Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Службі зовнішньої розвідки України

Особи з хворобою/синдромом Меньєра, вираженими вестибулярно-вегетативними розладами тяжкого ступеня не повинні працювати в екстремальних умовах (на підземних, підводних або висотних роботах), в зоні підвищеної небезпеки травматизму, при обслуговуванні будь-яких видів транспортних засобів, рухомих механізмів, виконувати роботу в умовах сенсорної депривації, гіпоксії, важкої фізичної праці і психоемоційного навантаження, оптокінетичної стимуляції. В силу пригнічення і асиметрії функції вестибулярного апарату ці особи не можуть працювати в темряві, на висоті і під водою, виконувати роботи, пов’язані з впливом на організм людини прискорень (льотний склад, члени екіпажів підводних човнів, надводних кораблів, водії бойових машин та ін.). При впливі гучних звуків понад 90 дБ у пацієнтів може виникнути феномен Тullіо - сильне запаморочення, втрата слуху, парадоксальне падіння розбірливості мови, нудота, блювання.

З метою визначення ступеня і характеру вестибулярних розладів застосовуються спеціальні тести, інструментальне, часто стаціонарне, обстеження у закладах охорони здоров’я (установах).

Ознаки тяжких вестибулярних порушень: індекс кефалографії більше 6 умовних одиниць, відхилення в тесті координації руху понад 90 градусів, порушення оптокінетичного ністагму (порушення ритму, частоти, амплітуди), наявність спонтанного або позиційного ністагму, виражені вестибуло-вегетативні реакції при помірних навантаженнях експериментальних проб (нудота, позиви до блювання і блювання, потовиділення, збліднення або почервоніння, серцебиття, підвищення моторики кишківника, часте сечовипускання),тривалі сенсорні реакції (понад 40 секунд) при подразненні, вестибуло- атактичні прояви.

Ознаки вестибулярних порушень середнього ступеня: індекс кефалографії більше 4 умовних одиниць, відхилення в тесті координації руху понад 460, незначні порушення ритму оптокінетичного ністагму, наявність поодиноких слабко виражених проявів спонтанного або позиційного ністагму, вестибуло-вегетативні реакції при помірних навантаженнях експериментальних проб (нудота, позиви до блювання і блювання, потовиділення, збліднення або почервоніння, серцебиття), сенсорні реакції (понад 30 секунд) при подразненні, вестибуло-атактичні прояви.

Ознаки легких вестибулярних порушень: індекс кефалографії більше 2,6 умовних одиниць, відхилення в тесті координації руху понад 300, ритмічний оптокінетичний ністагм, відсутність спонтанного або позиційного ністагму, незначні вестибуло-вегетативні реакції при помірних навантаженнях експериментальних проб (легка нудота, збліднення або почервоніння), сенсорні реакції (до 30 секунд) при подразненні.

Нижче у таблиці 3 наведені орієнтовні показники статокінетичної стійкості у здорових осіб.

Таблиця 3

Орієнтовні показники статокінетичної стійкості у здорових осіб

Відхилення в тесті ходи по прямій доріжці, м

Відхилення в тесті флангової ходи, м

«Крокуючий» тест,

градусів

Ркфг,

умовні одиниці

0,20 ± 0,06

0,15 ±0,05

24,30 ± 1,73

1,60 ±0,12

Спеціальні методи оцінки стану вестибулярної функції: дослідження статокінетичної стійкості, статичної рівноваги проводиться з застосуванням методу кефалографії - вивчення механізмів збереження пози стояння шляхом графічної реєстрації коливань голови стосовно вертикальної осі тіла (в найпростішому випадку на голові пацієнта фіксується олівець, який відмічає рухи на спеціальному бланку). Оцінку статичної рівноваги визначають по показнику індекса кефалографії (Ркфг), який дозволяє об’єктивно оцінити стійкість рівноваги в кількісному значенні:

Ркфг = n + (nl × N) / 60,

де

кількість крапок в центральному колі,

кількість крапок за межею центрального кола,

номер найбільш віддаленого від центра кола, що містить крапки,

загальна кількість крапок на кефалограмі.

Сучасним методом комплексної оцінки системи рівноваги є комп’ютерна стабілометрія, суть якої пролягає в реєстрації та аналізі коливань центра тиску тіла людини, що знаходиться на спеціальній платформі стабілометра з наступною математичною обробкою.

Визначення стану динамічної рівноваги здійснюється за результатами «крокуючого» тесту Fukuda, ходи по прямій доріжці та флангової ходи. При виконанні «крокуючого» тесту Fukuda реєструється кут ротації досліджуваного навколо власної осі під час ходи на місці (50 кроків) із закритими очима. В нормі зсув здорової людини вперед можливий до 50 см, а кут повороту в одну або іншу сторону навколо власної осі не перевищує 30°. Для дослідження флангової ходи хворому пропонують пройти приставними кроками вправо і вліво по доріжці завдовжки 5 метрів із закритими очима. Оцінку здійснюють візуально, при цьому враховується ступінь збереження рівноваги (від похитування до падіння) і зміщення від прямої лінії.

Визначення вестибулярних реакцій: спонтанного, позиційного і експериментального ністагму проводять з використанням методу електроністагмографії за допомогою реєструючого пристрою. Реєстрацію спонтанного і позиційного ністагму проводять у стані спокою з закритими очима в чотирьох позиціях: сидячи, голова нахилена до правого плеча, голова нахилена до лівого плеча і назад. Спонтанний ністагм не змінює свої характеристики при зміні положення голови. Якщо ністагм змінює свої характеристики (інтенсивність, направлення чи з’являється в одній із позицій), то такий ністагм визначається як позиційний.

Використовуються експериментальні навантажувальні проби (обертальна проба по Барані).

При обертальній стимуляції оцінюють тривалість ністагменної реакції, частоту, середню амплітуду, швидкість повільної фази ністагму (ШПФ), вираженість вестибуло- сенсорних і вестибуло-вегетативних реакцій, вестибулярна ілюзію протиобертання. Обертову стимуляцію здійснюють на кріслі Барані, причому проводяться обертання пацієнта в обидва боки у площині подразнення горизонтальних напівколових каналів зі швидкістю 10 обертів за 20 секунд. При цьому реєструються вестибуло-вегетативні реакції (нудота, збліднення або почервоніння шкіри, потовиділення, серцебиття, блювання). Тривалість сенсорної реакції оцінюється як час з відмітками по виникненню і припиненню запаморочення.

Для виявлення виразного ендолімфатичного гідропсу при синдромі/хворобі Меньєра проводиться гліцерол - тест: дворазове дослідження суб’єктивної аудіометрії до та після внутрішньом’язового введення 4,0 мл сечогінних препаратів (лазікс чи фуросемід) або прийому гліцерину (1,5 г на 1 кг ваги, розведеного кислим соком (лимонним, томатним, яблучним). Тест інформативний при наявності кістково-повітряного інтервалу на тональній аудіометричній кривій, як правило, у зоні низьких частот, у випадку гідропсу лабіринту такий інтервал після застосування препаратів зменшується або зникає.

У складних випадках проводяться спеціальні та об’єктивні інструментальні обстеження у закладах охорони здоров’я (установах): гліцерол-тест, електроністагмографія, відеоністагмографія, електрокохлеографія, компьютернастабілометрія тощо.

2) до пункту «б» належать випадки вестибулярно-вегетативних розладів середнього та легкого ступеня, напади яких мають короткочасний перебіг з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами і клінічними проявами, що не мають значного впливу на виконання службових обов’язків; випадки стійкої підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів виражених вестибулярних розладів, частих рецидивів вестибулярної дисфункції та захворювань інших органів; меньєроподібні стани.

Пацієнти з вестибулярно-вегетативними розладами середнього ступеня при вираженій клінічній картині під час приступів, як правило, не можуть виконувати обов’язки військової служби, пов’язані з впливом на організм людини прискорень, на підземних, підводних або висотних роботах.

У разі підвищеної чутливості до закачування не можна обмежуватись обстеженням лише вестибулярної функції без глибокого всебічного обстеження всього організму, оскільки вегетативні розлади можуть обумовлюватися не тільки порушеннями у вестибулярному аналізаторі, але і порушеннями інших органів і систем.

Під час оцінювання результатів дослідження вестибулярної функції слід враховувати, що навіть різко виражені захисні рухи 3 ступеня без інтенсивних вегетативних реакцій не можуть бути підставою для прийняття постанови про непридатність до служби за I, II, V, VI графами, ця реакція на подразнення вестибулярного апарату не є стійкою і, як правило, при відповідних тренуваннях зникає.

Військовослужбовці з вестибулярно-вегетативними розладами легкого ступеня визнаються придатними до військової служби за I-IV графами Розкладу хвороб.

Військовослужбовці з стійкою чутливістю до вестибулярних подразників визнаються придатними до військової служби за I-VI графами Розкладу хвороб.

Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ обов’язково проводиться дослідження вестибулярного апарату.

4. Стаття 38.

Захворювання, що відносяться до цієї статті, потребують обов’язкового інструментального обстеження - аудіометрії у повному обсязі, до якої входить: тональна порогова аудіометрія, мовна аудіометрія, камертональні проби, акуметрія (дослідження сприйняття живої мови). При асиметричних порушеннях слуху дослідження проводиться з маскуванням вуха, яке чує краще. Бажано враховувати також дані надпорогових тестів і проводити вимірювання інтенсивності і характеристик суб’єктивного вушного шуму. У разі неможливості проведення аудіометрії у повному обсязі, проводиться тест тональної порогової аудіометрії.

Ступінь порушення слухової функції визначається за допомогою результатів аудіометричного обстеження за рівнем порогів слуху до тонів в дБ. При цьому розраховується середнє арифметичне значення порогів слуху на тони чотирьох частот - 0,5; 1; 2 і 4 кГц - на тональній аудіометричній кривій пацієнта і порівнюється з стандартизованими орієнтирами. Визначення ступеня порушення слухової функції для винесення експертного висновку по цій статті проводиться для сенсоневральної приглухуватості (тональна аудіометрична крива по кістковому звукопроведенню). При кондуктивних втратах слуху (тональна аудіометрична крива по повітряному звукопроведенню) пацієнт спрямовується на обстеження з метою визначення причини кондуктивного порушення слухової функції і подальшого лікування. Експертний висновок у таких випадках приймається після діагностичних заходів та проведеного лікування і виноситься у випадку стійких кондуктивних порушень слухової функції.

Таблиця 4

Міжнародна класифікація порушень слухової функції (Worldreportofhearing, 2020, ВООЗ)

Ступінь

Пороги слуху за даними тональної порогової аудіометрії

Сприйняття слуху

у тихій обстановці

Сприйняття слуху

у шумному середовищі

Нормальний слух

до 19,9 дБ

Немає проблем зі сприйняттям звуків

Немає мінімальних проблем зі сприйняттям звуків

Легке порушення слуху

20,0-34,9 дБ

Немає проблем зі сприйняттям розмовної мови

Може відчувати труднощі зі сприйняттям розмовної мови

Середнє порушення слуху

35,0-49,9 дБ

Може відчувати труднощі зі сприйняттям розмовної мови

Ускладнене сприйняттям розмовної мови та участі в розмові

Середньо - тяжке порушення слуху

50,0-64,9 дБ

Чує голосну мову , важко сприймає розмовну мову

Важко почути більшість розмовної мови і брати участь у розмові

Тяжке порушення слуху

65,0-79,9 дБ

Переважно не чує розмовну мову , може відчувати труднощі зі сприйняттям і розумінням гучної мови

Дуже важко почути більшість розмовної мови і брати участь у розмові

Глибоке порушення слуху

80,0-94,9 дБ

Дуже важко чути голосну мову ( крик )

Не чує розмовну мову

Повна глухота

Понад 95,0 дБ

Не чує ні мови , ні більшості звуків навколишнього середовища

Мовна аудіометрія дозволяє визначити функцію розбірливості мови, що важливо, в тому числі для оцінки соціального аспекту порушень слухової функції та перспективи слухопротезування. Обстежуваному пропонується повторити слова зі стандартизованих наборів - тестів числівників і слів мови, які подаються з різною інтенсивністю в дБ. Метод дозволяє підтвердити дані тональної порогової аудіометрії, в тому числі наявність і вираженість «кістково-повітряного інтервалу» та акуметрії, може допомогти визначити центральні і рецепторні ураження слухового аналізатора. Поріг сприйняття мови зазвичай близький до середнього порогу сприйняття тонів на мовних частотах (125, 250, 500, 1000, 2000 Гц), серед яких визначальне значення має чутливість до тону 1 кГц. На практиці визначаються найбільш інформативні показники мовної аудіометрії - 50% тест розбірливості числівників (пацієнт повторює 5-6 слів з 10 на певному рівні інтенсивності пред’явлення стимулу) та 100% тест розбірливості слів мови (повторення всіх 30 слів з серії тесту).

При нормальному слуху поріг 50% розбірливості тесту числівників складає близько 20 дБ, а 100% розбірливості слів мови - на 25-30 дБ вище, тобто близько 50 дБ.

Для порушень рецепторного відділу слухового аналізатора характерні явища парадоксального падіння розбірливості при збільшенні інтенсивності стимулу (зниження відсотку повторюваних слів тесту мови у відповідь на збільшення інтенсивності стимулу в дБ), «дискомфорт» сприйняття мовного тесту (неприємні, навіть больові відчуття у вусі у відповідь на мовний тест при певних рівнях інтенсивності; чим менший рівень пред’явлення стимулу в дБ, при якому виникає такий дискомфорт, тим більш виражені ураження рецептору мають місце), уповільнене зростання розбірливості.

Для центральних порушень слухового аналізатора характерні уповільнене зростання кривої розбірливості мовного тесту, зменшення % розбірливості, 100% розбірливість у таких хворих часто не досягається при усіх рівнях інтенсивності стимулу. Ознака уповільненого зростання розбірливості мовного тесту оцінюється разом з іншими проявами в кожному окремому випадку.

При зниженні слуху, що визначає зміну ступеня придатності до військової служби, зазначені дослідження проводяться багаторазово (не менше трьох разів) за увесь період на етапах обстеження та лікування (обов’язково до і після проведеного лікування, може бути проведено в різних закладах охорони здоров’я (установах)) та під час проходження ВЛК. У складних для діагностики випадках використовуються методи об’єктивного визначення приглухуватості та глухоти.

Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається у випадку, коли реєструється погіршення слухової функції порівняно з попередніми дослідженнями понад 15 дБ на більш ніж одній частоті у процесі спостереження (3 аудіограми з інтервалом не менше З тижнів). Пацієнти з прогресуючою СНП потребують повторних курсів лікування і відпустки (для стабілізації процесу).

У складних для діагностики випадках діагноз встановлюється у закладах охорони здоров’я (установах) за допомогою інструментальних обстежень, у тому числі об’єктивних методів обстеження слухового аналізатора (імпедансна аудіометрія, отоакустична емісія,слухові викликані потенціали), а також оцінка системних (екстраауральних) проявів: порушень з боку серцево-судинної та центральної нервової систем.

1) до пункту «а» належать: стійка глухота на обидва вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії складає понад 95 дБ); глухонімота; двобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80-95 дБ); глухота на одне вухо та тяжка або глибока приглухуватість на друге; глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80-95 дБ) на одне вухо та тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65-80 дБ) на друге; прогресуюча приглухуватість (інструментально підтверджена) з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії 65 дБ і більше; приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами з боку серцево-судинної і центральної нервової систем (об’єктивно підтвердженими), з вирахуваним середньоарифметичним значенням порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії 65 дБ і більше.

Приглухуватість з ураженням центральних відділів слухового аналізатора, вираженими вестибулярними і системними проявами має бути об’єктивно підтвердженою даними спеціальних інструментальних обстежень. Порушення у центральних відділах слухового аналізатора верифікуються методом реєстрації слухових викликаних потенціалів (КСВП: латентний період V хвилі понад 5,8 мс, міжпіковий інтервал 1-V понад 4,1 мс, ДСВП: латентний період N2 понад 290 мс), за даними реєстрації акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів (АРВМ): різке зниження амплітуди рефлексу, випадіння або погіршення характеристик (зниження амплітуди, збільшення латентного періоду та порогу відносно іпсилатерального рефлексу) контралатерального рефлексу, позитивний dekay-тест); мовної аудіометрії (порушення розбірливості мовного тесту). Порушення з боку серцево- судинної системи та центральної нервової систем підтверджуються об’єктивними методами обстеження.

2) до пункту «б» належить двобічна тяжка приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65-80 дБ).

3) до пункту «в» належать: середньо-тяжка двобічна приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50-65 дБ); глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії складає понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50-65 дБ) на друге; глухота або глибоке (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії складає понад 80 дБ) порушення слуху на одне вухо та приглухуватість середнього ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 35-50 дБ) на друге; тяжке порушення слуху на одне вухо (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 65-80 дБ) та приглухуватість середньо-тяжкого ступеня (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 50-65 дБ) на друге.

4) до пункту «г» належать: середня двобічна приглухуватість (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 35-50 дБ); однобічна глухота вуха (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії складає понад 95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічне глибоке порушення слуху (вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2 та 4 кГц за даними порогової тональної аудіометрії знаходиться в межах 80-95 дБ) при збереженні рівня порогів слуху по всій тональній шкалі до 15 дБ на інше вухо; однобічні або двобічні прогресуючі (підтверджено інструментально) порушення слухової функції.

Слух є критично важливим для військової діяльності. Здатність виявляти, ідентифікувати і локалізувати звуки, здатність підтримувати просторову обізнаність на полі бою може бути життєво-важливою складовою для скритності, виживання і летальності війська.

Військовослужбовці зі зниженим слухом призначаються на посади і роботу з урахуванням цього недоліку. Пацієнтам з тяжкими порушеннями слуху не рекомендовано виконання бойових і спеціальних завдань, особливо пов’язаних зі значними фізичними та емоційними/стресогенними навантаженнями, контактом зі звуками високої інтенсивності, зміною атмосферного тиску, прискореннями, тощо. У разі наявності прогресуючої приглухуватості вплив таких чинників, які супроводжують виконання службових обов’язків (контакти зі звуками високої інтенсивності, стресовий фактор, фізичні навантаження) значно збільшує ризик погіршення слухової функції, розвитку глухоти та інвалідизації пацієнта.

Остаточне рішення щодо проходження військової служби військовослужбовцем приймає командир, враховуючи конкретні умови служби та постанову ВЛК.

Військовослужбовці визнаються придатними до служби в підрозділах спеціального призначення за умови сприйняття шепітної мови не менше 4/4 метрів, по всій тональній шкалі до 15 дБ.

Цивільні особи визнаються придатними до навчання у ВВНЗ за умови сприйняття шепітної мови не менше 5/5 метрів, по всій тональній шкалі до 10дБ. Військовослужбовці визнаються придатними до навчання у ВВНЗ за умови сприйняття шепітної мови не менше 5/3 або 4/4 метрів, вирахуване середньоарифметичне значення порогів слуху на частотах 0,5; 1; 2; та 4 кГц за даними пороговими тональної аудіометрії складає до 34,9 дБ.

5. Стаття 39.

Постанова про потребу військовослужбовця у відпустці, у зв’язку із хворобою після перенесених захворювань, травм, оперативного лікування, може бути прийнята після завершення курсу стаціонарного лікування залежно від загального стану здоров’я та за умови, що для повного відновлення працездатності потрібен термін не менше одного місяця.

Придатність кандидатів до служби визначається за результатами лікування, але не раніше ніж через 6 місяців після його закінчення.

Під час дії воєнного стану за цією статтею може прийматися постанова «непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців» (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.

IX. Хвороби системи кровообігу (І 00-І 99), їх наслідки

1. Стаття 40.

Визначення стадії серцевої недостатності (далі- СН) та/або стійкості порушення ритму та провідності проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану.

Оцінку стадії СН слід проводити з урахуванням наявності об’єктивних симптомів СН або об’єктивних доказів наявності дисфункції серця (систолічної та/або діастолічної) у стані спокою та результатів тестів з фізичним навантаженням (ВЕМ або тредміл-тест у ватах), а за неможливості їх виконання - дані 6-хвилинного тесту з ходьбою.

Остаточний експертний діагноз СН може бути встановлений лише за результатами даних інструментального (насамперед ЕХО-КГ) дослідження.

Порушення серцевого ритму та провідності повинні бути зафіксовані на ЕКГ, холтерівському моніторуванні ЕКГ, при функціональних пробах або електрофізіологічних дослідженнях.

До стійких порушень ритму серця належать аритмії тривалістю більше 7 діб, які потребують антиаритмічної терапії та відновлюються після припинення лікування. До стійких порушень провідності належать постійні AV-блокади I та II ступенів, повні внутрішньошлуночкові блокади.

1) до пункту «а» належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН II-Б або III стадій або важкими, резистентними до лікування порушеннями ритму та провідності.

Крім того, до пункту «а» належать незалежно від стадії СН:

недостатність будь-якого клапана серця з регургітацією 3-4 ступенів;

помірний або важкий стеноз будь-якого клапана серця;

інфекційний ендокардит або стан після перенесеного інфекційного ендокардиту за умови, якщо: незважаючи на інтенсивне консервативне лікування згідно з існуючими протоколами зберігаються ознаки активності процесу (лихоманка, лейкоцитоз, паличкоядерний зсув, високий рівень прокальцитоніну та СРБ, гемокультура тощо), вегетації за умови відмови від оперативного лікування чи неможливості його проведення в подальшому; розвиток регургітації на ураженому клапані 2 ступеня та вище; розвиток СН ІІА та вище;

кардіоміопатії: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна, некомпактний міокард;

хронічний констриктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда, прогресуючий перикардіальний випіт;

наслідки оперативного втручання з приводу вроджених або набутих вад серця, за наявності СН II-III стадій, імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) за наявності рецидивів порушень ритму та провідності, з приводу яких виконувалася операція, механічний протез клапану без урахування СН;

раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності (смерть з серцевих причин, якій передує раптова втрата свідомості, за умови маніфестації передуючих смерті симптомів не раніше, ніж за 1 годину; до раптової серцевої смерті не відноситься клінічна смерть з успішною реанімацією, яка відбулась з причин тяжких поранень, травм та соматичних захворювань; у такому випадку постанова ВЛК приймається за відповідними станами чи наслідками постреанімаційної хвороби);

шлуночкові тахікардії (три чи більше послідовних шлуночкових комплексів з частотою більше ніж 100 за хвилину при наявних структурних змінах серця: гіпертрофія лівого шлуночка, клапанні вади (стеноз I ступеня та вище, недостатність II ступеня та вище, систолічна дисфункція з ФВ 49% та менше) або пароксизмальна чи стійка шлуночкова тахікардія (6 послідовних шлуночкових комплексів та більше з частотою 100 за хвилину та більше) без структурних змін серця;

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла (постійна, стійка синусова брадикардія із ЧСС < 50/хв та/або відсутність зростання ЧСС понад 90/хв під час фізичних навантажень, паузи ритму >3с в активний період доби внаслідок СА-блокади/зупинки синусового вузла, постійні або інтермітивні симптомні періоди вислизаючих ритмів, синдром брадитахікардії), які супроводжувались синкопальним станом;

синоаурикулярна або AV-блокада III ступеня;

стійка, резистентна до лікування синоаурикулярна або AV-блокада II ступеня, яка супроводжується паузами тривалістю понад 2,5-3 с, що вважається загрозливим щодо виникнення нападів Морганьї-Адамса-Стокса, СН ІІА стадії та вище, або синкопальними станами;

будь-яка AV-блокада, яка супроводжує нейро-м’язові захворювання, такі як міотонічна м’язова дистрофія, синдром Кіраса-Сейра, дистрофія Ерба, малогомілкова м’язова дистрофія навіть за відсутності клінічних проявів;

трьохпучкова блокада серця;

спадкові синдроми: подовженого інтервалу Q-T, Бругада, аритмогенна дисплазія правого шлуночка;

синдром Фредеріка;

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T із синкопальними станами;

будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались тромбоемболічними ускладненнями або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;

стан після тромбоемболії легеневої артерії (далі - ТЕЛА) або її наслідки: субмасивна або масивна ТЕЛА (обструкція ≥ 30% судинного русла легень, або ТЕЛА, яка потребувала інотропної терапії, або спостерігались ознаки перевантаження правих відділів серця, або ушкодження міокарду - підвищення рівня тропоніна), рецидивна ТЕЛА, посттромбоемболічна легенева гіпертензія II ступеня та вище, формування підгострої та хронічної правошлуночкової недостатності внаслідок перенесеної ТЕЛА, потреба в прийомі антикоагулянтів тривалістю більш як 6 місяців після перенесеної ТЕЛА або імплантований кава-фільтр;

легенева артеріальна гіпертензія (включаючи ідіопатичну) із ступенями важкості II-IV ФК.

