Терміни, що вживаються в цьому Порядку, мають таке значення:
аудиторські докази - будь-яка зібрана та задокументована інформація, отримана в процесі аудиту, а також (за потреби) результати заходів державного фінансового контролю, заходів, здійснених іншими контролюючими органами, що підтверджують аудиторські висновки;
аудиторська документація - усі документи, інформація та дані в будь-якій формі, які отримані та/або створені державними аудиторами під час планування і проведення аудиту, які фіксують аудиторські процедури, докази, рішення і висновки;
аудиторська знахідка - невідповідність між критеріями аудиту і фактичним станом предмета аудиту, що перевіряється під час аудиту і може бути у формі недоліків, порушень, упущень, відхилень, слабких сторін, покращень різних сфер діяльності тощо;
аудиторські процедури - комплекс дій державного аудитора, спрямованих на виконання завдань аудиту та отримання аудиторських доказів під час аудиту;
аудиторський ризик - ризик формування неналежних, неповних висновків, рекомендацій щодо предмета аудиту;
державний аудитор - посадова особа органу Держаудитслужби, яка наділена повноваженнями з проведення аудиту та користується правами, визначеними статтею 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” (далі - Закон);
завдання аудиту - конкретні дії державного аудитора, спрямовані на досягнення мети аудиту;
збір інформації - отримання від учасника аудиту необхідних матеріалів (інформації);
критерії аудиту - порівняльні показники, що застосовуються членами аудиторської групи для оцінювання предмета аудиту на підставі отриманих аудиторських доказів;
міжнародні стандарти аудиту - сукупність принципів професійних стандартів (стандартів, керівництв, рекомендацій тощо) Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC), Загальноприйнятих стандартів державного аудиту (GAGAS), стандартів Інституту внутрішніх аудиторів (IIA), Асоціації аудиту та контролю інформаційних систем (ISACA) та інших міжнародних стандартів аудиту в частині, що не суперечить законам України;
місцезнаходження - фактичне місце провадження діяльності, розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю об’єкта контролю та/або учасника аудиту (в якому переважно перебуває керівництво) і здійснюється управління та ведеться облік, та/або місце проживання керівника об’єкта контролю та/або учасника аудиту, який провадить свою діяльність одноособово без утворення юридичної особи, інформація про яке зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та/або про яке об’єкт контролю та/або учасник аудиту повідомив органу Держаудитслужби;
об’єкт контролю - підконтрольні установи та інші суб’єкти, щодо яких органи Держаудитслужби уповноважено здійснювати контроль (зокрема аудит) у межах міжнародних договорів України;
предмет аудиту - системи, процеси, операції, інформація, діяльність об’єкта контролю та інше залежно від мети аудиту, що вимірюється та оцінюється за визначеними критеріями аудиту;
професійне судження - застосування необхідних навичок, знань і досвіду під час прийняття державним аудитором обґрунтованих рішень, формування об’єктивних висновків з урахуванням етичних принципів;
суттєвість - важливість питання в контексті відповідної мети аудиту, вартісних, кількісних та якісних аспектів, у якому воно розглядається, щодо потенційних користувачів аудиторського звіту, що визначається державним аудитором відповідно до його професійного судження, враховуючи його складність, суспільний інтерес, високий ризик значних помилок, шахрайства чи невідповідностей тощо;
учасник аудиту - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа, які мали (мають) прямо або опосередковано відносини з об’єктом контролю в межах мети та предмета аудиту.
Інші терміни в цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України та Законі.