Включено: стани після трансплантації частини або цілого органу, що потребує пожиттєвого прийому імуносупресивної терапії Y83.02-Y83.08
Непридатні до військової служби
_________________________________
{Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 , № 524 від 12.08.2014 , № 318 від 07.07.2015 , № 193 від 29.03.2017 ; в редакції Наказів Міністерства оборони № 490 від 18.08.2023 , № 262 від 27.04.2024 , № 686 від 14.10.2024 ; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 518 від 01.08.2025 з урахуванням змін внесних Наказом Міністерства оборони № 544 від 14.08.2025 }
Додаток 2
до Положення про військово-лікарську
експертизу в Збройних Силах України
(пункт 1.2 глави I розділу II)
ПОЯСНЕННЯ
щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби
I. Деякі інфекційні та паразитарні хвороби (А00-В99), їх наслідки
1. Стаття 1: за наслідками тяжких та ускладнених гострих форм інфекційних та паразитарних захворювань (протягом одного року після завершення курсу лікування) у разі збереження стійких порушень функцій органів та систем експертне рішення щодо ступеня придатності до військової служби слід розглядати разом з відповідними статтями Розкладу хвороб.
1) до пункту «а» належать:
усі форми лепри А30, повільних інфекцій центральної нервової системи А81, сказу А82;
генералізовані форми актиномікозу А42, аспергільозу В44;
ехінококоз множинний або такий, що не піддається хірургічному лікуванню при завершеному 6-місячному курсі протипаразитарного лікування В67;
цистицеркоз центральної нервової системи та ока В69;
інші форми інфекційних хвороб, що вимагають тривалого лікування більше 6-ти місяців.
Слід розрізняти інфекційний початок та наслідки токсичної дії укусу тварин, плазунів, комах, що належить до класу травм та отруєнь. Під час встановлення наслідків токсичної дії укусу, що підтверджено документально, причинний зв’язок встановлюється, як при травмі.
2. Стаття 2: щодо призовників, військовозобов’язаних, резервістів та військовослужбовців приймається постанова «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців». В обов’язковому порядку така постанова ВЛК приймається не пізніше одного місяця з дати встановлення діагнозу.
У разі виходу захворювання в одужання після проведеного курсу лікування експертний висновок приймається згідно з вимогами інших статей Розкладу хвороб, ураховуючи анатомічну зону ураження та ступінь порушення функцій уражених органів та систем.
3. Стаття 3: громадянам та військовослужбовцям у разі виявлення інфекційних хвороб, що передаються статевим шляхом, проводиться обов’язкове лікування.
Після проведення повного курсу лікування хворим на сифіліс військовослужбовцям вони визнаються придатними до військової служби незалежно від результатів серологічних досліджень. Призовники, громадяни, що приймаються на військову службу за контрактом, а також кандидати на вступ до ВВНЗ, визнаються придатними за наявності негативного серологічного дослідження на сифіліс.
У разі ураження сифілісом внутрішніх органів, нервової системи, кісток тощо медичний огляд проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб.
4. Стаття 4 передбачає хронічні вірусні гепатити В, С, Д (ВГВ, ВГС, ВГД) та інші.
Ступінь порушення функції печінки визначається за клінічними, лабораторними та інструментальними даними, що свідчать про стійкість ураження печінки.
1) до пункту «а» належать:
хронічні вірусні гепатити з вираженою, стійкою (впродовж щонайменше одного місяця) цитолітичною активністю - підвищення АЛТ ≥ 10 верхніх меж норми (далі - ВМН), впродовж щонайменше одного місяця, що важко піддаються корекції чи мають стійкі порушення вуглеводної, білкової, пігментної функцій печінки (наявність щонайменше двох з наведених показників: загальний білок ≤ 50 г/л чи альбумін ≤ 17,5 г/л, загальний білірубін ≥ 50 мкмоль/л, протромбіновий індекс ≤ 60 %), а також з проявами печінкової енцефалопатії, геморагічного синдрому;
та/або виражений фіброз печінки (оцінка F4 за шкалою METAVIR) асоційований з хронічним перебігом вірусних гепатитів;
випадки хронічного вірусного гепатиту В з дельта-агентом (мікст-гепатит ВГВ+ВГД).
Пацієнтам з розвитком фіброзу до рівня F4 за шкалою METAVIR, визначеним на підставі результатів соноеластографії печінки ( ≥ 12,6 кПа), шкал FIB-4 (>3,25) та APRI (>2,0), постанова ВЛК приймається після огляду в консиліумі лікарів у складі: провідний терапевт закладу охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, лікар-інфекціоніст, лікар-гастроентеролог, лікар УЗД. Результати соноеластографії мають бути верифіковані щонайменше двома спеціалістами УЗД.
За наявності цирозу печінки чи гепатоцелюлярної карциноми асоційованих з ВГС, ВГВ, експертне рішення слід приймати за відповідними статтями Розкладу хвороб.
2) до пункту «б» належать хронічні вірусні гепатити зі стійкою (впродовж щонайменше одного місяця) помірною цитолітичною активністю - підвищення АЛТ < 10 ВМН та з помірним порушенням функцій печінки (наявність щонайменше двох з наведених показників: загальний білок ≤ 65 г/л чи альбумін ≤ 29,3 г/л, загальний білірубін до 50 мкмоль/л, протромбіновий індекс ≤ 70 %).
3) до пункту «в» належать хронічні вірусні гепатити з незначною цитолітичною активністю - підвищення АЛТ < 5 ВМН та з незначним порушенням функцій печінки (загальний білірубін до 30 мкмоль/л).
До цього ж пункту належить хронічний перебіг вірусних гепатитів без порушення функції печінки та з мінімальною цитолітичною активністю - підвищення трансаміназ до 1,5 МВН.
Медичний огляд військовослужбовцям доцільно проводити після проведення противірусної терапії хронічного ВГС не раніше 12 або 24 тижнів після завершення лікування та досягнення стійкої вірусологічної відповіді (СВВ12/СВВ24), а хронічного ВГВ - через 12 місяців від початку противірусного лікування (нуклеозидними і нуклеотидними інгібіторами зворотної транскриптази), з урахуванням вірусологічної відповіді, визначеної методом полімеразної ланцюгової реакції. Громадяни, які направляються для проходження базової військової служби з хронічним ВГС, підлягають лікуванню з подальшим визначенням СВВ12 та винесенням експертного рішення через 12 місяців після завершення лікування. Військовослужбовцям та призовникам, яким проведено успішний курс противірусної терапії хронічного ВГС, що призвів до досягнення СВВ, за наявності загальних anti-HCV та за відсутності РНК ВГС при дослідженні крові методом полімеразної ланцюгової реакції (якісної або кількісної), а також відсутності ознак пізнього рецидиву або реінфікування впродовж 12 місяців після завершення курсу лікування - медичний огляд за даною статтею не проводиться. Постанова про придатність до військової служби відповідно до ТДВ у таких випадках приймається на загальних підставах.
У випадку відсутності препаратів для противірусної терапії хронічного ВГС та хронічного ВГВ або відмови військовослужбовця чи призовника від противірусного лікування, при незавершеному курсі лікування або під час мобілізації в умовах воєнного часу медичний огляд проводиться за відповідним пунктом статті з урахуванням ступеня порушення функції печінки на час огляду.
Вакцинація від гепатиту В є ефективним способом запобігання розвитку хронічного гепатиту В та Д, і має пропонуватися до моменту призову (прийняття) на військову службу.