При легеневій артеріальній гіпертензії (крім ідіопатичної) експертне рішення приймається відповідно до основного захворювання.

При ідіопатичній легеневій гіпертензії щодо кандидатів на військову службу рішення приймається за пунктом «а»; щодо інших осіб - при ступені важкості ідіопатичної легеневої гіпертензії II ФК - за пунктом «б», при ступені важкості I ФК - за пунктом «в».

2) до пункту «б» належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН IІА стадії.

Крім того, до пункту «б» належать незалежно від стадії СН:

стан після перенесеного інфекційного ендокардиту за умови, якщо після проведеного лікування відсутня активність процесу, вегетації, оперативне лікування успішне (крім встановлення механічного протезу клапана), регургітація на клапані після лікування не вище I ступеня, СН не вище I стадії;

шлуночкові тахікардії (пробіжки 3-5 комплексів) без структурних змін серця;

ізольовані набуті вади аортального або трикуспідального клапанів (з легким стенозом або недостатністю з регургітацією II ступеня);

набуті вади (недостатність) мітрального клапана або клапана легеневої артерії, які супроводжуються регургітацією II ступеня або за наявності легеневої гіпертензії 2 ступеня;

хронічний (рецидивний 2 рази або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту;

надшлуночкові тахікардії;

фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі;

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла, який належить до пункту «а»);

синдром передчасного збудження шлуночків (преекситації): Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P-R(Q) - Клерка-Леві-Кристеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за наявності пароксизмальних порушень ритму;

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T без пароксизмів ШТ;

парасистолія;

стійка шлуночкова, надшлуночкова екстрасистолія: часта (більше 40/год), алоритмія, поліморфна, парна або рання;

двопучкові блокади серця, стійкі за наявності QRS ≥ 0,12 cек.;

безсимптомна AV-блокада II ступеня I типу або СА блокада II ступеня з тривалістю більше 2000 мс;

блокада ніжок пучка Гіса, в поєднанні з АV-блокадами і клінічною симптоматикою;

стан після поодинокого епізоду не масивної тромбоемболії легеневої артерії (обструкція < 30% судинного русла легень, відсутність клінічних ознак, вказаних у пункті «а») без розвитку посттромбоемболічної легеневої гіпертензії II стадії та вище за умови ліквідації причини розвитку ТЕЛА;

наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або за наявності СН I стадії;

усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН I стадії;

міграція надшлуночкового водія ритму, що фіксується багаторазово на декількох ЕКГ, також протягом добового моніторування ЕКГ як в активний, так і в неактивний період в різний час доби;

синдром передчасного збудження шлуночків - Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P-R(Q) - Клерка-Леві-Кристеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за відсутності пароксизмальних порушень серцевого ритму;

двопучкові блокади серця неповні або минущі;

повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності;

вислизаючі комплекси та ритми;

пароксизм фібриляції передсердь без структурних змін серця (короткотривалі епізоди ФП > 30 с з різними інтервалами R-R);

екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 40 ектопічних комплексів за одну годину);

безсимптомна синоаурикулярна або AV-блокада I ступеня в активний період;

пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіофіброз, що супроводжуються порушеннями ритму та провідності або СН I стадії, або без таких з регургітацією II ступеня.

Пролапс клапанів серця з регургітацією повинен підтверджуватися даними доплероехокардіографії.

Критерії ступенів регургітації: I - до 2 см, II - 2-4 см, III - більше 4 см.

За пунктом «б» цієї статті придатність до оперативної служби та служби водієм (І та V графи Розкладу хвороб відповідно) при виражених порушеннях серцевого ритму та провідності, епізодах тромбоемболії легеневої артерії, вадах серця зі стенозом або регургітацією II ступеня визначається з урахуванням умов праці.

Характеристика умов праці надається керівником підрозділу, в якому проходить військову службу військовослужбовець, в ній обов’язково зазначаються режим та графік служби, наявність добових чергувань, напруженість та характер роботи.

В разі прийняття ВЛК постанови про придатність до служби за цими графами зазначається необхідність повторного огляду військовослужбовця із зазначенням його терміну. Такі військовослужбовці підлягають повторному огляду ВЛК не рідше ніж раз на 12 місяців або в коротші терміни за медичними показаннями та рішенням начальника Медичного центру.

Таблиця 5

Класифікація ступенів важкості аортального стенозу

Аортосклероз

Легкий АС

Помірний АС

Важкий АС

Пікова швидкість потоку на АК (м/с)

≤ 2,5 м/с

2,6-2,9

3,0-4,0

> 4,0

Середній градієнт (мм Hg) згідно рекомендаціями ESC

< 30 a

30-50

> 50 a

Площа аортального отвору (ПАО) (см - 2 )

> 1,5

1,0-1,5

< 1,0

Індекс ПАО (см - 2 /м - 2 )

> 0,85

0,60-0,85

< 0,60

Співвідношення швидкостей

> 0,50

0,25-0,50

< 0,25

Нормальна ПАО у дорослих складає ~3,0-4,0 см - 2 . Важкий стеноз настає, коли ПАО зменшується до ~25% висхідного нормального значення, тому за загальну межу важкого та помірного стенозу прийнята ПАО 1,0 см - 2 .

Таблиця 6

Класифікація ступенів важкості мітрального стенозу

Легкий

Помірний

Важкий

Специфічні знахідки

Площа мітрального отвору (ПМО) (см - 2 )

> 1,5

1,0-1,5

< 1,0

Допоміжні знахідки

Середній градієнт (мм Hg)

< 5

5-10

> 10

Систолічний тиск в ЛА (мм Hg)

< 30

30-50

> 50

При ЧСС = 60-80 при синусовому ритмі.

В нормі ПМО в середньому складає 4,0-5,0 см - 2 . При ПМО > 1,5-2,0 см - 2 симптоматики звичайно не виникає. У міру прогресування стенозу за рахунок зменшення мітрального отвору серцевий викид стає субнормальним в спокої та не може підвищуватись при навантаженні. Це основна причина вважання МС значущим при ПМО < 1,5 см - 2 .

Таблиця 7

Класифікація ступенів важкості первинної мітральної регургітації

Параметри

Легка

Помірна

Важка

Якісні

Морфологія МК

Нормальна/ Ненормальна

Патологічна рухомість/

Відрив ПМ

КДК потоку МР

Маленький,

центральний

Проміжний

Дуже великий центральний потік або ексцентричний потік, що стелиться по стінці, з вираженою мозаїчністю, досягає верхньої стінки ЛП

Зона конвергенції потоку (а)

Немає

або маленька

Проміжна

Велика

ПХД спектр МР

Блідий параболічний

Щільний параболічний

Щільний/трикутний

Напівкількісні

Ширина VC (мм)

< 3

3-6

≥ 7 (> 8 для біпланової оцінки) (б)

Потік в легеневих венах

Переважання систолічної хвилі

Зниження систолічної хвилі

Реверсія систолічного потоку (в)

Діастолічний потік на МК

Нормальний або домінує хвиля А(г)

Варіабельно

Переважає хвиля Е ( ≥ 1,5 м/с) (г)

VTIМК / VTOAo

< 1

1-1,4

> 1,4

Кількісні

ПЕРО (мм - 2 )

< 20

20-29; 30-39 (е)

≥ 40

ОР (мл)

< 30

30-44; 45-59 (е)

≥ 60

+ розміри ЛШ/ЛП/

систолічний тиск в ЛА (е)

де:

а) при ліміті Найквіста 50-60 см/с;

б) середнє значення вимірів в А4С та А2С позиціях;

в) якщо немає інших причин зниження швидкості систолічної хвилі (фібриляція передсердь, підвищений тиск в ЛП);

г) звичайні вікові зміни після 50 років або порушення релаксації ЛШ іншої етіології;

ґ) за відсутності інших причин підвищення тиску в ЛП чи мітрального стенозу;

д) якщо немає інших причин, розміри ЛП та ЛШ, та тиск в малому колі кровообігу у пацієнтів з легкою МР звичайно нормальні. При гострій важкій МР тиск в ЛА звичайно підвищений, у той час як розмір ЛШ ще лишається нормальним.

При хронічній важкій МР ЛШ звичайно дилатований. Прийняті рубіжні значення для незначної дилатації лівих відділів: об’єм ЛП < 36 мл/м - 2 , КДР ЛШ < 56 мм, індекс КДО ЛШ < 82 мл/м - 2 , КСР ЛШ < 40 мм, індекс КСО ЛШ < 30 мл/м - 2 , поперечний розмір ЛП < 39 мм;

е) класифікація ступенів органічної МР включає легку, помірну та важку.

Помірна ступінь підрозділяється на «легку помірну» (ПЕРО 20-29 мм - 2 чи ОР 30-45 мл) та «помірно важку» (виражену) (ПЕРО 30-39 мм - 2 чи ОР 45-59 мл).

Таблиця 8

Класифікація ступенів важкості легеневої регургітації

Параметри

Легка

Помірна

Важка

Якісні

Морфологія КЛА

Нормальна

Нормальна /

Ненормальна

Ширина потоку ЛР в КДК ( а )

Маленька,

довжина звичайно < 10 мм з вузьким витоком

Проміжна

Велика

з широким витоком , може бути короткою за довжиною

Зворотний потік в легеневих артеріях

Відсутній

Наявний

Спектр потоку ЛР в CW ( б )

Блідий

Щільний ( варіабельно )

Щільний /

швидке сповільнення , раннє припинення

Співвідношення легеневого до Ао потоку в PW

Нормальне або злегка підвищене

Проміжне

Значно підвищене

Напівкількісні

Ширина VC ( мм )

Не визначена

Час напівзниження тиску РНТ ( в )

Не визначена

< 100

Співвідношення ширини потоку

Не визначене

50-65%

Кількісні

ПЕРО (cм - 2 )

Не визначена

ОР (мл)

Не визначений

+ розміри ПШ (г)

де:

а) при ліміті Найквіста 50-60 см/с;

б) швидке сповільнення не є специфічною ознакою важкої ЛР;

в) РНТ скорочується при зростанні тиску в ПШ;

г) якщо немає інших причин, розміри ПШ при легкій ЛР звичайно нормальні. При гострій важкій ЛР розміри ПШ часто нормальні.

Прийняті порогові значення для легкого збільшення ПШ (розміри отримуються з А4С позиції): середній діаметр ПШ ≤ 33 мм, кінцево-діастолічна площа ПШ ≤ 28 см - 2 , кінцево-систолічна площа ПШ ≤ 16 см - 2 , ВЗП ПШ > 32%.

Таблиця 9

Класифікація ступенів важкості тристулкової регургітації

Параметри

Легка

Помірна

Важка

Якісні

Морфологія ТК

Нормальна/

Ненормальна

Нормальна/

Ненормальна

Ненормальна/

Патологічна рухомість/

Великий дефект коаптації

КДК потоку ТР (а)

Маленькій, центральний

Проміжний

Дуже великий центральний потік або ексцентричний потік, що стелиться по стінці

ПХД спектр ТР

Блідий параболічний

Щільний параболічний

Щільний трикутний з дуже раннім піком швидкості (пікова швидкість < 2 м/с при масивній ТР)

Напівкількісні

Ширина VC (мм) (а)

Не визначена

< 7

> 7

Радіус PISA (мм) (б)

≤ 5

6-9

> 9

Потік в печінкових венах (в)

Переважання систолічної хвилі

Зниження систолічної хвилі

Реверсія систолічного потоку

Діастолічний потік на ТК

Нормальний

Переважає хвиля Е ( ≥ 1 м/с) (г)

Кількісні

ПЕРО (мм - 2 )

Не визначено

≥ 40

ОР (мл)

Не визначено

≥ 45

+ розміри ЛШ/ЛП/систолічний тиск в ЛА (е)

де:

а) при ліміті Найквіста 50-60 см/с;

б) зниження ліміту Найквіста до значення ~30 см/с;

в) якщо немає інших причин зниження швидкості систолічної хвилі (фібриляція передсердь, підвищений тиск в ПП);

г) за відсутності інших причин підвищеного тиску в ПП;

г) якщо немає інших причин, у пацієнтів з легкою ТР розміри ПШ, ПП та НПВ звичайно нормальні. Кінцево-систолічний індекс ексцентричності ПШ > 2 свідчить на користь важкої ТР. При гострій важкій ТР розміри ПШ часто нормальні. При хронічній важкій ТР ПШ звичайно дилатований.Прийняті рубіжні значення для незначної дилатації правих відділів серця (виміри отримують в А4С позиції): середній поперечний розмір ПШ ≤ 33 мм, кінцево-діастолічна площа (КДП) ПШ ≤ 28 см - 2 , кінцево-систолічна площа (КСП) ПШ ≤ 16 см - 2 , фракційна зміна площі (ФЗП) ПШ < 32%, максимальний об’єм ПП в 2D ≤ 33 мл/м - 2 . Нормальним вважається діаметр НПВ < 2,1 см.

Таблиця 10

Критерії клінічних стадій СН

Стадія СН

Клінічні прояви

6- хвилинний тест-ходьба

(дистанція в метрах, яку необхідно пройти за 6 хвилин)

Порогова потужність фізичного навантаження за даними тестів з фізичним навантаженням (велоергометрія або тредміл) (у Ватах)

СН I

Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, що з’являються тільки під час підвищеного фізичного навантаження та минають у стані спокою. Першу стадію СН може бути діагностовано за відсутності клінічних симптомів захворювання за умови виявлення при ЕХОКГ-дослідженні зниження фракції викиду не нижче ніж 45% або у разі виявлення порушення діастолічної функції ЛШ

426-550

Чоловіки - 101-150

Жінки - 86-125

СН II-А

Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, що з’являються при помірному фізичному навантаженні та супроводжуються порушенням гемодинаміки у великому або малому колах кровообігу

300-425

Чоловіки - 51-100

Жінки - 51-85

СН II-Б

Скарги на задишку, серцебиття, надмірну втомлюваність, напади стенокардії, що з’являються при незначному фізичному навантаженні і супроводжуються порушеннями гемодинаміки у великому та малому колах кровообігу

150-300

Чоловіки та жінки - нижче 51

СН III

Скарги на задишку або задуху, серцебиття, втому, напади стенокардії у стані спокою. Має місце тяжке порушення гемодинаміки в обох колах кровообігу, стійкі зміни обміну речовин та функцій органів, незворотні зміни структури тканин та органів

Менше ніж 150

Не проводиться

3) до пункту «в» належать усі некоронарогенні хвороби серця, які не супроводжуються СН та порушеннями серцевого ритму і провідності, визначені в пунктах «а» та «б».

Крім того, до пункту «в» належать:

стійко компенсовані наслідки захворювань м’яза серця, перикарда, міокардіофіброз без СН;

пролапс мітрального, трикуспідального клапанів з регургітацією I ступеня;

пролапс клапана легеневої артерії за відсутності легеневої гіпертензії.

Особи, які перенесли неревматичні міокардити (більше року після одужання) без переходу в міокардіосклероз за відсутності порушення серцевого ритму та провідності, та особи, які мають функціональну (вагусну) АV-блокаду I ступеня, неповну блокаду правої ніжки пучка Гіса, що не супроводжуються синкопальними станами, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.

2. Стаття 41.

Особи з підвищеним артеріальним тиском підлягають обстеженню в закладі охорони здоров’я (установі). Стадія гіпертонічної хвороби встановлюється з урахуванням рівня АТ та наявності об’єктивних ознак ураження органів-мішеней. Експертний діагноз гіпертонічної хвороби формулюється з визначенням її стадії та характеру ураження органів-мішеней.

Таблиця 11

Класифікація ступеня артеріальної гіпертензії за рівнем АТ

Категорії

Систолічний АТ

мм рт.ст.

Діастолічний АТ

мм рт.ст.

АТ

Оптимальний

Нормальний

Високий нормальний

< 120

< 130

130-139

< 80

< 85

85-89

Гіпертензія

1 ступінь (м’яка АГ)

2 ступінь (помірна АГ)

3 ступінь (тяжка АГ)

Ізольована систолічна гіпертензія

140-159

160-170

> 180

≤ 140

90-99

100-109

≥ 110

≤ 90

1) до пункту «а» належать:

гіпертонічна хвороба III стадії за наявності асоційованих станів, які викликали тяжкі незворотні структурні ураження органів-мішеней;

симптоматичні артеріальні гіпертензії за наявності асоційованих станів, які викликали тяжкі незворотні структурні ураження органів-мішеней;

симптоматичні артеріальні гіпертензії та гіпертонічна хвороба з підвищенням артеріального тиску 3 ступеня, який не коригується гранично допустимими дозами максимально можливих комбінацій препаратів.

Асоційовані клінічні стани:

інфаркт міокарда;

СН II-III стадій;

інсульт, хронічна гіпертензивна енцефалопатія III стадії, судинна деменція;

крововиливи та ексудати в сітківці з набряком диска зорового нерва або без нього;

ниркова недостатність з концентрацією креатиніну в плазмі в чоловіків вище за 133 мкмоль/л (або > 1,5 мг/дл), у жінок - вище за 124 мкмоль/л (або > 1,4 мг/дл), підвищення креатиніну в плазмі мусить бути підтверджене не менш як трьома дослідженнями та тривалістю не менше 30 днів;

постійна форма фібриляції передсердь;

розшаровуюча аневризма аорти;

стеноз магістральних артерій більше 50%.

При III стадії гіпертонічної хвороби є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней із симптомами з їх боку та порушенням функції. Діагноз гіпертонічної хвороби III стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту або інших ознак III стадії слід встановлювати лише в тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на фоні існуючої тривало гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об’єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофія лівого шлуночка, генералізоване звуження артерій сітківки тощо) та/або документальним підтвердженням наявності у хворого артеріальної гіпертензії до розвитку асоційованих станів.

Показники артеріального тиску можуть бути знижені в осіб, які перенесли інфаркт міокарда або інсульт та отримують адекватну гіпотензивну терапію.

2) до пункту «б» належать:

гіпертонічна хвороба III стадії за наявності асоційованих станів, без тяжких незворотніх структурних уражень органів-мішеней;

гіпертонічна хвороба II стадії;

симптоматичні артеріальні гіпертензії з підвищенням артеріального тиску до 2-3 ступеня.

Асоційовані клінічні стани:

транзиторна ішемічна атака, гостра гіпертензивна енцефалопатія;

персистуюча та пароксизмальна форма фібриляції передсердь;

протеїнурія більше 300 мг за добу.

Для II стадії характерні об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції:

гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ (ознака Соколова-Лайона - більше 38 мм, Корнельський добуток (сума амплітуд зубця S (V3) та R (aVL) х тривалість (мс) комплексу QRS (aVL) у мм х мс - більше ніж 2440), ЕХО-КГ (індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ) для чоловіків - більше 115 г/кв.м, для жінок - більше 95 г/кв.м), рентгенографії), або генералізоване звуження артерій сітківки, або УЗД-ознаки потовщення інтими - медії сонної артерії > 0,9 мм, або наявність атеросклеротичної бляшки, або наявність мікроальбумінурії (30-300 мг/добу), або відношення альбумін - креатинін у сечі для чоловіків ≥ 22 мг/г (2,5 мг/ммоль), для жінок ≥ 31 мг/г (3,5 мг/ммоль) та/або невелике збільшення концентрації креатиніну в плазмі (для чоловіків - 115-133 мкмоль/л (1,3-1,5 мг/дл), для жінок - 107-124 мкмоль/л (1,2-1,4 мг/дл), або зниження швидкості клубочкової фільтрації (< 60 мл/хв/1,73 м - 2 ) чи кліренс креатиніну (< 60 мл/хв), або швидкість каротидно-стегнової пульсової хвилі більше 12 м/с, або ступнево-плечовий індекс кров’яного тиску менше 0,9.

У разі формулювання діагнозу гіпертонічної хвороби II стадії необхідно вказати, на підставі чого встановлюється II стадія захворювання (наявність гіпертрофії лівого шлуночка, звуження артерій сітківки тощо). У хворих з протеїнурією в діагнозі слід вказати на наявність гіпертензивного ураження нирок (якщо відсутня інша причина протеїнурії).

При гіпертонічній хворобі III стадії за наявності асоційованих клінічних станів, без тяжких незворотніх структурних уражень органів-мішеней військовослужбовці визнаються непридатними до оперативної служби та служби водіями.

3) до пункту «в» належить гіпертонічна хвороба I стадії з підвищеними показниками артеріального тиску (у спокої: систолічного - 140 мм рт.ст. та вище, діастолічного - 90 мм рт.ст. та вище). При I стадії об’єктивні ознаки органічних ушкоджень органів-мішеней та асоційовані клінічні стани відсутні.

Для діагнозу артеріальної гіпертензії в осіб старше 18 років рекомендовано однаково застосовувати показники як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску. При цьому діагноз повинен засновуватися на результатах багаторазових вимірювань (не менше 2 разів через 1-2 хв) артеріального тиску в положенні сидячи під час декількох візитів до лікаря. Таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях артеріального тиску (не менше ніж 2-3 рази в різні дні протягом 3-4 тижнів). Спонтанна нормалізація тиску можлива (під час відпочинку, перебування у відпустці тощо), але вона нетривала, настає повільно.

