До пункту "а" належать:
хронічна ішемічна хвороба серця із СН III-IV стадій;
стенокардія напруги III-IV ФК;
аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфаркту міокарда незалежно від стадії СН або порушень ритму та провідності;
поєднання стенокардії напруги III ФК і стенокардії спокою та СН II стадії;
стани після аортокоронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності порушень серцевого ритму та провідності або СН II стадії.
До пункту "б" належать:
поєднання стенокардії напруги III функціонального класу (далі - ФК) та СН I стадії;
поєднання постінфарктного кардіосклерозу та порушення загального кровообігу II стадії;
стани після обмеженого інфаркту міокарда за наявності минущого порушення ритму серця та провідності, стійкої АВ-блокади I ступеня, повної блокади однієї із ніжок пучка Гіса;
стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності легких порушень серцевого ритму та провідності або СН I стадії.
До пункту "в" належать:
стенокардія напруги I та II ФК, атеросклеротичний кардіосклероз із СН I ступеня;
безбольова форма ішемії.
СН I стадії має бути обґрунтована гемодинамічними показниками. При цьому слід ураховувати, що у здорових людей можливе виявлення прихованої СН, обумовленої недостатньою фізичною тренованістю і у зв'язку з цим низькою толерантністю до фізичних навантажень.
Визначення стадії СН, стійкості порушення ритму та провідності в осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Експертний діагноз щодо стадії СН встановлюється з урахуванням анамнестичних даних про перебіг патології серцево-судинної системи, стійкість результатів попереднього лікування.