її провітрювання та закрити отвори в перемичках.

6. Ведення робіт у районі пожежних дільниць

1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів горіння та інших небезпечних чинників пожежі виконують із залишенням бар’єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці, в якій має бути розділ, що визначає порядок ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи безпеки.

Не допускається ведення експлуатаційних робіт на пожежній дільниці за наявності осередку пожежі у виробленому просторі.

2. Не допускається підробляти гірничими роботами на зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також вести очисні роботи на крутих і круто-похилих пластах у нижче лежачому і прилеглому до межі пожежі виїмковому стовпі (лаві).

3. Дозволяється проведення основних штреків на нижче лежачому горизонті пластом під діючою пожежею, а також на нижче лежачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).

Проведення вентиляційних штреків на нижче лежачому горизонті пласта під діючою пожежею, а також на зближених пластах, що підробляють пласт з осередком пожежі, може виконуватися за наявності проєкту.

7. Попередження, гасіння та ліквідація пожеж на породних відвалах

1. На діючих породних відвалах необхідно застосовувати ефективні заходи щодо попередження їх займання та вітрової ерозії.

Не дозволяється складування відвальної маси на осередки горіння. Осередки горіння підлягають обов’язковому гасінню.

2. Усі породні відвали підлягають озелененню. На діючих плоских породних відвалах озеленення необхідно здійснювати з відставанням не більше ніж на один ярус.

3. Закладання нових та експлуатація діючих породних відвалів, а також їх гасіння, розробка та розбирання здійснюються відповідно до проєктів або розділів проєктів будівництва (реконструкції, ліквідації) шахт та збагачувальних фабрик.

4. Визначення теплового стану породних відвалів та заходів щодо гасіння осередків горіння здійснюється згідно з вимогами законодавства.

5. Списання породного відвалу з числа тих, що горять, оформлюється актом комісії, яка створюється роботодавцем з представників шахти, територіального органу Держпраці, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (місті, районі), спеціалізованої організації та (за згодою) представників місцевих органів виконавчої влади, за наявності акта температурної зйомки.

Акт складається в такій кількості примірників, яка дорівнює числу представлених у комісії органів. Один примірник залишається на шахті, інші - передаються до зазначених організацій, де зберігаються у встановленому порядку.

VIII. Захист від затоплення гірничих виробок

1. Водовідливні установки і водовідлив

1. На кожній шахті мають бути водовідливні установки (головні і дільничні), що забезпечують відкачування максимальних припливів води в діючі виробки. Реєстрацію (облік) водовідливних установок заносять в таблицю 1 Книги огляду та обліку роботи водовідливних установок, яка наведена у додатку 16 до цих Правил.

Облаштування та експлуатацію кожної водовідливної установки здійснюють згідно з проєктом.

2. Головна водовідливна установка має бути обладнана водозбірником, що складається з двох і більше ізольованих одна від одної гілок; насосною камерою з хідниками, що сполучують насосну камеру зі стволом та виробками приствольного двору або горизонту.

Якщо приплив води менше ніж 50 м - 3 /год, дозволяється розташування водовідливних установок без насосних камер.

Дільнична водовідливна установка за рішенням головного інженера шахти може мати водозбірник з однією гілкою.

Місткість водозбірників головного водовідливу має забезпечувати накопичування не менше ніж чотирьох годинного максимального припливу води, а дільничного - не менше ніж двох годинного максимального припливу води.

Максимальне замулення водозбірника і попереднього відстійника має не перевищувати 30 % їх об’єму.

Для водовідливних установок, що будують або реконструюють:

об’єм водозбірника головного водовідливу має бути розрахований не менш ніж на восьмигодинний приплив з власного горизонту і не менш ніж на чотирьох годинний - для дільничного водовідливу;

водозбірники головних водовідливних установок, що відкачують воду на поверхню шахти, повинні мати попередні відстійники (шламо накопичувачі) з місткістю, достатньою для осідання твердих фракцій з води, що прибуває. Вміст твердих фракцій у воді після попереднього відстійника має бути не більш ніж 0,1 % (за масою);

попередній відстійник має складатися з двох частин з можливістю почергової роботи та облаштовуватися засобами механічного його очищення. Дозволяється влаштування водозбірників і попередніх відстійників у підтримуваних виробках, що не використовуються.

