У цьому Порядку терміни вживають у таких значеннях:
елемент нематеріальної культурної спадщини (елемент НКС) - форма вираження нематеріальної культурної спадщини, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами і проявляється, зокрема, в усних традиціях, виконавському мистецтві, звичаях, обрядах, святкуваннях, знаннях і практиках, що стосуються природи та Всесвіту, навичках, пов’язаних із традиційними ремеслами (народними художніми промислами), виховними й освітніми традиціями тощо;
життєздатність елемента НКС - такий стан функціонування елемента НКС, який не містить ризиків для безперервної передачі цієї спадщини від покоління до покоління;
ідентифікація елементів НКС - виявлення, дослідження, фіксація на електронних носіях інформації елементів НКС, створення і ведення їх переліків;
місцевий перелік елементів НКС - інформаційна база, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік і доступ до інформації щодо наявних у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці елементів НКС з метою їх охорони;
носій нематеріальної культурної спадщини - окрема особа або група(и) осіб, які є носіями та зберігачами знань про елементи НКС і відтворюють їх;
облікова картка елемента НКС - документ, що містить відомості про елемент НКС та визначає заходи з його охорони;
охорона елемента НКС - система заходів, вжитих з метою забезпечення життєздатності елемента НКС, що включає його ідентифікацію, документування, дослідження, збереження, захист, популяризацію, підвищення його ролі та передання наступним поколінням, а також відродження різних аспектів такої спадщини;
термін «нематеріальна культурна спадщина» (далі - НКС) вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про культуру»;
галузь НКС, представлена елементом НКС, визначається відповідно до частини другої статті 2 Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, прийнятої 17 жовтня 2003 року у м. Парижі (далі - Конвенція).