5. Стаття 5 передбачає різні клінічні стадії хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) за рубриками В20-В24 та безсимптомне носійство ВІЛ - Z21.
Під час проведення медичного огляду військовослужбовців за даною статтею обов’язковими є огляд інфекціоністом, імунологічне дослідження сироватки крові на наявність антитіл до ВІЛ або антитіл та білку р24 ВІЛ, визначення рівнів абсолютного значення CD4 Т-лімфоцитів (CD4) та, за клінічної потреби, вірусного навантаження (ВН) ВІЛ.
Лабораторне підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекції проводиться відповідно до системи управління якістю лабораторних досліджень у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Наявність ВІЛ-інфекції не може виступати дискримінуючим фактором. Антиретровірусна терапія (АРТ) є єдиним способом ефективного контролю за ВІЛ-інфекцією, а досягнутий не визначуваний рівень ВН ВІЛ в крові, унаслідок високої прихильності до прийому АРТ, прирівнюється до нульового ризику передачі ВІЛ статевим шляхом здоровим особам. Рівень CD4 Т-лімфоцитів є допоміжним результатом обстеження хворого та відіграє прогностичну роль для прийняття експертних рішень.
Підходи до визначення клінічних стадій ВІЛ-інфекції, стабільності пацієнта або ознак прогресуючої ВІЛ здійснюються на підставі класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Ступені вираженості Т-клітинної імунної недостатності визначаються рівнями CD4 Т-лімфоцитів за класифікацією Центрів профілактики та лікування захворювань та діючої нормативно-правової бази, а саме: імунна компенсація - CD4 ≥ 500 кл/мкл, імунна субкомпенсація - CD4 200-499 кл/мкл, імунна декомпенсація - CD4 < 200 кл/мкл. Валідними визнаються результати визначення рівня CD4 Т-лімфоцитів впродовж останніх 2-х місяців, що передують даті проведення експертизи, незалежно від запланованого в цивільному лікувальному закладі графіку лабораторного контролю даного показника у окремої людини, що живе з ВІЛ (надалі ЛЖВ).
Рівень ВН, прийом антиретровірусних препаратів та прихильність до АРТ є допоміжними факторами у прогнозуванні клінічного перебігу ВІЛ-інфекції.
1) до пункту «а» належать захворювання, що входять до переліку нозологій клінічної стадії I-IV, за рівня CD4 < 200 кл/мкл, незалежно від рівня ВН та прийому АРТ.
За наявності у ЛЖВ ВІЛ-індукованої анемії (гемоглобін <80 г/л), нейтропенії (<0,5 × 109/л) та/або хронічної тромбоцитопенії (<50 × 109/л) незалежно від рівня CD4 військовослужбовці оглядаються за пунктом «а».
У випадках наявності віддалених наслідків раніше перенесених опортуністичних інфекцій огляд проводиться за пунктом «а».
У разі прогнозованого, тривалого стаціонарного лікування або несприятливого прогнозу перебігу захворювання медичний огляд за пунктом «а» проводиться до завершення повного курсу лікування опортуністичного захворювання, за рішенням лікарського консиліуму в найкоротші строки.
2) до пункту «б» належать захворювання, що входять до переліку нозологій клінічної стадії I-IV, з рівнем CD4 200-499 кл/мкл.
3) до пункту «в» належать захворювання, що входять до переліку нозологій клінічної стадії I-IV (В20, В22-В24 та Z21), з імунною компенсацією, СD4 > SS500 кл/мкл.
Голова, заступник голови, члени комісії та секретар ВЛК зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про військовослужбовців - ЛЖВ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам.
З метою забезпечення конфіденційності відомостей про ВІЛ-статус ЛЖВ у експертному документі дозволяється формулювати діагноз як «Хронічна ретровірусна інфекція».
Причинний зв’язок захворювання на ВІЛ-інфекцію у військовослужбовця - ЛЖВ встановлюється індивідуально з урахуванням терміну військової служби, клінічної стадії, рівня CD4 Т-лімфоцитів та епідемічних передумов.
Причинний зв’язок у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов’язане із захистом Батьківщини» для військовослужбовця - ЛЖВ встановлюється відповідно до чинного законодавства (на підставі підтвердження зв’язку зараження ВІЛ з виконанням своїх функціональних обов’язків).
6. Стаття 6: громадяни, які мають захворювання, указані в пункті «а» цієї статті, визнаються тимчасово непридатними з наданням відстрочки на лікування до 6 місяців. За потреби відстрочка може бути надана повторно на такий самий строк. Військовослужбовці підлягають лікуванню.
7. Стаття 7 передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних інфекційних та паразитарних захворювань, стани після хірургічних втручань, коли зберігаються тимчасові функціональні розлади органів і систем.
Після закінчення стаціонарного лікування, коли для повного відновлення функцій і працездатності та визначення кінцевого результату захворювання потрібно не менше одного місяця, військовослужбовцям може надаватися відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або звільнення від виконання службових обов’язків.
Громадяни, які направляються для проходження базової військової служби, приймаються на військову службу за контрактом або вступають у ВВНЗ, визнаються тимчасово непридатними до завершення курсу лікування.
Після перенесених гострих вірусних гепатитів легкого та середнього ступенів тяжкості військовослужбовцям, які проходять базову військову службу надається відпустка для лікування у зв’язку з хворобою, військовослужбовцям за контрактом - звільнення від виконання службових обов’язків на 15 календарних днів.
II. Новоутворення (С00-D48), їх наслідки
1. Стаття 8:
1) до пункту «а», крім вказаних у Розкладі хвороб до цього Положення новоутворень, належать:
пухлини головного та спинного мозку;
новоутворення невизначеного або невідомого характеру оболонок мозку які прогресують або призводять до стійких паралічів, глибоких парезів кінцівок зі стійкими порушеннями чутливості або трофіки;
новоутворення головного мозку та центральної нервової системи невизначеного або невідомого характеру;
новоутворення невизначеного або невідомого характеру ендокринних залоз;
злоякісні новоутворення кісток та суглобів незалежно від поширеності та стадії;
злоякісні новоутворення інших органів та м’яких тканин з віддаленими метастазами після не радикального хірургічного лікування або прогресування (рецидив) захворювання після раніше проведеного лікування.
У разі відмови хворого від лікування злоякісного новоутворення незалежно від стадії та розповсюдження пухлини медичний огляд проводиться за пунктом «а».
2) до пункту «б», крім вказаних у Розкладі хвороб до цього Положення новоутворень, належать:
рубці після радикального лікування злоякісних пухлин нижньої губи та шкіри;
плоскоклітинний рак шкіри після радикального лікування;
наслідки протипухлинного лікування (хірургічного, цитостатичного або променевого).
Військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом та не досягли граничного віку перебування на військовій службі, протягом перших п’яти років після успішного радикального лікування первинної пухлини, за відсутності ознак рецидиву та значних порушень дихальної, нюхової, жувальної, ковтальної та мовної функцій ВЛК може приймати постанову «придатний до військової служби». Після завершення п’ятирічного строку після успішного радикального лікування первинної пухлини, за відсутності ознак рецидиву та значних порушень дихальної, нюхової, жувальної, ковтальної та мовної функції, медичний огляд дозволяється проводити за наявними наслідками лікування пухлини за відповідними статтями Розкладу хвороб залежно від ступеня порушення функції.
Після завершення курсу протипухлинного лікування (хірургічного, цитостатичного або променевого) військовослужбовці всіх категорій оглядаються ВЛК з установленням ступеня придатності до військової служби.
