До пункту "а" належать стани після свіжого перелому, вивиху тіла або тіл хребців (до 1 року після травми); стани після травматичного пошкодження (струс, забій, здавлення мозку та інші) до 1 року після травми; компресійний проникний перелом або вивих тіла хребця; компресійні переломи тіл хребців I ступеня компресії та їх наслідки з незначним больовим синдромом і кіфотичною деформацією хребців II ступеня; наслідки перелому дужок, відростків хребців за наявності незначних порушень функцій хребта і больового синдрому після лікування; наслідки травматичного пошкодження спинного мозку, при яких у неврологічному статусі виявляються незначні розлади рухових або чутливих функцій у поєднанні з вегетосудинною нестійкістю; наслідки пошкоджень нервових сплетінь, нервів, при яких функції кінцівки незначно порушуються (пошкодження одного променевого або ліктьового нерва, якщо знижена сила розгиначів кисті або обмежена її флексія тощо). До пункту "б" належать компресійні переломи одного чи двох хребців I ступеня компресії за відсутності спінальних та корінцевих проявів без обмеження рухів у хребті (через 1 рік після отримання травми); наслідки травм спинного мозку без порушення рухових, чутливих та інших функцій нервової системи (через 1 рік після отримання травми); віддалені наслідки пошкоджень нервів, коли їхні функції повністю відновлені, а незначно виражені чутливі порушення, які містяться в зоні іннервації пошкодженого нерва, практично не обмежують функцію кінцівки. Особи льотного складу, які перенесли компресійний перелом одного чи двох хребців, травму спинного мозку, підлягають звільненню від навчально-тренувальних парашутних стрибків. Парашутисти - непридатні. Після лікування отриманих переломів остистих або поперечних відростків хребця, травм або поранень нервів, нервових корінців та сплетінь льотному складу, парашутистам та керівникам польотів надається відпустка за станом здоров'я. Подальший допуск до льотної роботи, парашутних стрибків та керівництва польотами можливий не раніше ніж через 4 місяці. Надалі особи з такими наслідками підлягають стаціонарному обстеженню протягом 2 років