У кожному випадку гіпертонічної хвороби проводиться диференційна діагностика із симптоматичними гіпертензіями. Медичний огляд ВЛК особам із симптоматичною АГ проводиться також за основним захворюванням.

3. Стаття 42.

Наявність IXС повинна бути підтверджена інструментальними та лабораторними методами дослідження (обов’язкові: ЕКГ у спокої та з навантажувальними пробами, ЕХО-КГ, визначення ліпідного спектра; додаткові - холтерівське моніторування ЕКГ, навантажувальні тести з ЕХО-КГ контролем, коронароангіографія тощо).

Визначення стадії СН та важкості, стійкості порушень серцевого ритму і провідності викладено в статті 40 цього додатка.

1) до пункту «а» належать захворювання серця і судин:

стенокардія напруги III-IV функціональних класів;

аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфаркту міокарда незалежно від стадії СН або порушень ритму та провідності;

поєднання стенокардії напруги ФК II із СН IIА стадії та вище;

стани після аортокоронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій за наявності стенокардії II ФК та вище або СН IIА стадії та вище;

стани після імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або СН вище за IIА стадію;

раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльност;

шлуночкові тахікардії (три чи більше послідовних шлуночкових комплексів з частотою більше ніж 100 за хв);

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла (постійна, стійка синусова брадикардія із ЧСС < 50/хв та/або відсутність зростання ЧСС понад 90/хв під час фізичних навантажень, паузи ритму > 3с в активний період доби внаслідок СА-блокади/зупинки синусового вузла, постійні або інтермітивні симптомні періоди вислизаючих ритмів, синдром брадитахікардії), які супроводжувались синкопальним станом;

синоаурикулярна або AV-блокада III ступеня;

стійка, резистентна до лікування сино-аурикулярна або AV-блокада II ступеня, яка супроводжується паузами тривалістю понад 2,5-3 с, що вважається загрозливим щодо виникнення нападів Морганьї-Адамса-Стокса, СН ІІА та вище або синкопальними станами;

трьохпучкова блокада серця;

синдром Фредеріка;

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T із синкопальними станами;

будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;

фібриляція або тріпотіння передсердь постійні;

безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні до 75 Вт.

2) до пункту «б» належать:

стенокардія напруги II функціонального класу;

вазоспастична стенокардія;

надшлуночкові тахікардії;

фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі;

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла);

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T без синкопальних станів;

стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій;

безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні до 75-100 Вт;

дифузний кардіосклероз після дрібновогнищевого інфаркту міокарда, що супроводжується порушеннями серцевого ритму та провідності, серцевою недостатністю або стенокардією;

стійка шлуночкова екстрасистолія: часта (більше 40/год), алоритмія, поліморфна, парна або рання;

парасистолія;

двопучкові блокади серця, стійкі, за наявності QRS ≥ 0,12 сек;

безсимптомна AV-блокада II ступеня I типу;

блокада ніжок пучка Гіса, в поєднанні з AV-блокадами і клінічною симптоматикою.

При виражених порушеннях серцевого ритму та провідності, стенокардії напруги II ФК, після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій в поєднанні з СН ІІА придатність за пунктом «б» до оперативної служби за I графою та служби водієм за V графою Розкладу хвороб визначається з урахуванням умов праці. Характеристика умов праці надається керівником підрозділу, в якому проходить військову службу військовослужбовець, в ній обов’язково зазначаються режим та графік служби, наявність добових чергувань, напруженість та характер роботи. В разі прийняття ВЛК постанови про придатність до служби за цими графами зазначається необхідність повторного огляду військовослужбовця із зазначенням його терміну. Військовослужбовці з порушеннями серцевого ритму та провідності, стенокардією напруги II ФК, які визнані придатними до військової служби за I та V графами підлягають повторному огляду ВЛК не рідше ніж раз на 12 місяців або в коротші терміни за медичними показаннями та рішенням начальника Медичного центру.

3) до пункту «в» належить:

стенокардія напруги I функціонального класу;

безбольова ішемія міокарда, яка виникає при навантаженні 125 Вт і більше;

дифузний кардіосклероз після дрібновогнищевого інфаркту міокарда, що не супроводжується серцевою недостатністю I ст. або стенокардією I ФК;

стани після аорто-коронарного шунтування, черезшкірної коронарної ангіопластики із стентуванням (або без) коронарних артерій без серцевої недостатності;

безсимптомна синоаурикулярна або AV-блокада I ступеня;

повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності або в поєднанні з AV-блокадою I ступеня за відсутності клінічної симптоматики;

стійка міграція надшлуночкового водія ритму;

двопучкові блокади серця неповні або минучі;

вислизаючі комплекси та ритми;

екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 30 ектопічних комплексів за одну годину).

Таблиця 12

Характеристика функціональних класів стенокардії

Показники

Функціональний клас

III

Метаболічні одиниці (МЕТ)

7,0 та більше

4,0-6,9

2,0-3,9

Нижче 2,0

Подвійний добуток (умов.од.)

278 та більше

218-277

151-217

Нижче 150

Потужність останнього ступеня навантаження (Вт)

125 та більше

75-100

50-75

25 або ВЕМ протипоказана

Функціональні класи стабільної стенокардії визначаються вираженістю симптомів та підтверджуються за допомогою навантажувальних проб.

Характеристика функціональних класів:

I функціональний клас - звичайна діяльність не спричиняє стенокардії. Стенокардія виникає лише при посиленому, швидкому або тривалому навантаженні. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 125 Вт та більше;

II функціональний клас - незначне обмеження звичної діяльності. Стенокардія виникає під час ходи або швидкого підйому сходами, під час ходи вгору або навантаження після їжі, у прохолодну погоду, при емоційному перевантаженні або тільки протягом перших декількох годин після пробудження. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 75-100 Вт;

III функціональний клас - значне обмеження звичайної фізичної активності. Стенокардія виникає при проходженні 1-2 кварталів (100-200 метрів) по рівній поверхні або при підйомі на один поверх сходами з нормальною швидкістю за нормальних умов. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 50-75 Вт;

IV функціональний клас - неспроможність виконувати будь-яке фізичне навантаження без дискомфорту або стенокардія спокою. Не часті напади стенокардії у стані спокою не є обов’язковою підставою для віднесення хворого до IV функціонального класу. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 25 Вт та нижче.

4. Стаття 43.

1) до пункту «а» належать: стійкі виражені випадіння функцій нервової системи, що виникають внаслідок гострого порушення мозкового або спінального кровообігу, при дисциркуляторній енцефалопатії III стадії на фоні церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету (глибокий геміпарез, монопарез, тетрапарез, парапарез, судинний паркінсонізм, псевдобульбарний синдром з порушенням акту ковтання, атаксія, виражена моторна, сенсорна або змішані форми афазії, агнозія, геміанопсія, апраксія, часті епілептичні напади (4 та більше разів на рік) внаслідок судинного ураження головного мозку, психо-органічний синдром, порушення функції тазових органів);

ураження черепно-мозкових нервів зі значним порушенням функції;

порушення діяльності центральної нервової системи, які призводять до значних розладів сенсорних систем (порушення слуху, зору, нюху, смаку, відчуття рівноваги), голосоутворення і мовлення;

наявність аневризм, артеріовенозних мальформацій судин головного та спинного мозку незалежно від ступеня порушення кровообігу за неможливості оперативного лікування або відмови від нього.

2) до пункту «б» належать:

помірно виражені випадіння функцій нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спінального кровообігу, а також при дисциркуляторній енцефалопатії II стадії на фоні церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету (легкий геміпарез, монопарез, тетрапарез, парапарез, аміостатичний синдром, пірамідна недостатність, дискоординаторні розлади, церебрастенічний синдром);

перенесена транзиторна ішемічна атака, що підтверджена медичними документами, у тому числі й стаціонарним лікуванням, яка трапилась на фоні гемодинамічно значущого стенозу більше 50% екстракраніальних артерій, що підтверджено під час МСКТ-ангіографії або церебральної ангіографії за неможливості оперативного лікування або відмови від нього.

3) до пункту «в» належать легкі стійкі органічні ураження нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спінального кровообігу, а також при дисциркуляторній енцефалопатії I стадії на фоні церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету (псевдоастенічний, вестибуло-атактичний, кохлеарний синдроми, пожвавлення сухожилкових рефлексів, анізорефлексія, асиметрія обличчя, недостатність конвергенції, симптоми орального автоматизму).

Особи після вперше перенесеного транзиторного ішемічного нападу при повному відновленні функцій центральної нервової системи оглядаються за статтею 46.

Під час оцінювання придатності до військової служби осіб, оперованих з приводу аневризми судин головного мозку, інших судинних уражень головного та спинного мозку, враховуються радикальність операції, її ефективність, динаміка відновлення порушених функцій. За наслідками оперативного втручання особи оглядаються за пунктами «а», «б» чи «в» цієї статті.

5. Стаття 44.

За наявності показань кандидатам на військову службу та військовослужбовцям рекомендується хірургічне лікування. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього придатність до військової служби визначається залежно від вираженості патологічного процесу.

1) до пункту «а» належать:

артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних та периферійних судин незалежно від ступеня порушення кровообігу;

оклюзія та стеноз більше 65% брахіоцефальних артерій, що підтверджено об’єктивними методами дослідження;

стеноз 55% і більше брахіоцефальних артерій відносно здорової ділянки артерії з наявністю гіпоехогенної нестабільної бляшки, виразкоутворення атеросклеротичної бляшки, наявністю в анамнезі транзиторних ішемічних атак або гострих порушень мозкового кровообігу;

облітеруючий атеросклероз, ендартеріїт, тромбангіїт та аортоартеріїт з помірним та значним порушенням кровообігу кінцівок (тяжка переміжна кульгавість до 200 м, біль спокою та гангренозно-некротична стадія), що відповідає ІІБ, ІІІА, ІІІБ та IV стадіям ішемії нижніх кінцівок за модифікованою клінічною класифікацією Fontaine (Second European Consensus Document, 1991);

атеросклероз черевного відділу аорти з частковою або повною облітерацією просвіту її вісцеральних гілок, ниркових артерій, здухвинних артерій з різкими порушеннями функцій органів та дистального кровообігу;

постромботична хвороба нижньої, верхньої порожнистої та ворітної вени незалежно від ступеня порушення кровообігу;

посттромботична і варикозна хвороба нижніх кінцівок, індуративно-виразкова форма з хронічною венозною недостатністю C4-C6 (згідно міжнародної клінічної класифікації СЕАР від 2004 року з доповненнями F. Lurie та M. Passman 2020 року, а саме недостатність клапанів глибоких, підшкірних та комунікантних вен з наявністю постійного набряку, гіперпігментації, екземи та витончення шкіри, індурації, дерматиту, активних виразок та виразок, що загоїлись);

наявність імплантованого кава-фільтра;

слоновість IV ступеня;

наслідки реконструктивних операцій на великих магістральних судинах (висхідна, грудна та черевна аорта, здухвинні (клубові) артерії, гілки дуги аорти, ворітна або порожниста вена) з приводу захворювань та поранень незалежно від ступеня порушення кровообігу;

втрата кінцівки внаслідок поранень та захворювань магістральних та периферичних судин;

наслідки реконструктивних операцій на периферійних судинах (стегнова, підколінна артерія та вена, задня та передня артерії гомілки та глибокі вени гомілки, пахвинна, плечова артерія та вена, променева та ліктьова артерія, глибокі вени передпліччя) за наявності вираженого та помірного порушення кровообігу і при прогресуючому перебігу захворювання.

2) до пункту «б» належать:

стеноз до 55% брахіоцефальних артерій відносно здорової ділянки артерії з наявністю гіперехогенної стабільної бляшки;

поранення та атеросклероз брахіоцефальних артерій з незначним порушенням кровообігу;

облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт і атеросклероз судин нижніх кінцівок I-IIА стадії (переміжна кульгавість, яка виникає на відстані більше 200м) згідно модифікованої клінічної класифікації Fontaine (Second European Consensus Document, 1991), з незначним та без порушення кровообігу;

варикозна хвороба нижніх кінцівок з ознаками венозної недостатності, з незначними порушеннями кровообігу, що відповідають C1-C3 (згідно міжнародної клінічної класифікації СЕАР від 2004 року з доповненнями F. Lurie та M. Passman 2020 року, а саме набряклість стоп та гомілок, яка не зникає повністю за час нічного відпочинку, свербіння, телеангіоектазії та ратикулярні вени);

слоновість II ступеня;

варикозне розширення вен сім’яного канатика II стадії;

наслідки реконструктивних операцій на периферійних судинах з приводу поранень та захворювань (стегнова, підколінна артерія та вена, задня та передня артерії гомілки та глибокі вени гомілки, пахвинна, плечова артерія та вена, променева та ліктьова артерія, глибокі вени передпліччя) за відсутності або наявності незначного порушення кровообігу і без прогресуючого перебігу захворювання.

3) до пункту «в» належать:

поранення та атеросклероз брахіоцефальних артерій без порушення кровообігу;

варикозна хвороба нижніх кінцівок без ознак венозної недостатності (I ступеня);

слоновість I ступеня (незначний набряк тилу ступні, що зменшується або зникає в період нічного або денного відпочинку).

Розширення вен нижніх кінцівок на окремих ділянках у вигляді циліндричних або звивистих еластичних вип’ячувань без ознак венозної недостатності, варикоцеле I ступеня не є підставою для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ.

Після травм, поранень та інших пошкоджень великих магістральних артерій з повним відновленням кровообігу та функцій застосовується пункт «в» цієї статті.

Діагноз захворювання та наслідків пошкоджень судин повинен відображати стадію процесу та ступінь функціональних порушень.

Постанова приймається після клінічного обстеження з застосуванням методів, що дають об’єктивні показники (ультразвукове дуплексе ангіосканування судин, реовазографія з нітрогліцериновою пробою, ангіо-, флебо-, лімфографією, МСКТ-ангіографією тощо).

Ультразвукове дуплексне ангіосканування судин має виконуватись з визначенням таких показників, як тип та швидкість кровотоку в артерії, вимірювання діаметру просвіту артерії при її стенозі, визначення кісточково-плечового індексу, визначення спроможності клапанного апарату глибоких та поверхневих вен з визначенням тривалості рефлюксу та ступеня реканалізації при тромбозі.

6. Стаття 45.

За наявності показань кандидатам на військову службу та військовослужбовцям пропонується хірургічне або консервативне лікування.

У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами «а», «б» або «в» залежно від виразності вторинної анемії, частоти загострень та ступеня випадіння гемороїдальних вузлів.

До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває двічі-тричі рази на рік на стаціонарному лікуванні з довгими (один місяць і більше) строками госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу та запалення або випадіння гемороїдальних вузлів II, III ступенів, а також коли захворювання ускладнюється повторними кровотечами, що потребують стаціонарного лікування.

7. Стаття 46.

Передбачає стани після перенесених гострих запальних уражень серця (перикардит, міокардит, ендокардит, ревматизм), метаболічної кардіоміопатії, гострих форм ІХС (інфаркт, нестабільна стенокардія), гіпертонічних криз, тромбоемболії легеневої артерії, травм серця, операцій реваскуляризації, операцій на клапанному апараті серця, імплантації стимуляторів, кардіовертерів, хірургічного лікування аритмій, захворювань магістральних артерій або вен, стану після гострого порушення мозкового кровообігу за умови порушень функцій тимчасового характеру.

Кандидати на військову службу за контрактом, та кандидати до навчання у ВВНЗ, визнаються тимчасово непридатними.

Військовослужбовці направляються на реабілітаційне лікування, після завершення якого, за потреби, приймається постанова про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою.

Військовослужбовцям після загострення хронічної ІХС (тривалі напади стенокардії, минущі порушення серцевого ритму та провідності, минущі форми серцевої недостатності), гіпертонічної хвороби (стан після гіпертензивних кризів), проведення електроімпульсної терапії для лікування аритмій серця надається звільнення від виконання службових обов’язків.

X. Хвороби органів дихання (J00-J99), їх наслідки

1. Стаття 47.

1) до пункту «а» належить озена.

2) до пункту «б» належать:

гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без ускладнень, які протікають з частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом;

Під час огляду кандидатів на військову службу та військовослужбовців, які страждають на хронічний гнійний синусит, враховуються перебіг захворювання, частота загострення та безуспішність лікування в стаціонарних умовах.

Діагноз хронічного гнійного захворювання біляносових пазух повинен бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), даними ендоскопії порожнини носа, даними комп’ютерної томографії придаткових пазух носа або рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того,- діагностичною пункцією.

3) до пункту «в» належать хронічні негнійні захворювання біляносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов’язаних із втратою працездатності.

Викривлення носової перетинки, за умови вільного носового дихання, не є перешкодою для навчання у ВВНЗ, як і пристінне потовщення слизової оболонки верхньощелепних пазух, якщо під час діагностичної пункції не одержано гною або транссудату та збережена прохідність верхньощелепної пазухи.

Залишкові явища після операції на біляносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки переддвер’я рота, сполучення оперованої пазухи з носовою порожниною або вуаль на комп’ютерній томограмі, рентгенограмі) не є перешкодою для військової служби, для навчання у ВВНЗ.

Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну з форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (2-3 рази на рік), втягненням у запальний процес білямигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів та наявністю гнійно-казеозних пробок у лакунах мигдаликів.

Інші форми хронічного тонзиліту не дають підстав для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ, військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеях.

Стійкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних інструментальних досліджень, акустичної імпедансометрії та вушної манометрії. Найбільш достовірні дані отримуються після додаткового функціонального дослідження в барокамері (рекомпресійній камері).

Порушення барофункції біляносових пазух встановлюється на підставі скарг пацієнта, стану носової порожнини, отоскопії, випробування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням біляносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.

Особи після перенесених гострих респіраторних інфекцій верхніх дихальних шляхів, грипу з ускладненим перебігом оглядаються на підставі статті 51 Розкладу хвороб.

2. Стаття 48.

1) до пункту «а» належать стенози гортані; парези і паралічі гортані зі значним порушенням функції голосоутворення та дихання; тяжка форма спастичної дисфонії. Діагноз встановлюється у закладах охорони здоров’я (установах) з використанням інструментальних методів обстеження.

Стенози гортані призводять до дихальної недостатності, гіпоксії і тяжкого стану пацієнтів.

Парези і паралічі гортані призводять до дихальної недостатності різного ступеня і значного порушення голосоутворення.

Спастична дисфонія призводить до дихальної недостатності різного ступеня і значного порушення голосоутворення. Захворювання має ремітуючий перебіг, виникнення і тривалість фази погіршення не піддається прогнозуванню. Тяжка спастична дисфонія практично не має проміжків ремісії. Пацієнти не можуть виконувати фізичні навантаження, існує ризик задухи.

2) до пункту «б» належить парези і паралічі гортані з помірним порушенням функції голосоутворення та дихання; середня форма спастичної дисфонії.

Діагноз встановлюється у закладах охорони здоров’я (установах) з використанням інструментальних методів обстеження.

3. Стаття 49.

За цією статтею оглядаються особи із:

хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ);

бронхоектатичною хворобою;

інтерстиційними захворюваннями легень (ідіопатичний легеневий фіброз, підгострий та хронічний перебіг гіперсенситивного пневмоніту, легеневий альвеолярний протеїноз, гемосидероз, гістіоцитоз-Х тощо);

пневмоконіозами;

хворобами плеври (фіброторакс, плевральні злуки, бляшки тощо);

наслідками гострих захворювань легень із згадкою про фіброз;

синдромом альвеолярної гіповентиляції легень у хворих із ожирінням.

Оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання проводиться поза загостренням захворювань за допомогою спірометрії.

Ступінь придатності визначається за пунктами «а», «б» або «в» в залежності від ступеня порушень функції зовнішнього дихання (ФЗД).

Під час оцінки ФЗД у разі ХОЗЛ слід орієнтуватись передусім на показник ОФВ1. Також для цих захворювань характерне співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ менше 70%. Діагноз ХОЗЛ (хронічного бронхіту чи емфіземи легень) для молодих людей віком до 30 років є винятком. У таких хворих перш за все при обстеженні необхідно виключити інші найчастіші причини хронічного кашлю: бронхіальну астму, гастроезофагеальний рефлюкс або захворювання верхніх дихальних шляхів тощо. Якщо все-таки в молодих людей буде наявний симптомокомплекс ХОЗЛ (клініко-функціональна картина незворотної бронхообструкції), обов’язковим є виключення вроджених його причин, таких як дефіцит альфа 1-антитрипсину, муковісцидоз чи вроджені вади розвитку легень.

При оцінці ФЗД при бронхоектатичній хворобі, інтерстиційних захворюваннях легень, пневмоконіозах, хворобах плеври, наслідках гострих захворювань легень із згадкою про фіброз, синдромі альвеолярної гіповентиляції легень слід орієнтуватись у першу чергу на показники ЖЕЛ, PaO2, SaO2.

За пунктом «в» цієї статті цивільні особи з незначними порушеннями ФЗД визнаються непридатними до навчання у ВВНЗ.

Таблиця 13

Показники оцінки функції зовнішнього дихання

Показники

Норма

Ступені порушення функції зовнішнього дихання

незначний

помірний

значний

Клінічні

Задишка при раніше звичних фізичних навантаженнях та під час загострень

Задишка при виконанні незначних фізичних навантажень, повторні загострення, що погіршують якість життя хворого

Задишка в стані спокою, ознаки хронічної правошлуночкової недостатності

Інструментальні

РаО 2 , мм рт.ст.

< 60

РаСО 2 , мм рт.ст.

> 45

SаО 2 , %

< 90

ФЗД

Життєва ємність легень (ЖЄЛ) у відсотках належної величини

> 85

84-70

69-50

< 50

Максимальна вентиляція легень (МВЛ) у відсотках належної величини

> 75

74-55

54-35

< 35

Обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) у відсотках належної величини

> 80

79-50

49-30

< 30

4. Стаття 50.

Для бронхіальної астми характерна гіперреактивність бронхів, що проявляється рецидивними симптомами свистячого дихання, нападами ядухи, скутості в грудній клітці, кашлем, особливо вночі та вранці. При бронхіальній астмі бронхообструкція варіабельна, зменшується спонтанно або під впливом лікування.

Діагноз бронхіальної астми, крім анамнезу та клінічної картини, повинен бути підтверджений дослідженням ФЗД з медикаментозними пробами (проба з бронхолітиком або провокаційна проба з бета-блокатором, фізичним навантаженням, гіпертонічним розчином NaCl).

Вірогідним інструментальним підтвердженням діагнозу вважається:

приріст після проби з бронхолітиком (або зменшення у разі провокаційної проби) показника ОФВ1 ( ≥ 12% та 200 мл) або пікової обсягової швидкості видиху (ПОШвид) ( ≥ 20% або 60 л/хв);

надмірні коливання легеневої функції між візитами ОФВ1 ≥ 12% та 200 мл або ПОШвид ≥ 20% або 60 л/хв;

приріст показника ОФВ1 ≥ 12% та 200 мл або ПОШвид ≥ 20% після курсу терапії ІГКС протягом 4 тижнів (в період поза респіраторної інфекції).