Військовослужбовці, які мають злоякісні новоутворення та потребують виключно хірургічного лікування (базаліома, обмежені форми сарком, рак грудної залози I стадії, рак легені I та II стадії, пухлини середостіння) або локальної променевої терапії, підлягають медичному огляду відповідно до пункту «б».
Військовослужбовці, які мають злоякісні новоутворення та потребують тривалого протипухлинного лікування (хірургічне лікування, неоад’ювантна хіміотерапія, ад’ювантна хіміотерапія, променева терапія, таргетна терапія, імунотерапія) підлягають медичному огляду відповідно до статті 11 Розкладу хвороб з прийняттям постанови про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, в залежності від тривалості лікування.
Військовослужбовці, які мають злоякісні новоутворення та потребують виключно хірургічного лікування (базаліома, обмежені форми сарком, рак грудної залози I-IIА ст., рак легені I-IIА ст., пухлини середостіння з чіткою капсулою, без інвазії в органи середостіння, легеню, ребра, грудину) або локальної променевої терапії визнаються непридатними до служби в підрозділах спеціального призначення, ДШВ, морській піхоті, спеціальних спорудах.
При наявності значних рентгенологічних, ендоскопічних змін (постпроменевий, постзапальний пневмофіброз, що поширюється на долю легені та більше; рубцеві деформації трахеї та бронхів) військовослужбовці підлягають медичному огляду відповідно до статті 11 Розкладу хвороб з прийняттям постанови про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, в залежності від тривалості лікування.
2. Стаття 9
1) до пункту «а» належать:
злоякісні новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених їм тканин (С81-С96) та інші новоутворення невизначеного чи невідомого характеру лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин (D47), які потребують проведення специфічного лікування, згідно діючих клінічних протоколів, спрямованого на зменшення, стримання або припинення пухлинного росту новоутворення (оперативне лікування, цитостатична хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія, променева терапія тощо), за вийнятком лімфоми Ходжкіна (С81) та фолікулярних неходжкінських лімфом у I-II стадіях (С82), хронічної мієлолейкемії у хронічній фазі (С92.1), есенціальної тромбоцитемії без тромбо-геморагічних ускладнень (D47.3), що розглядаються у підпункті «б»;
злоякісні новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених їм тканин (С81-С96), інші новоутворення невизначеного чи невідомого характеру лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин (D47) в стадії клініко-гематологічної ремісії після проведення повного курсу специфічного лікування, спрямованого на зменшення, стримання або припинення пухлинного росту новоутворення (оперативне лікування, цитостатична хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія, променева терапія тощо), якщо тривалість ремісії менше трьох років;
мієлодиспластичний синдром: рефрактерна анемія (D46.0 та D46.1), яка клінічно проявляється вираженим анемічним синдромом, що потребує проведення неодноразових трансфузій еритроцитарної маси або з рівнем гемоглобіну менше 110 г/л або потребувала проведення неодноразових трансфузій еритроцитарної маси протягом останніх чотирьох місяців;
інші форми мієлодиспластичних синдромів: МДС: рефрактерна анемія з надлишком бластних клітин (D46.2), рефрактерна анемія неуточнена (D46.4), рефрактерна анемія з мультилінійною дисплазією (D46.5), мієлодиспластичний синдром, асоційований з ізольованою хромосомною аномалією делеції 5q (D46.6) інші та неуточнені мієлодиспластичні синдроми (D46.7; D46.9);
справжня поліцитемія (D45) за наявності будь-якого з таких маркерів: у IIБ-III (мієлофібротичній) стадії; при виникненні тромбогеморагічних проявів, що потребують госпіталізації та відповідного лікування; що потребує або потребувала, згідно з діючими клінічними протоколами, проведення ексфузій крові частіше ніж 2 курси лікування на рік;
есенціальна тромбоцитемія (D47.3) у разі виникнення тромбогеморагічних проявів, що потребують госпіталізації та відповідного лікування.
2) до пункту «б» належать:
лімфома Ходжкіна (С81) та фолікулярні неходжкінські лімфоми (С82) у I-II стадіях при досягненні ремісії (доброї відповіді) після проведення терапії першої лінії (хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія, променева терапія тощо); хронічна мієлолейкемія (С92.1) у хронічній фазі на тлі лікування інгібіторами тирозинкінази; есенціальна тромбоцитемія без тромбогеморагічних ускладнень (D47.3);
злоякісні новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених їм тканин (С81-С96), справжня поліцитемія (D45) та інші новоутворення невизначеного чи невідомого характеру лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин (D47) в початкових стадіях, які не потребують, згідно з діючими клінічними протоколами, проведення специфічного лікування, спрямованого на зменшення, стримання або припинення пухлинного росту новоутворення (оперативне лікування, цитостатична хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія, променева терапія тощо) в початковій стадії захворювання;
злоякісні новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених їм тканин (С81-С96), та інші новоутворення невизначеного чи невідомого характеру лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин (D47), які не потребують, згідно з діючими клінічними протоколами, проведення специфічного лікування, спрямованого на зменшення, стримання або припинення пухлинного росту новоутворення (оперативне лікування, цитостатична хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія, променева терапія тощо) при всіх стадіях захворювання;
мієлодиспластичний синдром: рефрактерна анемія (D46.0 та D46.1) з рівнем гемоглобіну більше 110 г/л, який не потребує проведення трансфузій еритроцитарної маси;
справжня поліцитемія (D45) у I-IIА стадії, що потребує або потребувала (згідно з діючими клінічними протоколами) проведення ексфузій крові не частіше, ніж 2 курси лікування на рік.
3) до пункту «в» належать злоякісні новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених їм тканин (С81-С96), справжня поліцитемія (D45) та інші новоутворення невизначеного чи невідомого характеру лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин (D47) в стадії клініко-гематологічної ремісії після проведення повного курсу специфічного лікування, спрямованого на зменшення, стримання або припинення пухлинного росту новоутворення (оперативне лікування, цитостатична хіміотерапія, таргетна терапія, імунотерапія, променева терапія тощо), якщо тривалість ремісії більше трьох років.
3. Стаття 10: за наявності доброякісних новоутворень оглянутим пропонується лікування.
1) до пункту «а» належать:
новоутворення шкіри, підшкірних тканин, кровоносних або лімфатичних судин, що унеможливлюють носіння військової форми одягу, взуття або спорядження;
новоутворення центральної або периферичної нервової системи, які прогресують або призводять до стійких паралічів, глибоких парезів кінцівок зі стійкими порушеннями чутливості або трофіки (різко виражені гіпотрофії м’язів при односторонньому процесі: плеча - більше ніж 4 см, передпліччя - більше ніж 3 см, стегна - більше ніж 8 см, гомілки - більше ніж 6 см; контрактури, хронічні трофічні виразки), що супроводжуються розладом функцій кори або підкоркових утворень, порушеннями функцій черепних нервів, ендокринними розладами, а також стійким больовим синдромом (каузалгія, неврома, що викликає різкий біль, тощо);
фіброми носоглотки з перебігом, який прогресує, середостіння зі значними клінічними проявами (зміщення, здавлення, руйнування навколишніх органів, а також інших прилеглих до них органів грудної порожнини);
новоутворення бронхолегеневого апарату, що супроводжуються кровохарканням, бронхостенозом або ателектазом;
новоутворення органів травлення, що значно утруднюють акт ковтання або проходження їжі та супроводжуються занепадом угодованості;
новоутворення залоз внутрішньої секреції без ендокринних розладів, що викликають порушення функцій прилеглих органів (зміщення, здавлення);
новоутворення наднирників з відповідними клінічними проявами та лабораторно підтвердженими гормональними зрушеннями;
новоутворення гіпофіза з відповідними клінічними проявами та лабораторно підтвердженими гормональними зрушеннями;
поширені або множинні папіломи сечового міхура з вираженими дизуричними явищами або які супроводжуються кровотечею;
множинні кісти або гемангіоми печінки, що займають більше 30 % об’єму органу або великих розмірів (5 см та більше).