3. Водозбірники, що будуються або реконструюються, повинні мати:

відстань від підошви водозбірника до осі вала, встановленого на фундамент насоса, що не перевищує 5 м;

запірний пристрій між колектором (колодязем) і кожною гілкою водозбірника;

герметизувальні пристрої, якщо колектор (колодязь) сполучається з виробкою приствольного двору не тільки через водозбірник;

рівень підошви колектора (колодязя), нижчий за рівень підошви водозбірника не менше ніж 1,5 м;

механічне очищення від продуктів замулення у кожній гілці.

4. Насосна камера головного водовідливу має з’єднуватися:

зі стволом або уклоном шахти - трубокабельним хідником, місце сполучення якого з вертикальним стволом має розташовуватися не нижче 7 м від рівня підлоги насосної камери і з похилим стволом або виробкою - не нижче ніж 3,5 м;

з приствольним двором - хідником з герметичними дверима;

з водозбірником - за допомогою пристрою, що дозволяє регулювати надходження води і герметизувати насосну камеру.

5. Насосна камера має бути обладнана рухомими вантажно-підйомними механізмами з ручним або електричним приводом.

Підлога насосної камери має бути вища за підошву приствольного двору не менше ніж на 0,5 м.

Розміри насосної камери мають забезпечувати вільний доступ до насосних агрегатів, запірної арматури, трубопроводів і вільний рух засобів підйому-переміщення (крана та рейкового рухомого складу).

У насосній камері мають бути обладнані приміщення для обслуговуючого персоналу, складу запасних частин, пристосувань і матеріалів. Приміщення для обслуговуючого персоналу має бути ізольоване від шуму і вібрації.

6. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки - 2,2 м. Вхід до камери має бути зачинений міцною ґратчастою огорожею.

7. Головні та дільничні водовідливні установки мають бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами, подача кожного з яких має забезпечувати відкачування добового припливу води не довше ніж за 20 годин.

Для водовідливних установок, що будуються або реконструюються:

тривалість відкачування добового припливу води кожним насосним агрегатом (групою робочих агрегатів) має становити не більше ніж 16 годин;

загальна кількість насосних агрегатів головних водовідливних установок незалежно від часу відкачки добового припливу води має бути не менше ніж

N = 2n + 1,

де

N

-

загальна кількість насосних агрегатів, n - кількість насосних агрегатів в робочій групі

де

Q пр

-

годинний власний приплив води з горизонту, м - 3 /год,

Q н

-

подача насоса, м - 3 /год. Отримані результати округлюються в більший бік.

8. На гідрошахтах, що будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи агрегатів) має відповідати вимогам пункту 7 цієї глави. Водозбірник водовідливної установки, розрахований відповідно до вимог пункту 3 цієї глави, має бути влаштований так, щоб у нього потрапляла вода тільки при досягненні аварійного рівня в пульпо водозбірнику. Водовідливні агрегати можна встановлювати в одній камері з вуглесосами.

На діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульпо водозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми.

У таких випадках, окрім приймального пульпо водозбірника, необхідно влаштовувати аварійні пульпо водозбірники місткістю, розрахованою на восьмигодинний нормальний приплив шахтних вод і на об’єм технічної води і пульпи, який може міститися у всіх пульпопроводах шахти (згідно з проєктом).

Пульпо водозбірники необхідно очищувати після кожного аварійного спускання до них пульпи.

9. Головна водовідливна установка має бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, з яких один є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів більш як три, має бути два резервні трубопроводи.

