Далі використовуємо зведену таблицю величин параметричних характеристик об'єктів-аналогів (табл. 3 цього Порядку), за якою вибираємо групу потенційних аналогів шляхом порівняння величини n оцінюваного об'єкта з наведеними в таблиці значеннями n для об'єктів-аналогів. У групу потенційних аналогів включаються всі об'єкти, величини параметрів n яких відрізняються від величини n оцінюваного об'єкта не більше ніж на 0,5 (попередній вибір аналогів за приведеним числом поверхів). З даної групи аналогів вибирають такий, величина параметра A якого найбільш близька до величини параметра A оцінюваного об'єкта. При цьому значення параметра A оцінюваного об'єкта обов'язково має бути в діапазоні між A і A , що наведені в цій таблиці і визначають межі
max min
обґрунтованого використання даного об'єкта-аналога. У разі виконання цієї умови об'єкт приймається як потенційний аналог.
До групи потенційних аналогів можуть бути включені об'єкти, основні конструктивні елементи (зокрема стіни) яких однакові з елементами оцінюваного об'єкта. Тому зазначену вище перевірку потенційних аналогів на прийнятність для оцінки доцільно почати з одного з таких об'єктів. Якщо умова перевірки за першим потенційним аналогом не виконується, перевіряються інші об'єкти з групи потенційних аналогів, і в такий спосіб буде знайдений хоча б один прийнятний для оцінки об'єкт-аналог.