2) до пункту «б» належать новоутворення:
шкіри, підшкірних тканин, кровоносних або лімфатичних судин, що ускладнюють носіння військової форми одягу, взуття або спорядження;
центральної або периферичної нервової системи, при якій порушення функцій виражені помірно і перебіг якої характеризується повільним протягом тривалого часу (1-2 роки) наростанням симптомів (незначна гіпотрофія м’язів, легкі розлади чутливості тощо);
гіпофіза з лабораторно підтвердженими гормональними зрушеннями без клінічних проявів;
наднирників з лабораторно підтвердженими гормональними зрушеннями без клінічних проявів;
середостіння з порушеннями функцій органів;
бронхолегеневого апарату з клінічними проявами;
органів травлення без занепаду вгодованості;
множинні кісти або гемангіоми печінки, що займають менше 30 % об’єму органу або розмірами менше 5 см;
папіломи сечового міхура з помірними та незначними дизуричними явищами;
рецидивні дермоїдні куприкові кісти після радикального хірургічного лікування або у разі відмови від нього.
До цього пункту належать також фонові стани та передпухлинні захворювання молочної залози і жіночих статевих органів:
дисплазія або атипова гіперплазія молочної залози;
міома матки при розмірах, що відповідають 12-тижневій і більше вагітності і супроводжуються кровотечами, що призводять до анемії, а також наявність субмукозних або субсерозних вузлів з порушенням їх кровопостачання, швидким ростом (збільшення пухлини до розмірів, що відповідають більш як 5-тижневій вагітності, за рік);
залозисто-кістозна гіперплазія, поліпоз, аденоматоз ендометрія;
ерозія або дисплазія шийки матки;
поліпи цервікального каналу;
кісти бартолінової залози, крауроз вульви, кісти та фіброми піхви, що порушують функцію.
3) до пункту «в» належать новоутворення:
нервової системи, які повільно прогресують, без атрофії м’язів та трофічних розладів, коли симптоми захворювання не прогресують;
мікроаденоми гіпофіза до 3 мм в діаметрі без порушення функції;
наднирників без порушення функції;
органів травлення без клінічних проявів;
жіночих статевих органів, що не потребують хірургічного лікування (міома матки при розмірах, що відповідають 11-тижневій та менше вагітності без клінічних проявів, кісти бартолінової залози, кісти та фіброми піхви);
поліпи жовчного міхура;
рецидив після хірургічного лікування поодиноких доброякісних новоутворень кісток, хрящів, ліпом, гемангіом, що дещо ускладнюють носіння військової форми одягу, взуття або спорядження.
Доброякісні новоутворення: поодинокі ліпоми, поодинокі гемангіоми шкіри, поодинокі хондроми, що не ускладнюють носіння військової форми одягу, взуття або спорядження, а також наслідки радикального хірургічного лікування ерозій та дисплазій шийки матки, поліпів цервікального каналу, кіст бартолінових залоз, кіст і фібром піхви, що не порушують функції, не дають підстав для застосування цієї статті.
Громадян та військовослужбовців з кістами внутрішніх органів оглядають залежно від ступеня порушення їх функцій за відповідними статтями Розкладу хвороб.
4. Стаття 11: призовникам, громадянам, які приймаються на військову службу за контрактом або вступають у ВВНЗ, та військовослужбовцям, які проходять базову військову службу,, які перенесли хірургічне лікування або цитостатичну (променеву) терапію з приводу новоутворень, медичний огляд проводиться відповідно до пунктів «а», «б» чи «в» статей 8, 9, 10 Розкладу хвороб.
Відпустка для лікування у зв’язку з хворобою оглянутим за графами I-III Розкладу хвороб надається у випадках, коли необхідне проведення повторних курсів лікування або коли для повного відновлення функцій та працездатності необхідний строк не менше місяця.
Після проведення повного курсу комбінованої терапії військовослужбовці направляються на медичний огляд ВЛК з визначенням ступеня придатності до військової служби.
III. Хвороби крові і кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму (D50-D89), їх наслідки
1. Стаття 12:
1) до пункту «а» належать:
гемолітичні анемії внаслідок ферментних порушень (D55), таласемія (D56), серпоподібноклітинні порушення (D57), інші спадкові гемолітичні анемії (D58);
набуті гемолітичні анемії (D59) та інші анемії (D64), які потребують оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення гемолізу;
апластичні анемії (D60-D61);
спадкова недостатність факторів згортання крові: фактора VIII (D66), фактора IX (D67), фактора XI (D68.1) або інших факторів (D68.2) при наявності клінічних проявів;
хвороба Віллебранда (D68.0) при наявності клінічних проявів;
геморагічні порушення, зумовлені циркулюючими в крові антикоагулянтами (D68.3) при наявності клінічних проявів;
ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (D69.3), яка потребує проведення оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення імунного руйнування тромбоцитів;
ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (D69.3) з відсутністю повної клініко-гематологічної ремісії після проведеного оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення імунного руйнування тромбоцитів;
спадкові порушення функціональної здатності тромбоцитів (якісні дефекти тромбоцитів) (D69.1) з наявністю лабораторних порушень функціональної здатності тромбоцитів та об’єктивно підтверджених проявів геморагічного синдрому, які потребують специфічного гемостазіологічного лікування;
агранулоцитоз (D70) із загальною кількістю нейтрофільних гранулоцитів менше 1*109/л, рефрактерний до лікування;
генетичні аномалії та інші порушення лейкоцитів (D71-D72), які потребували тривалого (понад 1 місяць) або неодноразового стаціонарного лікування з цього приводу і мали клінічні прояви у вигляді інфекційних, алергічних захворювань і станів;
вроджена метгемоглобінемія (D74.0);
набута метгемоглобінемія (D74.8, D719), що потребувала тривалого (понад 1 місяць) або неодноразового стаціонарного лікування;
сімейний еритроцитоз (D75.0), який потребував тривалого (понад 1 місяць) або неодноразового стаціонарного лікування з цього приводу і мав об’єктивні клінічні прояви.
2) до пункту «б» належать:
набуті гемолітичні анемії (D59) та інші анемії (D64) в стадії повної клініко-гематологічної ремісії після проведення оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення гемолізу, якщо з моменту досягнення ремісії пройшло менше трьох років;
ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (D69.3) в стадії повної клініко-гематологічної ремісії після проведеного оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення імунного руйнування тромбоцитів, якщо з моменту досягнення ремісії пройшло менше трьох років;
набутий дефіцит факторів згортання (D68.4) або інші порушення згортання крові (D68.8, D68.9), клінічний перебіг яких тривав більше 1 місяця і потребував специфічного гемостазіологічного лікування;
спадкові порушення функціональної здатності тромбоцитів (якісні дефекти тромбоцитів) (D69.1) з наявністю лабораторних порушень функціональної здатності тромбоцитів та об’єктивно підтверджених проявів геморагічного синдрому, які не потребують стаціонарного лікування.