Для дільничних водовідливних установок допускається мати один трубопровід.

10. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері має забезпечувати відкачування максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їх елемента.

Діаметр всмоктувального трубопроводу має бути таким, щоб швидкість води в ньому не перевищувала 2 м/с, а втрата напору не перевищувала 1,5 м водяного стовпа.

Діаметр напірного трубопроводу має бути таким, щоб втрати напору не перевищували 5 % від геодезичної висоти підйому води.

11. Для шахт, що проєктуються і будуються, трубопроводи з тиском води понад 6,4 МПа прокладаються в стволах з бокових сторін клітей.

На діючих шахтах експлуатація трубопроводів, розміщених навпроти торцевих сторін кліті, дозволяється за умови виконання суцільної огорожі протягом усієї довжини ставу за тиску води понад 6,4 МПа.

12. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу і через кожні 5 років експлуатації після діагностики мають проходити гідравлічне випробування на тиск, який складає 1,25 (125 %) робочого тиску.

13. Всі автоматизовані водовідливні установки мають оглядатися щодоби працівниками, призначеними наказом директора шахти (уповноваженої особи).

Головну водовідливну установку повинен оглядати щотижня механік водовідливу і щомісячно головний механік шахти.

Результати огляду водовідливної установки записують в таблицю 2 Книги огляду та обліку роботи водовідливних установок, яка наведена у додатку 16 до цих Правил.

Перед введенням в експлуатацію та надалі не рідше одного разу на рік (якщо інше не передбачено заводом виробником) проводяться ревізія і налагодження автоматизованої водовідливної установки суб’єктом господарювання, що має дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

2. Запобігання проривам води і газів із затоплених виробок і водних об’єктів

1. Гірничі роботи в зонах, небезпечних за проривами води, необхідно проводити відповідно до паспортів, що передбачають заходи щодо запобігання проривам води і газів у діючі виробки.

До небезпечних зон належать:

затоплені виробки;

будь-які інші виробки, включаючи непогашені і не обстежувані виробки, до встановлення, що в них відсутня вода, глинясті розчини або пульпа;

розривні тектонічні порушення або зони перем’ятих порід, що перетинають затоплені виробки, обводнені і такі, що не мають даних про їх обводненість;

бурові свердловини, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, і свердловини неякісного затампонування;

масиви, що залягають під і над затопленими гірничими виробками.

2. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного бар’єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка і надробка допускаються за затвердженою ТПД межуючих шахт за умови погодження з територіальним органом Держпраці.

3. Очисні роботи в зоні, небезпечній за проривами води, при недостовірному контурі затоплених виробок допускаються після попереднього оконтурювання дільниці, наміченої до очисної виїмки, підготовчими і нарізними виробками.

4. Визначення меж зон, небезпечних за проривами води із затоплених виробок, а також проєктування, підготовку і ведення гірничих і бурових робіт у цих зонах необхідно здійснювати відповідно до вимог законодавства.

5. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною за проривами води є зона бар’єрного цілика, а за недостовірного контуру затоплених виробок - зона між цим контуром і межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під і над пластом із затопленими виробками, небезпечними за проривами води, є зони запобіжних ціликів.

У межах бар’єрних і запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спускання води із затоплених виробок.

6. У разі проведення виробок для спускання води пластом або породою в межах небезпечної зони необхідно дотримуватися таких умов:

виробки мають проводитися вузькими вибоями з бурінням випереджальних свердловин;

діаметр випереджальних свердловин має не перевищувати 76 мм;

на пластах з кутом падіння 25 ° і більше необхідно проводити парні виробки.

Перепускання води з верхніх горизонтів у водовідливну систему діючих виробок має здійснюватися відповідно до проєкту.

7. Під час ліквідації бурових свердловин обов’язкове їх тампонування. Тампонаж має забезпечувати надійну ізоляцію водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин має видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила свердловину.

