Наявність виразкової хвороби обов'язково повинна бути підтверджена ендоскопічним дослідженням і (або) рентгенологічним дослідженням за умов штучної гіпотонії. Особам, які оглядаються з приводу виразкової хвороби, у яких є рентгенологічне підтвердження за останні три роки, висновки можуть бути складені на підставі ендоскопічного дослідження.
Діагноз бронхіальної астми встановлюється після комплексного стаціонарного обстеження. Для бронхіальної астми характерна гіперреактивність бронхів, що проявляється рецидивними симптомами свистячого дихання, задухи, скутості в грудній клітці, кашлем, особливо вночі та вранці. При бронхіальній астмі бронхообструкція варіабельна, зменшується спонтанно або під впливом лікування. Діагноз бронхіальної астми, крім анамнезу та клінічної картини, повинен бути підтверджений дослідженням ФЗД з медикаментозними пробами (проба з бронхолітиком або провокаційна проба з бета-блокатором, фізичним навантаженням). Вірогідним інструментальним підтвердженням діагнозу вважається приріст (або зменшення у разі провокаційної проби) показників, ОФВ 1 (>12 % та >200 мл) або пікової обсягової швидкості видиху (ПОШвид) (>20 % або 60 л/хв).
Особи льотного складу, у яких при обстеженні виявлено післявиразковий рубець або деформацію дванадцятипалої кишки без функціональних порушень (при нормальній гістологічній картині слизової оболонки шлунка, нормальних показниках pH-метрії, відсутності високого та середнього ступеня обсіменіння Helicobacter pylori), у разі направлення на льотну роботу оглядаються за пунктом "б" даної статті.
Розподіл за ступенями тяжкості бронхіальної астми (інтермітуюча; персистуюча легка, середньої тяжкості, тяжка), заснований на вираженості симптомів, обмеженні прохідності повітропровідних шляхів, варіабельності функції легень, застосовується лише при первинному контакті з хворим, коли він ще не отримує протиастматичної терапії. Після досягнення контролю бронхіальної астми для визначення тяжкості застосовується класифікація за найнижчим рівнем лікування, необхідного для утримання контролю відповідно до вимог чинного законодавства.
Допуск до льотної роботи осіб, які перенесли гостру виразку дванадцятипалої кишки, можливий не раніше ніж через 3 місяці після закінчення стаціонарного лікування при позитивному результаті і відсутності загострення в даний період.
До пункту "а" належить тяжка персистуюча бронхіальна астма, у процесі лікування якої характерне застосування максимально можливого арсеналу засобів (ІГКС у максимальних дозах + b 2-агоністи тривалої дії в максимальних дозах + модифікатори лейкотрієнів або теофіліни пролонгованої дії), яке не призводить до контролю за перебігом захворювання. До цього самого пункту належить бронхіальна астма, для контролю якої потрібне постійне вживання системних глюкокортикостероїдів (крок 5).
При виявленні під час повторного обстеження у вказаних осіб Helicobacter pylori високого та середнього ступенів обсіменіння відновлення на льотній роботі можливе не раніше ніж через 12 місяців за відсутності загострення впродовж указаного терміну. Відновлення на льотній роботі осіб, які перенесли гостру виразку шлунка, можливе не раніше ніж через 12 місяців за відсутності загострення впродовж указаного терміну.
До пункту "б" належить персистуюча бронхіальна астма середньої тяжкості, для контролю за перебігом якої хворий повинен щодня приймати комбіновану терапію (низькі дози ІКС+b-агоністи тривалої дії, низькі дози ІКС+модифікатори лейкотрієнів, низькі дози ІКС + теофіліни уповільненого вивільнення) або ІКС в середніх або високих дозах (кроки 3, 4).
Особи льотного складу, у яких виразкова хвороба протікала з ускладненням (кровотеча, пенетрація, перфорація), при множинних та гігантських виразках (3 та більше см у шлунку; 2 та більше см у дванадцятипалій кишці) та при виразках, що тривалий час не рубцюються (3 місяці при виразках шлунка та 2 місяці при виразках дванадцятипалої кишки), визнаються непридатними до льотної роботи; поновлення їх на льотній роботі - недоцільне.
До пункту "в" належить легка персистуюча бронхіальна астма, для контролю за перебігом якої хворий повинен щодня приймати базисну монотерапію (низькі дози ІКС або модифікатори лейкотрієнів) (крок 2).
До пункту "г" належить легка інтермітуюча бронхіальна астма, якій характерні непостійні епізодичні короткотривалі денні симптоми. Хворий не потребує призначення контролюючої терапії (крок 1).
Якщо бронхоспастичний синдром є ускладненням інших захворювань, то ступінь придатності до військової служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями розкладу хвороб.
{Стаття 47 в редакції Наказу Міністерства оборони № 318 від 07.07.2015 }