Метою лікування бронхіальної астми є досягнення за допомогою протиастматичної терапії контролю над симптомами захворювання. Після призначення стартової базисної терапії оцінка контролю над симптомами проводиться не раніше ніж через 2-3 місяці від початку лікування.

Недостатній контроль над бронхіальною астмою характеризується наявністю денних симптомів БА більше 2 разів на добу, нічними пробудженнями через напади ядухи, потреба у бета-агоністах короткої дії більше 2 разів на тиждень, обмеження активності через симптоми бронхіальної астми на тлі прийому базисної терапії.

У разі відсутності контролю чи частковому контролі над симптомами БА проводиться розширення терапії до тих пір поки не буде досягнуто повний контроль над симптомами (кроки 1-5 у схемі лікування БА).

Ступінь придатності осіб з бронхіальною астмою проводиться за пунктами «а», «б» та «в» в залежності від досягнення контролю над симптомами на тлі призначеної базисної терапії.

1) до пункту «а» належить персистуюча бронхіальна астма, контроль над якою неможливо досягти на 4-5 кроці терапії (високі дози ІГКС в комбінації з бета-агоністами тривалої дії, холінолітиками тривалої дії).

Обов’язковим інструментальним підтвердженням відсутності контролю є збереження низьких показників ОФВ1 ≤ 60% та збереження гіперреактивності бронхів (приріст ОФВ1 ≥ 12% або 200 мл) при спірометрії.

Необхідно диференційовано підходити до хворих, які, крім БА, мають інші захворювання, що супроводжуються зниженням показника ОФВ1 (ХОЗЛ, ХСН, синдром альвеолярної гіповентиляції легень тощо).

Важливо проводити диференційну діагностику БА та ХОЗЛ, спираючись на наявну клінічну картину (вік, фактори ризику, сімейний анамнез, супутні захворювання) та показники спірометрії. Можлива наявність у хворого одночасно БА та ХОЗЛ. Достовірним критерієм наявності БА у хворого на ХОЗЛ є високі показники зворотності та варіабельності бронхіальної обструкції (приріст ОФВ1 ≥ 400 мл) при постбронходилятаційному співвідношенні ОФВ1/ФЖЄЛ < 0,7.

2) до пункту «б» належить персистуюча бронхіальна астма, щодо якої вдалося досягти часткового контролю над симптомами на 4-5 кроці терапії.

Обов’язковим інструментальним підтвердженням часткового контролю є показникі ОФВ1 від 61% до 79% та збереження гіперреактивності бронхів (приріст ОФВ1 ≥ 12% або 200 мл) при спірометрії.

До цього ж пункту відносять персистуючу бронхіальну астму, щодо якої за допомогою терапії вдалося досягти повного контролю над симптомами.

Спірометричним критерієм повного контролю є показник ОФВ1 ≥ 80% та відсутність гіперреактивності бронхів.

3) до пункту «в» належить інтермітуюча бронхіальна астма, для якої характерні непостійні епізодичні короткотривалі денні симптоми. Хворий не потребує призначення контролюючої терапії.

Якщо бронхоспастичний синдром є ускладненням інших захворювань, то ступінь придатності до військової служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями розкладу хвороб.

За пунктом «в» цієї статті цивільні особи визнаються непридатними до навчання у ВВНЗ.

5. Стаття 51.

Рішення про потребу військовослужбовця у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою приймається лише за умови ускладненого перебігу гострих респіраторних інфекцій верхніх та нижніх дихальних шляхів, грипу, пневмонії тощо (деструкція, пара- та метапневмонічний ексудативний плеврит, емпієма плеври, ателектаз, інфекційно-токсичний шок, інфекційний міокардит, тривала нефропатія (понад тиждень), токсичний гепатит, виражена астенізація тощо). Щодо реконвалесцентів після неускладненого перебігу пневмонії, загострення хронічних захворювань - тяжкого загострення бронхіальної астми (астматичного статусу), загострення ХОЗЛ, що потребувало тривалої оксигенації, приймається постанова про потребу у звільненні від виконання службових обов’язків.

За цією самою статтею оглядаються військовослужбовці після хірургічного втручання на органах грудної клітки, верхніх дихальних шляхів з приводу захворювань за умови неповного функціонального відновлення організму після закінчення стаціонарного лікування.

Під час дії воєнного стану за цією статтею може прийматися постанова «непридатний до військової служби переоглядом через 6-12 місяців» (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.

XI. Хвороби органів травлення (К00-К93), їх наслідки

1. Стаття 52.

Пункт «в» застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9-и і при цьому не менше 4 зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, включаючи зуби із пломбованими кореневими каналами.

2. Стаття 53.

Підставою для застосування пункту «а» цієї статті є наявність в оглянутих генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абсцедуванням.

Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубощелепової системи із рентгенографією та виявленням супутніх захворювань. У випадках пародонтиту, пародонтозу кандидати направляються на лікування.

1) до пункту «а» належить:

пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і більше, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба II, III ступенів.

2) до пункту «б» належать: пародонтити та пародонтози, захворювання слизової оболонки порожнини рота, лейкоплакії та інші захворювання, включаючи преканцерози. Кандидати та військовослужбовці направляються на лікування.

3. Стаття 54.

1) до пункту «а» належать:

дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами;

дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються (більше двох разів на рік для кандидатів та більше чотирьох разів на рік для військовослужбовців), захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-нижньощелепових суглобів;

анкілози скронево-нижньощелепових суглобів, контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмови від нього;

актиномікоз щелепно-лицьової ділянки, який не піддається лікуванню.

В окремих випадках залежно від практичної працездатності, умов служби військовослужбовці з набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицьової ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом «б» або «в».

2) до пункту «б» належать:

аномалії прикусу 2-3 ступеня з роз’єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60% за класифікацією Агапова М.Г.;

хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями;

актиномікоз щелепно-лицьової ділянки із задовільними результатами лікування;

хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів.

Щодо військовослужбовців після лікування постанова приймається за статтею 59 Розкладу хвороб. Якщо хірургічне лікування не застосовувалось, огляд проводиться за відповідними пунктами цієї статті.

3) до пункту «в» належать:

аномалії прикусу, що супроводжуються роз’єднанням прикусу на 5 мм і менше, з жувальною ефективністю більше 60% за класифікацією Агапова М.Г. Кандидатам до навчання у ВВНЗ з такою патологією, пропонується лікування. Огляд після лікування проводиться через шість-дев’ять місяців залежно від результатів, а також ступеня порушення дихальної, жувальної, мовної та слиновидільної функцій. У разі відмови від лікування за цим самим пунктом приймається постанова про непридатність до навчання до ВВНЗ.

4. Стаття 55.

1) до пункту «а» належать:

набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі, які не оперовані або з незадовільним результатом лікування;

рубцеві звуження або нервово-м’язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, що потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування;

тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі і хвороба Крона) з вираженим занепадом живлення (ІМТ менше 18,5);

злуковий процес у черевній порожнині зі значним порушенням моторно-евакуаторної функції або який потребує повторного хірургічного лікування;

наслідки резекції тонкої або товстої кишки у вигляді стійкого, значного занепаду живлення або порушення функцій;

випадіння усіх шарів прямої кишки під час ходьби або переміщення тіла у вертикальне положення (III стадія);

протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершений етап хірургічного лікування;

недостатність сфінктера заднього проходу III ступеня;

хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються та важко піддаються лікуванню, свищами.

2) до пункту «б» належать:

хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти, хвороба Крона (крім тих, що зазначені в пункті «а»);

ГЕРХ з виразковим езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного тривалого стаціонарного лікування (два та більше разів на рік), з помірним порушенням функції травлення, стравохід Баррета. ГЕРХ повинна бути підтверджена ендоскопічним і (або) рентгенологічним дослідженнями (обов’язково в горизонтальному положенні);

дивертикул стравоходу великих розмірів (більше 2 см), що погано спорожнюється і супроводжується дисфагією та не потребує хірургічного лікування, або множинні дивертикули ( > 2) стравоходу та шлунку, дивертикул з явищами дивертикуліту;

дивертикулярна хвороба кишечника, часто рецидивуючий перебіг (більше 2 разів на рік);

наслідки резекції тонкої або товстої кишки з незначними проявами демпінг-синдрому;

спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження або хірургічного лікування);

дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування;

рубцеві звуження та нервово-м’язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;

хвороби стравоходу, кишечника, спайкова хвороба з незначним порушенням функцій;

ГЕРХ з виразковим езофагітом та нечастими загостреннями;

випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні (I-II стадія);

недостатність сфінктера заднього проходу I, II ступеня;

випадіння прямої кишки при дефекації (I стадія);

недостатність сфінктера заднього проходу I ступеня;

хронічний парапроктит з частими (два рази і більше на рік) загостреннями;

хронічний парапроктит, що протікає з нечастими загостреннями без утворення зовнішнього свища.

У разі випадіння прямої кишки, наявності кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, наявності хронічного парапроктиту військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Після оперативного лікування медичний огляд проводиться на підставі статті 59 Розкладу хвороб. Придатність до військової служби, до навчання у ВВНЗ визначається залежно від результатів лікування. У разі рецидиву захворювання або відмови від хірургічного лікування постанова приймається за пунктом «а» чи «б». Придатність військовослужбовців до служби водієм за цим пунктом при випадіннях прямої кишки, недостатності сфінктера заднього проходу, хронічних парапроктитах, наслідках резекції тонкої або товстої кишки з проявами демпінг-синдрому визначається залежно від вираженості симптомів, частоти загострень та характеру служби.

3) до пункту «в» належать:

ГЕРХ з ерозивним або катаральним езофагітом та нечастими загостреннями;

синдром подразненої товстої кишки;

хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту без порушення функції.

5. Стаття 56.

Наявність виразкової хвороби обов’язково повинна бути підтверджена ендоскопічним і (або) рентгенологічним дослідженнями в умовах штучної гіпотонії. При виразковій хворобі та наявності рентгенологічного підтвердження за останні 3-5 років експертні висновки можуть бути зроблені на підставі ендоскопічних досліджень.

1) до пункту «а» належать:

екстирпація шлунка або його субтотальна резекція;

наслідки резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу з порушенням функції шлунково-кишкового тракту;

наслідки стовбурової або селективної ваготомії, ушивання (висічення) перфоративної виразки з наявністю ускладнень у вигляді демпінг-синдрому, порушення живлення II-III ступеня, рецидивуючих анастомозитів, виразки анастомозу;

виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладнена пенетрацією, стенозом пілоробульбарної зони (затримкою контрастної речовини в шлунку більше 24 годин), що супроводжується занепадом живлення за наявності протипоказань до оперативного лікування або відмови від нього.

2) до пункту «б» належать:

виразкова хвороба з виразками, що довго не рубцюються (з локалізацією в шлунку протягом трьох місяців і більше, з локалізацією в дванадцятипалій кишці протягом двох місяців і більше);

виразкова хвороба з частими (два рази і більше на рік) рецидивами виразки, що потребують тривалого стаціонарного лікування (більше двох тижнів);

виразкова хвороба з гігантськими (3 см і більше в шлунку або 2 см і більше у дванадцятипалій кишці) виразками;

виразкова хвороба дванадцятипалої кишки із позацибулинною локалізацією виразки;

виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки з множинними (дві та більше) виразками за останні 5 років;

виразкова хвороба, ускладнена кровотечею з розвитком постгеморагічної анемії (лікована консервативно) або перфорацією (протягом 5 років після зазначених ускладнень);

виразкова хвороба, ускладнена грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки при помірних порушеннях евакуаторно-моторної функції. Грубою деформацією дванадцятипалої кишки вважається деформація, яка виявляється при повноцінно виконаній дуоденографії в умовах штучної гіпотонії, що супроводжується сповільненою евакуацією (затримка контрастної речовини в шлунку більше 2 годин);

наслідки стовбурової або селективної ваготомії, резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу без ускладнень;

3) до пункту «в» належать:

виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки з нечастими (раз на рік і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення;

виразкова хвороба, яка була ускладнена кровотечею (лікованою консервативно), перфорацією, а також множинними виразками за умови стійкої ремісії більше п’яти років;

виразкова хвороба, яка була ускладнена кровотечею без розвитку постгеморагічної анемії.

Придатними до служби в підрозділах спеціального призначення визнаються військовослужбовці з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки з нечастими (раз на два роки і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення.

Кандидати на військову службу визнаються придатними за I, III, IV графами з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки з нечастими (раз на рік і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення.

У фазі ремісії захворювання достовірною ознакою перенесеної виразки цибулини дванадцятипалої кишки є післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні і (або) рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки при рентгенографії в умовах штучної гіпотонії, а перенесеної виразки шлунка - післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні.

При неускладнених симптоматичних виразках шлунка і дванадцятипалої кишки висновок виноситься за відповідними статтями Розкладу хвороб залежно від тяжкості перебігу основного захворювання. При ускладнених симптоматичних виразках, крім статей основного захворювання, враховуються пункти «а», «б» чи «в» цієї статті залежно від порушень функцій.

6. Стаття 57.

Сучасними неінвазивними методами діагностики цирозу/фіброзу печінки, які не потребують значних фінансових вливань та не утруднені для пацієнтів, є: Fibrosis-4 (FIB-4) Calculator, AST to Platelet Ratio Index (APRI) Calculator. Критерії оцінки тяжкості та вираженості фіброзу печінки за цими методами наведені у статті 3 цього додатка.

При технічних труднощах або відмові пацієнта від проведення дослідження діагноз цирозу печінки може бути підтверджений типовою клінічною картиною, характерною для даного захворювання: наявність портальної гіпертензії, зміни архітектоніки органу, набряково-асцитичного синдрому, порушення білковосинтетичної функції, цитолітичного синдрому, синдрому холестазу, гепаторенального та гепатолієнального синдромів,. Обов’язковим є дослідження крові на альфа-фетопротеїн для виключення розвитку гепатоцелюлярної карциноми.

1) до пункту «а» належать:

цироз печінки (клас «А», «В», «С» за Чайльдом - П’ю);

хронічні гепатити (крім вірусних), що мають тяжкий перебіг, важко лікуються або не піддаються лікуванню, зберігаються стійкі (більше 3 місяців) та значно виражені порушення функцій печінки (значна цитолітична активність з підвищенням показників трансаміназ > 10 разів), жовтяниця, стійке порушення білковосинтетичної функції, коагулопатія, печінкова енцефалопатія);

хронічні рецидивуючі панкреатити з тяжким перебігом (значною токсемією, розвитком панкреонекрозу, механічною жовтяницею), що потребують хірургічного лікування, зі значним порушенням функції підшлункової залози, занепадом харчування, значною втратою ваги (ІМТ менше 19), інсулінзалежним панкреатогенним цукровим діабетом;

стан після резекції долі печінки (гемігепатектомії);

післяхолецистектомічний синдром, що супроводжується рецидивуючим холедохолітіазом, стриктурами зовнішніх та внутрішньопечінкових протоків, рецидивуючим холангітом, жовтяницями, частими загостреннями хронічного панкреатиту з важким перебігом та порушенням функцій;

наслідки резекції підшлункової залози з накладанням панкреатодигестивних анастомозів, накладання біліодигестивних анастомозів, ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні нориці).

Огляд за цим пунктом доцільно проводити після курсу стаціонарного лікування за умови збереження значних стійких порушень функцій печінки, жовчного міхура та підшлункової залози на фоні лікування.

2) до пункту «б» належать:

хронічні гепатити (крім вірусних) з частими загостреннями (більше 2 разів на рік) з помірним порушенням функцій (помірною активністю з підвищенням показників трансаміназ у 5-10 разів), гострою печінковою недостатністю, жовтяницею) та задовільними результатами лікування при контрольному обстеженні в терміни до 3 місяців;

наслідки лікування панкреатиту з виходом у псевдокісту підшлункової залози;

стан після сегментарної або атипової резекції печінки;

жовчокам’яна хвороба, холестероз жовчного міхура, що супроводжуються частими загостреннями (більше 2 разів на рік) хронічного холециститу, холангіту та панкреатиту, при відмові від хірургічного лікування.

Військовослужбовці, у яких була діагностована гостра печінкова недостатність, наявні прояви печінкової енцефалопатії внаслідок гострої або хронічної печінкової недостатності визнаються непридатними до служби за I та V графами Розкладу хвороб. Постанова про придатність за цими графами виноситься за відсутності енцефалопатії та змін особистості з урахуванням результатів огляду невролога та психіатра.

Після проведеного лікування (у тому числі хірургічного) за умови нормалізації функції печінки, відсутності проявів післяхолецистектомічного синдрому протягом 12 місяців після оперативного лікування кандидати в подальшому можуть бути повторно оглянуті ВЛК за пунктом «в».

3) до пункту «в» належать:

хронічні гепатити (крім вірусних) з незначним порушенням функцій та (або) мінімальною активністю (при підвищенні рівня АЛТ до 5 разів);

відсутність жовчного міхура без проявів післяхолецистектомічного синдрому протягом 12 місяців після оперативного лікування;

хронічні безкам’яні холецистит та холангіт з частими (два та більше на рік) загостреннями, що потребують стаціонарного лікування;

хронічні панкреатити з частими (два та більше на рік) загостреннями з незначним порушенням секреторної та інкреторної функції;

безсимптомний перебіг хронічних холециститів з наявністю холестеринових поліпів або конкрементів жовчного міхура;

дискінезія жовчовивідних шляхів, хронічні панкреатити, холецистити з рідкими загостреннями (менше двох разів на рік), що не потребують стаціонарного лікування при хороших результатах лікування.

Військовослужбовці з хронічними панкреатитами з порушенням секреторної та інкреторної функції, хронічними гепатитами (крім вірусних) з незначним порушенням функцій та (або) мінімальною активністю визнаються непридатними до служби в підрозділах спеціального призначення.

Кандидати з хронічними панкреатитами з порушенням секреторної та інкреторної функції, хронічними гепатитами (крім вірусних) з незначним порушенням функцій та (або) мінімальною активністю визнаються непридатними до служби за I, II та VI графами.

7. Стаття 58.

За наявності гриж кандидатам та військовослужбовцям рекомендується хірургічне лікування. Після успішного лікування кандидати визнаються придатними до військової служби та навчання у ВВНЗ через один-два місяці залежно від результатів лікування. Військовослужбовцям після операції надається відпустка у зв’язку із хворобою на підставі статті 59 Розкладу хвороб.

Підставою для застосування цієї статті є незадовільні результати хірургічного лікування (рецидив захворювання), відмова від хірургічного лікування та протипоказання для його проведення.

1) до пункту «а» належать:

повторно рецидивні, зовнішні грижі великих розмірів, які потребують ручного вправлення, горизонтального положення тіла або порушують функцію внутрішніх органів;

діафрагмальні грижі, у тому числі й набута релаксація діафрагми, що порушують функцію внутрішніх органів;

множинні грижі, а також вентральні грижі, що не вправляються.

Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування пункту «а».

2) до пункту «б» належать:

грижа стравохідного отвору діафрагми, які не супроводжуються вказаними в пункті «а» порушеннями;

одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування та при відмові від повторного лікування;

вентральні грижі, що потребують носіння бандажа;

рецидивні зовнішні грижі помірних розмірів, які з’являються у вертикальному положенні тіла при фізичному навантаженні, кашлі.

Невелика (у межах фізіологічного кільця) пупкова грижа, передочеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до проходження військової служби та навчання у ВВНЗ. Наслідки та стани після оперативного лікування грижі у вигляді больового синдрому без ознак рецидиву не дають підстав для застосування цієї статті та не перешкоджають проходженню військової служби. За наслідками та станами після оперативного лікування грижі з резекцією кишечника медичний огляд проводиться з урахуванням ступеня порушення функцій кишечника за пунктами «а», «б» чи «в» відповідних статей Розкладу хвороб.

8. Стаття 59.

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних захворювань органів травлення та їх хірургічного лікування.

Військовослужбовцям виноситься рішення про звільнення від виконання обов’язків військової служби або потребу у відпустці для лікування за станом здоров’я. Відпустка надається у випадках, коли для відновлення працездатності необхідний термін - не менше одного місяця.

XII. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини (L00-L99), їх наслідки

1. Стаття 60.

Поширені форми хвороб шкіри та підшкірної клітковини характеризуються висипаннями на значній поверхні шкірного покриву, з ураженням двох та більше анатомічних областей.

Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміють поодинокі осередки ураження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік. Безперервно рецидивними формами вважаються форми з неповним клінічним одужанням після проведеного курсу лікування; загострення спостерігається в строк до одного місяця після виписки зі стаціонару.

1) віднесений до пункту «а» поширений безперервно рецидивуючий дифузний бляшковий псоріаз передбачає дуже тяжку форму захворювання (ураження понад 70% шкірного покриву) або тяжку форму захворювання (ураження понад 50% шкірного покриву) з ураженням шкіри в паховій ділянці, промежині, геніталіях або долонь і підошов з утворенням тріщин.

2) до пункту «б» належать також обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові, відкритих ділянках шкіри, а на обличчі - будь-якої величини. Великою слід вважати бляшку псоріазу розміром з долоню хворого та більше.

2. Стаття 61.

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміють наявність трьох та більше вогнищ облисіння, де площа кожного з вогнищ не менше 2 × 2 см.

Під поширеною формою вітиліго розуміють наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкірному покриві будь-яких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5% поверхні тіла.

До пункту «а» належать вогнища вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.

Різновид обмеженої склеродермії - «хвороба білих плям» та неускладнена себорея - не є перешкодою до проходження військової служби, до навчання у ВВНЗ.

3. Стаття 62.

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб шкіри і підшкірної клітковини та стани після хірургічних втручань з приводу гнійних хвороб шкіри коли після завершення стаціонарного лікування придатність до військової служби не обмежується і для повного відновлення функцій та працездатності необхідний термін не менше одного місяця.

Після проведеної відпустки для лікування у зв’язку з хворобою медичний огляд проводиться в залежності від результатів лікування, з обов’язковим врахуванням можливості носіння військового одягу, взуття або спорядження за відповідними статтями Розкладу хвороб.

XIII. Хвороби кістково-м’язової системи і сполучної тканини (М00-М99), їх наслідки

1. Стаття 63.

1) до пункту «а» належать системні захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системна склеродермія, дерматоміозит, системні васкуліти, змішане захворювання сполучної тканини та інші) незалежно від вираженості змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень.

До цього пункту також належать ревматоїдний (у тому числі ювенільний), псоріатичний, подагричний артрит, спондилоартрит, анкілозуючий спондиліт з вираженими змінами в суглобах та хребті за даними рентгенографії (III стадія та вище), зі значними порушеннями функцій опорно-рухового апарату (порушення функції суглобів та хребта II ступеня та вище) та/або ураженням інших органів та систем (системні форми з ураженням серця, судин, легень, нервової системи, нирок, очей), стійкою втратою працездатності та збереженням високої активності процесу, незважаючи на лікування відповідно до діючих рекомендацій.

