Оцінювання доброчесності учасників атестації здійснюється під час проведення співбесіди з урахуванням таких вимог:
атестаційна комісія може ставити питання, спрямовані на виявлення практичного досвіду учасника атестації у митній справі, зокрема щодо робочих ситуацій, застосування знань на практиці, розуміння митних процедур, посадових обов’язків та функцій, які виконує або повинна виконувати посадова особа;
пропозиції членів атестаційної комісії щодо рішення атестаційної комісії стосовно відповідності професійній компетентності учасників атестації встановленим вимогам, які не були оцінені на попередніх етапах атестації, а також вимогам критеріїв доброчесності повинні бути обґрунтованими і не можуть ґрунтуватися лише на припущеннях або суб’єктивній думці;
члени атестаційної комісії оцінюють особисті та професійні якості учасника атестації щодо його незалежності, чесності, сумлінності, дотримання ним етичних норм і демонстрації бездоганної поведінки у професійній діяльності.
З цією метою атестаційна комісія може:
ставити питання, які спонукають учасника атестації повідомити про свій професійний досвід у конкретних ситуаціях, дотримання правил етикету та культури спілкування, що може свідчити про його особисті та професійні якості;
пропонувати учаснику атестації гіпотетичні робочі ситуації з метою проведення оцінки дій учасника атестації, його потенційної поведінки та розуміння етичних норм;
пропонувати учаснику атестації оцінити власні якості та принципи.
Атестаційна комісія аналізує наявну інформацію щодо законності джерел походження майна учасника атестації та його близьких осіб, а також співвідношення рівня життя задекларованим доходам. Джерелами для такого аналізу можуть бути декларація доброчесності, декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, висновки державних органів та інша офіційно доступна інформація.
Атестаційною комісією розглядаються особові справи, послужні списки, біографічні довідки, матеріали дисциплінарних проваджень, скарги, інформація про випадки недотримання правил етичної поведінки та доброчесності, надані службою управління персоналом.
У разі виникнення обґрунтованих сумнівів атестаційна комісія може ініціювати запити до Держмитслужби, її територіальних органів, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, Національного агентства з питань запобігання корупції та інших органів державної влади для отримання додаткової інформації, необхідної для оцінювання доброчесності.
Будь-який висновок органів державної влади, отриманий на запит атестаційної комісії щодо доброчесності учасника атестації, наявності чи відсутності порушень у його рішеннях, діях чи бездіяльності, повинен бути розглянутий і врахований атестаційною комісією, але не є визначальним для атестаційної комісії.
Під час співбесіди учаснику атестації надається можливість надати усні і письмові пояснення, заперечення, документи та доводи для підтвердження своєї доброчесності.
Рішення атестаційної комісії щодо відповідності учасника атестації критеріям доброчесності приймається на підставі комплексної оцінки всієї наявної інформації та заслуханих пояснень. Пропозиції членів атестаційної комісії щодо оцінки доброчесності повинні бути обґрунтованими і не можуть базуватися виключно на припущеннях або суб’єктивній думці.