8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин і розроблення сполучень виконують за проєктом, погодженим з організацією, що пробурила свердловину.

9. Головний маркшейдер шахти зобов’язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти і керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок і закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.

10. З ТПД проведення гірничих робіт у небезпечній зоні повинні бути ознайомлені під розпис всі особи, причетні до виконання цих робіт і контролю за забезпеченням їх безпеки. Про початок ведення гірничих робіт у небезпечній зоні головний інженер шахти зобов’язаний повідомити територіальний орган Держпраці.

11. Якщо у вибої, що наближується до зони, небезпечної за проривами води, з’являються ознаки можливого прориву води (потіння вибою, посилення капання тощо), змінний керівник робіт (гірничий майстер) або ланковий (бригадир) повинен негайно вивести працівників із цієї та з усіх інших виробок, що знаходяться під загрозою затоплення, і доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.

12. Відкачування води із затоплених виробок здійснюється за проєктом, затвердженим головним інженером шахти. Під час відкачування води особлива увага має приділятися перевірці складу повітря над дзеркалом води і заходам щодо попередження прориву газів у місця перебування працівників і розташування електрообладнання.

Перевірку складу повітря на вміст в ньому CO, CO 2 , CH 4 , H 2 S, SO 2 та O 2 проводять працівники ДАРС (ДВГРС).

13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки відповідно до проєкту, затвердженого головним інженером шахти.

У разі затоплення виробок, що знаходяться на відстані, меншій за 200 м від технічної межі з суміжною шахтою, головний інженер шахти зобов’язаний письмово повідомити про це головного інженера суміжної шахти і передати йому один екземпляр проєкту.

14. Можливість безпечної виїмки вугілля під водотоками, водоймищами, водоносними горизонтами та обводненими зонами визначається відповідно до вимог законодавства.

Провали на земній поверхні в балках, ярах тощо, які утворилися внаслідок гірничих розробок, мають бути засипані глиною, утрамбовані та обладнані жолобами, прокладеними руслом можливого водотоку.

Висохлі русла річок, якими можливі потоки зливових вод, прирівнюються до річок.

15. Устя вертикальних і похилих шахтних стволів, шурфів і технічних свердловин мають бути обладнані так, щоб поверхневі води не могли ними потрапити до гірничих виробок. У ПЛА мають бути передбачені позиції та заходи щодо запобігання затопленню шахт.

У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих виробок, що мають зв’язок з діючими гірничими виробками, можуть бути затоплені поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок біля усть погашених виробок, але не більш як за 20 м від них, мають зводитися водозахисні греблі або вживатися інші заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки до діючих.

3. Запобігання проривам глини і пульпи у діючі гірничі виробки

1. Замулені дільниці прирівнюються до затоплених виробок.

До початку очисних робіт під замуленою дільницею, розташованою в тому самому або у вище розташованому пласті, що знаходиться від нього на відстані за нормаллю, меншій за п’ятикратну потужність нижче лежачого пласта, під безпосереднім керівництвом головного інженера шахти має бути проведене розвідування замуленої дільниці, що підробляється, включаючи огляд ізолювальних перемичок і земної поверхні над замуленою дільницею для візуального визначення ступеня її обводнення і кількості води в провалах, утворених її відпрацьовуванням.

Розвідування здійснюється бурінням свердловин діаметром 75-100 мм з виробок вентиляційного горизонту пласта, що розробляється, або з сусідніх пластів. Результати розвідування надаються головному інженеру шахти. Розвідування дільниці, що підробляється і супроводжується розкриттям ізолювальних її перемичок, має здійснюватися за проєктом, погодженим з командиром загону ДАРС (ДВГРС) і затвердженим головним інженером шахти.

2. Віднесення підготовчих дільниць до дільниць, небезпечних за проривами глини, проводиться комісією фахівців під головуванням головного інженера шахти за участю представника територіального органу Держпраці.