2) до пункту «б» належать повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів і хребта до II ступеня за відсутності системних проявів.

До цього ж пункту належать васкуліти без ураження життєво важливих органів та систем (серця, великих судин, легень, центральної нервової системи, нирок, очей).

3) до пункту «в» належать хронічні захворювання суглобів і хребта з нечастими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначними порушеннями функцій.

За цим пунктом також проводиться огляд кандидатів на військову службу із затяжним перебігом гострих запальних артропатій при збереженні незначних клініко-лабораторних ознак активності процесу (ШОЕ не більше 25 мм/год, СРБ не більше ніж у 2 рази вище норми).

Хронічні форми реактивних артритів за відсутності загострення захворювання більше 3 років та без порушення функцій суглобів не є підставою для застосування цієї статті. Після гострих запальних захворювань суглобів огляд проводиться на підставі статті 69 Розкладу хвороб.

2. Стаття 64.

Постанова про придатність до військової служби в разі захворювань кісток та суглобів приймається після стаціонарного обстеження та лікування. При цьому слід враховувати схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії та особливості військової служби. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього постанова про придатність до військової служби приймається за пунктами «а», «б» чи «в» залежно від ступеня порушень функцій на період медичного огляду.

1) до пункту «а» належать:

кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба в хибному положенні;

патологічна рухливість або стійка контрактура суглоба зі значним обмеженням обсягу рухів;

асептичний некроз головки стегнової кістки або інших кісток, що утворюють великі суглоби;

стани після ендопротезування великих суглобів (військовослужбовці при задовільних результатах протезування оглядаються за пунктом «б»);

деформуючий артроз в одному з великих суглобів III-IV стадій (наявність грубих кісткових розростань суглобових країв не менше 2 мм, руйнування суглобового хряща - ширина суглобової щілини менше 2 мм) з частими (2 та більше разів на рік) рецидивами загострень, з больовим синдромом та деформацією вісі кінцівки;

дефект кісток більше 1 см з нестабільністю кінцівки при незадовільних результатах лікування;

псевдоартроз стегнової та великогомілкової кістки;

остеомієліт за наявності секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, які довго не загоюються або часто (2 та більше разів на рік) відкриваються.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної компенсації придатність військовослужбовців до військової служби визначається за пунктом «б».

2) до пункту «б» належать:

деформуючий артроз в одному з великих суглобів II стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі - 2-4 мм) з больовим синдромом;

остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) з щорічними загостреннями;

стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів;

звичні (3 та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба та супроводжуються помірною гіпотрофією м’язів кінцівки.

3) до пункту «в» належать:

деформуючий артроз в одному з великих суглобів I стадії;

остеомієліт з нечастими (раз на 2-3 роки) загостреннями за відсутності секвестрів та секвестральних порожнин;

стійкі контрактури в одному з великих суглобів з незначним обмеженням обсягу рухів;

стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування) або гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки або носінню стандартного взуття, військової форми одягу, спорядження, з больовим синдромом;

звичні (менше 3 разів на рік) вивихи великих суглобів;

нестійкість і рецидивний синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях;

остеохондропатії з незакінченим процесом.

Військовослужбовці за цим пунктом визнаються придатними до служби водіями якщо патологічний процес в суглобах, кінцівках та вираженість порушення функції суглобу та (або) кінцівки не впливає на виконання службової діяльності. При остеохондропатіях із незакінченим процесом рішення про придатність або непридатність кандидатів до військової служби приймається за пунктами «б» або «в» залежно від результатів лікування або при відмові від нього. Остеомієлітичний процес вважається закінченим у разі відсутності загострення, секвестральних порожнин та секвестрів протягом 3 та більше років.

Повторність вивиху великого суглоба повинна бути засвідчена медичним документом закладу охорони здоров’я (установи), рентгенограмами суглоба до та після усунення вивиху. Нестабільність суглоба, яка виникла внаслідок пошкодження зв’язок і капсули, повинна підтверджуватися клінічно, рентгенологічно або МРТ. З приводу нестабільності великих суглобів пропонується хірургічне лікування. Після успішного хірургічного лікування стосовно військовослужбовців приймається постанова про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою за статтею 69 з подальшим оглядом ВЛК. За наявності хибних суглобів військовослужбовці підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів остеосинтезу. При кістозному переродженні, стресових переломах, патологічній перебудові кісток, відсікаючому остеохондрозі у великому суглобі пропонується оперативне лікування. При відмові від оперативного лікування або його незадовільних результатах постанова про придатність або непридатність до військової служби приймається залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба. Військовослужбовці із хворобою Осгуд-Шляттера без порушень функцій суглобів визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.

Таблиця 14

Оцінка обсягу рухів у суглобах (у градусах)

Суглоб

Рух

Норма

Обмеження рухів

незначне

помірне

Значне

Плечовий

з плечовим поясом

Згинання

Розгинання

Відведення

180

115

100

Ліктьовий

Згинання

Розгинання

Пронація

Супінація

180

150

135

140

100

120

Променево-зап’ястний

Згинання

Розгинання

Відведення:

радіальне

ульнарне

20-25

2-3

Кульшовий

Згинання

Розгинання

Відведення

180

100

170

110

160

120

150

Колінний

Згинання

Розгинання

180

175

170

110

160

Гомілковостопний

Підошовне згинання

Тильне згинання (розгинання)

130

120

110

100

3. Стаття 65.

Передбачає набуті вкорочення верхніх кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів, а також набуті фіксовані деформації і дефекти кистей.

1) до пункту «а» належать:

відсутність обох кистей на рівні кистевих суглобів (кистевий суглоб - це комплекс суглобів, який з’єднує кисть із передпліччям та містить променево-зап’ястний, зап’ястний, міжзап’ястний, зап’ястно-п’ястний та міжп’ястний суглоби, а також дистальний променево-ліктьовий суглоб) або на рівні усіх п’ястних кісток, або відсутність усіх пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей;

відсутність: у правші або лівші - кисті на рівні кистевого суглоба або на рівні усіх п’ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті; трьох пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей; першого пальця на рівні п’ястно-фалангового суглоба та другого-п’ятого пальців - на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній із кистей; другого-п’ятого пальців - на рівні дистальних кінців основних фаланг на кожній із кистей; перших та других пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей (огляд військовослужбовців у цих випадках проводиться за пунктом «б»);

вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки більше ніж на 8 см (огляд військовослужбовців у цих випадках проводиться за пунктом «б»).

2) до пункту «б» належать:

дефекти та деформації однієї кисті або пальців однієї кисті: відсутність кисті на рівні кистевого суглоба або на рівні усіх п’ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів; застарілі вивихи трьох та більше п’ястних кісток; дефекти трьох та більше п’ястних кісток; руйнування та дефекти трьох і більше п’ястно-фалангових суглобів; застарілі пошкодження або дефекти сухожиль згиначів трьох або більше пальців проксимальніше рівня п’ястних кісток; сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, які призводять до значних трофічних, неврологічних порушень та стійкої контрактури;

відсутність: перших пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній з кистей; трьох пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній з кистей; другого-п’ятого пальців на рівні дистальних міжфалангових суглобів на кожній з кистей (огляд військовослужбовців у цих випадках проводиться за пунктом «в»);

вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 5 см до 8 см включно.

3) до пункту «в» належать:

дефекти та деформації кисті внаслідок застарілих вивихів двох п’ястних кісток, дефекти або псевдоартрози двох п’ястних кісток або хронічний остеомієліт трьох та більше п’ястних кісток на одній кисті;

остеомієліт кісток кистевого суглоба;

руйнування або дефекти двох п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті;

застарілі переломо-вивихи, остеохондропатії кісток кистевого суглоба, синдром карпального або латерального каналу (при відмові від оперативного лікування);

застарілі пошкодження сухожилків згиначів двох пальців на рівні п’ястних кісток та сухожилка довгого згинача першого пальця на одній кисті;

сукупність пошкоджень структур кисті, кистевого суглоба та пальців, що супроводжуються трофічними, неврологічними розладами та незначними порушеннями функцій кисті;

відсутність: трьох пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті; першого пальця та другого-п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; другого пальця на рівні п’ястно-фалангового суглоба та третього-п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; другого-п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; першого або другого пальця у правші або лівші;

укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки до 5 см включно;

пошкодження структур кисті та пальців, які не вказані в пунктах «а» чи «б»;

За відсутність першого пальця кисті слід вважати відсутність дистальної фаланги. За відсутність другого-п’ятого пальців кисті слід вважати відсутність дистальної та середньої фаланг.

За відсутність фаланги кисті слід уважати відсутність 2/3 фаланги.

Пошкодження або захворювання кісток, сухожиль або нервів пальців кисті, що призвели до розвитку стійких контрактур у функціонально невигідному положенні, прирівнюються до відсутності пальців.

За наявності фібробластичних порушень (долонний фасціальний фіброматоз) особам, що оглядаються, пропонується оперативне лікування; у разі відмови або при незадовільних результатах оперативного лікування огляд проводиться за пунктами «б» чи «в» залежно від ступеня порушень функцій кисті.

Придатність кандидатів на військову службу за III, IV графами за пунктом «в» визначається виключно в залежності від виду передбачуваної діяльності та порушення функцій кисті, пальців з урахуванням можливості виконувати завдання служби за цією графою.

4. Стаття 66.

Передбачає набуті вкорочення нижніх кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів, а також набуті фіксовані деформації і дефекти стоп.

Оцінюючи придатність до військової служби кандидатів на військову службу та військовослужбовців з порожнистою стопою, слід мати на увазі, що стопи з підвищеними поздовжніми склепіннями часто є варіантом норми.

Порожнистою стопою вважається така деформація, яка супроводжується супінацією заднього та пронацією переднього відділу за наявності високого внутрішнього та зовнішнього склепіння (так звана різко скручена стопа), передній відділ стопи розпластаний, широкий та дещо приведений, з натоптишами під головками середніх плюснових кісток.

Плоска стопа без клінічних проявів є варіантом норми. При плоскостопості сплощення склепіння часто не викликає ніяких суб’єктивних розладів, тому не може бути підставою для застосування цієї статті. Ця стаття передбачає фіксовану плоскостопість, яка виникає в результаті декомпенсації вальгусної стопи або внаслідок дитячої та юнацької плоскостопості, яка з чисто м’язової форми перейшла у зв’язково-суглобову фіксовану деформацію.

1) до пункту «а» належать:

кінська, п’яткова, варусна, порожниста стопа та інші необоротні різко виражені викривлення стоп, що роблять неможливим користування стандартним взуттям;

вкорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки більше ніж на 5 см (огляд військовослужбовців у цих випадках проводиться за пунктом «б»).

2) до пункту «б» належать:

плоскостопість 3-го ступеня; відсутність частини стопи на будь-якому її рівні; відсутність, зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах з їх кігтистою або молоточкоподібною деформацією;

посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п’яткової кістки зі зменшенням кута Беллера більше 10°) з артрозом у суглобах передплесни;

вкорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки від 2 см до 5 см включно.

3) до пункту «в» належать:

помірно виражені деформації стопи з незначним больовим синдромом та порушенням статики, при яких неможливе носіння стандартного взуття;

плоскостопість 2-го ступеня за наявності остеоартрозу у суглобах стопи;

відсутність, зведення або нерухливість першого або двох пальців на одній стопі;

відсутність: усіх пальців на рівні основних фаланг на одній стопі; усіх пальців на рівні середніх фаланг на обох стопах;

посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п’яткової кістки зі зменшенням кута Беллера до 10°) з артрозом у суглобах передплесни;

укорочення (у тому числі відносне) нижньої кінцівки до 2 см;

плоскостопість 1-го та 2-го ступенів без явищ артрозу у суглобах стопи.

За наявності поздовжньої плоскостопості на кожній із стоп різних ступенів постанова приймається за плоскостопістю більшого ступеня.

Плоскостопість 1-2-го ступенів без явищ остеоартрозу не є перешкодою за графами I, II, III, IV, V для прийому на службу до СЗРУ, проходження військової служби за цими графами, а також навчання навчання у ВВНЗ.

За відсутність пальця на стопі вважається відсутність його на рівні плесно-фалангового суглоба, а також повне зведення або нерухливість. У разі деформацій першого пальця стопи, що супроводжуються поперечною плоскостопістю та іншими деформаціями стопи, які затруднюють носіння стандартного взуття, огляд проводиться за пунктами «б» чи «в» залежно від ступеня порушень функцій. Ступінь плоскостопості оцінюється за рентгенограмами стоп, виконаними у стоячому положенні в 2 проекціях.

За наявності фібробластичних порушень (підошовний фасціальний фіброматоз) особам, що оглядаються, пропонується оперативне лікування; у разі відмови або при незадовільних результатах оперативного лікування огляд проводиться за пунктами «б» чи «в» залежно від ступеня порушень функцій.

Таблиця 15

Оцінка ступеня поздовжньої плоскостопості

Ступінь плоскостопості

Кут поздовжнього склепіння

(у градусах)

Висота склепіння

(у мм)

Норма

125-130

I ступінь

135-140

35-25

II ступінь

141-155

24-17

III ступінь

> 155

< 17

5. Стаття 67.

За наявності ампутаційних кукс кінцівок на будь-якому рівні після злоякісних новоутворень або захворювань судин (облітеруючий ендартеріїт, атеросклероз тощо) постанова приймається у тому числі й за статтями Розкладу хвороб, які передбачають основне захворювання. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього при хибній куксі після ампутації або реампутації, за наявності трофічних розладів та постійного фантомного або ампутаційно-больового синдрому, що перешкоджає протезуванню, огляд проводиться за пунктом «а». За наявності ампутаційної кукси на будь якому рівні верхньої та (або) нижньої кінцівки огляд проводиться за цією статтею, окрім випадків, передбачених статтями 65, 66 Розкладу хвороб.

6. Стаття 68.

1) до пункту «а» належать:

інфекційний спондиліт з частими (два та більше разів на рік) загостреннями, значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності;

травматична спондилопатія (хвороба Кюммеля);

спондилолізний спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж на половину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом;

деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю II-III стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебробазилярною недостатністю;

деформуючий спондильоз і міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушеннями функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, судинним, компресійним, вираженим больовим синдромом та статокоординаторними порушеннями після тривалого (не менше 3 місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту;

фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози IV ступеня) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб та інше) та значним порушенням функції зовнішнього дихання III ступеня за рестриктивним типом;

корпородез або спондилодез хребта за наявності кейджу будь-якого типу та/або транспедикулярної конструкції;

корпоректомія за наявності будь-якого виду фіксації;

нестабільний спондилолістез більше 1/3 з неврологічною симптоматикою.

При дискектоміях з міжтіловим корпородезом на двох і більше рівнях - застосовувати пункт «а», при стабілізації одного рівня - пункт «б».

2) до пункту «б» належать:

остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом;

інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1 раз на рік та рідше);

поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень та полірадикулярним синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань;

спондилолізний спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;

стан після видалення міжхребцевого диска (для кандидатів).

3) до пункту «в» належать:

фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 3 мм і більше);

обмежений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз з больовим синдромом;

спондилолізний спондилолістез I ступеня (зміщення на 1/4 поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;

нефіксовані викривлення хребта не більше 10° та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);

ізольовані явища (ураження не більше двох міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючого спондильозу або міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушень функцій.

Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта - випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями по медичну допомогу та лікуванням.

Для незначного порушення функції хребта характерні рухові та чутливі порушення, які проявляються неповною втратою чутливості в зоні одного невроміра, втратою або зниженням сухожилкового рефлексу, зниженням м’язової сили окремих м’язів кінцівки при загальній компенсації її функції. Характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатоосьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними, а за необхідності - іншими сучасними (КТ, МРТ) дослідженнями. Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та в горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Ліппман-Коба): I ступінь-1-10°, II ступінь-11-25°, III ступінь-26-50°, IV ступінь-більше 50° (за Чакліним В.Д.).

Таблиця 16

Оцінка обсягу рухів хребта

Відстань

Рух

Норма

Обмеження рухів

незначне

помірне

значне

Від бугорка

потиличної кістки до остистого відростка VII шийного хребця

Нахил голови вперед

3-4 см

2,5 см

2 см

< 2 см

Відкидання голови назад

8-10 см

6-7 см

4-5 см

3 та менше см

Повороти в шийному відділі хребта

85°

70-75°

60-65°

30-50°

Від остистого відростка VII шийного хребця до I крижового хребця

Згинання вперед

6-7 см

4-5 см

2-3 см

< 2 см

Прогинання назад

5-6 см

3-4 см

2-2,5 см

< 2 см

Повороти в поперековому та грудному відділах хребта

25-30°

19-24°

15-18°

10-14°

7. Стаття 69.

Кандидати, які перенесли гострі запалення суглобів, тимчасово непридатні до завершення лікування. У разі відсутності ознак запалення протягом 6 місяців (на воєнний час - 3 місяці) після перенесеної гострої хвороби кандидати визнаються придатними до військової служби та навчання у ВВНЗ.

Постанова про потребу у відпустці військовослужбовців за станом здоров’я приймається у випадках, коли після завершення лікування після гострих та загострення хронічних захворювань кістково-м’язової системи зберігається функціональна недостатність суглобів, а для відновлення функції потрібний термін не менше одного місяця. За цією статтею приймається постанова про потребу військовослужбовців у звільненні від виконання службових обов’язків або відпустці за станом здоров’я при тимчасових обмеженнях рухів опорно-рухового апарату після операцій на кістках, суглобах, м’язах, сухожилках з приводу їх захворювань, ендопротезувань великих суглобів (за винятком оперативного лікування пухлин та травм).

XIV. Хвороби сечостатевої системи (N00-N99), їх наслідки

1. Стаття 70.

Кандидати, які приймаються на військову службу за контрактом, вступають у ВВНЗ та військовослужбовці, у яких виявлені ознаки захворювань нирок, підлягають стаціонарному обстеженню.

1) до пункту «а» належать: хронічні захворювання нирок (хронічний гломерулонефрит, хронічний первинний пієлонефрит, амілоїдоз нирок тощо), ускладнені ХНН 2-4 ступеня або ХХН IV-V стадій.

2) до пункту «б» належать: хронічні захворювання нирок з помірними порушеннями їх парціальних функцій з ХНН 0-1 ступеня або ХХН III стадії. Помірним порушенням функції нирок вважається: наявність сечового синдрому (стійка еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія), стійке зниження відносної густини сечі за пробою Зимницького, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30% норми, на видільних урограмах поява контрасту пізніше 20 хвилин.

За цим пунктом оглядаються кандидати та військовослужбовці за наявності стійкої артеріальної гіпертензії до II ступеня, пов’язаної з хронічними захворюваннями нирок, яка корегується медикаментозною терапією.

3) за пунктом «в» оглядаються громадяни та військовослужбовці з хронічними захворюваннями нирок та незначним порушенням їх функції або ХХН I-II стадій.

Незначним порушенням функції нирок вважаються: наявність сечового синдрому (минуча еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, на екскреторних урограмах поява контрасту пізніше 10-ї хвилини.

Кандидати, які призиваються на військову службу за контрактом, після перенесеного гострого гломерулонефриту з тимчасовими функціональними розладами функції нирок визнаються тимчасово непридатними з подальшим стаціонарним обстеженням для виключення хронічного захворювання нирок.

З метою своєчасного встановлення діагнозу, надання медичної допомоги, початку проведення замісної ниркової терапії та проведення військово-лікарської експертизи доцільно застосовувати поняття «хронічна хвороба нирок» (ХХН).

Після перенесеного гострого запального захворювання нирок за наявності патологічних змін у сечі (еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) протягом 3 місяців виноситься постанова про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою з подальшим оглядом ВЛК.

Огляд осіб з аномаліями розвитку нирок, сечокам’яною хворобою, туберкульозом сечостатевих органів, синдромами ураження нирок при інших захворюваннях (метаболічні, судинні, токсичні тощо), за наслідками травм та хірургічного лікування проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб

Таблиця 17

Критерії визначення ХХН (зниження швидкості клубочкової фільтрації < 60 мл/хв./1,73 м - 2 та один із наступних, за їх наявності понад 3 місяці)

Маркери ураження нирок

(один або більше)

Альбумінурія (співвідношення альбумін/креатинін ≥ 30 мг/г ( ≥ 3 мг/ммоль)

Зміни осаду сечі

Електролітні та інші порушення, зумовлені тубулярними розладами

Гістологічно підтверджені аномалії

Структурні аномалії, виявлені методами візуалізації

Наявність трансплантованої нирки

Зниження швидкості клубочкової фільтрації

< 60 мл/хв./1,73 м - 2

__________

Примітка:

зниження швидкості клубочкової фільтрації < 60 мл/хв./1,73 м - 2 без наявності маркерів ураження нирок не означає наявність ХХН.

Таблиця 18

Діагностичні критерії стадій ХХН

Стадія ХХН

Характеристика стадії

ШКФ (мл/хв./1,73 м - 2 )

Нормальна або висока ШКФ

≥ 90

Незначно знижена ШКФ

60-89

III

Помірно знижена ШКФ

30-59

Виражено знижена ШКФ

15-29

Термінальна ниркова недостатність

< 15

Таблиця 19

Ступені ХНН за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та концентрацією креатиніну плазми

Стадія ХХН

Ступінь ХНН

ШКФ (мл/хв./1,73 м - 2 )

по CKD-EPI

Рівень креатиніну

(ммоль/л)

0 ступінь

≥ 90

< 0,123

1 ступінь

< 90 ≥ 60

> 0,123 ≤ 0,176

III

2 ступінь

< 60 ≥ 30

> 0,176 ≤ 0,352

ІV

3 ступінь

< 30 ≥ 15

> 0,352 ≤ 0,528

4 ступінь

< 15 або лікування методами діалізу

> 0,528

2. Стаття 71.

1) до пункту «а» належать:

захворювання, що супроводжуються значно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН 2-4 ступеня;

сечокам’яна хвороба з ураженням обох нирок при незадовільних результатах лікування, які не піддаються оперативному лікуванню;

двобічний нефроптоз III стадії зі значними порушеннями функцій;

тазова дистопія нирок зі значними порушеннями функцій;

відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, за наявності будь-якого ступеня порушень функцій другої нирки;

стан після резекції або пластики сечового міхура;

склероз шийки сечового міхура, що супроводжується міхурово-сечовідним рефлюксом, гідронефрозом та вторинним хронічним пієлонефритом;

рецидив стриктури уретри після оперативного лікування чи бужування, що потребує повторного оперативного лікування, або систематичного бужування.

