Порядок визначення меж і режимів використання зон охорони пам’ятки культурної…, п. 7

Чинна редакція від 20.05.2026 · Постанова набрав чинності 11.06.2026

Порядок визначення меж і режимів використання зон охорони пам’ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, розроблення та затвердження, складу та змісту науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж і режимів використання зон охорони та внесення змін до неї

Охоронна зона охоплює забудовані території, ділянки історичної забудови, вільні простори та ландшафти, які примикають до територій пам’яток, комплексів (ансамблів) чи становлять традиційний характер середовища пам’ятки, комплексів (ансамблів). До охоронної зони слід відносити території, необхідні для захисту пам’ятки, комплексів (ансамблів), груп пам’яток, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території від шкідливих техногенних, антропогенних і природних впливів. Охоронна зона повинна забезпечувати оптимальне зорове сприйняття пам’яток та історично сформованої території навколо пам’ятки. Мінімальне віддалення спостерігача від пам’ятки, що є будівлею чи спорудою, в охоронній зоні повинне бути не меншим від відстані, що забезпечує кут її сприйняття в 30 ° в межах зон видового розкриття пам’ятки, які формують цінні види на пам’ятку.

Охоронна зона пам’ятки не може бути меншою за територію пам’ятки чи суміщеною з територією пам’ятки, що визначена науково-проектною документацією.

Режим використання охоронної зони визначають за видом та за первісною функцією пам’ятки (оборонна, культова, житлова, громадська, промислова, інженерна тощо), історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, їх архітектурним вирішенням та планувально-просторовою структурою, сучасним використанням, а також особливостями середовища пам’ятки, історико-культурної цінності історично сформованої території, на якій збережено значну кількість об’єктів культурної спадщини, цінної історичної забудови, значних і рядових історичних будівель.

Охоронна зона повинна забезпечувати належне функціонування пам’ятки, історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території, охорону від вібрацій, забруднень, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів на об’єкти культурної спадщини та їх території.

В охоронній зоні з дотриманням встановлених Законом вимог можуть виконуватись:

роботи, пов’язані із збереженням, відновленням об’єктів культурної спадщини, цінної історичної забудови, значних і рядових історичних будівель, а також улаштування доріг і доріжок, зовнішнього освітлення, озеленення та упорядження і забезпечення інших форм благоустрою, які не порушують традиційного характеру середовища пам’яток та природного ландшафту, що підпорядковані пам’яткам;

нове будівництво та реконструкція, що за висотою, розмірами в плані, масштабністю, архітектурними формами, кольоровими рішеннями підпорядковується пам’яткам та їх історичному середовищу, не порушуючи традиційного характеру середовища пам’яток та природного ландшафту;

господарська діяльність, що не суперечить режиму охоронної зони.

Охоронні зони у разі розосередженого розташування пам’яток, крім пам’яток, які входять до складу історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, установлюються для кожної пам’ятки окремо. Якщо кілька пам’яток розташовані на невеликій відстані одна від одної так, що їх окремі охоронні зони межують або навіть частково збігаються, то для них може визначатися єдина комплексна охоронна зона.

У разі коли кілька пам’яток розташовані на невеликій відстані одна від одної так, що їх окремі охоронні зони збігаються і для них не була визначена єдина комплексна охоронна зона, на ділянках суміщення охоронних зон, встановлених різною науково-проектною документацією, застосовується такий режим використання, який забезпечує більший ступінь збереження традиційного характеру середовища пам’яток та природного ландшафту.