3) до пункту «в» належать:
набуті гемолітичні анемії (D59) та інші анемії (D64) в стадії тривалої (понад три роки) повної клініко-гематологічної ремісії після проведення оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення гемолізу;
ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (D69.3) в стадії тривалої (понад 3 роки, рівень тромбоцитів від 100*109/л і вище) повної клініко-гематологічної ремісії після проведеного оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення імунного руйнування тромбоцитів;
аліментарні анемії (D50-D53) та хронічна постгеморагічна анемія (D62), що потребували стаціонарного лікування з приводу анемії три і більше разів на рік;
спадкові порушення функціональної здатності тромбоцитів (якісні дефекти тромбоцитів) (D69.1) з наявністю лабораторних порушень функціональної здатності тромбоцитів без об’єктивно підтверджених проявів геморагічного синдрому;
сімейний еритроцитоз (D75.0) без клінічних проявів і без показань до лікування.
У разі діагностування анемії при хронічних хворобах, класифікованих в інших рубриках та новоутвореннях (D63) експертне рішення виноситься по основній нозологічній формі захворювання, що спричинило виникнення анемії.
Діагноз саркоїдозу повинен бути підтверджений морфологічно. За неможливості морфологічної верифікації або відмови від неї діагноз встановлюється на основі комплексу клініко-рентгенологічних ознак.
4) до пункту «а» належать:
саркоїдоз легень зі значним порушенням функції дихання;
саркоїдоз з ураженням ЦНС;
саркоїдоз з ураженням серця.
5) до пункту «б» належать:
саркоїдоз легень, лімфатичних вузлів який потребує тривалого прийому ГКС або цитостатиків (не менше 6 місяців);
саркоїдоз легень з помірним порушенням функції дихання;
рецидивуючий перебіг саркоїдозу.
6) до пункту «в» належать:
саркоїдоз лімфатичних вузлів;
саркоїдоз легень без або з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.
Функція зовнішнього дихання оцінюється відповідно до таблиці 13 статті 46 додатку 2 до цього Положення.
Постанова про потребу у відстрочці від призову та відпустці для лікування у зв’язку з хворобою приймається у разі, коли тимчасові розлади функцій крові та кровотворних органів після перенесених захворювань (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення функцій еритроцитів та тромбоцитів) не зумовлені системними захворюваннями крові або після хірургічного лікування для повного відновлення працездатності та нормалізації гематологічних показників потрібен строк не менше одного місяця.
IV. Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин (Е00-Е90), їх наслідки
1. Стаття 13: медичний огляд громадян та військовослужбовців під час визначення ступеня придатності до військової служби, до навчання у ВВНЗ проводиться після стаціонарного обстеження в умовах спеціалізованого закладу охорони здоров’я (установи). У разі виявлення вузлового зоба (вузол більше 1 см в діаметрі) виконується пункційна біопсія щитоподібної залози під контролем УЗД та цитологічне дослідження біоптату. Якщо відсутні дані про новоутворення, огляд проводиться за пунктом «в».
1) до пункту «а» належать:
тяжка форма цукрового діабету: інсулінозалежний з лабільним перебігом (часті, більше двох, кетоацидотичні або гіпоглікемічні стани), наявністю ускладнень (проліферативна стадія ретинопатії, генералізована симетрична полінейропатія, хронічна сенсорно-моторна або автономна нейропатія, нефропатія в стадії протеїнурії більше 0,5 г/добу та розвитком ниркової недостатності, макроангіопатія) або наявністю потреби в застосуванні більше 60 одиниць інсуліну на добу для досягнення стану субкомпенсації вуглеводного обміну;
рецидивуючий тиреотоксикоз важкого ступеня (схуднення, екзофтальм, задуха у спокої, частота пульсу більше 120 ударів на хвилину та порушення серцевого ритму);
тяжкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 125 мкг на добу та більше;
нецукровий діабет, що потребує постійного проведення замісної терапії.
До цього пункту належать також усі хвороби залоз внутрішньої секреції (гіпофізу, наднирників, паращитоподібної та статевих залоз), які супроводжуються відповідними клінічними проявами та відхиленнями в лабораторних показниках; потребують тривалого (більше 1 року) патогенетичного лікування.
2) до пункту «б» належать:
цукровий діабет середньої тяжкості: наявність ускладнень (непроліферативна стадія ретинопатії, дистальна нейропатія з больовим синдромом, мікро- та макроангіопатія), яка потребує застосування до 60 одиниць інсуліну на добу для компенсації вуглеводного обміну або пероральних цукрознижуючих препаратів;
тиреотоксикоз середнього ступеня тяжкості (зниження ваги тіла більше 20 % початкової, тахікардія до 120 ударів на хвилину, характерні очні симптоми);
захворювання щитоподібної залози з гіпотиреозом середнього ступеня тяжкості, що потребує призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні від 75 до 124 мкг на добу;
аліментарне ожиріння III ступеня.
До цього пункту належать також захворювання залоз внутрішньої секреції з помірним порушенням функції.
3) до пункту «в» належать:
цукровий діабет легкого ступеня: відсутність ускладнень, компенсація досягається дотриманням дієти та модифікацією способу життя;
захворювання щитоподібної залози з легким (зворотнім) перебігом тиреотоксикозу (легка неврозоподібна симптоматика, зниження толерантності до фізичного навантаження, тахікардія з частотою пульсу до 100 ударів на хвилину);
захворювання щитоподібної залози з гіпотиреозом легкого ступеня, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні до 75 мкг на добу;
дифузний та вузловий зоб 1-3 ступеня без порушення функцій щитоподібної залози;
гіпоталамічний синдром нейроендокринної форми (ожиріння, артеріальна гіпертензія, порушення толерантності до вуглеводів, наявність стриїв на тулубі, кінцівках);
аліментарне ожиріння I-II ступеня;
порушена толерантність до вуглеводів;
прооперовані з приводу гінекомастії із сприятливим результатом.
До цього пункту належить також функціональна гіпербілірубінемія з постійним підвищенням білірубіну більше ніж 30 ммоль/л.
З метою ранньої діагностики порушення вуглеводного обміну та цукрового діабету для проведення тесту обстежуваний приймає внутрішньо сухий порошок глюкози, розчинений в 250 мл води з розрахунку 1 г сухого порошку на 1 кг маси тіла, але не більше 100 г.
Таблиця 1
Інтерпретація результатів дослідження на основі критеріїв ВООЗ (2003 рік)
Оцінка результату дослідження
Концентрація глюкози в капілярній крові (ммоль/л)
натщесерце
через 120 хвилин
1
2
3
Норма
≤ 5,5
< 7,8
Порушена толерантність до глюкози
< 6,1
≥ 7,8 але < 11,1
Цукровий діабет
≥ 6,1
≥ 11,1
У разі дослідження вмісту цукру в крові за іншими методиками враховуються відповідні норми для зазначених методик.
При рівні глюкози венозної крові натще >7,0 ммоль/л (при дворазовому вимірюванні) або >11,1 ммоль/л протягом дня встановлюється діагноз цукрового діабету та тест толерантності до глюкози не проводиться.
4) до пункту «г» належать стани після хірургічних втручань на щитоподібній залозі, курсу радіойодотерапії, інших ендокринних залозах при нормалізації їх функцій після лікування. За цим самим пунктом оглядаються військовослужбовці за контрактом, які перенесли гострі та підгострі тиреоїдити та стани після стаціонарного лікування з приводу вперше виявленого цукрового діабету 1-го типу, тиреотоксикозу.
