Під час огляду осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, які страждають на хронічний гнійний синусит, ураховується перебіг захворювання та частота загострення. За умови частих загострень та при незадовільному результаті лікування в стаціонарних умовах питання про придатність їх до служби в БЕБ вирішується індивідуально.
Кандидати на службу в БЕБ за наявності хронічних гнійних чи поліпозних захворювань навколо носових пазух без дистрофії слизової носа, без частих загострень і без супутніх захворювань визнаються придатними після хірургічного лікування з позитивними результатами.
Діагноз хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух має бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проєкціях, а для верхньощелепної пазухи - також діагностичною пункцією.
До пункту "б" належать полінози в осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, з вираженим ринокон'юнктивальним синдромом, загостреннями більше 1-2 разів на рік, частими синуситами. Кандидати на службу в БЕБ при зазначеному перебігу полінозу визнаються непридатними до служби в БЕБ. Діагноз полінозу, хронічного вазомоторного алергічного риніту має бути підтверджений риноскопічними даними, рентгенографією навколоносових пазух, а також аналізом крові на Ig E (у сумнівних випадках).
До осіб, які страждають на алергічні риніти (у тому числі полінози), що виявлені вперше або перебігають без ускладнень, застосовується пункт "в" цієї статті.
Алергічні риносинусопатії, ларингіти, полінози, які перебігають з бронхолегеневими або вісцеральними ускладненнями, розглядаються як варіант форми бронхіальної астми. Огляд здійснюється за статтею 49 Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функцій органів та систем.
До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів, кіста верхньощелепної пазухи) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов'язаних із втратою працездатності. Придатність кандидатів до служби в БЕБ з цими захворюваннями визначається з урахуванням конкретних умов майбутньої служби в БЕБ та її специфіки.
Викривлення носової перетинки за умови вільного носового дихання, принаймні з одного боку, субатрофічні явища слизової верхніх дихальних шляхів не є перешкодою для прийняття на службу в БЕБ, як і пристінне потовщення слизової верхньощелепних пазух, якщо під час діагностичної пункції не одержано гною або транссудату та якщо збережена прохідність верхньощелепної пазухи.
Залишкові явища після операції на навколоносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки присінок рота, співустя оперованої пахузи з носовою порожниною або вуаль на рентгенограмі) не є перешкодою до служби в БЕБ.
Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти таку форму хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (не менше 2-3 разів на рік), запаленням навколомигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів, а також несприятливо впливає на діяльність інших органів та систем як хронічне вогнище інфекції та алергії. Об'єктивними ознаками хронічного декомпенсованого тонзиліту є наявність гною або казеозних пробок в лакунах мигдаликів, грубі рубці на мигдаликах, гіперемія та інфільтрація піднебінних дужок та зрощення їх з мигдаликами, наявність фолікулів, що нагноюються, збільшення лімфовузлів по передньому краю грудинно-ключично-соскоподібного м'яза. Діагноз має бути підтверджений наявністю трьох та більше об'єктивних ознак захворювання. Тільки така форма хронічного тонзиліту перешкоджає службі в БЕБ. Кандидати на службу в БЕБ за графами 1 та 3 направляються на лікування, а за графою 2 визнаються непридатними до служби в БЕБ. За наявності ускладнень тонзиліту з боку інших органів і систем питання про придатність до служби в БЕБ вирішується разом з терапевтом.
Стійкий та різкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії.
Найбільш достовірні дані одержують після додаткового функціонального дослідження у барокамері (рекомпресійній камері).
Порушення барофункції навколоносових пазух установлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням навколоносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.
При хронічному ларингіті огляд проводиться за статтею 47 Переліку захворювань.