При цьому враховуються дані геолого-маркшейдерської документації, включаючи такі відомості:

об’єми замулювальних робіт;

стійкість бокових порід;

вологість глинистих порід у намулах;

наявність місць, в яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за рахунок припливів поверхневих або підземних вод;

наявність місць, в яких на вищому горизонті були прориви глини або були осередки погашених ендогенних пожеж;

потужність намулів.

3. Розробка дільниць, небезпечних за проривами глини, підпрацювання цих дільниць пластами, що залягають нижче, а також підривання камерних і свердловинних зарядів як захід щодо запобігання проривам глини здійснюються за ТПД.

ТПД має містити розділ щодо забезпечення додаткових заходів безпеки.

4. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини (протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за перемичками тощо), а також у разі проникнення глини в діючий вибій ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен негайно вивести всіх працівників із вибою та прилеглих виробок до безпечного місця і доповісти гірничому диспетчеру.

Ліквідація передаварійної або аварійної ситуації відбувається за проєктом (заходами) або згідно з оперативним планом ліквідації аварії.

IX. Ліквідація та консервація (розконсервація) шахт і гірничих виробок

1. Загальні вимоги

1. Для шахт, що підлягають ліквідації, консервації, розконсервації (крім тих, що перебувають на мокрій консервації), та гідрозахисних шахт чинними є вимоги всіх розділів, крім пунктів 3-6 глави 5 розділу III цих Правил. Якщо на шахтах, призначених до ліквідації (консервації), здійснюється видобуток вугілля, то для них діючими є всі пункти цих Правил.

2. Ліквідація шахт має проводитися за спеціальним проєктом, розробленим проєктною організацією.

3. У проєкті визначаються способи, строки та послідовність виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією або консервацією шахти, розробляються технічні заходи щодо:

забезпечення стійкості гірничих виробок або їх штучного обвалення з урахуванням запобігання утворенню провалів і неприпустимих деформацій земної поверхні;

збереження родовища, гірничих виробок і бурових свердловин на весь період консервації;

запобігання забрудненню надр і водних об’єктів;

запобігання проникненню метану та інших шкідливих газів у поверхневі споруди та атмосферу;

ліквідації провалів, тріщин, відгородження небезпечних ділянок;

рекультивації порушених земель;

запобігання затопленню шахти, що ліквідується, суміжних шахт і об’єктів, заболочуванню земної поверхні, порушенню гідрогеологічного режиму підземних вод;

запобігання проникненню в гірничі виробки та провали людей і тварин;

запобігання пошкодженням будівель, споруд, підземних і надземних комунікацій, розташованих у зоні шкідливого впливу ліквідованого або законсервованого об’єкта;

ліквідації наявних осередків підземних пожеж;

запобігання активізації небезпечних геомеханічних процесів (обвалів, обвалень).

4. За проєктом мокрої консервації шахти визначається строк допустимої тривалості консервації без втрати гірничих виробок, а також можливі терміни їх осушення, ремонту кріплення, відновлення роботи вентиляції, підйомного комплексу, іншого обладнання та проведення інших відновлювальних заходів.

5. У проєкті визначаються порядок ведення, періодичність, технічне забезпечення спостережень за станом гірничих виробок і їх впливом на довкілля (гірничо-екологічний моніторинг) на період консервації або період стабілізації гідродинамічного режиму і процесів зсування гірничих порід і земної поверхні під час ліквідації об’єкта.

6. Проєктом ліквідації повинні визначатися технічний стан шахтних копрів, будівель і споруд технологічного комплексу шахтної поверхні, строки та заходи з їх утримання.

7. На шахтах, що ліквідуються, та гідрозахисних шахтах ступінь небезпеки земної поверхні щодо виділення метану оцінюють проєктом ліквідації та щорічно уточнюють за наслідками контролю за газовиділенням у період ліквідаційних робіт. Результати контролю оформлюють актом комісії на шахті під головуванням головного інженера підприємства, яке здійснює ліквідацію.