2) до пункту «б» належать:

cечокам’яна хвороба з частими (2 та більше разів на рік) нападами ниркової коліки, самостійним відходженням камінців та значним чи помірним порушенням функцій нирок;

нефункціонуюча нирка або відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, без порушень функцій другої нирки;

двобічний нефроптоз II стадії з стійким больовим синдромом, вторинним двобічним пієлонефритом з частими загостреннями (2 та більше разів на рік, що потребують стаціонарного лікування), або вазоренальною гіпертензією;

однобічний нефроптоз III стадії;

тазова дистопія нирок з помірними порушеннями функцій;

склероз шийки сечового міхура при вторинних однобічних змінах сечовидільної системи (односторонній гідроуретер, гідронефроз, вторинний пієлонефрит тощо);

стриктура уретри, яка потребує бужування не більше 2 разів на рік при задовільних результатах лікування.

3) до пункту «в» належать:

поодинокі камінці (до 0,5 см у діаметрі) нирок, сечоводів з рідкими (менше 2 разів на рік) нападами ниркової коліки без ХНН;

двобічний чи однобічний нефроптоз II стадії з незначними клінічними проявами та незначними порушеннями функцій нирок без ХНН;

хронічні захворювання сечовидільної системи (цистит, уретрит) з частими (2 та більше разів на рік) загостреннями, що потребують стаціонарного лікування;

тазова дистопія нирок з незначними порушеннями функцій;

наслідки (протягом не менше 1 року) після інструментального видалення або самостійного відходження поодинокого камінця із сечовивідних шляхів без повторного утворення камінців;

дрібні (до 0,5 см) поодинокі камінці нирок, сечоводів без порушення функції;

однобічний або двобічний нефроптоз I чи II стадії без порушення видільної функції нирки.

Стадія нефроптозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному положенні обстежуваного: I стадія - опущення нижнього полюса нирки на 2 хребці, II стадія - на 3 хребці, III стадія - більше ніж на 3 хребці.

3. Стаття 72.

При захворюваннях чоловічих статевих органів за показаннями пропонується хірургічне лікування.

1) до пункту «а» належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози III стадії зі значним порушенням сечовиділення при незадовільних результатах лікування або відмові від оперативного лікування;

відсутність статевого члена чи обох яєчок.

2) до пункту «б» належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози II стадії з помірним порушенням сечовиділення;

рецидивна (після повторного хірургічного лікування) одностороння або двостороння водянка яєчка або сім’яного канатика.

Одноразовий рецидив водянки оболонок яєчка або сім’яного канатика не є підставою для застосування пункту «б».

3) до пункту «в» належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози I стадії;

хронічні захворювання сечовидільної системи (цистит, уретрит, простатит тощо);

водянка яєчка або сім’яного канатика;

фімоз, інші хвороби чоловічих статевих органів без клінічних проявів.

Відсутність одного яєчка після видалення з приводу неспецифічного захворювання, поранення або інших пошкоджень не є підставою для застосування цієї статті, не перешкоджає проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ.

4. Стаття 73.

Передбачає хронічні запальні хвороби яєчників, маткових труб, тазової клітковини, очеревини, матки, шийки матки, піхви і вульви.

Діагноз має бути встановлений у стаціонарних умовах.

1) до пункту «а» належать:

вказані захворювання, які потребують лікування хворої 3 та більше разів на рік і супроводжуються стійким больовим синдромом, порушенням менструальної функції.

2) до пункту «б» належать:

хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з помірними клінічними проявами, частими (2 рази на рік) загостреннями.

3) до пункту «в» належать:

хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з незначними проявами та нечастими загостреннями.

5. Стаття 74.

1) пункту «а» належать:

ендометріоз зі значними клінічними проявами, що потребують стаціонарного лікування (слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженості больового синдрому та порушення менструальної функції, відсутність стійкого ефекту від консервативного лікування);

повне випадіння матки або піхви. Випадінням матки вважається такий стан, коли у положенні стоячи (або лежачи - при потугах) уся матка виходить за межі статевої щілини назовні, вивертаючи за собою стінки піхви;

свищі із залученням статевих органів (сечостатеві, кишково-статеві) при незадовільних результатах лікування або відмові від нього.

2) до пункту «б» належать:

ендометріоз з помірними клінічними проявами та тимчасовим ефектом від консервативного лікування;

опущення жіночих статевих органів.

Військовослужбовці-жінки з опущенням жіночих статевих органів визнаються придатними до військової служби за I, III, IV та V графами.

опущенням матки та піхви вважається такий стан, коли при потугах статева щілина розкривається і з’являється шийка матки або передня чи задня стінка піхви, але не виходить за її межі. При опущенні статевих органів, ускладнених нетриманням сечі, медичний огляд проводиться за пунктами «а» чи «б» залежно від результатів лікування. Дистопія матки без порушення функції не є підставою для застосування цієї статті та не перешкоджає проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ;

дисплазія шийки матки тяжкого ступеня.

3) до пункту «в» належать:

ендометріоз з незначними клінічними проявами;

дистопія матки, що супроводжується менорагіями, запорами, болями в ділянці куприка, низу живота;

незначне опущення стінок піхви;

рубцеві та спайкові процеси малого тазу без больового синдрому;

дисплазія шийки матки легкого та середнього ступеня.

6. Стаття 75.

Під час медичного огляду жінок з хворобами молочної залози обов’язково повинен бути огляд мамолога і за необхідності (по показанням) проведення ульразвукового дослідження молочних залоз, мамографії.

При визначенні ступеня порушення функцій слід враховувати:

ступінь змін у молочних залозах;

поширеність патологічного (одно- або двостороннього) процесу;

наявність локалізованих ділянок ущільнення, кістозних змін;

вираженість больового синдрому при пальпації, нагрубання молочної залози;

частота і тривалість загострення захворювання та ефективність проведеного лікування.

Наявність гіпертрофії та нагрубання молочних залоз з больовим синдромом при доброякісних дисплазіях молочної залози дає підстави вважати їх такими, що заважають носінню стандартного одягу та спорядження.

1) до пункту «а» належать захворювання молочної залози з поширеними двосторонніми змінами або односторонніми змінами у молочних залозах та частими загостреннями.

2) до пункту «б» належать захворювання молочної залози з поширеними двосторонніми або односторонніми змінами у молочних залозах з нечастими загостреннями.

При злоякісних та доброякісних новоутвореннях медичний огляд проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб.

7. Стаття 76.

1) до пункту «а» належать:

органічно не зумовлені кровотечі, які призводять до стійкої анемії;

стійкі розлади оваріально-менструальної функції зі значними клінічними проявами при незадовільних результатах лікування (у тому числі пов’язані з менопаузою).

2) до пункту «б» належать порушення оваріально-менструальної функції з помірними клінічними проявами, що проявляється олігоменореєю, аменореєю (не постопераційною), у тому числі при синдромі полікістозу яєчників (синдром Штейна-Левенталя).

При синдромі полікістозу яєчників кандидати визнаються непридатними до служби в СЗРУ.

3) до пункту «в» належать:

статевий інфантилізм при задовільному загальному розвитку;

безпліддя та інші незапальні хвороби жіночих статевих органів з незначними порушеннями функції.

8. Стаття 77.

Кандидати на військову службу, які перенесли гострі запальні захворювання нирок, можуть бути оглянуті ВЛК через 12 місяців після одужання з обов’язковим попереднім стаціонарним обстеженням. В разі відсутності патологічних змін у сечі вони визнаються придатними до військової служби, до навчання у ВВНЗ. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом та перенесли гострі запальні захворювання зі строком лікування не більше двох місяців або хірургічні втручання потребують відпустки для лікування у зв’язку з хворобою у разі:

видалення каміння нирок, сечоводів;

станів після літотрипсії;

нефропексії;

видалення нирки з приводу гідронефрозу, у разі нормальної функції нирки, яка залишилась;

станів позаматкової вагітності;

апоплексії яєчника;

запальних гнійних процесів молочної залози, матки та її додатків;

спайкової хвороби малого таза.

XV. Вагітність, пологи та післяпологовий період (О00-О99), їх наслідки.

1. Стаття 78.

Вагітні, незалежно від терміну та перебігу вагітності, на військову службу за контрактом не приймаються, до навчання у ВВНЗ не допускаються, визнаються непридатними до військової служби у військовому резерві.

З 12 тижня вагітності і на весь період грудного годування дитини жінки визнаються тимчасово непридатними до проходження зборів (в т.ч. в якості резервістів), службі у підрозділах спеціального призначення, спеціальних спорудах та роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами з подальшим переоглядом.

Вагітним військовослужбовцям-жінкам проходження військової служби за кордоном протипоказане.

Обсяг обстеження вагітних жінок-військовослужбовців, періодичність оглядів та переривання вагітності проводяться відповідно до державних стандартів медичної допомоги та затверджених уніфікованих клінічних протоколів.При ускладненнях перебігу вагітності лікування проводиться у стаціонарі.

При досягненні терміну вагітності 30 тижнів вагітні жінки мають право на відпустку згідно з чинним законодавством України. Порядок оформлення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами викладений у пункті 39 глави 3 розділу V цього Положення.

XVI. Вроджені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії Q00-Q99 та інші хворобливі прояви

1. Стаття 79.

Застосовується у разі неможливості лікування вроджених вад розвитку, відмови від лікування або незадовільних його результатів, а також при хромосомних аномаліях, підтверджених результатами обстеження у медико-генетичних консультаціях.

1) до пункту «а» належать:

мікроцефалія, вади з редукцією частини головного мозку, вроджена гідроцефалія, інші аномалії головного та спинного мозку зі значними порушеннями функцій нервової системи;

вроджені вади серця із СН IIА стадії та вище;

вади розвитку бронхо-легеневого апарату та плеври зі значним порушенням функції зовнішнього дихання;

вади щелепно-лицевої ділянки (у тому числі розщілини піднебіння та губи);

вади органів травлення з вираженими клінічними проявами;

вроджені фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози тощо) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб тощо) та значним порушенням функції зовнішнього дихання III ступеня за рестриктивним типом;

вроджений отосклероз;

відсутність однієї нирки (або припинення її функцій) з порушенням функцій нирки, яка залишилася, незалежно від ступеня їх вираження;

полікістоз нирок, гіпоплазія, дисплазія, подвоєння нирок та їх елементів, підковоподібна нирка, аномалії сечоводів або сечового міхура зі значними порушеннями функцій або хронічною нирковою недостатністю незалежно від ступеня;

вроджені вади ниркових судин з явищами вазоренальної гіпертензії та нирковими кровотечами;

вади статевих органів (відсутність статевого члена, обох яєчок, атрезія піхви тощо);

деформація таза, що супроводжується кіфосколіозами 2-3 ступенів або значним обмеженням рухів у кульшових суглобах;

варусна деформація шийки стегнової кістки з укороченням ноги більше ніж на 5 см;

варусне викривлення ніг, якщо відстань між виступами внутрішніх виростків стегнових кісток більше 20 см, або вальгусне викривлення, якщо відстань між внутрішніми кісточками гомілок більше 15 см;

іхтіоз вроджений, іхтіозоподібна еритродермія.

2) пункту «б» належать:

вроджені вади серця із СН I стадії;

незарощення баталової протоки;

відсутність однієї або двох вушних раковин або їх виражені деформації;

деформації таза з помірним обмеженням рухів у кульшових суглобах;

природжені фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози тощо) з незначною деформацією грудної клітки та помірним порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом;

відсутність однієї нирки (або її функцій) з нормальною функцією нирки, яка залишилася;

полікістоз, дисплазії, подвоєння нирок та їх елементів, підковоподібна нирка, аномалії сечоводів або сечового міхура з помірними порушеннями функцій нирок;

калиткова або промежинна гіпоспадія;

варусна деформація шийки стегнової кістки з укороченням ноги від 2 до 5 см;

варусне викривлення ніг, якщо відстань між виступами внутрішніх виростків стегнових кісток - від 12 до 20 см, або вальгусне викривлення, якщо відстань між внутрішніми кісточками гомілок - від 12 до 15 см;

іхтіоз рецесивний.

3) до пункту «в» належать:

атрезія слухового проходу при сприйнятті шепітної мови на друге вухо на відстані від 2 до 4 м;

поодинокі солітарні кісти нирок більше 2 см в діаметрі з незначним порушенням функції без ХНН;

затримка одного або обох яєчок у черевній порожнині, у пахвинних каналах або біля зовнішніх їх отворів;

свищ сечовипускного каналу від кореня до середини статевого члена;

варусна деформація шийки стегна з укороченням ноги менше ніж на 2 см;

домінантний іхтіоз;

вроджені вади серця (крім двостулкового клапана аорти) без ознак СН;

сакралізація п’ятого поперекового або люмбалізація першого крижового хребців;

незрощення дужок п’ятого поперекового або першого крижового хребців;

двостулковий клапан аорти без ознак серцевої недостатності або аортальної регургітації.

Гіпоспадія білявінцевої борозни не обмежує придатності до військової служби та навчання у ВВНЗ. Особи з вродженими вадами кисті або стопи оглядаються за статтями 65-66 Розкладу хвороб.

2. Стаття 80.

Передбачає недостатній фізичний розвиток, конституціональну високорослість, незбалансоване харчування.

Висновок про рівень фізичного розвитку особи з конституціональною високорослістю із незбалансованим харчуванням формується на підставі індивідуальної оцінки ступеня розвитку м’язової системи, зросту та ваги тіла, окружності грудної клітки, ступеня вираженості підшкірно-жирової клітковини, після стаціонарного обстеження з метою виключення патології (ендокринної системи, органів травлення тощо).

Кандидати з хорошим фізичним розвитком та збалансованим харчуванням, пропорційною будовою тіла, на зріст не менше 150 см та вагою тіла 45 кг та більше визнаються придатними до військової служби за графами III-IV Розкладу хвороб, за пунктом «б», до навчання у ВВНЗ.

3. Стаття 81.

Передбачає наявність неорганічного енурезу.

Кандидати та військовослужбовці, які страждають на нічне нетримання сечі, направляються на стаціонарне обстеження та лікування. Факт наявності нічного нетримання сечі повинен бути підтверджений службовою, медичною характеристиками та актами спостереження. Обстеження повинно бути повним та комплексним за участю невролога, уролога та психіатра. Якщо нетримання сечі є одним із симптомів захворювання нервової або сечостатевої системи, то постанова приймається за статтею Розкладу хвороб, яка передбачає основне захворювання.

За відсутності патології з боку сечостатевої системи експертний висновок про придатність до військової служби дає невролог.

У разі коли спостереження та результати стаціонарного обстеження підтверджують наявність недуги та відсутність ефекту від лікування, кандидати та військовослужбовці визнаються непридатними до військової служби.

4. Стаття 82.

Передбачає заїкання із захлинанням як особливі розлади емоцій.

1) до пункту «а» належать заїкання із захлинанням високого ступеня, що охоплює весь мовний апарат та робить мову малозрозумілою;

2) до пункту «б» належать стійкі, що не піддаються тривалому, систематичному лікуванню, афонії функціонального походження.

Якщо наявне заїкання, то оглянутий підлягає поглибленому обстеженню неврологом, психіатром, отоларингологом, а за можливості - логопедом. Обстеження таких осіб проводиться у неврологічному стаціонарі. Експертний висновок про ступінь придатності до військової служби виносить невролог на підставі даних обстеження та ретельного вивчення документів, одержаних з поліклініки за місцем проживання та попереднього місця роботи (служби) або навчання. Ступінь вираження заїкання визначається шляхом динамічного нагляду за станом мовної функції в різних умовах та оцінюється за моментом найбільш вираженого прояву захворювання. Суттєве значення в експертній оцінці має характеристика керівництва та вказівка на те, якою мірою заїкання впливає на виконання військовослужбовцем обов’язків на займаній посаді.

Помірним заїканням, яке не обмежує придатності оглянутого до військової служби, вважається лише затримка вимовляння (спотикання) на початку фрази, решта слів невеликої фрази на одному диханні вимовляється вільно або злегка сповільнено, але без повторювання слів.

5. Стаття 83.

1) до пункту «а» належать: сімейна дизавтономія (Райлі-Дея), багатосистемна дегенерація, нейрогенна ортостатична гіпотензія (синдром Шая-Дрейджера).

2) до пункту «б» належить значно виражена ідіопатична периферична вегетативна невропатія (ідіопатична вегетативна недостатність - синдром Бредбері-Еглстона) з частими синкопальними станами (прості та судомні знепритомнення 1 раз на місяць і частіше), які підтверджуються військовими або медичними документами.

3) до пункту «в» належить ідіопатична периферична вегетативна невропатія (ідіопатична вегетативна недостатність - синдром Бредбері-Еглстона) з помірно вираженими проявами, синкопальними станами (прості та судомні знепритомнення рідше 1 разу на місяць), які підтверджується військовими або медичними документами.

Особи зі схильністю до станів з втратою свідомості (незалежно від їх частоти) - непридатні до керування транспортними засобами, до роботи на висоті, біля рухомих механізмів, вогню та води.

Психогенну вегетативну дистонію з гіпервентиляційним та кардіалгічним синдромами розглядати як соматоформну дисфункцію вегетативної нервової системи (F45.3), яку включено до статті 19 Розкладу хвороб.

Психовегетативні пароксизми - панічні розлади (F41.0) слід розглядати згідно із статтею 19 Розкладу хвороб.

6. Стаття 84.

До цієї статті належать всі види алергій: інсектна, медикаментозна, пилова, пилкова, харчова тощо, які проявляються різноманітністю клінічного перебігу.

Огляд кандидатів та військовослужбовців із алергічними захворюваннями проводиться після ретельного обстеження та лікування в спеціалізованому закладі охорони здоров’я.

Факт лікування з приводу алергічних захворювань та їх наслідків в анамнезі повинен бути підтверджений медичними документами, а вплив наслідків на працездатність або виконання обов’язків військової служби - характеристиками із місця роботи, навчання або військової служби.

1) до пункту «а» належать алергічні захворювання із хронічним перебігом і ураженням внутрішніх органів з вираженим порушенням їх функцій та ті, що важко піддаються лікуванню (алергічний екзогенний альвеоліт, поширений дерматит, спричинений речовинами, прийнятими всередину, синдром Лайелла, сироваткова хвороба тощо).

2) до пункту «б» належать алергічні захворювання з хронічним перебігом та ураженням внутрішніх органів з помірним порушенням їх функцій (поліноз з вираженим рино - кон’юнктивальним синдромом, полівісцеральними проявами), обмежений дерматит, спричинений речовинами, прийнятими всередину, алергічні рецидивуючі цитопенії, анемії тощо.

3) до пункту «в» належать алергічні захворювання із рідкими (один-два рази на рік) загостреннями та незначним порушенням функцій: захворювання верхніх дихальних шляхів.

При гострих алергічних хворобах військовослужбовці потребують лікування, звільнення від виконання службових обов’язків або відпустки для лікування в залежності від порушення функцій органів і систем.

7. Стаття 85.

Передбачає ангіотрофоневроз кінцівок як особливу форму ангіодистонії.

1) до пункту «а» належать ангіотрофоневрози III-IV стадій (гангренозно-некротична форма), для яких характерна наявність фліктен, надзвичайно болючих поверхневих виразок на кінчиках пальців,які активні або загоюються, акросклероз, склеродактилія, дистрофічні зміни нігтьових пластин, підвищена вразливість пальців, абсолютна непереносимість низьких температур. Порушення тонусу судин та кровонаповнення кінцівок підтверджується результатами капіляроскопії та реовазографії.

2) до пункту «б» належать ангіотрофоневрози II стадії, печія, біль, блідність, оніміння пальців, які виникають при переохолодженні, проявляються протягом 6 місяців від початку захворювання і характеризуються (від кількох хвилин до години) нападоподібним больовим синдромом, що супроводжується акроціанозом пальців, вираженим гіпергідрозом та незначним їх набряком, відсутністю позитивного результату від повторного курсу лікування.

XVII. Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин (S00-T98)

1. Стаття 86.

Передбачає наслідки травм, поранень (від 4 місяців до 1 року з моменту отримання травми, поранення) області голови та шиї, а також наслідки травм від дії повітряної вибухової хвилі (акубаротравма, контузія) та інших зовнішніх чинників.

1) до пункту «а» належать:

дефекти та деформації кісток черепа, щелепно-лицевої ділянки, не заміщені трансплантатами, або незадовільні результати ортопедичних методів лікування;

анкілози, контрактури скронево-нижньощелепних суглобів, хибні суглоби нижньої щелепи за відсутності ефекту від лікування (у тому числі хірургічного) або відмови від нього;

наявність чужорідного тіла в порожнині черепа;

дефект кісток склепіння черепа більше 20 см - 2 , заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;

дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см - 2 , не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;

наслідки травматичних пошкоджень з тяжкими розладами функцій головного мозку (забій, здавлення, субдуральна гематома), які призводять до стійких паралічів або глибоких парезів, порушень функцій тазових органів тощо;

наслідки травматичного пошкодження мозкової речовини з розладами коркових функцій (афазія, агнозія, апраксія, геміанопсія, пірамідні, екстрапірамідні, координаторні порушення тощо);

наслідки травм у вигляді церебрально-злипливого або злипло-кістозного арахноїдиту з різким або помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску (більше 400 мм вод.ст.), вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків більше ніж на 20 мм), вестибулярними розладами тяжкого ступеня (визначаються відповідно до пояснень щодо застосування пункту «а» статті 37) та ліквородинамічними розладами (5 та більше криз на місяць), епілептичними нападами середньої частоти (до 3 разів на рік), з розвитком атрофії зорових нервів з помірним розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня від 30 градусів на обох очах);

посттравматичний оптикохіазмальний арахноїдит з розвитком атрофії зорових нервів з вираженими розладами зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах);

часті випадки епілептичних нападів (4 та більше разів на рік) посттравматичного характеру;

ураження черепно-мозкових нервів зі значними та помірними порушеннями функцій;

порушення діяльності центральної нервової системи, які призводять до значних та помірних розладів сенсорних систем (порушення слуху, зору, відчуття рівноваги), голосоутворення і мовлення;

наслідки післятравматичних десекцій, оклюзій, стенозів аневризм судин головного мозку зі значним порушеням функцій центральної нервової системи;

ушкодження структур слухової системи (переломи кісток та ушкодження тканин білявушної ділянки, перелом піраміди скроневої кістки, руйнування структур середнього та внутрішнього вуха, ураження слухового нерва та центральних відділів слухового аналізатора тощо).

Визначення ступеня порушення слуху здійснюється відповідно до пояснень, наведених у статті 38 цього додатка, де наведені відомості стосовно класифікацій ступенів порушення слухової функції. Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень, наведених у статті 37 цього додатка.

наслідки травматичних ушкоджень горла, трахеї, гортані (відповідно до пункту «а» статті 48 цього додатка) у вигляді стійкої відсутності голосоутворення, утруднення дихання через природні дихальні шляхи зі значним порушенням функції зовнішнього дихання, стійкої відсутності голосоутворення;

післятравматичний анофтальм одного чи обох очей;

наслідки травми (поранення) ока та орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів, які спричинили сліпоту одного чи обох очей або значне зниження зорових функцій обох очей.

