Наслідки ВЗОП при ДХД та МХД достовірно відрізняються, а саме:
неврологічні ускладнення у тих дітей, хто вижив, - МХД - 18 %, ДХД - 1 % ;
передчасне народження - МХД - 68 %, ДХД - 57 %;
загибель другого плода - МХД - 26 %, ДХД - 2,4 %.
Результатом вказаних процесів при МХД є ішемічне та/або геморагічне ураження органів живого плода, у першу чергу головного мозку.
Період, протягом якого розвиваються ураження головного мозку живого плода, є невідомим. Гіпотензія, гіпоперфузія і гостра анемія, які спричиняють гіпоксично-ішемічне ураження живого плода, можуть виникати безпосередньо в момент загибелі іншого близнюка або навіть до загибелі в період вираженої брадикардії та гіпотонії у плода, який знаходиться в термінальному стані. Тому швидке розродження МХД після настання ВЗОП не показано, оскільки ураження головного мозку напевно вже відбулося.
Від некрозу мозкової тканини до появи ознак мультикистозної енцефаломаляції та церебральної атрофії за даними УЗД та МРТ проходить ≥ 2 тижні.
Обидва методи (УЗД, МРТ) можуть діагностувати ураження мозку лише на стадії енцефаломаляції; допомагають визначити приблизний час загибелі: якщо час загибелі одного з плодів при МХД невідомий, а у живого плода виявлено енцефаломаляцію, загибель сталася > 2 тижнів тому.