8. Перед здачею-прийманням шахти, що закривається на ліквідацію, все стаціонарне обладнання та машини, необхідні для ліквідації шахти, зберігаються та проходять ревізію і налагодження.

9. Для шахт, що ліквідуються, допускається за паспортом, причіплювання до пасажирського состава вантажних вагонеток за допомогою зчіпок.

10. Біля стволів і штолен шахт, що ліквідуються, I і II категорій за метаном допускається застосування калориферних установок, виконаних на основі елементів, що не мають відкритого вогню (наприклад роторних опорів), і які забезпечують підтримання температури повітря не вище ніж +2 C на відстані 5 м від сполучення калорифера зі стволом.

11. На шахтах, що ліквідуються (консервуються), справність дії реверсивних, герметизувальних і переключних пристроїв має перевірятися головним механіком шахти і начальником дільниці ВТБ не рідше двох разів на місяць.

12. Вентиляторні установки шахт, що ліквідують повинні оглядати не рідше одного разу на добу працівники, призначені наказом директора шахти (уповноваженої особи), і не менше двох разів на місяць - головний механік.

13. Перевірка геометричного зв’язку шахтного підйому та копра на шахтах, що ліквідуються, виконується не рідше 1 разу на 2 роки суб’єктом господарювання, який має дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

За результатами перевірки складають акт, який затверджує головний інженер суб’єкта господарювання, який виконує ліквідаційні роботи.

14. Профільну зйомку армування та стінок вертикального ствола на шахтах, що ліквідуються, виконують не рідше 1 разу на 3 роки.

За результатами перевірки складають акт, який затверджує головний інженер шахти.

15. На шахтах, що ліквідуються, та гідрозахисних шахтах допускається заряджання акумуляторних батарей на рамі електровоза та ремонт електровоза у виробках, які примикають до повітряподавального ствола.

2. Запобігання аваріям

1. У разі ліквідації шахти або її консервації гірничі виробки мають бути приведені у стан, що забезпечує безпеку людини, охорону навколишнього природного середовища, будівель і споруд, а при консервації - і збереження родовища і гірничих виробок на весь час консервації. Вимога розповсюджується також на гідрозахисні шахти.

2. Для обслуговування групи шахт, переданих на ліквідацію та консервацію, гідрозахисних шахт допускається створення та оснащення однієї шахтної гірничорятувальної станції сумісним наказом суб’єкта господарювання та загону ДАРС (ДВГРС), що обслуговує ці шахти.

В наказі зазначається порядок функціонування цієї станції в міжаварійний і аварійний періоди.

3. Для шахт, переданих на ліквідацію або консервацію, гідрозахисних шахт допускається проводити коригування та погодження ПЛА з підрозділами ДАРС (ДВГРС) один раз на рік за умови проведення кожні 6 місяців перевірок готовності шахт к порятунку людей, ліквідації та запобіганню розвитку аварій відповідно до вимог НПАОП 10.0-5.01.04 та своєчасного внесення в оперативну частину ПЛА і в додатки до нього відповідних коригувань.

4. Допускається призначення на посаду гірничого диспетчера шахти, переданої на ліквідацію або консервацію, осіб, які мають гірничотехнічну освіту, одержану в закладі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти, за умови проходження ними навчання і перевірки знань в навчальному центрі підготовки рятувальників за програмою «Підготовка відповідальних керівників робіт з ліквідації аварій на шахтах».

5. На шахтах, переданих на ліквідацію і консервацію, гідрозахисних шахтах кріплення та армування вертикальних, похилих (45 ° і більше) стволів і свердловин, обладнаних підйомними установками, повинні оглядати:

щодоби - призначені особи;

щотижня - механік підйому;

двічі на місяць - головний (старший) механік шахти;

щомісяця - головний інженер шахти;

технічний стан горизонтальних і похилих діючих виробок перевіряє (для виробок з анкерним кріпленням із записами у журнал встановленого зразка) начальник дільниці ВТБ або його заступник (помічник) щотижня, гірничі майстри дільниці ВТБ - щодоби.