2) до пункту «б» належать:

дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см - 2 , заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;

дефект кісток склепіння черепа до 8 см - 2 , не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;

дефекти та деформації кісток щелепно-лицевої ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами;

наслідки травм головного мозку, за яких осередкові симптоми та розлади функцій не досягають ступеня вираженості, передбаченого пунктом «а»;

посттравматичний арахноїдит з помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску (300-400 мм вод.ст.), помірною гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків до 15-20 мм), помірними ліквородинамічними розладами (3-4 кризи на місяць), епілептичними нападами низької частоти, з розвитком атрофії зорових нервів з помірним розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня від 30 до 45 градусів на обох очах);

паралічі мімічних м’язів внаслідок ушкодження основного стовбура або великих гілок черепних нервів;

наслідки перелому основи черепа;

ураження черепно-мозкових нервів з помірними порушеннями функцій;

порушення центральної нервової системи, які призводять до помірних розладів сенсорних систем (порушення слуху, зору, нюху, смаку, відчуття рівноваги), голосоутворення і мовлення;

наслідки травматичних пошкоджень горла, трахеї, гортані у вигляді стійкого утруднення голосоутворення (захриплість, зниження гучності голосу) або стійке утруднення дихання з помірним порушенням функції зовнішнього дихання;

наслідки травми (поранення) ока та орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів, які спричинили помірне зниження зорових функцій обох очей або значне зниження зорових функцій одного ока.

3) до пункту «в» належать:

наслідки травм головного мозку, дефект кісток черепа після кістково-пластичної трепанації, накладання діагностичних фрезових отворів, заміщених сполучнотканинним рубцем, та наслідки травм черепних нервів, коли у неврологічному статусі виявляються розсіяні органічні ознаки (незначна асиметрія носогубних складок, анізорефлексія тощо), поєднані зі стійкою незначно вираженою вегетосудинною нестійкістю, без ознак підвищення внутрішньочерепного тиску;

старі (консолідовані) вдавлені переломи кісток черепа без органічного ураження центральної нервової системи та порушення функцій;

наслідки травматичного пошкодження горла, трахеї, гортані у вигляді незначного порушення функції зовнішнього дихання;

наслідки травм (поранень) ока та орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів, при яких порушення зорових функцій не досягають ступеня вираженості, вказаному у пункті «б»;

факт травми головного мозку (понад рік після перенесеної травми, поранення) за відсутності порушень функцій нервової системи.

При наслідках інших травм (поранень), які включені до рубрики S00-S19, слід застосовувати й інші статті Розкладу хвороб з урахуванням гостроти зору, слуху, жувальної ефективності за М.Г. Агаповим тощо.

За наявності емоційно-вольових або інтелектуально-мнестичних розладів, які виникли внаслідок травми головного мозку, медичний огляд проводиться з застосуванням відповідних статей Розкладу хвороб.

Ступінь придатності до військової служби осіб, яким дефект кісток черепа заміщено кістково-пластичним лоскутом, визначається відповідно до результатів оперативного втручання та наявної неврологічної симптоматики.

Після перенесених гострих травм черепа та їх хірургічного лікування за наявності дефекту кісток склепіння постанова приймається залежно від розмірів дефекту та результатів пластичної операції. Площа накладених після черепно-мозкової травми діагностичних фрезових отворів додається до площі дефекту кісток склепіння черепа, не заміщеного пластичним матеріалом або аутокісткою.

За наявності наслідків ураження центральної нервової системи від дії зовнішніх чинників (радіоактивне випромінювання, низькі та високі температури, світло, підвищений або знижений тиск повітря, води, інші зовнішні чинники) медичний огляд проводиться за пунктами «а», «б» чи «в» залежно від ступеня порушень функцій.

Особи, які перенесли гостру травму голови та шиї, оглядаються за статтею 92 Розкладу хвороб.

Факт лікування з приводу травми голови та шиї в анамнезі повинен бути підтверджений медичними документами. Вплив наслідків травми на працездатність, виконання обов’язків військової служби повинен підтверджуватися характеристиками з місця роботи, навчання, військової служби.

2. Стаття 87.

1) до пункту «а» належать:

стани після свіжих (до 4 місяців після травми) множинних проникних нестабільних переломів тіл двох та більше хребців II-III ступенів компресії незалежно від результатів лікування;

стани після хірургічного лікування (від 4 місяців до 1 року після травми) переломів, вивихів та переломовивихів тіл хребців із застосуванням спондило- або корпородезу (ступінь придатності до військової служби військовослужбовців визначається за пунктами «а» чи «б»);

наслідки та віддалені наслідки (більше 1 року після травми) множинних переломів (2 та більше) тіл хребців із сколіотичною (II-III ступенів) або кіфотичною деформацією чи функціональною нестабільністю (II-III ступенів) хребта;

наслідки односторонніх переломів кісток таза з порушенням цілісності тазового кільця при незадовільних результатах лікування;

наслідки травматичних пошкоджень спинного мозку (струс, забій, здавлення тощо) з тяжкими розладами функцій, що призводять до стійкого паралічу або глибоких парезів, порушення функцій тазових органів;

наслідки травм або поранень нервів, нервових корінців та сплетінь за наявності виражених та стійких рухових, чутливих розладів або розладів трофіки (виражені гіпотрофії м’язів при однобічному процесі: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см);

стани після свіжих (до 4-х місяців) поранень, травм при повному та частковому до 75% анатомічному пошкодженні на рівні сплетінь, плеча та стегна за наявності виражених та стійких рухових, чутливих розладів без розладів трофіки, що підтверджено даними ЕНМГ, УЗД, МРТ;

хронічні трофічні виразки, пролежні, а також наслідки пошкоджень, які супроводжуються стійким больовим синдромом.

2) до пункту «б» належать:

наслідки переломів тіл двох хребців з клиноподібною деформацією II-III ступенів;

наслідки травм спинного мозку, при яких вогнищеві симптоми і розлади функцій не досягли ступеня вираженості, зазначеного в пункті «а»;

наслідки травм і поранень нервів, нервових корінців та сплетінь, при яких через парез групи м’язів або окремих м’язів помірно порушується основна функція кінцівки.

Щодо військовослужбовців за цим пунктом розглядаються рішення про потребу у тривалому лікуванні. Під час дії воєнного стану за пунктом «б» цієї статті може прийматися постанова «непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців» (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.

3) до пункту «в» належать:

стан після свіжого неускладненого перелому тіла хребця I ступеня (військовослужбовцям надається відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на підставі статті 92 Розкладу хвороб);

наслідки неускладненого перелому дужок, відростків хребців за наявності незначного порушення функції хребта і больового синдрому після лікування та відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);

наслідки травматичного пошкодження спинного мозку, за яких у неврологічному статусі виявляються незначні розлади рухових або чутливих функцій у поєднанні з вегетосудинною нестійкістю;

наслідки пошкоджень нервів, нервових корінців та сплетінь, за яких функція кінцівки незначно порушується.

4) до пункту «г» належать:

віддалені наслідки травм спинного мозку без порушень рухових, чутливих та інших функцій нервової системи;

віддалені наслідки пошкоджень нервів, нервових корінців та сплетінь, коли їхні функції повністю відновлені, а незначно виражені чутливі порушення в зоні іннервації пошкодженого нерва практично не обмежують функцію кінцівки.

Наслідками переломів вважаються сукупність змін, що виникли в період від 4 місяців до 1 року від моменту отримання травми.

Віддаленими наслідками переломів вважаються сукупність змін, що виникли в період більше 1 року від моменту отримання травми.

3. Стаття 88.

1) до пункту «а» належать:

пошкодження внутрішніх органів грудної, черевної порожнин, позаочеревинного простору, органів тазу, політравми внаслідок травм (поранень):

бронхолегеневого апарату із значним порушенням функції зовнішнього дихання;

розповсюджена облітерація перикарда, аневризма серця або аорти;

стани після резекції стравоходу, шлунка, тонкої або товстої кишки, накладання шлунково-кишкових анастомозів при вираженому занепаді живлення або значному порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси);

стан після накладання біліодигестивних анастомозів;

жовчні або панкреатичні нориці при незадовільних результатах лікування;

стан після резекції долі печінки (гемігепатектомії) або резекції підшлункової залози з накладанням панкреатодигестивних анастомозів;

відсутність нирки при порушенні функції нирки, яка залишилась, незалежно від ступеня її вираженості;

повний розрив промежини (розрив, за якого цілісність м’язів промежини порушена повністю і вони заміщені рубцевими тканинами, які переходять на стінку прямої кишки, недостатність сфінктера заднього проходу III з його деформацією);

стан після видалення легені;

стан після ушкодження органів двох або більше порожнин з помірними порушеннями їх функцій.

За наслідками поранень грудної клітки, поранень серця, перикарда після оперативного видалення чужорідних тіл з середостіння, перикарду, серця, розташованих біля кореня легені, серця або біля великих судин, трахеї, головних бронхів, стравоходу, медичний огляд військовослужбовців проводиться з урахуванням порушення функцій гемодинаміки, зовнішнього дихання тощо за пунктами «а», «б» чи «в» відповідних статей Розкладу хвороб.

2) до пункту «б» належать:

наслідки поранень та травм бронхолегеневого апарату з помірним порушенням функції зовнішнього дихання;

наслідки поранень та травм органів травлення зі стійкими помірними порушеннями функцій;

стан після сегментарної або атипової резекції печінки;

відсутність нирки при нормальній функції нирки, яка залишилась.

3) до пункту «в» належать:

наслідки поранень і травм органів грудної, черевної порожнин, органів, розташованих позаочеревинно, органів таза з незначними порушеннями функцій органів та систем;

стани після видалення селезінки, частини легені, резекції частки нирки.

4) до пункту «г» належать:

наслідки та віддалені наслідки (1 і більше років після травми, поранення) травм і поранень органів грудної, черевної порожнин, органів, розташованих позаочеревинно, та органів таза після стаціонарного обстеження з виходом в одужання.

За наявності чужорідних тіл, розташованих в корені легені, в серці, в перикарді або безпосередньо біля великих судин, при неможливості їх видалити або при відмові пораненого медичний огляд проводиться за пунктом «a», незалежно від ускладнень та порушення функції органів та систем.

При проведенні медичного огляду поранених (травмованих) військовослужбовців, які завершили лікування та повернулися з відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), за наявності у них помірних змін функції зовнішнього дихання - визнавати непридатними до служби за VI графою або повторно приймати постанову про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).

При наявності у таких пацієнтів значних рентгенологічних та/або ендоскопічних змін (посттравматичний пневмофіброз, що поширюється на долю легені та більше; рубцеві деформації трахеї та бронхів) - приймати постанову про придатність або непридатність до військової служби в залежності від порушення функції зовнішнього дихання.

При наявності у таких пацієнтів незначних змін функції зовнішнього дихання - приймати постанову про придатність до військової служби.

4. Стаття 89.

1) до пункту «а» належать:

неправильно зрощені вертикальні переломи кісток таза з порушенням цілісності тазового кільця;

наслідки переломів кісток таза з пошкодженням тазових органів при незадовільних результатах лікування;

наслідки центрального вивиху стегнової кістки (анкілоз або деформуючий артроз кульшового суглоба III-IV ступенів та деформація вісі кінцівки);

наслідки (віддалені наслідки) переломів довгих та інших кісток зі значними порушеннями функцій кінцівки або функції зовнішнього дихання при множинних переломах ребер та грудини;

2) до пункту «б» належать:

наслідки центрального вивиху стегнової кістки з помірними порушеннями функцій кінцівки;

наслідки перелому шийки стегна при незадовільних результатах лікування;

укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 5 до 8 см включно або нижньої кінцівки - від 2 до 5 см включно;

наслідки (віддалені наслідки) переломів довгих та інших кісток з помірними порушеннями функцій кінцівки або функції зовнішнього дихання при множинних переломах ребер та грудини.

3) до пункту «в» належать:

наслідки перелому шийки стегна, що лікувався з використанням остеосинтезу при незначних порушеннях функцій кульшового суглоба;

невилучені металеві конструкції;

наслідки (віддалені наслідки) переломів довгих та інших кісток з незначними порушеннями функцій кінцівки або функції зовнішнього дихання при множинних переломах ребер та грудини;

укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 2 до 5 см включно або нижньої кінцівки до 2 см включно;

віддалені наслідки (більше 1 року) травм і поранень верхніх та нижніх кінцівок, ізольовані переломи кісток (у тому числі і таза без деформації тазового кільця), суглобів та їх капсульно-зв’язкового апарату, м’язів, сухожилків та кровоносних судин за відсутності порушень функцій.

За наявності хибних суглобів пропонується оперативне лікування і залежно від його результатів визначається ступінь придатності до військової служби.

За наслідками (віддаленими наслідками) травм і поранень суглобів, їх капсульно-зв’язкового апарату, інших кісток, м’язів, сухожилків, кровоносних судин та нервів медичний огляд проводиться залежно від результатів лікування, порушень функцій кінцівки за пунктами «а», «б» чи «в» відповідних статей Розкладу хвороб.

Кандидати та військовослужбовці з віддаленими наслідками (більше 1 року) травм і поранень верхніх та нижніх кінцівок, ізольовані переломи кісток (у тому числі і таза без деформації тазового кільця), суглобів та їх капсульно-зв’язкового апарату, м’язів, сухожилків та кровоносних судин за відсутності порушень функцій визнаються придатними до військової служби.

Визначення придатності кандидатів після вилучення металевих конструкцій проводиться залежно від результатів лікування, порушень функцій кінцівки за пунктами «а», «б» чи «в» відповідних статей Розкладу хвороб.

При проведенні медичного огляду поранених (травмованих) військовослужбовців, які мають множинні ушкодження ребер (більше 3), грудини, лопатки з наявністю кісткових дефектів, деформацію грудної клітини та незначні або помірні зміни функції зовнішнього дихання,- визнавати їх непридатними до служби в підрозділах спеціально призначення, спеціальних спорудах.

5. Стаття 90.

1) до пункту «а» належать: наслідки термічних та хімічних опіків у вигляді масивних келоїдних, гіпертрофічних рубців на ділянці голови, шиї, тулуба, кінцівок, спаяні з підшкірними тканинами або легко вразливі та які часто вкриваються виразками при незадовільних результатах лікування або відмові від нього, що значно обмежують рухи в суглобах, перешкоджають носінню військової форми одягу, взуття і спорядження;

стан (протягом року) після перенесених глибоких опіків більше 20% площі шкіри тіла та ускладнених амілоїдозом нирок;

тяжка акубаротравма.

Вибухова травма - це бойове багатофакторне ураження, яке виникає внаслідок сукупної ушкоджуючої дії на організм людини ударної хвилі, газових струменів, вогню, токсичних продуктів вибухів та горіння, уламків корпусів боєприпасів, вторинних снарядів. Вибухова травма завжди супроводжується впливом звуків високої інтенсивності, що може спричинити акубаротравму.

Акубаротравма - це насамперед ураження слухової системи, тому завжди супроводжується порушеннями слухової функції. Тяжка акубаротравма - це симптомокомплекс, що проявляється низкою клінічних проявів у різних комбінаціях, які суттєво впливають на стан пацієнта: значним, часто прогресуючим, зниженням слухової функції (зокрема, підвищення порогів слуху до тонів), порушеннями розбірливості мови, змінами в центральних відділах слухового аналізатора, посиленою або спотвореною чутливістю до звуків, непереносимістю гучних звуків (явища феномену прискореного зростання гучності ФПЗГ), суб’єктивним вушним шумом, вестибулярними дисфункціями. Тяжка акубаротравма може супроводжуватись системними (екстраауральними) проявами (насамперед, порушеннями з боку серцево-судинної та центральної нервової систем), психоемоційними розладами, порушеннями зору, нюху і мовлення (голосу). Діагноз встановлюється у закладах охорони здоров’я (установах) з використанням інструментальних методів обстеження.

Ступінь порушення слухової функції визначається за допомогою результатів аудіометричного обстеження за рівнем порогів слуху до тонів в дБ. При цьому розраховується середньоарифметичне значення порогів слуху на тони чотирьох частот - 0.5; 1; 2 і 4 кГц - на тональній аудиометричній кривій пацієнтаі порівнюється з стандартними орієнтирами згідно затвердженої класифікації. Визначення ступеня порушення слуху здійснюється відповідно до Міжнародної класифікацї порушень слухової функції, наведеної у статті 38 цього додатка. Тяжка акубаротравма встановлюється при порушеннях слуху тяжкого ступеня і вище; може бути встановлена при прогресуючій сенсоневральній приглухуватості середньо-тяжкого ступеня у поєднанні з тяжкими вестибулярними проявами (ознаки розладів тяжкого ступеня за однією або кількома вестибулометричними методиками обстеження) і вираженими системними проявами.

Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається у випадку коли реєструється погіршення слухової функції порівняно з попередніми дослідженнями понад 15дБ на більше ніж одній частоті у процесі спостереження (три аудіограми з інтервалами не менше 3 тижнів).

Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень, наведених у статті 37 цього додатка. Ступені порушення голосової та супутньої дихальної функції визначаються, у тому числі, відповідно до пояснень, наведених у статтях 48 та 49 цього додатка. Тяжкість акубаротравми визначається при поєднанні уражень кількох органів і систем, насамперед, слухового і вестибулярного аналізаторів на фоні екстраауральних проявів, а також ,можливо, розладів нюхового аналізатора, зору, системи голосоутворення. Саме комплекс ураження обумовлює загальний тяжкий стан пацієнта. Тому тяжка акубаротравма визначається у випадку ураження не менше двох систем з тяжким ступенем ураження однієї з них, обов’язково - слуховими і вестибулярними розладами, як правило, на фоні екстраауральних змін. Порушення мовлення (голосу), нюху та зору при акубаротравмі є ознаками тяжкої акубаротравми.

2) до пункту «б» належать:

наслідки термічних та хімічних опіків, які помірно обмежують рухи в суглобах або значно утруднюють носіння військової форми одягу, взуття і спорядження, у вигляді келоїдних, гіпертрофічних рубців, що не вкриваються виразками, а також рубців, які спотворюють обличчя, при незадовільних результатах лікування або відмові від нього;

стан після перенесених глибоких опіків від 10 до 20% площі шкіри тіла;

стан після перенесеної гострої променевої хвороби після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування;

незначні стійкі зміни у функціях органів і систем як наслідок перенесених гострих отруєнь бойовими отруйними речовинами (БОР), компонентами ракетного палива (КРП) після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування;

акубаротравма середнього ступеня тяжкості - без тяжкого ураження слухового і вестибулярного аналізаторів, порушень нюху, зору і мовлення (голосу). Випадки з середнім ступенем слухових і вестибулярних порушень без виражених системних змін та ураження інших сенсорних систем і порушень голосоутворення. Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень, наведених у статті 37 цього додатка.

Ступені порушення слухової функції визначаються відповідно до пояснень, викладених у статті 38 цього додатка.

3) до пункту «в» належать:

наслідки термічних і хімічних опіків, які незначно обмежують рухи в суглобах або незначно утруднюють носіння військової форми одягу, взуття і спорядження, у вигляді еластичних рубців, які покриваються виразками під час довготривалої ходьби та фізичних навантажень;

наслідки перенесених термічних та хімічних опіків у вигляді рубців шкіри, що не супроводжуються ускладненнями, указаними в пункті «б» цієї статті, та не утруднюють носіння військової форми одягу, взуття і спорядження;

стан після перенесених глибоких опіків до 10% площі шкіри тіла;

стан після перенесених гострих отруєнь БОР, КРП після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування без порушень функцій органів і систем протягом року після одужання;

акубаротравма легкого ступеня, з легким ступенем слухових і вестибулярних порушень без системних змін і без уражень інших аналізаторів та порушень голосоутворення;

стани після перенесених наслідків дії на організм інших зовнішніх чинників, указаних у Розкладі хвороб, без порушень функцій органів і систем після одужання (більше року).

При оцінці обсягу рухів у суглобах слід керуватися таблицею «Оцінка обсягу рухів у суглобах в градусах, що викладена у статті 64 цього додатка.

За наявності рубців з явищами каузалгії після безуспішного хірургічного лікування, наслідків опіків, відморожень з пошкодженням очей, пальців кисті або стопи, наслідків дії на організм інших зовнішніх чинників медичний огляд проводиться в тому числі за відповідними статтями Розкладу хвороб залежно від ступеня порушень функцій органів і систем.

За ступенем патогенності мікроорганізми I-II груп патогенності відповідно до вимог ДСП 9.9.5.035.99 «Безпека роботи з мікроорганізмами I-II груп патогенності», затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року № 35, поділяються:

перша група:

збудник особливо небезпечної бактеріальної інфекції - чуми;

вірусні збудники геморагічних лихоманок (Марбурга, Ебола, Ласса, Хуанін, Мачупо та Конго-Кримської), натуральної віспи та мавпячого вірусу В;

друга група:

збудники небезпечних бактеріальних інфекцій: холери, сибірської виразки, сапу, меліоїдозу, туляремії, бруцельозу, лептоспірозу, легіонельозу;

вірусні збудники небезпечних інфекцій - сказу, вірусних гепатитів «В», «С», «D» (дельта), ВІЛ-інфекції, Т-клітинного лейкозу;

збудники повільних нейроінфекцій (пріонних інфекцій) та енцефалітів, енцефаломієлітів і менінгоенцефалітів, пташиного грипу, жовтої лихоманки, москітних гарячок, ящуру, гарячок з менінгіальним синдромом та артритами;

рикетсі - Ку-лихоманки, епідемічного висипного тифу та хвороби Бриля, висипного тифу щурів, гарячки цуцугамуші, плямистої гарячки Скелястих гір, везикульозного рикетсіозу;

грибкові інфекції - бластомікозу, кокцидоїдозу та гістоплазмозу;

хламідії - орнітозу (пситакозу);

отрути біологічного походження - ботулінічні токсини всіх видів, правцевий токсин та отрута павука каракурта.

Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 1995 року № 133.

6. Стаття 91.

Серед найбільш розповсюджених гострих отруєнь, які зустрічаються в практиці військових лікарів, є:

1) отруєння спиртами та їх ефірами. Найбільш токсичні одноатомні спирти (метанол, етанол тощо) та окремі двоатомні спирти (етиленгліколь тощо). Алкогольна інтоксикація етанолом пригнічує функцію центральної нервової системи, призводить до депресії дихального та судинного центрів, травматизму, синдрому позиційного здавлення м’яких тканин.

Метиловий спирт використовується як компонент моторного та ракетного палива.

Етиленгліколь і його ефіри широко використовуються як пластифікатори проти утворення льоду та входять до складу антифризів, авіаційного палива.

Наслідки отруєнь вказаними спиртами та їх ефірами залежать від своєчасного надання невідкладної допомоги з проведення всього комплексу реанімаційних та лікувальних заходів та наявності ранніх стійких незворотних ускладнень з боку органів і систем (зору, центральної нервової системи, серцево-судинної системи, нирок тощо).