При ожирінні іншого походження огляд за графами I-III Розкладу хвороб цього Положення проводиться залежно від тяжкості перебігу основного захворювання за відповідними cтаттями Розкладу хвороб.
Особи з незбалансованим харчуванням та фізичним розвитком (конституціональна високорослість) оглядаються за статтею 82 Розкладу хвороб.
Таблиця 2
Рекомендована вага тіла в кілограмах та її діапазон залежно від зросту
(в осіб віком 18-25 років)
Зріст (у см)
Недостатнє харчування (у кг)
Рекомендована вага тіла (у кг)
Надмірне харчування (у кг)
Ожиріння I ст. (у кг)
Ожиріння II ст. (у кг)
Ожиріння III ст. (у кг)
1
2
3
4
5
6
7
150
42-44
44-52
52-62
62-67
68-79
79-90
152
43-45
46-53
53-63
64-69
69-81
81-92
154
44-46
46-54
55-65
65-71
71-83
83-95
156
45-47
47-56
56-67
67-73
73-85
85-97
158
46-48
49-57
57-69
69-75
75-87
87-100
160
48-50
50-59
59-70
70-77
77-90
90-102
164
50-52
52-62
62-74
74-80
80-94
94-107
166
51-54
54-63
63-76
76-82
83-96
96-110
168
52-55
55-65
65-78
78-85
85-99
99-113
170
54-56
56-66
67-79
80-87
87-101
101-116
172
55-57
58-68
68-81
81-88
89-103
103-118
174
56-59
59-69
70-83
83-91
91-106
106-121
176
57-60
60-71
71-85
85-93
93-108
108-124
178
59-62
62-73
73-87
87-95
95-111
111-126
180
60-63
63-74
75-89
89-97
97-113
113-130
182
61-64
65-76
76-91
91-99
99-116
116-132
184
63-66
66-78
78-93
93-101
101-118
118-135
186
64-68
68-79
79-95
95-103
104-121
121-138
188
65-69
69-81
81-97
97-106
106-124
124-141
190
67-70
70-82
83-99
99-108
108-126
126-144
192
68-72
72-85
85-101
101-110
110-129
129-147
194
70-73
73-86
87-103
103-112
113-132
132-150
196
71-75
75-88
88-106
106-115
115-134
134-154
198
73-76
76-90
90-108
108-118
118-137
137-157
200
74-78
78-92
92-110
110-120
120-140
140-160
Для оцінки стану харчування використовувати індекс маси тіла (далі - ІМТ), який визначається шляхом відношення величини маси тіла (кг) до квадрату величини зросту в метрах.
Відповідно до ІМТ слід користуватися такими показниками:
недостатнє харчування - < 18,5;
рекомендована вага тіла - 18,5-24,9;
надмірне харчування - 25-29,9;
ожиріння I ст. - 30-34,9;
ожиріння II ст. - 35-39,9;
ожиріння III ст. - ≥ 40.
V. Розлади психіки та поведінки (F00-F99), їх наслідки
У разі відмови військовослужбовця від стаціонарного обстеження та лікування в умовах психіатричного стаціонару при наявності у нього ознак важкого психічного розладу з проявами ауто- чи гетероагресивної поведінки, командир військової частини зобов’язаний призначити службове розслідування з приводу невиконання наказу підлеглим з підтвердженням ознак хворобливих чи небезпечних проявів. Матеріали розслідування надаються до органів досудового слідства за територіальним принципом в тому числі з метою подальшого визначення потреби в примусовій госпіталізації військовослужбовця до спеціалізованого стаціонару.
1. Стаття 14: передбачає психози та інші психічні розлади, що виникають унаслідок травм, пухлин головного мозку, епілепсії, енцефаліту, менінгіту, сифілісу мозку, а також при сенільних та пресенільних психозах, судинних, дегенеративних та інших соматичних захворюваннях або ураженнях головного мозку.
Наявність вищезгаданих психічних розладів в анамнезі без патології збоку внутрішніх органів та психо-неврологічної сфери на період огляду не дає підстав визначати оглянутим ступінь придатності до військової служби. Сприятливе закінчення цих психічних розладів повинно бути підтверджене в спеціалізованому лікувальному закладі, тому експертна оцінка проводиться після стаціонарного обстеження з урахуванням клінічного психологічного дослідження з визначенням ступеню вираженості за результатами доказових методик (MMSE-шкала, Монреальський когнітивний опитувальник (МоСА).
У документах про результати обстеження та огляду вказується основне захворювання, яке викликало розвиток психічного розладу.
1) до пункту «а» належать різко виражені, затяжні психотичні стани, а також психічні розлади, що проявляються вираженими порушеннями за психоорганічним типом (ейфоричний та апатичний варіант), з вираженим когнітивним зниженням або стійким органічним розладом особистості, а також різко вираженими клінічними проявами або тривалим перебігом.
2) до пункту «б» належать помірно виражені або повторні психотичні чи афективні стани із сприятливим перебігом за психоорганічним типом (астенічний варіант, експлозивний варіант психоорганічного синдрому), або призводять до патологічних змін особистості за органічним типом з проявами вираженого стійкого (до 2 місяців) астенічного стану (церебрастенії), а також неврозоподібним або психопатоподібним синдромом внаслідок органічного захворювання або ураження головного мозку.
3) до пункту «в» належать минучі, легкі і короткотривалі психотичні та непсихотичні розлади, що виникли внаслідок травм або гострих органічних захворювань головного мозку, які закінчуються астенією без наявності достовірних даних органічного ураження центральної нервової системи.
2. Стаття 15:
1) до пункту «а» належать психічні і поведінкові розлади, зумовлені зловживанням психоактивних речовин з активною залежністю. Характерні різко виражені зміни особистості з інтелектуально-мнестичними і психотичними порушеннями, з відсутністю позитивного ставлення до лікування та критики до свого стану.
1) до пункту «а» належать тяжкі психічні розлади, зумовлені зловживанням психоактивних речовин з активною залежністю, а саме: розлади психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті), які позбавляють особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
2) до пункту «б» належать психічні та поведінкові розлади, зумовлені зловживанням психоактивними речовинами, при синдромі залежності з помірними або незначними психічними розладами та збереження критичного ставлення до свого стану і поведінки.
Категорія залежних з психічними та поведінковими розладами, різко вираженими змінами особистості з інтелектуально-мнестичними і психотичними порушеннями, які знаходяться на державній програмі замісної підтримуючої терапії та/або з анамнезом стаціонарного лікування більше 3 років, змінами в органах-мішенях, що підтверджується результатами інструментальних методів дослідження та змінами лабораторних показників: ГГТП та АЛТ/АСТ більше ніж в 5 разів вище норми.
Поодиноке або епізодичне вживання психоактивних речовин або інших токсичних речовин без психічних та соматичних розладів не може бути підставою для застосування цієї статті.
Якщо в ході медичного огляду були виявлені ознаки розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин відповідно до діагностичних критеріїв, передбачених галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я, то здійснюється направлення на консультацію до лікаря нарколога та/або стаціонарне обстеження лікарями закладів охорони здоров’я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду, з метою встановлення ступеня залежності. Для верифікації ступеня залежності в рамках обстеження проводиться токсикологічне дослідження. Обстеження здійснюється відповідно до Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 16 червня 1998 року № 158/417, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 липня 1998 року за № 482/2922, а також згідно з галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я;
Щодо військовослужбовців, які перенесли гостре отруєння психоактивними речовинами з виходом в одужання, постанова ВЛК про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою не приймається.
