Підставою для використання цієї статті є наявність в осіб, які оглядаються, генералізованої форми періодонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абцедуванням. Діагноз періодонтиту та пародонтозу встановлюється після ретельного обстеження всієї зубощелепної системи з рентгенографією та виявленням супутніх захворювань.
Пункт "а" передбачає генералізований періодонтит; пародонтоз тяжкого ступеня з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і більше, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка від 1/2 до 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба другого та третього ступенів; стійкі рецидивні захворювання слизової оболонки порожнини рота, що не піддаються лікуванню; стійку ксеростомію після видалення або вродженої відсутності слинних залоз.
Пункт "б" передбачає пародонтоз середнього та легкого ступенів важкості; локальний періодонтит; пародонтоз з ураженням зубів, сумарна жувальна ефективність яких становить 12 % та більше (за Н. І. Агаповим); гінгівіти, стоматити, глосити, хейліти, лейкоплакії та інші нечасто рецидивні (більше 2 разів на рік) та які піддаються лікуванню, уключаючи преканцерози.
При пародонтозі легкого ступеня важкості глибина пародонтальної кишені - 3 мм (переважно в області альвеолярного відростка) має місце початковий ступінь деструкції кісткової тканини альвеолярних відростків, зниження висоти альвеолярних відростків до 1/3 без рухомості зуба.