2) отруєння газами, пороховими (вибуховими) газами. Це отруєння газоподібними продуктами розкладу вибухової речовини (окис вуглецю, окиси азоту, вуглекислий газ, сірчаний газ). Комплекс патологічних явищ, які спостерігаються після вдихання газів та димів, що утворюються при вибухах, називається пороховою хворобою, де переважають клінічні прояви отруєння окисом вуглецю. При інгаляційному отруєнні виникає спектр порушень, які пов’язані з гемічною та тканинною гіпоксією. Одужання після отруєння середнього ступеня тяжкості відбувається повільно, тривалий час зберігається астенічний синдром. При тяжкому ступені отруєння одужання тривале і практично ніколи не буває повним.

3) отруєння лікарськими засобами, медикаментами зустрічаються переважно в побутових умовах, у тому числі й у військових колективах.

У першу чергу це наркотичні анальгетики (опіати та їх похідні сурогати), психотропні препарати, транквілізатори, нейролептики, антидепресанти, холінолітики, кардіотонічні речовини, антибіотики тощо.

4) наслідки токсичної дії, спричиненої контактом з отруйними тваринами, укусами плазунів, членистоногих, також є актуальними в теперішній час, особливо в період участі військовослужбовців у МО.

За наслідками гострих отруєнь, токсикоалергічних станів (анафілактичний шок, синдром Лайєлла, Стівенса-Джонсона) та дії на організм інших зовнішніх чинників питання щодо ступеня придатності до військової служби та служби за військовою спеціальністю вирішується відповідно до цієї статті та інших статей Розкладу хвороб залежно від ступеня порушень функцій відповідних органів та систем.

Потребу у звільненні від виконання обов’язків військової служби або у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою, у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) після проведеного лікування ВЛК вирішують у кожному окремому випадку індивідуально за статтею 92 Розкладу хвороб.

7. Стаття 92.

Передбачає стани після перенесених гострих травм, поранень, отруєнь та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин громадянами та військовослужбовцями, які лікувалися консервативними або хірургічними методами.

Щодо військовослужбовців за цією статтею розглядаються рішення про потребу у відпустці для лікування, про потребу у тривалому лікуванні або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців із зазначенням відповідного строку (під час дії воєнного стану) в залежності від отриманих травм, поранень, отруєнь тощо та їх наслідків.

Після переломів дрібних кісток, кісточок, поперечного або остистого відростка хребця, видалення металевих та інших конструкцій щодо військовослужбовців виноситься постанова про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) або у звільненні від виконання обов’язків військової служби.

У разі неускладнених закритих переломів довгих або інших кісток, що потребують тільки іммобілізації гіпсовою пов’язкою або з приводу яких виконано металоостеосинтез, військовослужбовці за контрактом можуть бути виписані із закладу охорони здоров’я (установи) на амбулаторне лікування з оглядом ВЛК для визначення потреби у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) або звільненні від виконання обов’язків військової служби за станом здоров’я.

При залишкових явищах після перенесених гострих отруєнь, токсичної дії речовин та інших зовнішніх чинників військовослужбовцям виноситься постанова про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) або у звільненні.

У разі виявлення змін та порушень функцій органів і систем медичний огляд проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб.

При огляді кандидатів на військову службу в СЗРУ в разі очікуваних позитивних результатів лікування та відновлення функцій органів та систем за цією статтею може виноситись постанова «непридатний до військової служби в СЗРУ до одужання», в подальшому ступінь придатності або непридатність визначається за результатами лікування на підставі відповідних статей Розкладу хвороб.

Додаток 14

до Положення

про військово-лікарську експертизу

в Службі зовнішньої розвідки України

(пункт 2 глави 1 розділу V)

ПЕРЕЛІК

медичних протипоказань для військовослужбовців та членів їхніх сімей, які виїжджають за кордон у довготермінові (короткотермінові) відрядження і повертаються з таких за медичними показаннями

1. Усі гострі захворювання (травми, поранення) - до видужання та хронічні захворювання у фазі загострення - до фази стійкої ремісії.

2. Туберкульоз різних локалізації на період лікування.

3. Злоякісні новоутворення усіх локалізацій.

Хворим, які пролікувались з приводу злоякісних новоутворень з ремісією тривалістю більше 5 років, дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

4. Стенокардія спокою та напруження.

Хворим із стенокардією напруження I функціонального класу дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом.

5. Перенесений інфаркт міокарда незалежно від строку давності з подальшою:

а) стенокардією;

б) серцевою недостатністю II, III стадій або порушенням ритму чи провідності.

Хворим із серцевою недостатністю I стадії дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом;

в) пароксизмальною формою порушення ритму або внутрішньо-серцевою блокадою;

г) аневризмою серця;

ґ) постійною формою фібриляції передсердь.

Через один рік після перенесеного неускладненого інфаркту міокарда, за відсутності симптоматики, дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом.

6. Повторний інфаркт міокарда.

7. Аневризма чи інші ураження аорти або її гілок.

8. Атеросклеротичний або міокардитичний кардіосклероз, ускладнений серцевою недостатністю II, III стадій або порушенням ритму чи провідності.

9. Гіпертонічна хвороба II, III стадій.

Хворим з гіпертонічною хворобою I стадії дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

10. Часті пароксизми порушення ритму будь-якої етіології (більше одного разу на два місяці).

11. Ревматична вада серця за наявності серцевої недостатності, миготливої аритмії, вираженої кардіомегалії та даних про активізацію ревматичного процесу протягом попередніх чотирьох років.

12. Будь-яка дифузна хвороба сполучної тканини.

13. Персистуюча бронхіальна астма середньої тяжкості та тяжка.

14. Будь-яке хронічне захворювання легень з помірним або значним порушенням функції зовнішнього дихання.

15. Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення або з ускладненим чи часто рецидивуючим перебігом в анамнезі.

Хворим з неускладненою виразковою хворобою у фазі стійкої ремісії (тривалістю більше двох років) дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

16. Жовчнокам’яна хвороба за наявності конкрементів в жовчному міхурі або протоках. Хворим з видаленим жовчним міхуром з приводу жовчнокам’яної хвороби дозволено виїзд у відрядження за кордон через дванадцять місяців після оперативного лікування за умови збереженої функції жовчовидільної системи.

17. Неспецифічний виразковий коліт.

18. Хвороба Крона.

19. Сечокам’яна хвороба за наявності конкременту (0,5 мм та більше) у нирці або сечоводі при будь-яких порушеннях функцій нирки.

20. Хронічний гломерулонефрит; хронічний пієлонефрит при будь-яких порушеннях функцій нирки.

21. Хвороба Іценко-Кушинга незалежно від форми захворювання.

22. Будь-яка пухлина гіпофіза з клінікою ендокринних захворювань (краніофарингіома, гігантизм тощо).

23. Нецукровий діабет.

24. Цукровий діабет I типу.

Хворим із компенсованим цукровим діабетом II типу дозволений виїзд у короткочасні відрядження до країн з помірним кліматом.

25. Будь-яке захворювання наднирників, білящитовидних залоз, щитовидної залози, які супроводжуються порушенням їх функцій.

26. Гемобластози незалежно від стадії.

Хворим із лімфогранулематозом із стійкою ремісією понад п’ять років після проведеного специфічного лікування (у стаціонарних умовах) дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом.

27. Будь-який геморагічний діатез.

28. Анемія.

Хворим із залізодефіцитною або вітамін-В12-залізодефіцитною анемією із стійкою ремісією понад шість місяців дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

29. Рецидивуючий агранулоцитоз, мієлодиспластичний синдром або цитопенія іншого генезу.

30. Хвороба «накопичення».

31. Медичні протипоказання для проведення профілактичних щеплень.

32. Хронічний тромбофлебіт з частими загостреннями в анамнезі.

33. Випадіння прямої кишки.

34. Будь-яке захворювання судин кінцівок із значними або помірними порушеннями кровообігу та функцій.

Хворим із захворюванням судин кінцівок з незначними порушеннями кровообігу та функцій або без порушень дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

35. Геморой з частими кровотечами.

36. Свищ будь-якої етіології і локалізації.

37. Грижа.

Хворим з грижею, що не потребує оперативного лікування, дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом.

38. Анкілоз двох і більше великих суглобів.

39. Анкілоз кульшового суглоба туберкульозної етіології зі значним укороченням кінцівки.

40. Кукса верхньої третини стегна і вище.

41. Хронічний остеомієліт.

42. Фіброзно-кістозна мастопатія.

43. Поширений ліпоматоз.

Фіброзно-кістозна мастопатія, поширений ліпоматоз є протипоказанням до відрядження тільки до країн із жарким кліматом.

44. Минуще порушення мозкового кровообігу будь-якої етіології без локальної неврологічної симптоматики.

45. Наслідки мозкового інсульту з порушенням функцій.

46. Дисциркуляторна енцефалопатія з інтелектуально-мнестичними або руховими розладами.

47. Хронічний попереково-крижовий радикуліт будь-якої етіології з частими (більше двох разів на рік) загостреннями.

48. Залишкові наслідки парезів окремих нервів (травматичного або запального походження).

49. Будь-яка спадково-сімейна прогресуюча хвороба нервової системи.

50. Паркінсонізм.

51. Розсіяний склероз.

52. Інфекційне ураження нервової системи з вираженими порушеннями функцій.

53. Виражена вегетосудинна нестійкість.

54. Будь-яка нервово-м’язова хвороба.

55. Наслідки перенесених травм черепа за наявності стійких залишкових проявів та дефектів черепа.

56. Психічний розлад.

57. Усі види наркоманій, токсикоманій і хронічний алкоголізм.

58. Епілепсія.

59. В’ялий або спастичний параліч, який утруднює пересування.

60. Озена.

61. Будь-яка хвороба вестибулярного апарату з розладами рівноваги або частими приступами меньєрівського симптомокомплексу.

62. Гострота зору нижче 0,3 дптр на кожне око з корекцією не вище 8,0 дптр (з урахуванням спеціальності).

63. Будь-яка хронічна хвороба кон’юнктиви або рогівки з частими загостреннями в анамнезі.

64. Трахома або аденовірусний кон’юнктивіт.

65. Глаукома: некомпенсована та субкомпенсована.

66. Пігментна дегенерація сітківки.

67. Сифіліс у всіх стадіях.

68. Гонорея гостра і хронічна до вилікування.

69. Будь-яка грибкова хвороба волосяної частини голови та шкіри - виїзд дозволений не раніше шести місяців після вилікування.

70. Мікоз, зумовлений червоним трихофітоном (рубромікоз), а також епідермофітія стоп при активних проявах цих хвороб на шкірі.

71. Глибокий мікоз.

72. Будь-яка заразна хвороба шкіри (піодермія, короста тощо) - виїзд дозволений не раніше шести місяців після вилікування.

73. Будь-яка пухирчата хвороба шкіри.

74. Поширена форма лускатого лишаю, псоріатична еритродермія, псоріатичний артрит.

75. Виражена форма генеодерматозу.

76. Поширена, часто рецидивуюча свербляча (алергічна форма) екзема, нейродерміт, почесуха Гебри, дерматоз (екзема, нейродерміт, червоний плоский лишай) - виїзд дозволений не раніше шести місяців після вилікування.

77. Хронічний алергічний васкуліт (виразково-некротичний, системний).

78. Гострокінцева кондилома - до вилікування.

79. Лепра в усіх стадіях.

80. Пародонтит, абсцедуюча форма.

81. Будь-яке гостре і хронічне одонтогенне запалення щелепно-лицьової ділянки.

82. Функціональна маткова кровотеча.

83. Фібро- та міома матки (при збільшенні матки відповідно до 11-12 тижневої вагітності і більше).

84. Клімакс, що важко протікає.

85. Вагітність.

ПЕРЕЛІК

хвороб, які перешкоджають виїзду дітей з батьками за кордон

1. Будь яка хвороба, що потребує диспансерного нагляду.

2. Туберкульоз легень протягом перших трьох тижнів ефективного лікування.

3. Віраж проб та вперше виявлена туберкульозна інфікованість, за необхідності призначення хіміопрофілактики і спостереження фтизіатра.

4. Будь-яка хронічна хвороба легень (нетуберкульозного походження) з частими (більше двох разів на рік) загостреннями.

5. Лімфогранульоматоз.

6. Анемія (будь-якої етіології).

7. Лейкоз.

8. Гемофілія.

9. Геморагічний діатез.

10. Органічні захворювання серцево-судинної системи:

ревматизм;

септичний ендокардит;

будь-яка вада серця (вроджені та набуті у стадії суб- і декомпенсації в анамнезі);

фібробластоз;

пароксизмальна тахікардія з частими приступами.

11. Гіпертонічна хвороба.

12. Будь-яка дифузна хвороба сполучної тканини.

13. Періодична хвороба.

14. Мієломна хвороба.

15. Гломерулонефрит (усі форми і стадії).

16. Пієлонефрит в активній фазі та у фазі клініко-лабораторної ремісії менше трьох років.

17. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки незалежно від фази загострення.

18. Хронічний гастрит або дуоденіт.

19. Хронічний гепатит або холецистит.

20. Алергічні хвороби: бронхіальна астма.

21. Гіпокортицизм.

22. Гіпофізарний нанізм.

23. Ожиріння III ступеня.

24. Тімомегалія.

25. Олігофренія, у тому числі хвороба Дауна.

26. Епілепсія, епісиндром та судорожна готовність.

27. Дитячий церебральний параліч.

28. Гідроцефалія і мікроцефалія.

29. Міопатія і міастенія.

30. Будь-яка хвороба головного або спинного мозку та дефект черепа.

31. Хорея.

32. Вегетосудинна дистонія.

33. Будь-яка психічна хвороба.

34. Будь-яка спадково-дегенеративна хвороба нервової або м’язової системи.

35. Декомпенсований хронічний тонзиліт.

36. Аденоїдні вегетації II і III ступеня (неоперовані).

37. Хронічний отит у фазі ремісії менше одного року.

38. Хронічний гайморит, часто рецидивуючий.

39. Вроджена вада розвитку опорно-рухового апарату.

40. Вроджена вада розвитку внутрішнього органу з порушеннями його функцій.

41. Неоперована вроджена вада розвитку губи або піднебіння.

42. Хронічний остеомієліт.

43. Грижа (будь-якої локалізації).

44. Випадіння прямої кишки.

45. Хвороба Іценко-Кушинга незалежно від форми.

46. Будь-яка пухлина гіпофіза з клінікою ендокринних захворювань.

47. Нецукровий діабет.

48. Цукровий діабет.

49. Будь-яка хвороба наднирників, щитовидної залози або білящитовидних залоз.

50. Церебральний передчасний статевий розвиток (усі форми).

51. Шкірна хвороба, вказана у розділі «Шкірні і венеричні хвороби», у тому числі поширена форма екземи, атопічний дерматит.

52. Протипоказання до різких змін клімату.

53. Профілактичні щеплення згідно з віком дитини виконано не в повному обсязі.

__________

Примітка:

у кожному випадку питання про можливість виїзду за кордон у відрядження вирішується індивідуально з урахуванням умов країни відрядження і характеру праці відрядженого, службової необхідності та згоди військовослужбовця.

Додаток 15

до Положення

про військово-лікарську експертизу

в Службі зовнішньої розвідки України

(пункт 2 глави 1 розділу V)

ПЕРЕЛІК

медичних протипоказань до роботи зі шкідливими та небезпечними факторами

1. Усі гострі захворювання (до клінічного вилікування).

2. Судинні захворювання головного та спинного мозку при помірних, але стійких порушеннях функції, а також тимчасові розлади мозкового кровообігу.

3. Наслідки інфекційно-вірусних захворювань центральної нервової системи, органічні ураження головного та спинного мозку при помірних, не різко виражених залишкових явищах з незначним порушенням функції.

4. Наслідки травм головного та спинного мозку, а також органічні захворювання центральної нервової системи при помірному чи незначному порушенні функції.

5. Захворювання вегетативної нервової системи, гангліоніти, гіпоталамічні синдроми із частими та середньої частоти загостреннями.

6. Наслідки травм та хвороб периферичних нервів при стійких, помірно виражених розладах функцій.

7. Хвороби ендокринної системи.

8. Захворювання системи крові незалежно від характеру перебігу та ступеня тяжкості.

9. Стійкі зміни складу периферичної крові: кількість лейкоцитів менше 4 × 10 в 9 ступені/л, постійний лейкоцитоз понад 9 × 10 в 9 ступені/л, кількість тромбоцитів менше 180 × 10 в 9 ступені/л, гемоглобін менше 130 г/л для чоловіків та 120 г/л - для жінок.

10. Усі види вроджених та набутих імунодефіцитів, ВІЧ-інфекція.

11. Злоякісні новоутворення незалежно від форми перебігу захворювання; передпухлинні захворювання, схильні до злоякісних перероджень та рецидивів.

12. Доброякісні новоутворення з помірним порушенням функцій органів та ті, що ускладнюють носіння форменого одягу (спорядження).

13. Психотичні розлади.

14. Наслідки органічного ураження головного мозку за наявності психоорганічного синдрому.

15. Наркоманія, токсикоманія, у тому числі хронічний алкоголізм.

16. Неврози, соматогенні або психогенні психічні розлади непсихотичного рівня з вираженими або (та) стійкими хворобливими проявами.

17. Психопатія.

18. Розумова відсталість будь-якого ступеня.

19. Зниження гостроти зору нижче 0,6 на одному оці, нижче 0,5 - на другому.

20. Захворювання зорового нерва та сітківки.

21. Зріла катаракта.

22. Анофтальм.

23. Глаукома.

24. Хронічні гнійні захворювання придаткових пазух носа, хронічний середній отит з частими загостреннями.

25. Гіпертонічна хвороба II, III стадій.

26. Хронічна ішемічна хвороба серця з недостатністю кровообігу.

27. Інші хвороби серця з недостатністю кровообігу.

28. Облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно, ангіоспазм периферичних судин.

29. Хронічні хвороби легень з вираженою легенево-серцевою недостатністю, схильність до кровотечі.

30. Бронхіальна астма з тяжким перебігом та вираженими функціональними порушеннями дихання і кровообігу поза приступами.

31. Набряк Квінке.

32. Туберкульоз різних локалізацій на період лікування.

33. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки з частими загостреннями та схильністю до ускладнень.

34. Цироз печінки, активний хронічний гепатит, ураження жовчовивідної системи з частими або тяжкими приступами.

35. Хронічний панкреатит, ентерит та коліт з частими загостреннями.

36. Захворювання органів черевної порожнини, наслідки їх пошкоджень або оперативних втручань при помірному порушенні травлення.

37. Хронічні запальні та дистрофічні захворювання нирок при помірному порушенні функції.

38. Сечокам’яна хвороба з частими приступами або ускладненнями.

39. Варикозне розширення вен сім’яного канатика при значному порушенні кровообігу з синдромом болю.

40. Водянка оболонок яєчка та сім’яного канатика, різко виражена.

41. Стійке порушення менструальної функції.

42. Вагітність та період лактації.

43. Хронічні запальні захворювання матки та її придатків з частими загостреннями.

44. Звичне невиношування та антенатальне пошкодження плоду у жінок дітородного віку.

45. Хронічні інфекційні та грибкові захворювання шкіри.

46. Дифузні захворювання сполучної тканини.

47. Хвороби суглобів із частими вираженими загостреннями або стійким порушенням функції суглобів.

48. Хронічні захворювання (наслідки пошкоджень) суглобів, м’язів, сухожилків, хребта, кісток таза при помірному порушенні функції із частими загостреннями (не рідше двох разів на рік).

49. Застарілі чи звичні вивихи у великих суглобах, які часто виникають при незначних фізичних навантаженнях.

50. Дефекти пальців рук та ніг із порушеннями функцій кисті і стопи значною мірою.

51. Відсутність верхньої кінцівки на будь-якому рівні.

52. Вроджені аномалії органів із вираженою недостатністю їх функцій.

53. Раніше перенесений вплив іонізуючого випромінювання у дозі 25 бер та вище.

54. Хронічна променева хвороба.

Всі особи, у яких виявлені захворювання, що підпадають під дію таких статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби цього Положення:

3-в, 3-б, 4-в, 4-б, 8-б, 9-в, 9-б, 10-в, 10-б, 12-в, 12-б, 13-б, 14-б, 15-б, 17-б, 18-б, 19-б, 22-б, 23-б, 24-б, 25-б, 27-б, 28-б, 29-б, 30-б, 31-в, 32-б, 33-б, 36-б, 37-б, 38-б, 40-б, 41-б, 42-б, 43-б, 44-б, 45-б, 47-б, 48-б, 49-в (при незначному порушенні функції). 49-б, 50-в, 50-б, 52-в, 52-б, 54-в, 54-б, 55-б, 56-б, 57-б, 58-б, 60-б, 61, 63-б, 64-б, 65-б, 66-б, 68-б, 71-б, 72-б, 73-б, 74-б, 75-б, 76-б, 78, 82-б, 83-в, 83-б, 85-б, 86-б, 87-в, 88-в, 89-б, 90-в, 90-б, 91-б

до робіт з ДІВ, КРП, ЕМП, ЛВ, особливо небезпечними інфекційними хворобами та мікроорганізмами I-II груп не допускаються.

Особи, робота яких пов’язана з ДІВ, КРП, ЕМП, ЛВ, особливо небезпечними інфекційними хворобами та мікроорганізмами I-II груп, повинні мати нормальне кольоровідчуття, гостроту зору для віддалі без корекції не нижче 0,5/0,2; сприйняття шепітної мови не менше 5/5м, по всій тональній шкалі до 10дБ.

Величини відстані сприйняття шепітної мови (ШМ) та розмовної мови (РМ), а також камертональні проби застосовуються лише як орієнтири для відбору пацієнтів до подальшого обстеження і не можуть бути підставою для визначення ступеня втрати слуху. Таке дослідження сприйняття мови здійснюється на етапах, де немає можливості аудіометричного обстеження.

Якщо при акуметричному дослідженні отоларингологом виявляється відхилення від вимоги, то тоді пацієнт (обстежуваний) потребує подальшого обстеження. У разі якщо акуметрія відповідає вимогам, проведення суб’єктивної аудіометрії не обов’язкове.

Додаток 16

до Положення

про військово-лікарську експертизу

в Службі зовнішньої розвідки України

(пункт 9 глави 1 розділу V

АКТ

медичного огляду

Додаток 17

до Положення

про військово-лікарську експертизу

в Службі зовнішньої розвідки України

(пункт 3 глави 3 розділу V)

СЛУЖБОВА ХАРАКТЕРИСТИКА

для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією

Додаток 18

до Положення

про військово-лікарську експертизу

в Службі зовнішньої розвідки України

(пункт 36 глави 3 розділу V)

ДОВІДКА

про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)

Додаток 19

до Положення

про військово-лікарську експертизу

в Службі зовнішньої розвідки України

(пункт 38 глави 3 розділу V)

ДОВІДКА

про вагітність

Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Службі зовнішньої розвідки України — частина 2