6. Шахти в період ліквідації, на яких ведуться очисні та підготовчі роботи, відносять до тієї самої категорії за газом, що і в період експлуатації.

Газові шахти, що ліквідуються, на яких припинений видобуток вугілля, залежно від величини абсолютної метановості поділяються на чотири категорії, які зазначені у таблиці 7 «Категорії шахт за метаном (абсолютна метановість)» додатка 4 до цих Правил.

7. Допускається провітрювання шахт, що ліквідуються, та гідрозахисних шахт за рахунок природної тяги, якщо це передбачено проєктом.

8. Для шахт, що передані на ліквідацію або консервацію та не ведуть видобуток вугілля й проведення гірничих виробок, допускається складання вентиляційного плану не рідше одного разу на рік.

9. На шахтах, переданих на ліквідацію або консервацію, до закінчення провітрювання мають зберігатися необхідний штат і апаратура для здійснення АГК.

10. На шахтах, переданих на ліквідацію або консервацію, гідрозахисних шахтах допускається відсутність апаратури загальношахтного оповіщення про аварії за умови наявності телефонного зв’язку у всіх місцях перебування працівників.

11. Для шахт, переданих на ліквідацію або консервацію, гідрозахисних шахт допускається коригування та погодження проєктів протипожежного захисту з підрозділами ДАРС (ДВГРС) один раз на рік.

12. Для шахт, переданих на ліквідацію або консервацію, гідрозахисних шахт допускається:

наявність однієї гілки водозбірника;

відсутність шламо накопичувача і засобів автоматики.

13. Для шахт, що ліквідуються, зі строком ліквідації менше ніж 3 роки допускається експлуатація противаг без парашутних пристроїв за швидкості руху кліті менше ніж 3 м/с.

14. Водозбірники шахт, що ліквідуються, та гідрозахисних шахт мають задовольняти таким вимогам:

відстань від підошви водозбірника до осі вала насоса, встановленого на фундамент, має становити не більше ніж 5 м;

рівень підошви колектора має бути нижчим за рівень підошви водозбірника на величину не менше ніж 1,5 м;

об’єм водозбірника головного водовідливу має бути не меншим за чотирьох годинний приплив води без урахування замулювання, а дільничного - не меншим за двох годинний приплив.

На шахтах, прийнятих на ліквідацію, та гідрозахисних шахтах з підземним водовідливом затоплений вироблений простір і виробки, з яких відкачується вода, можна вважати водозбірником.

15. Головні та дільничні водовідливні установки шахт, що ліквідуються, та гідрозахисних шахт мають бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами, які мають забезпечувати відкачування добового припливу води за 20 годин.

16. Головні водовідливні установки шахт, що ліквідуються, та гідрозахисних шахт мають оглядатися щотижня механіком і не рідше двох разів на місяць - головним (старшим) механіком шахти.

3. Ліквідація гірничих виробок

1. Ліквідація (погашення) гірничих виробок має здійснюватися за проєктами, затвердженими головним інженером шахти, які передбачають заходи безпечного ведення робіт, зокрема застосування механізмів під час витягування кріплення.

Не допускається витягування кріплення зі стволів шахт і інших вертикальних виробок, а також з похилих виробок з кутом нахилу понад 30 ° . Витягування кріплення з горизонтальних і похилих виробок з кутом нахилу до 15 ° має здійснюватися працівниками після проведення інструктажу з погашенням виробки в напрямі, що має вихід до ствола шахти. Витягування кріплення в похилих виробках з кутом нахилу від 15 ° до 30 ° здійснюється тільки в напрямку знизу вверх.

2. Ліквідацію гірничих виробок, що мають вихід на поверхню, необхідно здійснювати за проєктом, який затверджується директором шахти (уповноваженою особою) підприємства та погоджується Держпраці відповідно до вимог законодавства.