2) до пункту «б» належать психічні та поведінкові розлади, зумовлені згубним вживанням психоактивних речовин, з психічними розладами за відсутності стійкої компульсивної тяги, абстиненції та зміни толерантності до психоактивних речовин при збереженні критичного ставлення до свого стану і поведінки.
3. Стаття 16.
Тимчасові психотичні розлади, делірій, що виникли на фоні вживання психоактивних речовин або інших токсичних речовин, які добре піддаються лікуванню з виходом в одужання, компенсацію або астенію, не можуть бути підставою для застосування цієї статті.
Входять гострий поліморфний психотичний розлад, розлади шизофренічного спектру (шизоафективний розлад, шизофренія, шизотипові та маячні розлади, транзиторні психотичні розлади), афективні розлади (маніакальний епізод, БАР I та II типу), встановлені тільки в спеціалізованому стаціонарі.
Поодиноке або епізодичне вживання психоактивних речовин або інших токсичних речовин без психічних та соматичних розладів не може бути підставою для застосування цієї статті.
1) до пункту «а» належать усі форми шизофренії, шизотипових та хронічних маячних розладів з частими загостреннями та/або хронічним перебігом, шизоафективний розлад, гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії, БАР з частими змінами фаз без стійких епізодів інтермісії.
Щодо військовослужбовців, які перенесли гостре отруєння психоактивними речовинами з виходом в одужання, постанова ВЛК про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою не приймається.
2) до пункту «б» належать гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, тільки легкі форми біполярних афективних розладів (розладів настрою) з нечастими нападами та довгими (не менше 2 років) проміжками повного психічного здоров’я, транзиторні психотичні розлади (виключено екзогенно-токсичний генез порушень).
3. Стаття 16.
4. Стаття 17:
Входять гострий поліморфний психотичний розлад, розлади шизофренічного спектру (шизоафективний розлад, шизофренія, шизотипові та маячні розлади, транзиторні психотичні розлади), афективні розлади (маніакальний епізод, БАР I та II типу), встановлені тільки в спеціалізованому стаціонарі.
1) до пункту «а» належать ПТСР з вираженою симптоматикою та прогредієнтним типом перебігу, виражений тривожно-депресивний розлад асоційований зі стресом, виражений генералізований тривожний розлад, виражений обсесивно-компульсивний розлад, тяжкий депресивний епізод без психотичних симптомів, тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами, депресивні епізоди, ускладнені суїцидальними спробами, суїцидальними намірами, аутоагресивною поведінкою, які не піддаються лікуванню, з тривалістю хворобливих проявів понад 3 місяці з моменту виникнення клінічних хворобливих проявів.
1) до пункту «а» належать усі форми шизофренії, шизотипових та хронічних маячних розладів з частими загостреннями та/або хронічним перебігом, шизоафективний розлад, гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії, БАР з частими змінами фаз без стійких епізодів інтермісії.
2) до пункту «б» належать помірно виражені, тривалі або повторні невротичні розлади, ПТСР з помірно вираженою симптоматикою та стабільним типом перебігу, помірний тривожно-депресивний розлад асоційований зі стресом, генералізований тривожний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, помірний депресивний розлад, помірно виражені рекурентні депресивні розлади коли хворобливі явища, незважаючи на патогенетичне лікування, стійко утримуються і заважають особам виконувати обов’язки військової служби. Експертна постанова приймається після безуспішного стаціонарного лікування хворого не менше двадцяти одного дня.
2) до пункту «б» належать гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії, тільки легкі форми біполярних афективних розладів (розладів настрою) з нечастими нападами та довгими (не менше 2 років) проміжками повного психічного здоров’я, транзиторні психотичні розлади (виключено екзогенно-токсичний генез порушень).
3) до пункту «в» належать помірно виражені, короткотривалі (до трьох тижнів) невротичні розлади зі сприятливим перебігом, ПТСР з регредієнтним типом перебігу, помірний депресивний епізод із сприятливим перебігом.
4. Стаття 17:
4) до пункту «г» належать стани після первинних гострих невротичних порушень; адаптаційні розлади; ПТСР після епізоду загострення, які потребують лікування, реабілітації, відпустки, звільнення від виконання службових обов’язків.
1) до пункту «а» належать ПТСР з вираженою симптоматикою та прогредієнтним типом перебігу, виражений тривожно-депресивний розлад, асоційований зі стресом, виражений генералізований тривожний розлад, виражений обсесивно-компульсивний розлад, тяжкий депресивний епізод без психотичних симптомів, тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами, депресивні епізоди, ускладнені суїцидальними спробами, суїцидальними намірами, аутоагресивною поведінкою, які не піддаються лікуванню, з тривалістю хворобливих проявів понад 3 місяці з дати виникнення клінічних хворобливих проявів.
При легких невротичних розладах, які добре піддаються лікуванню та закінчуються одужанням, приймається постанова «Придатний до військової служби.
За наявності психотичної симптоматики чи суїцидальної спроби в структурі невротичного розладу - винесення експертного рішення не залежить від тривалості хворобливих проявів;
5. Стаття 18: для діагностики розладів особистості необхідний старанно та об’єктивно зібраний анамнез, а також ретельне обстеження в умовах психіатричного стаціонару. Огляд громадян та військовослужбовців проводиться після вивчення особової справи, службової та медичної характеристик.
2) до пункту «б» належать помірно виражені, тривалі або повторні невротичні розлади, ПТСР з помірно вираженою симптоматикою та стабільним типом перебігу, помірний тривожно-депресивний розлад, асоційований зі стресом, генералізований тривожний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, помірний депресивний розлад, помірно виражені рекурентні депресивні розлади, коли хворобливі явища, незважаючи на патогенетичне лікування, стійко утримуються і заважають особам виконувати обов’язки військової служби.
1) до пункту «а» належать різко виражені, що не піддаються компенсації, так звані ядерні форми психопатії та випадки патологічного розвитку особистості (паранояльні, обсесивно-фобічні тощо), які характеризуються найбільш глибокими та стійкими хворобливими проявами, що на тривалий час позбавляють працездатності та перешкоджають виконанню службових обов’язків.
Експертна постанова приймається після проходження трьох курсів стаціонарного лікування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я тривалістю не менше двадцяти одного дня протягом дванадцяти місяців;
2) до пункту «б» належать помірно виражені форми розладів особистості, патологічного розвитку особистості, що проявляються помірно вираженими стійкими емоційно-вольовими афективними зривами, легкістю розвитку афективно-поведінкових реакцій, виразною неврівноваженістю вегетативної нервової системи, а також психічним інфантилізмом.
3) до пункту «в» належать помірно виражені, легкі, короткотривалі невротичні розлади із сприятливим перебігом, ПТСР з регредієнтним типом перебігу, помірний депресивний епізод із сприятливим перебігом, які добре піддаються лікуванню;
Випадки установчої, навмисної поведінки, прояви недисциплінованості, що не випливають з усієї патологічної структури особистості, не можуть оцінюватися як ознаки хворобливого розладу.
4) до пункту «г» належать стани після первинних гострих невротичних порушень; ПТСР після епізоду загострення, що потребують тривалого лікування та реабілітації; депресивний епізод після загострення із сприятливим перебігом, адаптаційні розлади; легкі невротичні розлади, які добре піддаються лікуванню з виходом в компенсацію або астенію, які потребують лікування, реабілітації, відпустки, звільнення від виконання службових обов’язків.
