Порівняльний підхід рекомендується застосовувати для оцінки груп прав вимоги за зобов’язанням за кредитними договорами або кредитних портфелів, що сформовані кредитними договорами, які не забезпечені заставою (іпотекою), за наявності активного ринку та достатніх достовірних даних щодо об’єктів порівняння.