3. Устя ліквідованих виробок, що мають вихід на поверхню, не рідше одного разу на рік (після сходження снігового покрову) оглядаються комісіями шахти під керівництвом головного інженера шахти. Результати огляду оформлюються актом.

Ліквідовані вертикальні виробки, що мають вихід на поверхню, не рідше одного разу на рік контролюють на величину усадки закладального матеріалу і за величини усадки понад 50 м виконують їх дозасипку.

Контроль газовиділення через ліквідовані стволи має здійснювати суб’єкт господарювання - правонаступник або за її дорученням спеціалізована організація.

4. Ліквідовані гірничі виробки необхідно відображати на планах гірничих виробок. Результати виконання проєктів ліквідації виробок і щорічних оглядів ліквідованих виробок оформлюють актами.

4. Розконсервація шахт

1. Розконсервація шахти з метою відновлення її роботи з видобутку вугілля здійснюється за проєктом з дотриманням вимог промислової безпеки, охорони надр і навколишнього природного середовища.

Проєктні організації зобов’язані здійснювати авторський нагляд за виконанням проєктних рішень під час розконсервації шахти.

2. У проєкті розконсервації шахти мають бути відображені стан гірничих виробок, виробничих і санітарно-побутових будівель, споруд, водовідливних і вентиляторних установок та іншого стаціонарного обладнання.

3. У проєкті визначаються види, послідовність і способи виконання робіт з розконсервації шахти.

Проєкт має містити, зокрема:

результати проведення технічної експертизи основних фондів підприємства, що розконсервується, з оцінкою можливості його подальшого використання;

заходи щодо безпечної розконсервації шахти;

заходи щодо розкриття ізоляції гірничих виробок;

заходи щодо організації сталого провітрювання гірничих виробок;

методи відновлення гірничих виробок до проєктних перерізів;

заходи щодо організації і монтажу обладнання, необхідного для відновлення гірничих виробок.

Роботи з розконсервації шахти відновлюються після проведення заходів зазначених в проєкті.

Директор департаменту праці

Олег ГНАТЮК

Додаток 1

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 23 глави 1 розділу II)

Граничнодопустимі концентрації

та рівні пилу, шуму, вібрації

Додаток 2

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 9 глави 3 розділу III)

Додаток

Додаток 3

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 2 глави 6 розділу III)

Книга

огляду стволів шахт

Додаток 4

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 1 глави 1 розділу IV)

Граничнодопустимі концентрації газів

в рудниковому повітрі

Додаток 5

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 4 глави 3 розділу IV)

Книга

огляду вентиляторних установок та перевірки реверсування

Додаток 6

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 6 глави 3 розділу IV)

Книга

обліку роботи вентиляторної установки

Додаток 7

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 11 глави 5 розділу IV)

Книга

вимірів метану та обліку загазувань [підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу)]

Додаток 8

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 20 глави 7 розділу IV)

Книга

контролю стану пилового режиму

Додаток 9

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 2 глави 8 розділу IV)

Вентиляційний журнал

Додаток 10

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 16 глави 1 розділу V)

Книга

огляду підйомної установки

Додаток 11

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 30 глави 1 розділу V)

Рекомендації

щодо облаштування шахтних підйомів

Додаток 12

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 5 глави 10 розділу V)

Книга

приймання та здавання змін

Додаток 13

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 11 глави 10 розділу V)

Книга

огляду канатів та їх витрат

Додаток 14

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 2 глави 13 розділу VI)

Книга

реєстрації стану електрообладнання та заземлення

Додаток 15

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 12 глави 2 розділу VII)

Книга

спостережень за пожежними дільницями та перевірки стану ізоляційних перемичок

Додаток 16

до Правил безпеки ведення

гірничих робіт у вугільних шахтах

(пункт 1 глави 1 розділу VIII)

Книга

огляду та обліку роботи водовідливних установок