6. Стаття 19: огляд громадян та військовослужбовців проводиться після стаціонарного обстеження.
У разі встановлення попереднього діагнозу «Дисоціативні (конверсійні) розлади» пацієнт підлягає поглибленому медичному огляду суміжних спеціалістів для виключення соматичної патології.
1) до пункту «а» належить тяжка або помірна розумова відсталість або легка зі значними поведінковими порушеннями, що потребують уваги або лікування. При значних та явних дефектах інтелекту питання про непридатність до військової служби може бути вирішене і без госпіталізації у спеціалізований заклад охорони здоров’я (установу).
5. Стаття 18: для діагностики розладів особистості необхідний старанно та об’єктивно зібраний анамнез, а також ретельне обстеження в умовах психіатричного стаціонару. Огляд громадян та військовослужбовців проводиться після вивчення особової справи, службової та медичної характеристик.
2) до пункту «б» належить легка розумова відсталість з мінімальними поведінковими порушеннями або їх відсутністю. У разі встановлення цього діагнозу, особливо у випадках, коли дані лікарського обстеження не відповідають іншим даним, що характеризують поведінку оглянутого в побуті, на виробництві, у підрозділі тощо, стаціонарне обстеження обов’язкове.
1) до пункту «а» належать різко виражені, що не піддаються компенсації, так звані ядерні форми психопатії та випадки патологічного розвитку особистості (паранояльні, обсесивно-фобічні тощо), які характеризуються найбільш глибокими та стійкими хворобливими проявами, що на тривалий час позбавляють працездатності та перешкоджають виконанню службових обов’язків.
VI. Хвороби нервової системи (G00-G99), їх наслідки
2) до пункту «б» належать помірно виражені форми розладів особистості, патологічного розвитку особистості, що проявляються помірно вираженими стійкими емоційно-вольовими афективними зривами, легкістю розвитку афективно-поведінкових реакцій, виразною неврівноваженістю вегетативної нервової системи, а також психічним інфантилізмом.
1. Стаття 20: передбачає також наслідки ураження нервової системи в разі сифілісу, інших інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб крові.
Випадки установчої, навмисної поведінки, прояви недисциплінованості, що не випливають з усієї патологічної структури особистості, не можуть оцінюватися як ознаки хворобливого розладу.
1) до пункту «а» належать хвороби нервової системи, що супроводжуються глибокими паралічами або парезами, синдромом паркінсонізму, церебральним кістозно-злипливим арахноїдитом внаслідок нейроінфекції з різким підвищенням внутрішньочерепного тиску (більше 400 мм.вод.ст.), вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку більше ніж на 20 мм), вираженими ліквородинамічними розладами (5 та більше кризів на місяць), оптикохіазмальним арахноїдитом з розвитком атрофії зорових нервів з вираженим розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах, частими епілептичними нападами (4 та більше разів на рік) внаслідок нейроінфекції, а також наслідки перенесеного мієліту з явищами паралічу або вираженого парезу.
6. Стаття 19: огляд громадян та військовослужбовців проводиться після стаціонарного обстеження.
2) до пункту «б» належать: хвороби нервової системи з повільним перебігом, які за ступенем порушень функцій центральної нервової системи обмежують можливість проходження військової служби, у вигляді залишкових явищ вторинного енцефаліту з помірно вираженим геміпарезом (у формі зниження сили м’язів, невеликого збільшення м’язового тонусу, що не супроводжується розладом мови, пам’яті, ходи), помірної гідроцефалії - розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15-20 мм, наслідки нейроінфекції з нечастими епілептичними нападами (менше 4 разів на рік), з церебральним кістозно-злипливим арахноїдитом з помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску (300-400 мм.вод.ст.), помірною гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15-20 мм), помірними ліквородинамічними розладами (3-4 кризи на місяць), з оптикохіазмальним арахноїдитом з розвитком атрофії зорових нервів з помірним розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня від 30 до 45 градусів на обох очах).
1) до пункту «а» належить тяжка або помірна розумова відсталість зі значними поведінковими порушеннями, що потребують уваги або лікування. При значних та явних дефектах інтелекту питання про непридатність до військової служби може бути вирішене і без госпіталізації у спеціалізований заклад охорони здоров’я (установу).
3) до пункту «в» належать:
2) до пункту «б» належить легка розумова відсталість з мінімальними поведінковими порушеннями або їх відсутністю. У разі встановлення цього діагнозу, особливо у випадках, коли дані лікарського обстеження не відповідають іншим даним, що характеризують поведінку оглянутого в побуті, на виробництві, у підрозділі тощо, стаціонарне обстеження обов’язкове.
залишкові явища ураження нервової системи із незначними порушеннями функцій (гіпомімія, анізорефлексія, недостатність конвергенції тощо) з окремими органічними ознаками, поєднаними з вегетативно-судинною нестійкістю та астено-невротичними проявами;
VI. Хвороби нервової системи (G00-G99), їх наслідки
залишкові явища ураження нервової системи з вегетативно-судинною нестійкістю без порушень функцій. Питання про придатність до військової служби призовників вирішується після стаціонарного обстеження.
1. Стаття 20: передбачає також наслідки ураження нервової системи в разі сифілісу, інших інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб крові.
Разом з цією статтею при визначенні наслідків нейроінфекції слід застосовувати інші статті Розкладу хвороб.
1) до пункту «а» належать хвороби нервової системи, що супроводжуються глибокими паралічами або парезами, синдромом паркінсонізму, церебральним кістозно-злипливим арахноїдитом внаслідок нейроінфекції з різким підвищенням внутрішньочерепного тиску (більше 400 мм.вод.ст.), вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку більше ніж на 20 мм), вираженими ліквородинамічними розладами (5 та більше кризів на місяць), оптикохіазмальним арахноїдитом з розвитком атрофії зорових нервів з вираженим розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах, частими епілептичними нападами (4 та більше разів на рік) внаслідок нейроінфекції, а також наслідки перенесеного мієліту з явищами паралічу або вираженого парезу.
При оцінці клінічної картини гіпертензивного синдрому, крім підвищення тиску спинномозкової рідини, змін на краніограмах, ураховуються наявність застійних змін на очному дні, ступінь розширення шлуночкової системи мозку за даними КТ або МРТ.
2) до пункту «б» належать: хвороби нервової системи з повільним перебігом, які за ступенем порушень функцій центральної нервової системи обмежують можливість проходження військової служби, у вигляді залишкових явищ вторинного енцефаліту з помірно вираженим геміпарезом (у формі зниження сили м’язів, невеликого збільшення м’язового тонусу, що не супроводжується розладом мови, пам’яті, ходи), помірної гідроцефалії - розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15-20 мм, наслідки нейроінфекції з нечастими епілептичними нападами (менше 4 разів на рік), з церебральним кістозно-злипливим арахноїдитом з помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску (300-400 мм.вод.ст.), помірною гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15-20 мм), помірними ліквородинамічними розладами (3-4 кризи на місяць), з оптикохіазмальним арахноїдитом з розвитком атрофії зорових нервів з помірним розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня від 30 до 45 градусів на обох очах).
Факт лікування з приводу нейроінфекції та її наслідків в анамнезі повинен бути підтверджений медичними документами. Вплив наслідків нейроінфекції на працездатність або виконання обов’язків військової служби повинен підтверджуватися характеристиками з місця роботи, навчання або військової служби, а в разі їх відсутності - даними клінічних обстежень.
3) до пункту «в» належать: